Міністерство освіти і науки України
Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної
підготовки вчителів» Запорізької обласної ради
Кафедра педагогіки, психології та методики
навчання природничо-математичних дисциплін
«Елементи історизму у викладанні математики»
Виконав вчитель математики
Чернігівської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів «Надія»
Чернігівської районної ради
Запорізької області
Бехтер Тетяна Вікторівна,
кваліфікаційна категорія
«спеціаліст вищої категорії»,
педагогічне звання
«Старший учитель»
Запоріжжя-2015
Елементи історизму у викладанні математики
Вивченню математичної термінології належить важливе місце в системі навчання математики. Без ґрунтовного знання термінології неможливо усвідомити навчальний матеріал, навчитися використовувати математичні знання на практиці.
Однією з вирішальних передумов успішного формування математичної культури школяра є свідоме розуміння суті та змісту математичних термінів. Однак у засвоєнні учнями математичної термінології є ряд істотних правил. Перелічимо найголовніші з них.
Вказані недоліки можливо певною мірою попередити на рівні переходу від природної мови до мови наукових термінів. Застосування принципу історизму у навчанні дає змогу розповісти учням «біографію» нового терміна, історію розвитку відповідного йому поняття, з’ясувати місце цього поняття в системі понять. Включення елементів історії розвитку науки, техніки дозволяє вирішувати низку педагогічних задач:
Наслідуючи принцип історизму і враховуючи фактор зацікавленості учнів, наприклад після закінчення вивчення поняття функції, границі, похідної буде доречним стисло подати історичний шлях формування цих понять (у працях Ньютона, Даламбера, Лейбніца, Ейлера та інших).
Історичні екскурси можуть дати учневі повне уявлення про закономірності розвитку науки і техніки протягом історії людства, формування цивілізацій; сприяти розвитку його науково-технічного світогляду. Учень буде ознайомлений з основами сучасної науки, зрозуміє роль науки і техніки в житті, в розвитку матеріальної і духовної культури людства.
Систематичне використання принципу історизму при вивченні математичної термінології сприяє формуванню пізнавальних інтересів і позитивних мотивів навчальної діяльності. Форми цієї роботи, звичайно, мають узгоджуватись з віковими особливостями школярів. Ця робота продовжується в позаурочний час. З цією ж метою ефективно використовуються математичні газети, де поряд з іншим вміщують матеріал, які містить «біографії» термінів, що вивчаються.
Аналіз педагогічної практики та результати досліджень свідчать про те, що успішне оволодіння школярем математичною термінологією можливе лише за умови дотримання такої послідовності в роботі над термінами:1)ознайомлення з новим терміном; 2)розкриття його змісту; 3)розповідь з історії виникнення та розвитку терміна; 4)з’ясування місця цього терміна у системі математичних термінів; 5)створення умов для закріплення терміна в свідомості та в математичній мові учнів.
Для прикладу наведемо епізод бесіди при вивченні теми «Пропорції і пропорціональність величин».
Вивчення пропорцій має велике значення для практики. Вони застосовуються при виконанні різних розрахунків, що мають своїм завданням розподіл величин, при розв’язуванні задач, пов’язаних з вимірюванням на поверхні Землі, зокрема при складанні планів і карт, тощо.
За допомогою пропорції розв’язували різні задачі ще в стародавні часи. Повну теорію пропорцій було створено в стародавній Греції ще в ІVст. до н.е. в основному працями видатних старогрецьких учених Евдокса Кнідського (з м. Кніда) і Теотета.
Цю теорію докладно висвітлено в «Началах» Евкліда; зокрема, там доведено і основну властивість пропорції.
Учення про відношення і пропорції стародавні греки називали музикою, яку вважали галуззю математики. Вони знали, що чим слабкіше натягнуто струну, тим нижчий («товщий») звук, який вона дає, а чим тугіше натягнута струна, тим вищий вона дає звук. Але в кожному музичному інструменті не одна, а кілька струн. Щоб усі струни під час гри звучали «узгоджено», приємно для вуха, довжина звучащих їх частин повинна перебувати в певному відношенні. Тому вчення про відношення і пропорції і називались у греків музикою.
Термін «пропорційний» походить від латинського слова proporcionalis, яке означає: «такий, що має правильне співвідношення між частинами і цілим», «такий, що перебуває в певному відношенні до деякої величини».
Поняття пропорційності мало і має широке застосування в мистецтві, архітектурі. В архітектурі, живопису, скульптурі воно означає додержання певних співвідношень між окремими частинами споруди, картини, скульптурного твору, яке справляє найприємніше враження.
Та ви й самі, мабуть, чули, а то й застосовували, наприклад, вираз «пропорційно збудована людина».
Сучасний запис пропорції за допомогою двокрапки і знака рівності, тобто у вигляді
а:в=с:х, ввів на початку XVIIIст. німецький математик і філософ Г.Лейбніц.
Узагальнення спостережень переконливо доводить, що при продуманому використанні елементів історизму вирішуються важливі педагогічні завдання:
Таким чином, організація повідомлень з історії виникнення та розвитку математичних термінів є не менш важлива у роботі вчителя математики, ніж будь-які питання навчально-виховного процесу.
Література:
1. Бевз Г.П. Геометрія в загальноосвітній школі/ Г.П.Бевз//Математика в школах України.-2003.-№1.- с.18.
2. Возняк Г., Маланюк М. Взаємозв'язок теорії з практикою в процесі вивчення математики. — К.: Рад. шк., 1989.
3. Возна М. Спроби формування цілісної картини навколишнього світу в процесі навчання математики// Математика в школах України.-2005.-№30.
4. Державний стандарт базової і повної середньої освіти //Математика в школі.-2004.-№2.
5. Кушнір Г.А. Драма геометрії//Математика в школах України.-2004.-№8
6. Прус А. Піраміда в контексті прикладної спрямованості шкільного курсу стереометрії // Математика в школі. – 2005. – №2. - С. 11-15.