Мета: ознайомлювати дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту; виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого, почуття пошани до людей, праці, гордості за майстерність родичів, близьких; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.
Методичне забезпечення: інтер'єр сільської хати (предмети побуту та обереги старовинної української сім'ї скомпоновано в етнографічну композицію), аудіозаписи українських пісень.
Хід виховної години
Ведучий 1. З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого роду.
Ведучий 2. Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія.
Ведучий 3. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: "Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!" Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
1-ведучий
Закінчилась у полі вся робота.
Земля вже чекає весняної пори.
А в хлопців та дівчат своя турбота,
Бо потяглися довгії зимові вечори.
2-ведучий
Загомоніли всюди і дорослі,й діти,
Діди старі, жінки,чоловіки і молодиці
Про співи, жарти,танці і розваги
Та про чарівні зимові вечорниці.
3-ведучий
1 заспівали десь в селі дівчата
Про той ставочок, що в нім
Хлюпочуться качата.
1-ведучий
Про матір ту, що сина
З війська виглядала,
1 про Марусеньку,
Що Гриця покохала.
2-ведучий
1 заспівало, загуло,
В селі,неначе вулики гудуть.
Ударили музики десь троїсті,
Та хлопці вже на вечорниці йдуть.
3-ведучий
Ой завирувало, загуло,
Аж луна кругом іде!
То весела Калита
До нас в гості йде.
(Сцену оформлено як інтер’єр хати. Стіл накрито вишитою скатертиною. На ньому в мисках вареники, узвар, пиріжки. Збоку стоїть піч, біля неї кочерга , рогач).
Пані Калитянська. І коли вже я впораюся.В же скоро звечоріє.Ой, людоньки добрії, гості дорогії,здрастуйте. Зі святом Вас, будьте здорові з калитою та святим Андрієм. Я рада, що ви завітали до мене на свято.
(Входить пан Калита із в’язкою дров)
Пан Калита. Ось, жіночко, і дровця я тобі приніс, випікай скоріш калиту.
Пані Калитянська. Та, почекай, ти бачиш,що люди до нас завітали. А ти ще й не прибраний.
Пан Калита. А що ж ти мені відразу не сказала? Доброго здоров’ячка (вклоняється залу). Радий бачити вас на святі, у своїй хаті. Тож випікай, жінко, швидше калиту, та випечи її так, щоб вона була, як сонце красива, та корж зроби з начинкою, зверху виклади візерунки.
Пані Калитянська. Та не вчи мене, любий я вже вчена. У мене ще й піч не розтоплена, а ти мене вчиш.
Пан Калита. Та йди вже, йди,та дивись дрова в печі розкладай навхрест, на всі чотири сторони світу (до глядачів). Прикмета є така: коли випікають калиту, дрова обов’язково кладуть на чотири сторони – це символ вічності руху. А кашу поставила?
Пані Калитянська. Та знаю, знаю розумнику мій.
Пан Калита. Ось так і живемо, з жіночкою моєю. А я скажу вам по секрету (пошепки): справна в мене жінка. Все в неї в руках горить, за що не візьметься.
(Раптом стук у двері).
1-а дівчина. Чи гостей ждали! Пустіть на досвітки!
Пан Калита. Заходьте, заходьте, ждали, а як же!
(В хату заходить юрба дівчат.У кожушках, у заквітчаних хустках).
2-а дівчина. Чи вдома господар дому?
Пан Калита. Дома, дома, заходьте, будьте ласкаві!
(Дівчина заходить до хати, вклоняється господарям ).
1-а дівчина. Добрий вечір! Із Калитою будьте здорові, з Калитою золотою і святим Андрієм.
2-а дівчина. Пані Калитянська, якщо буде ваша ласка, чи не дозволите нам у вашій хаті Калити скуштувати, та на досвітки залишитись.
3-я дівчина. А то нас ніхто не пускає.
4-а дівчина.Та й гостиннішої хати по всьому селі не знайдеш
Пан Калита. А чому б і ні. Ось бачте, скільки нас зібралось.
Пані Калитянська. То ж і вам раді. Роздягайтесь. У нас тепло, онде як піч палає. Сідайте, спочиньте.
1-а дівчина. А ми вам святкові подарунки принесли - вареники зі сливами.
2-а дівчина. Пироги.
3-я дівчина. Гречану кашу з олією.
4-а дівчина. Капусту.
5-а дівчина. Кисіль.
6-а дівчина. Огірки
1-а дівчина. А це Вам, Пані Калитянська, хустка святкова.
Пані Калитянська. Дякую вам, любі. Хай вам святий Андрій щастя дає та женихів справних.
2-а дівчина. Спасибі Вам, тітонько!
3-я дівчина. А цей пояс для Вас, пане Калита.
Пан Калита. Дякую я вам красненько. Це що ж, щоб штани не спадали?
1-а дівчина. Які пахощі! Напевно, все смачне!
Пані Калитянська. Смачне-то воно смачне, але основної страви - калити - ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найвеличніша ознака його - калита.
2-а дівчина. (входить з оберемком дров). Добрий вечір, дівчата. Добрий вечір, господине. А я дров принесла, щоб піч розтопити для калити.
3-я дівчина. Оленко, переклади полінця, поворожи собі!
2-а дівчина. Ой, дівчата, мені страшно. Мені аж страшно їх перекладати.
4-а дівчина. Не бійся, від долі нікуди не втечеш.
2-а дівчина. (перекладає дрова). Вдівець, молодець вдівець, молодець...!
Пані Калитянська. От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі – вийти за молодого парубка.
5-а дівчина. (сміється) За Гриця!
2-а дівчина. Не хочу такого лінивого парубка.
1-а дівчина. Ой дівчата! А як я вчора ворожила! Уже коли надворі темно стало, вийшла я ніби-то до комори, а сама – хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець, вдівець, молодець...». Раптом чую - хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, раз не вдалось поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. І тільки- но перехожий порівнявся з кущем, я вискочу, як заверещу: «Дядьку, як вас звати!». А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити, як він тікав - швидше вітру, і дороги не вибрав.
2 -а дівчина. То тобі знак такий, не бути тобі цього року в парі.
Пані Калитянська. Годі, дівчата, теревені розводити. Калиту треба місити.
( Кілька дівчат місять Калиту, одна підкладає дрова у піч).
Пані Калитянська. Калиту має місити кожна дівчина, що прийшла на вечорниці. Додамо до тіста яєць, меду, маку, аби наша калита смачніша була. А ти, Наталочко, скропи перед калитою дорогу. Ось уже піч вогнем надихалась і напалилась. Час її до печі саджати.
4-а дівчина. Водице, студенице, окропи калиті дрогу до печі від порога, а від печі до стелі, щоб ми були гарні, веселі.
5-а дівчина. Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо
Пані Калитянська. А тепер - гайда на двір. Ось уже й місяць зійшов над горою.
6-а дівчина. Сонце до заходу, а коноплі до сходу.
Калитою радію, конопельки сію.
Підтикачкою волочу, бо заміж вийти хочу.
Дай, доле, знати, з ким життя буду мати.
(Іде інший перехожий).
1-й перехожий. Дівчата, позичте борони!
Дівчата. Борона у вівсі.
1-й перехожий. Виходьте заміж усі.
(Іде інший перехожий)
Дівчата. Дядьку, де ключі?
2-й перехожий. (злякавшись) У вівсі, щоб ви посивіли всі! (Дівчата кидаються на нього з кулаками)
2-й перехожий. Ні, ні, у пшениці, щоб ви всі були молодиці.
Дівчата. Дякуємо, дякуємо (сміються).
6-а дівчина. Дівчата, а давайте так погадаємо. Кинемо хустки в миску й підкинемо її. Чия хустка випаде першою, та дівчина найшвидше заміж вийде.
2-а дівчина. А давайте ще поворожимо так. По черзі ставлять на долоні палицю довгу і дивляться, в який бік падає, туди й заміж піде.
2-а дівчина. А моя бабуся розказувала, що вони ворожили на ложках. Потрібно постукати ложкою об ложку. Від звуку прокинуться собаки і загавкають.
В якому кінці, то звідти і старостів чекати.
3-я дівчина. А мені розповідали, що як роззутися та перекинути чобіток, в який бік повернута халява, то й звідти старостів чекати. Ото сміху було.
4-а дівчина. А давайте я попробую. (Роззуває чобіток, кидає, дівчата дивляться, сміються.-« Ой, Маріє, тобі згори старостів чекати»)
5-а дівчина. Та це, напевне, від Василя Парасчиного.(Всі сміються)
6-а дівчина. А я чула, що якщо виламати кілочок, покласти під подушку, то суджений присниться.
7-а дівчина. Ой, дівчата, я й забула. Мені також бабуся розказувала. Підготуймо такі речі: намисто, хустку, чарку, квітку, мотузку, три миски. Котрій будемо ворожити, та вийде за двері. А тим часом під миски поставимо якусь річ.
Дівчина входить, піднімає миску. Якщо там намисто - буде ще дівувати, квітка - чоловік буде добрий, чарка - попадеться чоловік пияк, мотузка - битиме, хустка -
покриється, вийде заміж. Котрій будемо ворожити? Давай тобі, Тетяно. (Дівчата ворожать)
2-а дівчина. О, колись було дуже цікаво. Але мені якось сьогодні сумно. Що то за вечорниці без хлопців. Чи прийдуть вони сьогодні до нас? А,може, побоялися, що ми заворожимо їх?
Пані Калитянська. Дівчатонька, до хати. Подивіться на нашу калиту, яка вона кругла, запашна, красою й теплом всю оселю звеселила.
Дівчата підходять до господині, беруть калиту, передають її з руки в руки, перев’язують червоною стрічкою, співають або говорять слова:
А в тому саду чисто метено,
Ще й хрещатим барвіночком
дрібно плетено,
А в тому саду ніхто не бував,
Лиш молодий Іванко коня випасав.
Коня випасав, на дудочку грав.
З буйним вітром Іванко та й
розмову мав.
1-а дівчина. Там щось стукнуло.
2-а дівчина. Та ні, почулося.
(Ще стукіт у двері).
2-а дівчина. Піду подивлюся.
(Дівчина вибігає, потім заводить хлопця із собою).
2-а дівчина. То ти хотів нам шкоди наробити?
1-й хлопець. (співає)
Відпустіть, благаю
Чи я, батьку, не доріс,
Чи я, батьку, переріс,
Що не рублена хата,
Що не люблять дівчата?
3-тя дівчина. Ой розлучив ти нас. Що ж йому придумати за те, що нам заважав?
1-й хлопець. Дівчата я не заважатиму більше, а як відпустите, цілу ватагу хлопців приведу.
4-а дівчина. Гаразд. Та нехай іде. А ми тим часом пісеньку веселу заспіваємо.
Дівчата співають пісню «Чи я не хазяйка.» (стукіт у двері)
6-а дівчина. Агов! Хто такий?
2-й хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!
7-а дівчина. Не пустимо, бо вас дуже багато.
3-й хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.
8-а дівчина. А ми візьмемо рогатини та поламаєм ваші спини.
4-й хлопець. Бігла курка ряба, перебита нога.
Хто, хто перебив?
Чотири лозини, п’ята палка,
Виходь до нас Наталко.
6-а дівчина. Назарко, Назар пішов на базар, купив порося, воно вирвалося.
5-й хлопець. Мене звати Іван. Я хазяйський син. Багатий... Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо - невидимо. Що вже худоби! І павуки, і комахи, і мухи, а що вже мурашок - світу білого не видно! Чим я не жених!
1-а дівчина. Та куди вам ще до женихів. (дівчата сміються)
6-й хлопець. Дівчатонька, голуб’ятонька, ми не сваритися прийшли, а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір!
1-а дівчина. Заходьте вже, але за це мусите нам пісню заспівати.
1-й хлопець. А що? Заспіваємо.
Дівчата і хлопці у формі діалогу співають пісню« А мій милий вареників хоче».
2-а дівчина. Ой, ой, герої які!
2-й хлопець. А вам лише насміхатися. Краще, Наталочко, бери качалочку, добре тісто мішай, калиту подавай.
4-а дівчина. Добре, добре! А ви краще відгадайте, чим ще вас будемо частувати?
Химерний, маленький, бокастий,
Товстенький вуханчик удався,
У тісто прибрався, чимось смачним напхався,
В окропі купався.
5-а дівчина. На смак уродився, в макітрі скакав...
Недовго нажився, - у дірку скотився,
Круть-верть – та й пропав.
Хотів був догнати - шкода шкандибати.
6-а дівчина. Лови - не лови! А як його звати -
Лінуюсь сказати, скажіть мені ви!
3-й хлопець. Та хто ж не вгадає такої страви смачної!
4-й хлопець. Дівчата! Кожен хлопець скаже, що то вареники!
Пані Калитянська. А давайте наших хлопців і справді пригостимо варениками.
( Частують хлопців варениками)(Хлопці їдять, а дівчата припрошують)
7-а дівчина. Їжте, хлопці, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
8-а дівчина. Вареники мої, великомученики!
Велику муку терпіли, в гарячій воді кипіли.
Сиром боки понапихані, маслом очі позаливані,
Як є сметана – то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
3-тя дівчина. (підходить до хлопця, подає йому пиріг і співає).
З’їж Андрійку, пиріжок, він дуже смачненький.
А у ньому всередині мачечок дрібненький.
(Андрійко кусає пиріжок і кривиться, бо всередині – клоччя).
Андрійко . Чи ти, дівко зроду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами.
Ти би краще розкидала
Їх помежи псами.
8-а дівчина. Дівчата, а ще поворожимо на 9-го кілка, як будемо йти додому. Мати мені розповідали, вони у молодості так ворожили. Підходиш до тину і починаєш рахувати кілки. До 9-го кілка добре придивися. Який кілок – такий і суджений: кривий – старий, рівний –молодий, з корою – багатий, без кори – бідний.
6-а дівчина. Сьогодні ворожать цілий вечір. Я ще знаю. Вдома лягайте на нове місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте із трісок місточок і загадуйте сон. Хто переведе тебе через місточок, той і буде твоїм судженим.
4-й хлопець. А я не можу забути, як Андрій в діда козу вкрав.
Андрій козу веде, Андрієва коза не йде.
Він її уздою – вона його ріжками.
Його дід догнав і козу відібрав.
То ми ледве сюди втекли.
6-а дівчина. Ой, йой, йой, від діда насилу втекли. Знайшли чим похвалитись.
4-й хлопець. Дівчата, ви знову за своє? (співають коломийки).
Дівчата. Ой піду я на Андрія, на Андрія файно,
На Андрія будуть хлопці – Іван та Михайло.
Хлопці. Ой дівчино, дівчинонько, Яка ти яка ти,
За хлопцями зазираєш, не підметеш хати.
Дівчата. Ой, Василю, Василечку, Василю, Василю,
Я до тебе не говорю, не натягай шию.
Хлопці. Ой кувала зозуленька, та й сіла на дубі.
Були б ви, дівчата, файні, як мали б всі зуби.
Дівчата. Ой кувала зозуленька, в селі на Заріччю,
Є у нас всіх файні зуби, ще і вам позичим.
5-й хлопець. Та нехай вже, ваше зверху.
Пані Калитянська. . Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить. (Хлопці піднімають калиту під стелю)
Дівчата. У небо, калита, у небо.
А ти, сонечко, піднімись.
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо.
1-й хлопець. Дозвольте мені бути паном Калитянським.
2-й хлопець. А мені, господине, дай-но коцюбу, я буду паном Коцюбинським.
Калитянський. Добрий вечір, пане Коцюбинський!
Коцюбинський. Добрий вечір, пане Калитянський!
Калитянський. Куди йдете?
Коцюбинський. Калиту кусати.
Калитянський. А я буду по писку писати.
Коцюбинський. А я вкушу!
Калитянський. А я впишу!
Калитянський. Ну добре вже, іди кусати калиту.
( Коцюбинський кусає калиту)
Дівчата. А хто ще калити хоче? Калита, калита, солодка така! Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде, Тому буде добро в домі.
( Два інші хлопці стають Калитянським і Коцюбинським)
4-й хлопець. Їду, їду калиту кусати.
Пан Калита. А я буду сажею писати.
4-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні й калита мені. (Підстрибнувши, кусає калиту). Смачна калита, аж душа серцем засіяла. (Тут дівчина хапає коцюбу і притьма до калити)
(Дівчина і господар)
Дівчина. Діду, діду, я на коцюбі їду.
Пан Калита. А що везеш?
Дівчина. Із калити.
Пан Калита. А чого хочеш?
Дівчина. Калити.
Пан Калита. А не боїшся чорноти?
Дівчина. Не боюся.
Пан Калита. Тоді присядь. (Не подумавши, дівчина сідає, а її мажуть). Оце тобі за те, що без пісні й танцю до калити поїхала.(Хлопець та господар)
Хлопець. Діду, діду, я на коцюбі їду.
Пан Калита. А що везеш?
Хлопець. Міх.
Пан Калита. А що в міху?
Хлопець. Сміх.
Пан Калита. То засмійся.
Хлопець. Нема чого сміятися, коли калиту кусати.
Пан Калита. А навіщо тобі калита?
Хлопець. Щоб не бути в журбі.
Пан Калита. А я буду сажею писати.
Хлопець. А я буду калиту кусати.
Пан Калита. А я писну.
Хлопець. А я кусну.
Пан Калита. А тепер має право вкусити калиту той, хто відгадає загадки, (хто відгадав, кусає калиту).
- Лежать у порядку дерев’яні малятка.
Білі, здорові, всі чорноголові. (Сірники.)
- Маленьке, кругленьке, зі столу впало.
Нема таких ковалів, щоб його скували. (Яйце.)
- Місили, місили, ліпили, ліпили,
А тоді – хіп та в окріп!
А вже наостанку в масло та сметанку.
Хто зуміє відгадати, того будем частувати. (Вареники.)
Хоч не літає, а крилатий,
Без крил не може працювати. (Вітряк.)
Хто говорить усіма мовами? (Луна.)
Чорний Іван, дерев’яний каптан: де носом
Проведе, там помітку кладе. (Олівець.)
(Після відгадок господар знімає калиту, господиня ділить і роздає її гостям)
Дівчина. Ой, калита, калита,
Із чого вилита?
Ой, я з жита вилита
Та й сонцем налита.
Для прекрасного цвіту
По білому світу,
Щоб ви мене смакували
І горя не знали.
Хлопець. Калита, калита
Солодка була.
А ми її з’їли
Аж до сонця підлетіли.
Пан Калита. Шановні гості!
Про звичай народний ви славно дбайте, Калиту уславляйте, аби наше з вами до кінця року було. Будьмо здорові з Калитою!
Пані Калитянська. Будьмо здорові з Калитою і цим днем пресвітлим. Будьмо здорові! Калита на славу вдалася. Хай вона додає сили для життя та святкування.
Пан Калита. Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Пані Калитянська. Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить
Про Андріїв вечір спогад
В нашім серці буде жить.
1-а дівчина. Нехай наша хата всім буде багата:
І хлібом, і сіллю, й великим добром,
Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,
І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.
2-а дівчина. Іще вам бажаємо, щоб ви не хворіли,
Душею і серцем були молоді,
До рідного краю любов’ю горіли
І користь приносили рідній землі.
3-а дівчина. І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були!