Урок 19. Банки, види банківських послуг

Якщо уважно розглянути схему кругообігу, стає зрозумілим, що в ній врахо­вано лише ті гроші, які заробляються суб’єктами ринку й обов’язково витрачаються. Але людям притаманно зберігати гроші. Причому чим більше вони заробляють, тим більше залишається невитраченим. Як краще розпоря­дитися грошима, що вивільнилися? Їх можна зберігати в банку, доручити їх довірчим установам (трастам), інвестувати у цінні папери, позичити комусь тощо. Основною метою власників грошей завжди є зберігання та збільшення свого грошового капіталу.

Світовий досвід доводить, що повсюдно існує значний попит на банківські послуги. Спробуйте відповісти на питання, чому попит на банківські послуга невпинно зростає? Чому у кожній країні світу така велика кількість банків?

Екскурс в історію

Людей, котрі позичали гроші в кредит, раніше називали лихва­рями. Історія лихварства дуже цікава. Перші лихварі діяли вже тоді, коли навіть і грошей не було. Стародавній грецький поет Гесіод, котрий жив у УІІ-УІІІ ст. до н.е., згадував про лихварів приблизно за 100-200 років до появи перших монетних систем в Елладі. Пер­ші позички надавалися натурою: зерном, тваринами. До речі, по­няття “давати в ріст” виникло саме тому, що лихвар позичав маленьке теля, натомість йому повертали доросле, тобто з натуральним при­ростом. Лихварі зазвичай працювали на ринках: брали гроші на зберігання, сплачували покупки від імені вкладників, переказува­ли гроші до інших місць, засвідчували торгові угоди.

Життя лихварів було складним. Наприклад, за давньоримсь­ким законодавством вони вважалися безчеснішими і порочнішими за злодіїв. Якщо злодія штрафували на суму вдвічі більшу за вкра­дену, то лихвар мав сплачувати штраф у розмірі, вчетверо більшо­му, з огляду на отримані відсотки. У місті Піза (Італія) рішенням міської общини лихварям було заборонено проживати на території міста, судді не мали права вислуховувати їхні скарги, а громадяни - надавати притулок. У статуті міста Верони було записано, що лих­варям вхід до міста заборонений. У Голландії їх не допускали до причастя. В деяких країнах громадянам заборонялося займатися лихварською діяльністю. Тому значна кількість лихварів була іноплеменниками та іновірцями.

Згодом до лихварської діяльності залучилося духовенство. У Греції першими банківськими установами були храми. На Русі до нашестя татаро-монголів найбільшими “банками” вважалися собор Святої Софії у Новгороді, Кирило-Білозерський та Юр’їв монастирі. На території Європи лихварські операції здійснював здебільшого орден Тамплієрів (Храмовників).

Заборони не могли завадити поширенню банківської діяльності. Розвиток господарства й саме життя вимагали визнання і поширен­ня банківських операції.

Розглянемо найпоширеніші з них.

Банківські послуги

Звертаючись до банку, клієнт має на меті зберегти свої гроші, збільшити їх кількість, полегшити й прискорити платіжний обіг. Для цього він може відкрити різні види депозитних рахунків: стро­кові й безстрокові, платні й безплатні, відсоткові й безвідсоткові. Депозитом у практичній діяльності називають вклади клієнтів. Банки також можуть допомогти в обслуговуванні різних операцій (лізингових, посередницьких, консультативних, довірчих тощо) та зберіганні цінностей.

Нагромадження грошей. Ти чув, що “гроші можуть робити гро­ші”. Наприклад, у тебе є 10 тис. грн, які тобі деякий час не знадоб­ляться. Тому ти можеш звернутися до банку і відкрити в ньому ощадний депозит. Власнику ощадного вкладу видається ощадна книжка, в якій реєструють усі операції за рахунком. Сучасна ощад­на книжка може мати електронний вигляд.

Вкладаючи свої гроші, ти надаєш банку можливість певний час користуватися ними, за що отримуватимеш від банку певну премію — депозитний відсоток. Розмір премії залежатиме від суми вкладу та його терміну. Для банку дуже важливо знати, на який час ти зали­шиш у ньому свої гроші. Йому вигідно, щоб гроші залишалися яко­мога довше, тому він заохочує таких вкладників більшими відсот­ковими ставками.

Ощадні депозити можуть бути до запитання або строковими. Основна відмінність цих депозитів полягає в тому, що гроші з депо­зиту до запитання можна зняти в будь-який момент у повному обся­зі або частково. Гроші зі строкового депозиту знімаються у термін, узгоджений із банком. Премія за строковими угодами зазвичай вища, ніж до запитання. Проте в разі недотримання клієнтом терміну уго­ди за строковим вкладом сплачується штраф за порушення угоди, клієнт позбавляється премії, відсоток знижується до рівня, сплачу­ваного за вкладами до запитання.

Розмір нагромадження залежатиме від того, за якою схемою будуть нараховуватися відсотки. Існує кілька підходів.

1. “Простий відсоток”. Припустимо, що неподалік від твого будинку розташований банк “Джерело”. Перш ніж скористатися його послугами, ти маєш з’ясувати, чи влаштовують тебе його умови. Передусім тебе має цікавити річна відсоткова ставка, тобто на яку суму за рік може збільшитися твій вклад. У цьому банку тобі про­понують:

а)          20% річних;

б)          просту ставку;

в)          нарахування відсотків раз на рік.

Введемо необхідні позначення: і — річна відсоткова ставка,  n —термін вкладу, або тривалість угоди, Р — сума вкладу, S — сума через певний термін (нарощена сума вкладу).

Упродовж року твоя сума збільшиться на Р х і, тобто дорівнюва­тиме:

                              S1 = Р + Р х і =  Р (1 + і).

За методом простої відсоткової ставки кожен рік первинна сума збільшуватиметься на Рі. Тобто через два роки:  

                                 S2 = Р + Р х і + Р х  і = Р (1 + 2 х і),

а через n років розмір нагромадженої суми буде дорівнювати

   Sn = Р (1+n х і).

Банки змагаються між собою за кожного клієнта. Тому вони можуть пропонувати вигідніші умови вкладання грошей. Наприк­лад, вищу відсоткову ставку, тобто використовують метод “складно­го відсотка”, або “відсотка на відсоток”.

2. "Складний відсоток”.

Ти пішов до банку “Богатир”, який теж пропонував виплачува­ти 20 відсотків річних раз на рік, але за схемою “відсоток на відсо­ток”.

Проаналізуємо пропозицію цього банку.

Наприкінці першого року ти отримаєш таку саму суму, як і в банку “Джерело”:

             S1 = Р + Рі = Р (1+і).

Але наприкінці другого року сума буде більшою, адже збільшу­ватися на 20% буде не первинна сума вкладу Р, а сума S1, яка нагромадилася на кінець першого року:

 S2 = S1+ S1 і = Р (1+і) + Рх (1+і)і = Р (1+і) (1+і) = Р (1+і)2.

Наприкінці третього року нарощена сума буде розраховуватися за формулою:

S3= S2 + S2 і = Р (1+і)2 + Р (1+і)2 і = Р (1+і)2 (1+і) = Р (1+і)3.

Тепер тобі неважко записати загальну формулу для п року:

                 Sn = Р (1 + і)n.

Відмінність у методах складного і простого відсотка полягає лише у тому, яка сума буде збільшуватися. За методом простого відсотка — первинна Р, за методом складного відсотка — попереднього року.

Трансакційні депозити

Чи можна ходити до магазину без грошей і купляти все, що  необхідно? Це справді так. Треба лише мати електронну картку або чекову книжку. їх можна отримати у будь-якому банку, вкладником якого ти є. Сума, вказана на чеку або картці, залежить від суми, що “лежить” на твоєму рахунку. Такий вклад — типовий приклад депо­зиту до запитання. На такі рахунки відсотки можуть зовсім не нара­ховуватися, позаяк він призначений не для нагромадження грошей, а для користування ними у будь-який момент. На цей рахунок над­ходять гроші у вигляді заробітної плати, сплати за рахунками, пенсії тощо. З нього знімають гроші для сплати придбаних товарів і послуг.

3 історії економічних вчень

Депозити до запитання набули неабиякого поширення після виникнення електронних кредитних карток. Перші кредитні картки почали випускати нафтові компанії для сплати за бензин. Пізніше — для розрахунків у деяких універсальних магазинах, для туристської та шоу-індустрії. Комерційні банки почали використовувати картки з 1950-х років. Перші електронні картки випустили японські компанії у 1982 р. для сплати телефонних розмов. Електронні картки дуже зручні в користуванні, але потребують захисту від підробок, так само як і гроші. Сучасні електронні картки мають три зони: відкриту - з іменем власника, робочу - з інформацією про операції за останній місяць, секретну - з відбитками пальців.

Кредитні операції. До банку ти можеш звернутися й тоді, коли тобі потрібна певна сума грошей. Скажімо, ти хочеш розпочати бу­дівництво нового приміщення для свого виробництва або купити квартиру. В цьому разі ти маєш уважно ознайомитися з умовами кредитування й обрати ті, які тебе влаштовують.

Розглянемо таку ситуацію: Петренко, Іваненко і Тарасенко звер­нулися за позиками до банку, щоб розпочати будівництво будинків. Кожен із них сподівається отримати в банку по 5000 грн, але роз­плачуватися буде по-різному. Банк запропонував нарахувати суму виплати за кредитом за ставкою простого відсотка. (Кожен банк обирає свій спосіб.)

Після вивчення пропозицій банку товариші стали міркувати, на які умови кредиту варто погоджуватися.

Уважно розглянь таблицю 1.

Таблиця 1.

З цього прикладу ти зрозумів, що за кредит потрібно сплачува­ти. Причому чим довшим є термін кредиту, тим більшою буде опла­та за користування ним. І це зрозуміло. Банк, кредитуючи клієнтів, ризикує. І ризик збільшується разом зі зростанням терміну та вар­тості кредиту. Тому зазвичай банки намагаються отримати заставу кредиту у вигляді землі, квартири, будинку, автомобіля на випа­док, якщо клієнт не зможе повернути позичку. Тому не треба диву­ватися, коли тобі, щоб отримати кредит у банку, слід буде доводити свою платоспроможність.

Факторинг. Існують ситуації, коли тобі внаслідок певних при­чин терміново потрібно повернути гроші, які ти позичив у борг, але твій боржник ще не готовий віддати потрібну суму. Ця ситуація нагадує прислів’я “ Час - це гроші”. У цьому разі теж може допомогти банк. Ти продаєш йому своє право на отримання боргу від боржника за суму, на 10-20% нижчу самого боргу, і сплачуєш комісійні за послуги. Ти отримуєш 80-90% суми боргу від банку, а він, у свою чергу, — 100% від боржника. Такий різновид торговельно-комерційної операції, що поєднується з кредитуванням, називається факторингом.

Лізинг. Кредитами банків можуть користуватись як юридичні, так і фізичні особи. Але деякі послуги банки надають лише підприємствам (юридичним особам). До таких послуг передусім належить найпоширеніша послуга - лізинг.

Цей термін сьогодні вельми поширений у ділових колах. За своєю суттю він нагадує поняття кредит. Розглянемо його на такому прикладі. Вінні Пуху потрібен гелікоптер, щоб обстежувати дерева у пошуках меду. У Кролика вони є. Але коли Вінні Пух звертається до Кролика з проханням надати йому в оренду один з невеличких гелікоптерів, останній відмовляє, бо не здає гелікоптери в оренду, а лише продає. Хоч як Вінні Пух намагався, але не зміг знайти необхідну суму, щоб купити гелікоптер. Кредит, за яким він звертався до банку, виявився занадто дорогим. Тоді Сова, котра на цей час стала керівником приватного банку, запропонувала Вінні укласти таку угоду. Її банк купляє у Кролика гелікоптер. Зі свого боку Вінні Пух укладає з банком Сови строкову угоду оренди, в якій визначено розмір орендної плати, періодичність її внеску та комісійні банку за послуги.

Таким чином, всі три сторони задовольнили свої потреби. Кролик продав гелікоптер. Вінні Пух користувався ним потрібний час. Сові, крім комісійних, по завершенні терміну оренди, залишається ще й гелікоптер.

Довірчі (трастові) послуги

До банку ти зможеш звернутися ще й за такими послугами: розпорядження спадщиною за твоїм дорученням: збирання та забезпечення зберігання спадщини, проведення розрахунків із кредиторами, розподіл майна між спадкоємцями; управління майном: прийняття рішень щодо розміщення твоїх коштів, купівля та продаж цінних паперів, оформлення страхування, депозитні операції тощо.

Банки також надають клієнтам послуги зі зберігання коштовностей.

Незважаючи на високу вартість кредиту, ним широко користуються. Наприклад, дві третини товарів американці отримують завдяки кредиторам. Чому? Використання кредитів уможливлює підвищення життєвого рівня людей.