Урок 90                                                                        Інформатика 11(ІКТ)

Чим більше знаєш, тим більше можеш.

Е. Абу

Підбір відповідних аудіо та відео матеріалів; запис власних аудіо ефектів та відеоепізодів.

Мета.

Навчальна. Навчання роботі з різними видами медіаресурсів (текстом, звуковою інформацією, статичними зображеннями, ві- деоматеріалами), розкриття і розвиток творчого потенціалу учня шляхом створення сценарію та режисури власного відеокліпу, практична реалізація прийомів та методів створення художнього твору, навчання корпоративному етикету під час розподілу ролей в команді.

Розвиваюча. Розвивати логічне мислення, самостійність, вміння застосовувати набуті знання до практичних завдань.

Виховна. Виховувати наполегливість, естетичність у оформленні, грамотно висловлювати свої думки, вміння працювати у команді.

Завдання проекту

1. Підготувати сценарій відеокліпу, відтворення якого тривати­ме не більше 5 хвилин.
2. Підібрати до відеокліпу звукову доріжку.
3. Записати аудіоефекти.
4. Змонтувати відеокліп за допомогою програми Microsoft Movie Maker.

Зауваження, 

Тематика відеокліпу може співпадати з тематикою попереднього проекту, але це не обов’язкова умова. Кліп повинен містити по­чаткові та кінцеві титри. У початкових титрах потрібно вказати назву кліпу, у кінцевих навести відомості про осіб, що над ним працювали (роль, прізвище, ім’я), перелік використаних матері­алів, дату створення. Власне кліп повинен відповідати структурі художнього твору, тобто мати основні елементи сюжету: зав’язку, розвиток, кульмінацію та розв’язку.

Відібрані аудіоматеріали повинні узгоджуватися з відеорядом. Особливу увагу необхідно приділити синхронізації відео та аудіо. Бажано, щоб використовувалися власноруч створені матеріали. По закінченні роботи необхідно подати файл сценарію у форматі

MIcroHoft Word, файл проекту Movie Maker у форматі MSWMM з нервинними аудіо- та відеоматеріалами, файл кліпу у форматі AVI або WMV та звіт за вказаною формою.

Звіт має включати загальний опис кліпу та перелік використаних ефектів і переходів. Кліп не повинен містити графічних, відео- та аудіоматеріалів, зміст яких суперечить законодавству України, таких, що носять образливий характер та принижують гідність людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань і навичок.

Уміння, необхідні учням: для роботи над проектом учень пови­нен володіти базовими знаннями з тем «Обробка мультимедійних даних» та «Текстовий процесор», вміти користуватися довідковою системою та різними допоміжними матеріалами.

Устаткування та програмні засоби: доступ до мережі Інтернет, програма Microsoft Word, графічний редактор, програма Windows Movie Maker.

Матеріали для роботи з учнями:

• Костюков В.П., Мотурнак Є.В. Інформаційний працівник. Навч.посібник. - К.: Вид.група BHV, 2011.
• Мультимедійне обладнання

План

1. Організація початку уроку
2. Правила ТБ при роботі в кабінеті Інформатики.
3. Мотивація навчальної діяльності.
4. Актуалізація опорних знань.
5. Вивчення нового матеріалу.
6. Застосування знань.
7. Підсумки уроку.
8. Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Організація початку уроку.

2. Інструктаж БЖД.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні відеокліп перетворився на справжній жанр кіномис­тецтва зі своїми правилами, закономірностями, художніми при­йомами і традиціями. І як у будь-якому мистецтві, поряд із ви­творами справжніх майстрів своєї справи з’являється немало зробленого на швидку руку, на потребу ринку, який вимагає «чого-небудь» у короткий термін. Які з кліпів не являють собою цінності, а які увійдуть до фонду світової культури? Чи хотіли б ви, щоб ваша робота стала в один ряд із найкращими зразками відеокліпів, такими як славнозвісна «Bohemian Rapsody» англій­ського гурту Queen?

Втілення найбуденнішого факту життя вимагає від художника величезної розумової роботи, «аналізу всього ладу суспільства», як писав Гліб Успенський. Така робота здійснюється безперервно, з моменту зародження задуму твору і до його остаточної обробки.

У 70-х роках минулого століття, коли з’явилися перші кліпи, про сучасні технології їх створення ніхто не міг навіть мріяти. Сьогод­ні будь-який сучасний персональний комп’ютер може стати мон­тажною відеостудією для створення власних творів. Однак не слід забувати про те, що інструмент — це просто інструмент. Головне, без чого неможливо обійтися, це почуття, думки, емоції, творчий підхід, ідеї, хист та бажання наполегливо працювати. За прикла­дами далеко ходити не доведеться: дерев’яні церкви, збудовані ні допомогою лише сокири; кінофільм «Відьма з Блер», знятий ніобительською відеокамерою, що зібрав в прокаті 248 мільйонів доларів; малювання піском за допомогою лише пальців і долоні.

І (ей список витворів мистецтва ви можете продовжити самі.

Тож, запрошуючи вас до роботи над цим проектом, ми закликає­мо включити уяву, відкинути стереотипи, віддатися польоту фан­тазії та відкрити для всіх бажаючих вікно у свій яскравий світ.

5. Вивчення нового матеріалу.

Пошук і створення фото-, аудіо- та відеоматеріалів

Отже, у вас є ідея кліпу, оформлена у вигляді синопсису і сце­нарію. Настав час прийняти рішення щодо способу її втілення у кінцеву форму — файл відеокліпу. Для того різновиду кліпів, яку ми вибрали, а саме для монтажного кліпу, можливість і особли­вості втілення сценарної ідеї суттєво залежать від наявності необ­хідного матеріалу: відеофрагментів, фонограми, текстів. Якщо планується зйомка власного відео, то проблем, з одного боку, стає менше, адже ми можемо створювати такі відеофрагменти, які за­бажаємо, а з іншого — більше, оскільки виникають складнощі, пов’язані з натурною зйомкою та роботою з акторами.

Підбір матеріалів, необхідних для кожної сцени

Кожна описана у сценарії сцена потребує відповідного відобра­ження на екрані. Оскільки ми використовуємо відзняті кимось матеріали, то обмежені у виборі монтажних кадрів та ракурсів і можемо змінювати їх тільки шляхом використання відеоефектів. Тому необхідно відповідально поставитися до вибору первинних відеоматеріалів. Сценарист свого часу, працюючи над змістом клі­пу, напевне тримав в уяві якийсь конкретний фільм або мульт­фільм, але згодом може виявитися, що ця стрічка не містить до­статньо матеріалу для кліпу, або, скажімо, матеріал не у повній мірі відображає ідею. У такому разі є сенс відшукати інше дже­рело матеріалів, яке включає необхідні епізоди чи має відповідну кольорову гаму. Ще один варіант — створити частину матеріалів самотужки. Не слід забувати і про документальні фільми, кадри з яких можуть вдало вписатися у загальну канву вашого витво­ру. До того ж у фрагментах кліпу можна використати статичні зображення — фотографії, рисунки, анімувавши їх за допомогою відеоефектів.

Визначення можливих джерел отримання відео- та аудіоматеріалів

Необхідні для створення кліпу матеріали можна отримати з різ­них джерел. Зокрема, це можуть бути:

• медіатека навчального закладу;
• домашня медіатека;
• мережа Інтернет;
• бібліотека;
• добірка власноруч створених матеріалів.

Слід пам’ятати, що всі відео- та аудіоматеріали згідно з україн­ським законодавством є об’єктами авторського права. Тому існують певні обмеження щодо їх використанні без прямого дозволу авто­рів. Наприклад, без згоди автора (чи особи, яка володіє авторським правом), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається використання літературних і худож­ніх творів у обсязі, виправданому поставленою метою, а також ілюстрацій у виданнях, теле- та радіопередачах, звуко- та відеоза- писах навчального характеру (про це йдеться у пункті 2 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Інформацію про запозичені матеріали слід розмістити у фінальних титрах кліпу, а також у звіті.

Створення власних фото-, аудіо- та відеоматеріалів

Говорячи про підбір для кліпу вихідних матеріалів, ми одним із можливих джерел назвали власноруч підготовлені матеріали. Стан сучасних технологій дозволяє створювати їх за допомогою при­строїв, які є доступними майже для кожного. Так, користуючись мобільними телефонами, цифровими фото-, відео- та веб-камерами, можна створювати відео- та фотоматеріали середньої якості, ціл­ком придатні для кліпу. А за допомогою мікрофона, підключе­ного до комп’ютера або вбудованого в мобільний телефон, МРЗ- плеєр чи диктофон, можна зробити досить якісні звукові записи. У мережі Інтернет існує багато підручників та матеріалів з ре­комендаціями стосовно того, як, коли і чим краще знімати. Тож ми зосередимо увагу на організації відеозйомки та запису аудіоматеріалів.

Відеозйомка

Зйомка — один із найвідповідальніших етапів процесу ство­рення кліпу, оскільки основним завданням оператора є показ сцени, що знімається, в найбільш виразному вигляді. Фактич­но зйомку кадрів кліпу, описаних у режисерському сценарії, можна проводити в будь-якій послідовності, оскільки в процесі монтажу кожен фрагмент займе своє місце. У той же час, зні­маючи окремі кадри, необхідно уявляти собі майбутній кліп як єдине ціле, щоб усі кадри були чітко узгоджені один з од­ним, створювали відчуття існування зв’язку між місцем і часом дії. Звертайте увагу на композицію кадру, враховуйте напрям і швидкість руху об’єктів у фрагментах, що з’єднуються в ре­зультаті монтажу, стежте за тим, аби були вдалими переходи між епізодами.

У випадку, якщо в процесі зйомки виявиться яка-небудь помил­ка або неув’язка в режисерському сценарії, відразу ж доведеться приймати рішення стосовно того, як їх позбутися. І хоча роз­виток відео- та комп’ютерної техніки дозволяє з мінімальними витратами усувати дефекти й огріхи, допущені в процесі зйомки фрагментів фільму, проте доцільніше уникати їх виникнення, ніж пізніше витрачати час на їх виправлення або навіть проведення повторної зйомки.

Наведемо основні правила, яких необхідно дотримуватися в про­цесі проведення зйомок.

• Включати і вимикати камеру слід плавно, щоб уникнути її можливого сіпання. Також потрібно пам’ятати про те, що зображення, яке коливається, викликає неприємне враження і стомлює глядачів. Тому украй бажано, щоб зйомка прово­дилася камерою, встановленою на штативі, — це забезпечує отримання стійкого кадру.

Здійснюючи зйомку ручною камерою без штатива, слід при­йняти стійку позу (наприклад, розставити ноги на ширину пле­чей), твердо тримати камеру в руках, не допускаючи розгой­дування і зайвих рухів — інакше зображення буде нестійким.

• Рух — одна з важливих складових фільму, тому потрібно уникати статичних кадрів. Проте основне правило зйомки, якого слід завжди дотримуватися, полягає в тому, що руха­тися повинні об’єкти зйомки, а не камера.
• У більшості випадків горизонтальна вісь кадру повинна бути паралельною лінії горизонту. Проте з метою отримання спе­ціальних візуальних ефектів горизонтальну вісь кадру можна розташувати під будь-яким кутом по відношенню до лінії горизонту, і навіть більше того — постійно змінювати, на­приклад шляхом похитування або обертання камери навколо оптичної осі об’єктива (імітація похитування на борту кораб­ля або імітація обертання літака, що увійшов у штопор). Повернувши камеру на 90° (уздовж оптичної осі об’єктива), можна створити умови для безпечної зйомки «небезпеч­ного сходження» актора по вертикальній поверхні стіни.
• Щоб глядачі встигли сприйняти побачене, зазвичай потрібно від 2 до 4 секунд. Статичні кадри тривалістю понад 4 секунди стомлюють їх. Щоб постійно тримати увагу глядачів, слід або показувати все нові кадри, або, значно збільшуючи тривалість демонстрації, змусити їх вдивлятися в деталі, аби повніше сприйняти смислове навантаження.

Центром уваги в кадрі зазвичай є рухомий об’єкт, оскіль­ки саме на нього глядач звертає свій погляд у першу чергу. У статичному кадрі центр уваги доцільно розташовувати в його центральній частині.

У разі зміни масштабу зйомки рухомого об’єкта стежте за тим, щоб центр уваги зміщувався в кадрі не більше ніж на 1/3 його ширини і/або висоти.

• Зйомку розмови двох людей слід проводити так, щоб послі­довно чергувалися між собою правий профіль першого спів­бесідника з лівим профілем другого (або навпаки). Цього принципу необхідно дотримуватися навіть тоді, коли спів­розмовники мовчать. Якщо його порушити, глядач, скоріш за все, буде введений в оману відносно того, хто і з ким веде діалог, оскільки на екрані відображатимуться два профілі, спрямовані в один бік.

Порушити це правило зйомки має сенс тільки у випадку, коли кадр починається з показу однієї людини, а закінчується по­казом її співрозмовника. У такому разі глядач зможе легко скласти повну картину взаємного розташування співбесідни­ків, а також простору, що їх оточує.

За наявності в кадрі великої кількості людей має сенс час від часу за допомогою крупніших планів показувати їх розташу­вання один відносно одного, і лише після цього відтворювати діалоги між людьми із використанням середніх або крупних планів.

• Перехід від яскравого кадру до темного (або навпаки) за­звичай слід здійснювати поступово, оскільки для адаптації людського ока потрібен певний час. Тим паче, що миттєвий перехід від дуже темного до яскравого кадру може навіть ви­кликати у глядачів больові відчуття.

Якщо за сценарієм необхідно на чомусь акцентувати увагу глядача, то застосовувати швидку зміну яскравості можна, проте зловживати цим прийомом не варто.

• Плануючи знімальний процес, необхідно заздалегідь подбати про дотримання одноманітності колірних і тональних гамм в кадрах однієї сцени.
• В абсолютній більшості випадків не слід змінювати напрям руху об’єкта в окремих кадрах сцени на протилежний. У разі, коли зміна напряму руху все ж таки необхідна, вам, щоб не заплутати глядачів, доведеться запланувати зйомку проміж­них перехідних кадрів.

Перехідні кадри можна зняти таким чином. Кадр 1: людина біжить зліва направо (ракурс зйомки — збоку); кадр 2: люди­на біжить прямо на камеру, останній «кадрик» цього кадру знімається в той момент, коли вона досягає камери (ракурс зйомки — спереду); кадр 3: людина біжить в напрямку від камери (ракурс зйомки — зі спини); кадр 4: людина біжить справа наліво (ракурс зйомки — збоку). У разі, коли зніма­ються перехідні кадри, можуть змінюватися ракурс зйомки

і положснпя камори, але ніяк не реальне положення в про­сторі і напрям руху об’єкта.

• Завжди пам’ятайте про те, що коли змінюється план зйомки, істотно змінюється лінійна швидкість руху об’єкта, що в цей момент перебуває в кадрі, причому чим ближче об’єкт зйом­ки розташований до камери, тим сильніше в процесі зйомки може змінитися її план, і навпаки.

Так, скажімо, середній план зйомки дуже швидко, після одного-двох кроків актора у напрямку до знімальної камери, може перерости у крупний. Проте якщо актор знаходиться на такій відстані, що його доводиться знімати загальним планом, план зйомки практично не зміниться навіть після десятка кроків. Тому у разі зйомки фрагмента кліпу, що складається з кадрів, знятих із застосуванням різних планів, слід врахову­вати, що тривалість руху об’єкта, який при цьому знімається, в різних кадрах повинна бути приблизно однаковою.

• Нерідко послідовний перехід між градаціями планів зйомки виявляється занадто затягнутим за часом і разом з тим пере­скакування через ступінь градації є надмірно швидким (на­приклад: «крупний-загальний»).

Тому найбільш прийнятною є така зйомка, коли суміжні ка­дри, що сполучаються, зняті в одній градації плану зйомки (наприклад, «середній-середній») або коли градації суміж­них кадрів відрізняються один від одного на одну ступінь (наприклад, «середній-крупний» або «загальний-середній»). Пам’ятайте про те, що збільшення тривалості відображення плану дозволяє згладити перехід між кадрами, знятими із застосуванням різних планів.

Підготуйтеся до проведення зйомки, виконавши перед самим її початком такі процедури:

• повністю зарядіть основну і запасні акумуляторні батареї зні­мальної камери;
• підготуйте носії інформації;
• очистіть об’єктив камери від частинок пилу;
• підготуйте необхідні об’єктиви і світлофільтри;
• встановіть штатив і закріпіть на ньому камеру.

Носії інформації (касети, диски, флешки) слід зберігати в сухому, прохолодному та захищеному від прямого попадання сонячних променів місці, а відеокасети на додаток до цього ще й далеко від джерел електромагнітного випромінювання.

Зйомка людей

Основне правило, якого слід дотримуватися під час зйомки люди­ни (актора), полягає у тому, що слід відображати найхарактерні­ший, невимушений вираз її обличчя, природні рухи і пози. У разі зйомки крупним планом різкість слід наводити, орієнтуючись на очі людини. Для того щоб її обличчя на екрані мало природний вигляд, слід використовувати переднє, верхнє і бічне освітлення, стежачи за тим, щоб воно було розсіяним і не дуже яскравим. Затінений бік обличчя чи взагалі усієї постаті бажано підсвітити пасивним джерелом світла — розсіюючим відбивачем. Це може бути біла матерія, аркуш білого паперу або кусок фанери, пофар­бований сріблянкою.

Використовуючи об’єктив із нормальною фокусною відстанню, уникайте надмірного наближення до актора, оскільки це при­зведе до спотворення його розмірів і форми (центральна частина отриманого зображення виглядатиме занадто опуклою).

Зйомка інтер'єрів

У разі зйомки інтер’єрів приміщень важливе значення має на­прям і потужність освітлення та точка зйомки. Слід уникати по­падання в кадр освітлених вікон і ламп, які світяться, оскільки на зображенні навколо них з’являться світлові ореоли. Для уник­нення візуальних спотворень геометричних розмірів знімальну камеру слід установити так, щоб оптична вісь об’єктива була перпендикулярною до площини стіни.

Зйомка будівель

Дуже часто тлом під час зйомок слугують будівлі. Фільмуван- ня і в цьому разі має певні особливості. Зокрема, зйомку буді­вель потрібно вести за умови бічного освітлення, тому що тіні, які при цьому виникають, рельєфно виділяють архітектурні де­талі — вікна, двері, карнизи, колони, різного роду прикраси.

За потреби показати об’ємність будівлі її зйомку слід проводити не фронтально, а дещо збоку.

Зазвичай знімальну камеру встановлюють таким чином, щоб оптична вісь об’єктива була перпендикулярною стіні будівлі. Таке розташування камери в більшості випадків аналогічне куту огля­ду, під яким людина дивиться на будівлю. Недотримання цього правила призведе до спотворення зображення будівлі — вона буде показана в перспективі. Так, якщо об’єктив камери підняти вго­ру, то здаватиметься, що вертикальні лінії будівлі поступово схо­дяться вгорі в одній точці, а стіна виглядатиме заваленою назад. З іншого боку, якщо потрібно імітувати нахил голови людини, то подібний нахил об’єктива камери буде абсолютно обґрунтованим і зрозумілим глядачеві (наприклад, коли людина повинна схили­тися над документами, що лежать на столі, або ж подивитися на циферблат годинника, встановленого на фасаді будівлі).

Зйомка пейзажів

Зйомку в природних умовах (тобто поза межами приміщення) найкраще проводити у безхмарний день на світанку або раннім ве­чором (влітку — після 16:00), коли світлотіньові контрасти незна­чні. Хороші результати можна отримати, коли промені світла па­дають під кутом 45-60° до оптичної осі об’єктива. Стежте за тим, щоб лінія горизонту була паралельною горизонтальній осі кадру. Зазвичай пейзажі, відзняті із застосуванням загального плану, виходять невиразними. Для їх зйомки рекомендується викорис­товувати середній або крупний план.

Зйомка панорам

Спосіб зйомки, за якого знімальна камера обертається навколо своєї вертикальної осі або нахиляється вгору чи вниз, повертаючись нав­коло своєї горизонтальної осі, дозволяє отримувати панорами — кадри з кутом зображення понад 100°. Застосовується панораму­вання з метою демонстрації великих просторів перед знімальною камерою або ж для супроводу поглядом рухомих об’єктів. Одним із важливих показників, що визначають якість панорамної зйом­ки, вважається її плавність руху.

У випадку, коли під час проведення панорамної зйомки руху авто­мобіля, що наближається, камера встановлена на прямій ділянці дороги, то спочатку його розміри в кадрі збільшуватимуться, а по­тім, у міру віддалення від камери, почнуть зменшуватися. Про­те якщо автомобіль рухається по уявному кільцю, а знімальна камера встановлена в центрі цього кільця, то під час перегляду фрагмента, відзнятого середнім або крупним планом, може склас­тися враження, що камера рухалася паралельно з автомобілем, причому з тією ж швидкістю.

Слід враховувати ту обставину, що наявність простору перед об’єктом, який рухається, створює враження, що попереду шлях, яким цей об’єкт має пройти, а простір позаду об’єкта створює враження вже пройденого шляху.

Отже, під час панорамної зйомки руху якого-небудь об’єкта ка­меру слід позиціювати таким чином, що б цей об’єкт не упирався в той бік кадру, в напрямку якого він рухається, тобто в кадрі перед рухомим об’єктом завжди слід залишати трохи простору. Виняток може становити зйомка моменту фінішу.

Зйомка віддалених об'єктів

У разі роботи з віддаленими об’єктами окрім них самих ми зні­маємо ще й атмосферу, яка розділяє знімальну камеру та об’єкт зйомки. У такому разі одними з чинників, що знижують види­мість і чіткість об’єктів, є присутні в атмосфері частинки пилу чи води. Для зниження їх впливу можна використовувати різного роду світлофільтри, проте слід враховувати той факт, що світло­фільтри змінюють точність відтворення кольорів.

Навіть, здавалося б, прозоре повітря може підносити сюрпризи. Як відомо, у теплого і холодного повітря різні коефіцієнти залом­лення світла. Тому взаємне конвекційне перемішування теплого і холодного повітря приводить до появи в атмосфері областей з коефіцієнтом заломлення світла, що постійно змінюється. У разі зйомки об’єктів, які перебувають на невеликій відстані від зні­мальної камери, зміна цього коефіцієнта практично непомітна, проте вона значно впливає на оптичне відображення віддалених об’єктів, причому чим далі вони розташовані, тим суттєвішими є візуальні спотворення їхніх зображень.

Слід зазначити, що роздільна здатність абсолютно всіх об’єктивів обмежена, тому об’єкти, розташовані на досить великій відстані від камери, завжди будуть трохи розмитими. Наскільки сильно, залежить, по-перше, від властивостей матеріалів, з яких виготов­лено ці об’єктиви, а по-друге, від особливостей заломлення в них променів світла.

Організація звукозапису

Сучасний стан розвитку технічних засобів дозволяє здійснювати озвучування кліпів як у процесі зйомки, так і під час монтажу. Проте на практиці озвучування під час монтажу має сенс ви­конувати тільки тоді, коли в процесі зйомки не вдалося якісно записати звук, а також у тих випадках, коли потрібно додати дикторський текст, музичний супровід або звукові ефекти. По­трібні звуки ви можете записати самостійно або вибрати у бібліо­теці звуків.

Дуже рідко у фільмі присутня тільки мова. Для забезпечення більшої правдоподібності у кліпи додаються різні шуми — шере­хи, кроки, скрип. Не забувайте про це, особливо коли створюєте окремо відеоряд, а потім накладаєте на нього спеціально записа­ний звук. Пам’ятайте, що до кожної картинки на екрані повинен бути підібраний музичний фрагмент, відповідний їй за настроєм і ритмом. Стежте за справністю вбудованого в камеру мікрофона, оскільки за його допомогою в процесі зйомки фіксуються фонові шуми і звуки, а саме вони сприяють створенню у кліпі атмосфери реальності подій.

Запис власної музики та вокалу

Найбільше проблем виникає під час запису голосу — мовного су­проводу або вокалу. Тож наведемо кілька порад щодо організації його запису на комп’ютері.

• Якщо ви записуєте самого себе, то для об’єктивного сприйнят­тя прослухайте звук не наживо, а в записі. Обов’язково вста­новіть мікрофон так, щоб під час запису бачити індикатори.
• У будь-якій ситуації вашими кращими порадниками повинні бути власні вуха. Цілком і повністю покладайтеся на свій слух і свій смак. Щось не подобається — перезапишіть!
• Пам’ятайте, що мікрофон сприймає не лише голос, а і навко­лишні звуки (наведення і шуми). Щоб уникнути наведень, вимкніть у приміщенні лампи денного світла.
• Мікрофон розверніть у бік, протилежний джерелу найсиль- нішого шуму.
• Не забувайте, що з імовірними перешкодами краще боротися до початку запису!

Основна проблема, з якою доводиться стикатися під час запису вокалу, — це звучання проривних приголосних (б, п, д, т, г, ґ, к) та шиплячих звуків. Деякі з цих проблем можна вирішити, на­лежним чином розташувавши мікрофон.

• Попросіть вокаліста під час співу тримати мікрофон приблиз­но на відстані 15 сантиметрів від рота і в жодному разі не співати прямо у мікрофон.
• Якщо це вертикальний мікрофон, направлений зверху вниз, розташуйте його трохи вище за лінію рота співака, приблизно на лінії носа.
• Якщо мікрофон встановлено традиційно, розташуйте його трохи нижче за лінію рота, приблизно на лінії підборіддя.
• Якщо вокаліст звик співати, тримаючи мікрофон впритул до рота, підіть на хитрість: установіть додатковий, бутафор­ський, мікрофон, що слугуватиме бар’єром між виконавцем і звукознімачем.
• Проникненню у відеоряд вібраційних шумів, що виникають у результаті тупотіння ногами, перешкоджає підвіска мікрофо­на типу «павук» (мікрофон нібито розміщено «на розтяжках»).
• Запобігти задуванню мікрофона допоможе поп-фільтр (спе­ціальний екран). Його можна виготовити самостійно, натяг­нувши шматок жіночих колготок (у три-чотири шари) на дротяний каркас або п’яльця для вишивання. Такий фільтр потрібно розташовувати на відстані чотирьох пальців від мікрофона і чотирьох пальців до вокаліста.

Загальний порядок створення аудіозапису має бути таким.

1. Запишіть кілька варіантів аудіодоріжки.
2. Виберіть із них найкращий, проте інші поки що не видаляйте.
3. Знайдіть у вибраному дублі невдалі місця.
4. Замініть фрагменти запису, якість яких вас не влаштовує, більш вдалими фрагментами з інших дублів.

6. Застосування отриманих знань

7.  ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

8. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вивчити конспект.
2. Виконати завдання.