Єдина реальна розкіш – це розкіш людського спілкування

А. де Сент-Екзюпері

Там, де є демократія – там є дискусія

           Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) проголошує освіту ХХІ століття освітою людини.

           На відміну від старої парадигми, у 90-х роках ХХ століття склалася нова, критично-креативна парадигма освіти. Ці зміни торкнулися й історичної освіти. Згідно з новими поглядами, історичні наукові знання – це знання, що утворилися в результаті обміркування і тлумачення історичних фактів дослідниками; історія має справу не з історичними істинами, а з історичними доказами; будь-які історичні знання – це інтерпретації, версії й тлумачення певного автора з метою пояснити події минулого, а отже, вони є його особистою точкою зору. Таким чином, висновки й оцінки істориків не є абсолютними. Їх можна переглянути у світлі нових невідомих фактів та свідчень.

          Відповідно до нової мети шкільної історичної освіти, пріоритет віддається не предметному аспекту (кількість інформації, яку запам’ятав учень), а мотиваційному, ціннісному та процесуальному. Учні повинні розуміти природу і сутність наукових історичних знань, критично сприймати інтерпретації історичного процесу істориками, бути здатними до власного бачення та аргументованого тлумачення цього процесу.

          Технологія формування критичного мислення вважається винаходом американської педагогіки. Вона заснована на творчому співробітництві вчителя і учня й орієнтована на розвиток в учнів аналітичного підходу до будь-якого матеріалу. Ця технологія розрахована не на запам’ятовування матеріалу, а на постановку проблеми і пошук способів її розв’язання. Це означає можливість розвинуті етапи мислення: узагальнення, аналіз, синтез, уміння визначати проблеми. Вимогами проблемного і творчо-пошукового навчання повністю відповідає дискусійна модель навчання.

          Кінцевою метою вивчення історії є формування духовних цінностей, зокрема таких як демократична культура, плюралізм і толерантність, здатність до суспільного діалогу, готовність до компетентної участі у житті суспільства, конструктивного пошуку шляхів розв’язання суспільних проблем. Найефективнішим методом формування таких цінностей є саме активна творча дискусія. Тому що давати усе в готовому  вигляді – не лише неефективно, а й шкідливо.

          Одне з найважливіших завдань стратегії активного навчання полягає у зміні форми спілкування в освітній діяльності. Ця зміна означає перехід від монологічного до багатопозиційного навчання, у якому немає концентрації на позиції учителя. Організація такого процесу спілкування передбачає використання дискусії.

          Дискусією ( від лат. discussio – розгляд) в дидактиці називають метод навчання, який грунтується на обміні думками з певної проблеми. Дискусії допомагають глибокому розумінню проблеми, виробленню самостійної позиції, вчать оперувати аргументами, критично мислити, краще розуміти іншого, визнавати слушні аргументи, сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

          Таким чином, процес формування історичних знань передбачає послідовний перехід від репродуктивних методів навчання до проблемних. Відповідно, змінюються і методичні прийоми: від риторичних запитань до дискусії.

          О. Пометун розглядає дискусію не як окремий метод, а як групу методів, побудованих на організації обміну думками між учасниками навчального процесу. К. Баханов визначає: « Дискусія – дослідження і колективне обговорення будь-якого спірного питання з метою правильного його розв”язання». Дидакт Вінсент Оконь: « Дискусія грунтується на обміні думками між учителем і учнем або тільки між учнями, можливо, що ці думки відображають особисті погляди учасників або спираються на погляди інших. Справжню дискусію характеризує відмінність позицій і водночас спроба пошуку позиції, яка була б спільною для всіх учасників дискусії».

          Можна виділити кілька різновидів дискусії. Перший і найкращий є процесом спільного розв’язання проблеми класом або групою учнів. Якщо проблема підібрана грамотно, дискусія розвивається сама. Особливо тоді, коли учні працювали над проблемою тривалий час, коли в них була можливість підібрати відповідну інформацію та продумати аргументацію. Другим різновидом є дискусія, що спрямована на формування переконань молоді. Вона, як правило, стосується особистісних проблем, власного ставлення молоді до проблем добра і зла, справедливості й несправедливості, того чи іншого стилю життя. Тому вирішальну роль відіграватимуть не так факти й аргументи, як власні оцінки учнів, а також системи їхніх цінностей. Третій різновид – дискусія, метою якої корекція учнями власних знань. Це найменш динамічний різновид дискусії. Важливу роль тут відіграють не так аргументи (хоч і вони мають значення) та оцінки, як наявність багатої й точної інформації з теми дискусії. Доброю підготовкою до такою дискусії вважається попереднє ознайомлення молоді із джерелами ширшими, ніж матеріали підручника.

          У дидактиці рекомендується застосовувати метод дискусії тоді, коли учні досягли великого ступеня зрілості та самостійності в опануванні знань, у формулюванні проблем, у доборі та частковому викладі своїх аргументів, у предметній підготовці до теми дискусії.

          Відомий  дидакт М.В. Кларін так описує початок дискусії: « Проведення дискусії на основі історичних матеріалів треба починати з постановки конкретного історичного питання. У жодному разі це питання не формулюють у дусі того, хто був винен, а хто ні. В центрі уваги мають бути можливості розвитку подій. Що було можливим за того чи іншого збігу обставин? Які дії міг вчинити той чи інший історичний діяч для досягнення певної мети або від яких дій утриматися? Чи відображала ця мета насправді інтереси тієї соціальної групи, яку він репрезентував? Чи були можливі альтернативні дії?»

          Коли вчитель починає роботу з підготовки до дискусії, визначається найважливіше – формулюється відповідь на одне запитання: які ідеї мають розвиватися в ході проведення дискусії? Ідеї повинні бути суперечливими, щоб формувати критичне мислення за допомогою критичного аналізу різних поглядів.

          Технологія критичного мислення передбачає такі три стадії.

• Перша – актуалізація наявних знань учнів, пробудження інтересу до теми. Саме на цій стадії визначається мета вивчення матеріалу.
• Друга – осмислення нової інформації, понять, ідей.
• Третя – роздуми або рефлексія. Тут учень осмислює вивчений матеріал і формує свою особисту думку, ставлення до вивченого матеріалу. На цій стадії можлива дискусія.

          Дискусія відбувається за такою схемою: вступне слово вчителя, в якому розкривається тема і мета дискусії, нагадуються правила її проведення; розвиток дискусії, оголошення питань та їх висвітлення різними групами; підбиття підсумків, теоретичних і практичних, формулювання рекомендацій. На підготовчому етапі дискусії учні ознайомлюються з основними питаннями дискусії й рекомендованою літературою, практичними завданнями для груп, правилами ведення дискусії.

          Правила ведення дискусії

• Сперечатися слід по суті: головне в дискусії – аргументи, факти, логіка, доказовість.
• Необхідно уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати опонента, прагнути зрозуміти його, перш ніж критикувати, виявляти стриманість.
• Слід чітко формулювати свою думку.
• Треба прагнути встановити істину, а не демонструвати своє красномовство.
• Бажано виявляти скромність і самокритичність, уміння з гідністю визнавати недоліки своєї аргументації.

          Уроки-дискусії за принципом проведення можна поділити на кілька груп. До першої групи належать регламентовані або структуровані уроки-дискусії. Особливістю таких уроків є чітка визначеність плану, структури і регламенту обговорення. На обговорення виноситься конкретизована проблема або проблемне запитання, що є частиною загальної проблеми, яку необхідно буде розв’язати.

                  Приклад

          В 11 класі робота з поняттям «демократія» відбувається в ході вивчення багатьох тем, зокрема «США та Канада у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття», «СРСР у 1953 – 1954 роках», « Перебудова та розпад СРСР», «Крах тоталітарного режиму у східноєвропейських країнах».

          Рекомендовано проаналізувати революційні події в Румунії у 1989 році й з’ясувати, чи можна побудувати демократію шляхом революційного насильства? Кожен учень заповнюватиме в зошиті:

          Учні заносять свої власні аргументи в обидві колонки, спираючись на знання з історії ХХ століття, і роблять висновки. Потім вони обговорюють їх у класі під час дискусії.

          До другої групи належать уроки-дискусії ігрового моделювання. Особливістю такого виду заняття є те, що учням задаються певні соціальні, політичні або наукові ролі. І виходячи із заданої ролі, учні розв”язують поставлені проблеми. Така організація уроку-дискусії забезпечує можливість застосувати метод «занурення в епоху», урізноманітнює пізнавальну діяльність учнів. Частина учнів з позиції очевидців оцінюють події та історичні персоналії, інші пропонують сучасні оцінки. Поєднання оцінок минулого із сучасними і є особливістю такої дискусії.

        Приклад

          10 клас, тема «Українська національно-демократична революція. Успіхи та прорахунки Української ЦР» урок – суд історії. Проведення уроку – суду історії передбачає обов’язковість підготовчого етапу, що проводиться заздалегідь (за 2-3 тижні) й передбачає наступні дії:

   – попередньо вчитель повідомляє тему уроку та форму його проведення;

   – з урахуванням інтелектуальних здібностей учнів та їхнього бажання, на основі принципу добровільності розподіляються ролі: прокурора, свідків обвинувачення, адвоката та свідків захисту, присяжних, головуючого – судді, секретаря суду, журналістів, глядачів, визначаються їхні функції;

   – вчитель разом з учнями обговорює правила гри та визначає регламент;

   – готується відповідна атрибутика;

   – пропонується й опрацьовується додаткова література;

   – організовується ознайомлення з пам’ятками для учасників судового процесу;

   – узгоджуються питання для обговорення.

          Своєї мети урок досягне лише тоді, коли школярі будуть співавторами цього дійства. Проводити урок слід на спареному уроці.

          До третьої групи відносяться проектні уроки-дискусії. Методичними змістом такого уроку є надання учням можливості запропонувати можливі варіанти розв’язання поставленої проблеми. Кожна група готує свій варіант і вони обговорюються у ході дискусії.

        Приклад

          Урок у 9 класі з теми «Україна напередодні та на початку російської революції 1905 – 1907 років». За три тижні учням повідомляється питання – «Шляхи розв’язання протиріч, які склалися напередодні революції: – з позиції сили – революція; – з позиції розуму – реформування держави.»

          Четверту групу складають уроки-діалоги. За останні 15 років сучасні дидакти розробили численні методичні прийоми проведення дискусії (діалогу) на уроці, і вони вважають, що при вивченні певних тем цей метод неможливо замінити іншим.

        Приклад

           10 клас, всесвітня історія, тема «тоталітаризм». В ході уроку для з’ясування поняття «тоталітаризм» можна запропонувати виконати вправу.

Зачитується вислів Муссоліні: «Я докладаю нелюдських зусиль, щоб просвітити цих людей. Вони мусять зрозуміти, що стануть зрілими, лише підкоряючись. Коли вони навчаться покірності, вони повірять у те, що я говорю, і тоді підуть маршем, стрункими колонами під мою команду». Учні виділяють ключове слово в цьому фрагменті й пояснюють свій вибір (це слово – «покірність»). Вчитель об’єднує учнів у малі групи. Роздає фотографії «Нацистський парад» та «В’язні концтабору». Групи дають відповіді на наступні запитання :

   – Хто зображений на фотодокументах?

   – В який час і з якою метою могли створюватись ці фотографії?

   – Що спільного і що відмінного в них?

   – Які почуття володіють людьми, зображеними на фотографіях?

          Вчитель заслуховує відповіді у формі діалогу. Ставить групам наступні запитання:

   – Яка мета такого режиму7

   – Якими рисами має характеризуватися такий режим?

   – Якими засобами цей режим досягає бажаної мети?

          Вчитель узагальнює відповіді учнів. Проводить міні-дискусію на тему «За умов тоталітаризму в чиїх лавах краще?»

          Існує також класифікація дискусії за формами проведення