Десь-то, в тридев’ятім царстві,
В тридесятім володарстві
Жив-був славний просто цар
в тій країні володар.
Хто б звичайно здогадався
Що за цар такий удався
Просто Півень, хоч розкішний
І веселий і потішний,
але все ж, не тигр чи лев.
Та усі серед дерев
Півня слухали і поважали
На слова його зважали.
Якось півень так сказав:
ПІВЕНЬ Я багато всього взнав.
Довелось уже й пожити,
Та не встиг я одружитись.
А , мабуть мені вже час!
Тож шукайте , друзі. Враз
У всіх царствах – королівствах
Нареченую для Півня.
І тоді ж у всі кінці
Враз відправились гінці.
Не пройшло часу багато –
Наречених повна хата!
ЛИСИЦЯ
Петя, петя, петушок,
Золотой гребешок,
масляна головешка,
шелкова бородушка.
Выгляни в окошко,
Дам пшена немножко.
А еще тебе спою,
Как же я тебя люблю
ПІВЕНЬ
Гей, руда, чого прийшла?
Наче хтось тебе не зна…
Ще й по руському говорить,
От уже принесло горе!
Лисиця
Все, пробач, я розумію
Я й інакше трохи вмію
Зараз тобі заспіваю
Гарну пісню. Ту що знаю
(Пісня лисички)
Хоч співай. хоч не співай
Добре тебе знає гай.
Ти улеслива і хитра
І до справ недобрих спритна
Не підходиш ти мені
Тож кажу тобі я НІ !!
Лисичка Добре, півнику, чекай.
І цей день запам’ятай
Поквитаюсь я з тобою
Будь готовим ти до бою!
ЦАРИЦЯ
Познайомся - я дівиця,
Шамаханськая цариця,
Наче ясная зоря,
І прийшла я до царя.
Тож вітай мене, вітай!
Зустрічай і пригощай.
Приготуй дарунків гору,
Щоб не було поговору.
Срібло, злото і вбрання
Ще буланого коня.
І палац, щоби гарненький
І звірят на побігеньках…
Півень
Гей, спинися! Розійшлась !
Звідки ти така взялась?
ЦАРИЦЯ
Таж кажу тобі! Дівиця
Шамаханська я цариця!
Покоріться всі мені
А то спалю у вогні.
Півень
Принесли ж тебе чорти
Забирайся звідси ти!
Нам таких е треба в лісі!
Й хто тебе скажи боїться?
Звірів грізних повний ліс-
Не страшний їм навіть біс
Цариця
Не гони мене, не траба,
Затанцюю я для тебе
( танцює під пісню А ти такой, красивий с бородой)
Півень
Твої танці не поможуть.
Доброю ти ж буть не зможеш.
Цариця
Ну дивись, іще згадаєш
Сам станцюєш й заспіваєш!
Жар-птиця
(Заходить під пісню «О, Боже, какой мужчина»)
Я для тебе – саме те
Піря в мене золоте
Вдень я сонце затіняю
Всіх чарую, осліпляю.
Від розкішного хвоста-
Сяйво – чиста красота.
Я сидітиму на гіллі золотім
Рахуватиму пірїнки у хвості
Всі мені повинні слугувати
І коритися. І догоджати
І заради красоти
Слугуватимеш і ти.
Півень
Ще б придумала чого?
Не буде ніяк того!
Кому потрібна красота,
Що не в душі, а лиш з хвоста.
Жар-птиця
Он ти як? Я не прощу!
І сьогодні ж відлечу.
Не для вас моя краса
Мене ваблять небеса.
Бо лише з сонцем я зрівняюсь
Ось із ним і покохаюсь.
Автор
Тут наш півник зажурився.
Засмутився. Похилився.
Півень
Що ж це діється у світі?
Як же далі в ньому жити?
Злість, підступність атакують,
Не кохають, а хитрують.
Люблять лиш себе одних
Про багатство їх думки.
Всі бажають тільки влади
На все готові, всьому раді.
Мабуть з лісу треба йти.
І податися в світи...
Курочка
Ви чому такі сумні?
Швидше розкажіть мені.
І якщо я тільки зможу
То звичайно допоможу.
Стрепенувся півник наш
Півень
А чого ти тут одна?
Курка
Від лисиці я втікала.
Ось у лісі й заблукала.
Я нікого тут не знаю…
Вас побачила.. спитаю,
Чи стежинки , чи дороги
Бо уже стомились ноги
Півень
Що ж для мене б ти зробила,
Як мене б розвеселила?
Допоміг би я тобі
І зарадив у біді
Курка
Ко ко ко, ко. Ко , ко
Я б знесла вам яєчко!
Не просте,
а золоте .
в нім би вигрілось курчатко
цівкало б воно спочатку,
потім би убралось в піря
оббігало би подвіря
всіх круг себе веселило
добрим стало б і дбайливим
старшим би допомагало
потім співом звеселяло…
ПІВЕНЬ
Знаєш, слухав я усіх
Та тебе найбільше всіх
Ти мені запала в душу
І тобі сказати мушу
Ти найкраща . бо з душею
Стань царицею моєю
В моїм царстві добрі звірі
Я усім ім. щиро вірю
Буде добре нам усім
І великим і малим.
Автор
Повернувся цар до дому
Та тепер вже не один
І забувши про утому,
Про нерадісні часи
Стали готувать весілля
Всім для радості й дозвілля.
Та злі сили не дрімали
І образ не забували.
Зговорились всі гуртом
вкрасти курочку разом
курка
Та почули це в лісах
Добрі звірі. І на захист
Теж піднялися всі разом.
Коли злодіїв схопили
То лиш трохи, що не вбили.
Охопив такий тут жах,
Що розбіглись по кутках.
А коли їх розшукали —
Злочин свій вони признали.
Цар на радощах таких
Відпустив додому їх.
День минув. Щасливий цар
Гарне свято влаштував
Всі співали , танцювали
Щиро всі царя вітали.
Я там був, мед-пиво пив.
Тільки вуса обмочив.
(Хоровод)
!