Чинники, що впливають на формування мотивів навчальної діяльності школярів.

Мотиви навчальної діяльності формуються в ході самої навчальної діяльності, тому важливо знати, як ця діяльність здійснюється. Основними чинниками, що впливають на формування позитивної мотивації до навчальної діяльності, є:

1. Зміст навчального матеріалу

Оскільки сам по собі зміст навчання, учбова інформація поза потребами дитини не має для неї якого-небудь значення, а, отже, не спонукає до учбової діяльності, то навчальний матеріал повинен подаватися в такій формі, щоб викликати у школярів емоційний відгук, активізувати пізнавальні психічні процеси.

Для цього необхідні:

- особливий підхід до висвітлення навчального матеріалу, характер його пояснення (аналітичний: роз'яснювальний, критичний, логічний, проблемний; діловий, незвичайний);

- використовування, показ, підкреслення різних елементів, привабливих сторін змісту (важливість окремих частин, важкість, складність (простота, доступність), новизна, пізнавальність матеріалу, відкриття нового у відомому, історизм, сучасні досягнення науки, цікаві факти, суперечності, парадокси);

- завдання з цікавим змістом, цікавими питаннями;

- показ значущості знань, умінь (суспільного, особистісного, міжнаочного зв'язку).

 2. Стиль спілкування вчителя і учнів

На формування мотивів навчання впливає стиль педагогічної діяльності, взаємостосунків з учнями. Авторитарний стиль формує «зовнішню» мотивацію навчання, мотив «уникнення невдачі», затримує формування внутрішньої мотивації. Демократичний стиль педагога, навпаки, сприяє внутрішній мотивації, а ліберальний (потурання) стиль знижує мотивацію навчання і формує мотив «надії на успіх».

У плані спілкування, стосунків з учнями дуже важливі:

• показ досягнень і недоліків в розвитку особистості, прояв довіри до сил і можливостей учнів;
• прояв особистого відношення вчителя до учня, класу, висловлення власної думки;
• прояв вчителем власних якостей, даних особистості (у плані спілкування, ерудиції, відношення до предмету, ділових якостей і т. д.) і спонука учнів до подібних проявів;

Організація дружніх взаємостосунків в колективі (взаємоперевірка, обмін думками, взаємодопомога).

3. Характер і рівень навчально-пізнавальної діяльності

При організації навчальної діяльності вивчення кожного розділу або теми повинне складатися з 3 етапів: мотиваційного, операційно-пізнавального і рефлексивно-оцінювального.

1 етап – мотиваційний етап – це повідомлення, чому і для чого учням потрібно знати даний розділ програми, яка основна учбова задача даної роботи. На даному етапі важливо звернути увагу на пред'явлення вимог до учнів. Вони можуть бути: за змістом: до дисципліни, до роботи; за формою: розгорнені, згорнуті (вказівки, зауваження, міміка); алгоритми; єдині і індивідуальні, групові, загальні і детальні, прямі і непрямі.

Цей етап складається з 3 навчальних дій:

- створення навчально-проблемної ситуації, що вводить в зміст майбутньої теми. Це досягається за допомогою наступних прийомів: постановки перед учнями задачі, яку можна вирішити, лише вивчивши дану тему; розповіді вчителя про теоретичну і практичну значущість пропонованої теми; розповіді про те, як розв'язувалася проблема в історії науки.

- формулювання основної учбової задачі як підсумку обговорення проблемної ситуації. Ця задача для учнів є метою їх діяльності на даному уроці.

Розгляд питань самоконтролю і самооцінки можливостей по вивченню даної теми. Після постановки задачі намічається і обговорюється план майбутньої роботи, з'ясовується, що потрібно знати і уміти для вивчення теми, чого учням не вистачає, щоб вирішити задачі. Таким чином. створюється установка на необхідність підготовки до вивчення матеріалу.

2 етап – операційно-пізнавальний. Тут важливо, щоб учень починав діяти. Для цього необхідне створення ситуацій різного характеру: інтелектуального (проблемна, пошукова, дискусія, суперечності, сварка): ігрового (пізнавальної гри, змагання), емоційного (успіху, захопленості темою). Важливо сказати, що групова форма навчальної діяльності створює кращу мотивацію, ніж індивідуальна. Також важливі позитивні емоції, що виникають від діяльності і досягнутого результату.

3 етап – рефлексивно-оцінювальний. Він пов'язаний з аналізом виконаного, аналізом помилок і наданням необхідної допомоги, зіставленням досягнутого з поставленою задачею і оцінкою роботи. Важливо надавати увагу підведенню підсумків так, щоб учні переживали задоволення від виконаної роботи, подолання виниклих труднощів і пізнання нового, що призведе до формування очікування таких же емоційних переживань в майбутньому. Тому цей етап повинен служити своєрідним «підкріпленням» навчальній мотивації, що приведе до формування її стійкості.

Мотивуюча роль оцінки результатів учбової діяльності не викликає сумніву. Важливо, щоб в оцінці давався якісний, а не кількісний аналіз учбової діяльності учнів, підкреслювалися позитивні моменти, зрушення в освоєнні учбового матеріалу, були причини наявних недоліків, а не тільки констатувалася їх наявність.

Оцінки не повинні стати самоціллю для учнів, тому що може відбутися зрушення учбової мотивації з самої діяльності, з процесу пізнання і результату на оцінку, яка заробляється «нечесними способами». Це спричинює згасання мотиву власне навчальної (пізнавальної) діяльності, до деформації розвитку особистості учня.

Соціальні і пізнавальні мотиви

Мотиви навчання – це спрямованість учня на різні сторони навчальної діяльності. Якщо активність учня направлена на роботу з самим об'єктом (лінгвістичним, біологічним, математичним і т. д.), що вивчається, то тут можна говорити про різні види пізнавальних мотивів. Якщо активність направлена в ході навчання на відносини школяра з іншими людьми, то йдеться, як правило, про різні соціальні мотиви.

Тобто одних учнів мотивує сам процес пізнання в ході навчання, інших – стосунки з іншими людьми в ході навчання.

Основні методи мотивації до навчання і стимулювання діяльності учнів

1. Емоційні

Адекватна похвала. Стимулює особове зростання і самореалізацію дитини, породжує впевненість в своїх силах. Необхідно заохочувати дитину за успіхи. Говорити треба так, щоб дитина знала свої можливості і здібності: «Ти справився з цим завданням, тому що у тебе сильна воля і бажання довести справу до кінця!»

Метод заохочення і осуду. Проте тут необхідно додати і уточнити, що метод заохочення хороший для дітей із заниженою самооцінкою і низьким рівнем домагань, невпевнених в собі, тривожних і саме цей метод веде до створення ситуації успіху для окремих учнів. Осуд може застосовуватися до учнів із завищеною самооцінкою і високим рівнем домагань, а також для дітей з адекватною самооцінкою, тому що саме у цих дітей розвинена рефлексія. Вони, як правило, усвідомлюють свій потенціал, на що вони здатні, свої недоліки і свої сильні сторони, на які вони опираються.

Наявність на уроці емоційних розвантажень: жартів, усмішок, використовування гумористичних картинок, приказок, афоризмів з коментарями, невеликих віршів, музичних хвилинок і т.п.

Учбово-пізнавальна гра

Створення яскравих наочно-образних уявлень

Створення ситуації успіху

Стимулююче оцінювання

Вільний вибір завдання

Задоволення потреби бути значущою особою. Підходить для невпевнених в собі, але дітей, які багато на що претендують.  Для таких дітей можливо давати завдання, які вони приготують самостійно удома, а потім їх запитати саме це завдання. У них звично низький темп навчальної діяльності, вони, як правило, тугодуми.

2. Пізнавальні

Опора на життєвий досвід. Тут важливо зрозуміти, що дитині треба не тільки пояснювати зв'язок навчального матеріалу з реальністю, але і спосіб «занурення в задачу». Іншими словами, необхідно уявити себе як би усередині ситуації задачі, спробувати її відчути, почути, побачити все навколо себе. Що тут відбувається? Дитина абстрагується від цифр і букв, від знакової системи і переходить в звичну для нього образно-емоційну систему, він як би «проживає» задачу. У результаті рішення приходить в голову спочатку якась логіка події, його суть, а далі залишається підставити тільки цифри.

Пізнавальний інтерес. Прогнозування майбутньої діяльності. Педагог, прогнозуючи результати діяльності на уроці, тим самим мотивує учнів на певну швидкість виконання завдання, на глибину занурення в матеріал, або на швидкість реакції, на генерацію творчих відповідей. Тут дуже важливо озвучувати те, що ви прогнозуєте, інформуючи учнів про обов'язкові результати навчання не в кінці уроку, а на самому його початку, тим самим розвиваючи дуже важливу психічну якість – рефлексію при виконанні тих або інших завдань, вся їх діяльність рано чи пізно стає цілеспрямованою, це допоможе уникнути дуже багатьох помилок.

«Мозкова атака». У психології цей метод ще називається «брейнстормінг» — методика стимуляції творчої активності і продуктивності. Суть її полягає у тому, що кожен член класу висловлює на запропоновану тему будь-які думки, не оцінюючи їх як вірні або невірні, безглузді або дивні, прагнучи при цьому спонукати інших до висловлення своїх думок. В рамках навчального процесу цей метод може застосовуватися при усних обговореннях. Причому висловлюються діти по черзі, не допускається критика ні з боку вчителя, ні з боку дітей. Педагог же повинен запам'ятати найвірніші думки, а потім усно почати перевіряти кожну і вже тоді критикувати і аналізувати разом з учнями, таким чином, відпадуть неперспективні ідеї, а залишаться найефективніші.

Спонукання дитини до пошуку альтернативних рішень. Використовування методу пояснення, подачі педагогом одного і того ж матеріалу різними способами  (пояснення повинне бути тільки якісним, а не кількісним).

Наявність і вибір місця на уроці, методів, які сприяють активізації ініціативи і творчого самовираження самих учнів, коли вони дійсно перетворюються із «споживачів знань» в суб'єктів дії по їх отриманню і створенню. Це такі методи, як метод вільного вибору (вільна бесіда, вибір дії, вибір способу взаємодії, свобода творчості і т. д.); активні методи (учні в ролі вчителя, навчання дією, обговорення в групах, рольова гра, дискусія, семінар, учень як дослідник); методи, направлені на самопізнання і розвиток (інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки і взаємооцінки);

Виконання творчих завдань

Розвиваюча кооперація (парна і групова робота, проектний метод)

 3. Вольові

Пред'явлення учбових вимог

Інформування про обов'язкові результати навчання.

Формування відповідального відношення до навчання.

Пізнавальні утруднення.

Самооцінка діяльності і корекції.

Рефлексія поведінки.

Прогнозування майбутньої діяльності

4. Соціальні

Інтерес до досягнень і справ учня. Формує у нього бажання досягати успіху. Дуже уважно і з зацікавленістю відноситися до того, що для учня значуще. Стимулюйте і підтримуйте його інтереси регулярно.

Опора на авторитет вчителя. Педагог дуже багато що може просто навіяти  дитині, причому його думка найбільш вагома в порівнянні з думкою батьків. Авторитет педагога не зберігається в тому випадку, якщо дитина неуспішна і здатна маніпулювати своїми батьками. Скаржачись батькам на педагога, дитина в цьому випадку завжди отримує підтримку останніх, які самі того не помічаючи, стають знаряддям простої помсти «злому вчителю».

При спілкуванні з батьками, робиться акцент на атмосферу пізнання. Дитина, що росте в атмосфері пізнання, має внутрішню потребу знати. Сама атмосфера в сім'ях повинна бути пізнавальною. Цим перш за все повинні жити батьки дитини. Це головна умова підвищення мотивації. Ви самі повинні жити якою-небудь темою: проглядати книги, кінофільми, журнали, екскурсії і подорожі – все повинно бути об'єднано однією темою, темою вашого життя!

Соціальні методи мотивації. Розвиваючи контакти і співпрацю, відчуття колективізму, ви тут же оцінюєте кожного індивідуально, а тому і кожен відповідає сам за себе, навіть працюючи в групі. Колективізм розвивається тільки в позакласній і позаурочній роботі: спортивні змагання, свята, фестивалі і т.д.

• Розвиток бажання бути корисним суспільству.
• Спонукання наслідувати сильній особі.
• Створення ситуації взаємодопомоги.
• Пошук контактів і співпраці.
• Зацікавленість в результатах колективної роботи.
• Взаємоперевірка.
• Рецензування.

Система розвитку  навчальної мотивації