ЗАКОНОДАВСТВО

РОЗПОДІЛ 
коштів, що виділяються для забезпечення тимчасового проживання сімей, які переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя

(тис. гривень)

Найменування держадміністрації

Усього

Облдержадміністрація:

Вінницька

532,78

Волинська

26,44

Житомирська

2,2

Запорізька

623,46

Івано-Франківська

24,3

Київська

118,5

Львівська

10 346,71

Миколаївська

780,6

Одеська

9 829,03

Рівненська

3,9

Хмельницька

27,5

Чернігівська

17,23

Київська міськдержадміністрація

2 833,54

Разом

25 166,19


ЗАТВЕРДЖЕНО 
постановою Кабінету Міністрів України 
від 25 червня 2014 р. № 213

ПОРЯДОК 
використання коштів резервного фонду державного бюджету для надання грошової допомоги на тимчасове проживання сімей, які переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя

1. Кошти резервного фонду державного бюджету використовуються для надання грошової допомоги на тимчасове проживання сімей, які переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя‚ у санаторно-курортних і оздоровчих закладах, закладах та установах соціального захисту населення, а також гуртожитках та готелях (далі - грошова допомога).

2. Грошова допомога надається всім категоріям сімей, які переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, у тому числі сім’ям військовослужбовців.

3. За рахунок коштів резервного фонду державного бюджету грошова допомога надається кожній сім’ї, яка переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя‚ з розрахунку до 75 відсотків вартості проживання на добу, але не більш як 200 гривень на кожного члена сім’ї.

4. Для отримання грошової допомоги член сім’ї, яка переселилася з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, подає місцевому органові виконавчої влади або органові місцевого самоврядування за місцем тимчасового проживання:

заяву про надання грошової допомоги за формою згідно з додатком;

ксерокопії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я, по батькові, дату його видачі і місце реєстрації кожного члена сім’ї та ксерокопії свідоцтв про народження дітей.

5. За результатами розгляду заяв про надання грошової допомоги відповідним місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в установленому порядку приймається рішення про призначення грошової допомоги.

6. Грошова допомога виплачується шляхом її безготівкового перерахування органами, визначеними в установленому порядку, на рахунки санаторно-курортних і оздоровчих закладів, закладів та установ соціального захисту населення, а також гуртожитків та готелів.

7. Відображення у первинному та бухгалтерському обліку інформації про надання грошової допомоги, а також відкриття рахунків, реєстрація, введення обліку зобов’язань в органах Казначейства та проведення операцій, пов’язаних з використанням бюджетних коштів, здійснюються в установленому Казначейством порядку.

8. Складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, а також контроль за їх цільовим витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.


Керівникові ____________________________________
(найменування органу влади)

_______________________________________________
(прізвище особи, яка подає заяву)

_______________________________________________
(адреса постійного проживання сім’ї)

ЗАЯВА

Прошу надати грошову допомогу на тимчасове проживання в ________________________________________________________________________________
                        (повне найменування закладу, в якому тимчасово проживає сім’я)

з ______ ________________ 2014 по ___ ______________ 2014 р. сім’ї у такому складі:

1. ______________________________________________________________________________
                        (прізвище, ім’я та по батькові члена сім’ї  із зазначенням ступеня

________________________________________________________________________________
родинного зв’язку з особою‚ яка подає заяву)

2. ______________________________________________________________________________

Грошову допомогу прошу перерахувати _____________________________________________
                                                                (повне найменування закладу)

Ксерокопії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я, по батькові, дату його видачі і місце реєстрації кожного члена сім’ї та ксерокопії свідоцтв про народження дітей додаються на ______ арк.

____  ___________ 2014 р.                ___________________________________________
                                                (ініціали та прізвище особи, яка подає заяву)

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 
РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 11 червня 2014 р. № 588-р 
Київ

Питання соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції

ПЛАН 
заходів, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції

5. Сприяти у відновленні паспортних документів громадянам України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

ДМС.

Постійно.

6. Забезпечити надання безоплатної правової допомоги громадянам України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Мін’юст, Мінсоцполітики, Міндоходів, 
обласні та Київська міська держадміністрації.

Постійно.

8. Забезпечити щодо громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції:

сприяння у продовженні навчання та здобуття освіти.

МОН, обласні та Київська міська 
держадміністрації із залученням 
органів місцевого самоврядування.

Постійно;

транспортування осіб, які внаслідок хвороби не можуть пересуватися самостійно або потребують постійного догляду, та (у разі необхідності) у супроводі медичного працівника.

Мінінфраструктури, МОЗ, обласні 
та Київська міська держадміністрації 
із залученням органів місцевого 
самоврядування.

Постійно;

надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

МОЗ, обласні та Київська міська 
держадміністрації із залученням 
органів місцевого самоврядування.

Постійно;

координацію та необхідну взаємодію з центральними та місцевими органами виконавчої влади з питань їх розміщення.

ДСНС, МВС, Мінсоцполітики, Мінрегіон, 
МОН, МОЗ, Мінінфраструктури, 
Міноборони, ДМС, обласні 
та Київська міська держадміністрації 
і центральні органи виконавчої влади 
із спеціальним статусом (за згодою) 
із залученням органів 
місцевого самоврядування 
та Державного управління справами.

Постійно;

розв’язання проблем, пов’язаних з їх соціальним захистом, передбачивши, зокрема, відновлення всіх соціальних виплат, надання допомоги в працевлаштуванні.

Мінсоцполітики, Мінфін, 
Пенсійний фонд України, 
Державний центр зайнятості, 
Фонди соціального страхування, 
обласні та Київська міська держадміністрації.

Постійно;

створення належних умов для їх тимчасового проживання.

Центральні та місцеві органи 
виконавчої влади і центральні 
органи виконавчої влади 
із спеціальним статусом (за згодою) 
із залученням органів 
місцевого самоврядування 
та Державного управління справами.

Постійно.

9. Вжити заходів до забезпечення банківського обслуговування рахунків громадян України - одержувачів державної цільової допомоги, пенсій та заробітної плати, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Мінфін, Мінсоцполітики, 
Пенсійний фонд України разом 
з Національним банком (за згодою).

До 25 червня 2014 року.


Положення
про порядок переведення, відрахування та поновлення
студентів  вищих  закладів освіти

     1. Переведення студентів з одного вищого  закладу  освіти  до  іншого незалежно від форми навчання, напряму підготовки фахівців з  вищою  освітою,  спеціальності  здійснюється  за  згодою  ректорів  (директорів) обох вищих закладів освіти.

     3. Переведення   студентів,   а   також  поновлення  в  число  студентів осіб,  які були відраховані  з  вищих  закладів  освіти,  здійснюється, як правило, під час літніх або зимових канікул.

     4. Особи,  які вступили до вищих закладів освіти і  навчались  за  рахунок коштів державного бюджету,  користуються  пріоритетним  правом  при  переведенні  та  поновленні   на   місця   державного замовлення за умови наявності таких вакантних місць.

     9. Переведення студентів на перший курс вищих закладів освіти  забороняється.  За умови  виключних  обставин  ці  питання  можуть  розглядатись  міністерствами  або відомствами,  які мають у своєму  підпорядкуванні вищі заклади освіти.

     10. Студент, який бажає перевестись до іншого закладу освіти,  подає на ім'я ректора (директора) вищого закладу освіти,  в  якому  він  навчається,  заяву  про переведення і одержавши його письмову  згоду,  звертається з цією  заявою  до  ректора  (директора)  того  вищого закладу освіти, до якого він бажає перевестись.

     11. При позитивному розгляді  заяви  і  за  умови  ліквідації академічної  різниці ректор (директор) вищого закладу освіти видає наказ,  згідно з яким студент допускається до занять, а до закладу освіти,   в  якому  він  навчався  раніше,  направляє  запит  щодо одержання поштою його особової справи.

     12. Ректор (директор) вищого закладу освіти,  в якому студент навчався раніше,  отримавши запит,  видає наказ  про  відрахування студента  у  зв'язку  з його переведенням до іншого вищого закладу освіти і в тижневий термін пересилає особову  справу  студента  на адресу вищого закладу освіти,  від якого надійшов запит.  У вищому
закладі освіти, в якому студент навчався раніше, залишаються копії академічної довідки,  учбової картки студента,  залікова книжка та список пересланих документів.  Порядок збереження  цих  документів такий самий, як і особових справ студентів.

                      Відрахування студентів

     14. Студент може бути відрахований з вищого закладу освіти:

     - за власним бажанням;

     - у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти;

     - за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК;

     - за академічну неуспішність;

     - за  порушення  навчальної  дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти;

     15. Відрахування   неповнолітніх  студентів  здійснюється  за погодженням зі службою у справах  неповнолітніх  місцевих  органів виконавчої влади.

                  Поновлення до складу студентів

     16. Поновлення  до  складу  студентів  здійснюється  ректором (директором)  вищого  закладу  освіти  незалежно  від   тривалості перерви  в навчанні,  причини виключення,  трудового стажу,  форми навчання і з врахуванням здатності претендента успішно  виконувати графік навчального процесу.

     19. Заява  про  переведення  або  поновлення   повинна   бути розглянута  у  вищому  закладі  освіти  протягом  двох  тижнів,  і заявникові повідомлені умови зарахування на навчання  або  причина відмови.

     20. Порядок  ліквідації  академічної  різниці  встановлюється ректором    (директором)   вищого   закладу   освіти.   Ліквідація академічної  різниці  здійснюється,   як   правило,   до   початку навчальних занять.

                      Оформлення документів

     22. Студенту,  який відрахований  з  вищого  закладу  освіти, видається  академічна довідка встановленої форми,  яка затверджена Постановою   Кабінету   Міністрів  України  від 17.12.93 р. N 1058 ( 1058-93-п ) "Про затвердження переліку і зразків  документів про освіту та вчені звання в Україні", та оригінал документа про повну загальну середню (базову загальну  середню)  освіту.  До  особової справи студента вкладаються: копія академічної довідки, підписаної керівництвом вищого закладу освіти і скріпленої гербовою печаткою, завірена  деканом  (завідуючим   відділенням)   залікова   книжка, студентський  квиток і скріплена печаткою за підписом декана (зав. відділенням)  учбова  картка  студента  з  зазначенням   виконання студентом навчального плану.

     23. Відомості про  вивчені  предмети  та  складені  заліки  і екзамени   вносяться  до  академічної  довідки  окремо  за  кожний семестр.

     26. До академічної довідки  не  вносяться  предмети,  з  яких студент  одержав  незадовільні  оцінки.  Студентам,  які  вибули з першого курсу вищого закладу  освіти  і  не  складали  екзамени  і заліки видається академічна довідка з записом,  що студент заліків та екзаменів не складав.

     27. Студенту,   який  поновлений  у  вищому  закладі  освіти, видається  залікова  книжка   з   проставленими   перезарахованими предметами   з   відповідними   оцінками,   одержаними   в  іншому навчальному  закладі.  Перезарахування  предметів  здійснює  декан факультету (завідуючий відділенням).

     28. До особової справи студента (переведеного з іншого вищого закладу освіти або поновленого) вкладаються:  виписка з наказу про зарахування, заява, академічна довідка.

     29. Реєстрація  академічних довідок проводиться в спеціальній книзі, до якої заносяться такі дані:

     - порядковий реєстраційний номер;

     - прізвище,  ім'я, по батькові особи, яка одержала академічну довідку;

     - номер академічної довідки;

     - дата видачі;

     - підпис особи, яка одержала довідку;

     - підстава видачі академічної довідки.


З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про біженців та осіб, які потребують додаткового
або тимчасового захисту

     Стаття 1. Визначення термінів

     1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

     1) біженець  -  особа,  яка  не  є  громадянином  України   і  внаслідок  обґрунтованих  побоювань стати жертвою переслідувань за  ознаками  раси,   віросповідання,   національності,   громадянства  (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних  переконань  перебуває  за  межами   країни   своєї   громадянської належності  та  не  може користуватися захистом цієї країни або не  бажає користуватися цим захистом внаслідок таких  побоювань,  або,  не  маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни  свого попереднього постійного проживання,  не  може  чи  не  бажає  повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;


МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

23.05.2014  № 317/353

ПОРЯДОК 
взаємодії суб’єктів при наданні соціальної послуги паліативного догляду вдома невиліковно хворим

І. Загальні положення

4. У цьому Порядку термін „соціальна послуга паліативного догляду” (далі - паліативний догляд) вживається у такому значенні - це допомога у самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, прийому ліків, годування); спостереження за станом здоров’я; сприяння наданню медичних послуг; допомога у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; навчання членів сім’ї догляду; представництво інтересів; психологічна підтримка особи та членів її сім’ї; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомога в отриманні безоплатної правової допомоги; організація та підтримка груп самодопомоги.

2. Територіальний центр:

1) веде облік осіб, які потребують соціальної послуги паліативного догляду вдома, на підставі:

заяви особи або члена її сім’ї/законного представника за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 червня 2010 року № 135, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 липня 2010 року за № 466/17761, поданої до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення;

звернення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення щодо взяття на облік особи;

медичного висновку про потребу в наданні соціальної послуги паліативного догляду вдома за формою, що додається;

2) враховує потребу особи у технічних засобах реабілітації, додатковому обладнанні/допоміжних засобах, що можна використовувати у домашніх умовах (протипролежневі матраци, сидіння для ванн, унітазу, ходунки, каталки, крісла-стільці тощо), зазначену в карті визначення (оцінювання) індивідуальних потреб громадянина у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг) за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 червня 2010 року № 135, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 липня 2010 року за № 466/17761;

3) здійснює комплексну оцінку соціально-побутового, емоційно-психологічного стану та релігійних поглядів (віросповідання, дотримання обрядів, релігійних традицій тощо) особи із залученням у разі потреби лікаря, психолога;

4) визначає індивідуальні потреби особи шляхом заповнення фахівцем із соціальної допомоги вдома/фахівцем із соціальної роботи/соціальним працівником карти визначення (оцінювання) індивідуальних потреб громадянина у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг);

5) укладає після заповнення карти визначення (оцінювання) індивідуальних потреб громадянина у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг) з особою або членом її сім’ї/законним представником договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома одинокого (проживаючого самотньо) за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 червня 2010 року № 135, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 липня 2010 року за № 466/17761, із зазначенням заходів соціальної послуги паліативного догляду, їх періодичності тощо;

6) забезпечує надання соціальної послуги паліативного догляду вдома мультидисциплінарною командою, до складу якої входять працівники територіального центру: фахівець із соціальної допомоги вдома/фахівець із соціальної роботи/соціальний працівник, психолог, соціальний робітник, із залученням медичних працівників закладу охорони здоров’я (за потреби) та представників інститутів громадянського суспільства (за їх згодою);

7) організовує, координує та контролює роботу мультидисциплінарної команди фахівець із соціальної допомоги вдома/фахівець із соціальної роботи/соціальний працівник територіального центру;

8) взаємодіє із закладами охорони здоров’я щодо надання паліативної допомоги і соціальної послуги паліативного догляду вдома;

9) взаємодіє з іншими суб’єктами, що надають соціальну послугу паліативного догляду та паліативну допомогу, інститутами громадянського суспільства, релігійними організаціями;

10) представляє у разі необхідності інтереси особи у відповідних органах державної влади в межах повноважень, визначених Законом України „Про соціальні послуги”;

11) звертається з клопотаннями до відповідних органів державної влади, підприємств, установ, організацій з метою сприяння у наданні необхідної підтримки для здійснення заходів соціальної послуги паліативного догляду вдома;

12) отримує гуманітарну та благодійну допомогу, в тому числі із-за кордону, яка використовується для надання допомоги особам, зазначеним у пункті 3 розділу I цього Порядку, та поліпшення матеріально-технічної бази територіального центру;

13) вживає заходів з інформування та консультування населення з питань організації надання соціальної послуги паліативного догляду вдома.

3. Місцеві органи виконавчої влади:

1) приймають рішення про:

утворення (за потреби) у складі територіального центру структурного підрозділу з організації надання соціальної послуги паліативного догляду вдома;

2) залучають на конкурсних засадах до надання соціальної послуги паліативного догляду вдома суб’єктів недержавної форми власності шляхом укладення з ними договорів про залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг;

3) організовують підвищення кваліфікації осіб, які надають соціальну послугу паліативного догляду вдома.

4. Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у межах компетенції координують роботу з питань надання паліативної допомоги.

5. Заклади охорони здоров’я:

1) співпрацюють з територіальними центрами з питань організації надання паліативної допомоги вдома;

2) визначають осіб, які мають високий ступінь втрати здоров’я внаслідок прогресуючого захворювання на останніх стадіях перебігу, що не піддається лікуванню, спрямованому на одужання, та спричиняє нездатність до самообслуговування, і потребують надання соціальної послуги паліативного догляду вдома;

3) організовують надання паліативної допомоги невиліковно хворим відповідно доПорядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2013 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 2013 року за № 229/22761;

4) сприяють проведенню соціально-просвітницької роботи (соціальна реклама, випуск соціальних бюлетенів тощо) з питань розвитку паліативної допомоги;

5) здійснюють заходи щодо співпраці з громадськими організаціями з питань розвитку паліативної допомоги.

Начальнику управління праці
та соціального захисту населення  

____________________________                                              

(прізвище, ім'я, по батькові заявника)
Дата народження ____________
Місце проживання _______________________________________
Номер телефону _____________
Паспорт: серія ___ N _______
Виданий ____________________
Дата видачі ________________
Ідентифікаційний номер_________________________________
                                            (за наявності)

ЗАЯВА

Прошу прийняти мене на обслуговування відділенням __________________________________________________________________                                                          (назва відділення)

територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Я одинока(ий), самотньо проживаюча(ий) (підкреслити). Працездатних рідних (батьків, дітей, дружини, чоловіка), осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити мені догляд і допомогу, осіб, з якими укладено договір довічного утримання (догляду), не маю (маю). Соціальних послуг від фізичної особи відповідно до законодавства не отримую. Рідні проживають за адресою: _________________________________________________________

З умовами та порядком здійснення соціального  бслуговування (надання соціальних послуг), припинення обслуговування, порядком, тарифами та розмірами оплати (у разі надання платних соціальних послуг) ознайомлена(ий). Погоджуюсь (не погоджуюсь) (потрібне підкреслити) на проведення обстеження моїх матеріально-побутових умов з метою визначення необхідності у наданні мені додаткової натуральної чи грошової допомоги.  Погоджуюсь (не погоджуюсь) (потрібне  підкреслити) на  збір інформації  про  себе, про мою власність, доходи та майно, яка необхідна для оформлення мене на обслуговування до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). _______________________                          ________________
                              (дата заповнення)                                                                           (підпис)

Рішення начальника управління (потрібне підкреслити): направити в триденний строк запит до закладу охорони здоров'я за місцем проживання громадянина для одержання медичного  висновку про його здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (так, ні); направити в триденний строк запит до державного нотаріуса для одержання витягу з Державного реєстру правочинів  про  відсутність (наявність)  укладеного договору довічного утримання  (догляду) (так, ні); провести обстеження  матеріально-побутових  умов  (за  згодою громадян,  які  направляються  на  обслуговування  до відділення організації  надання  адресної  натуральної  та грошової допомоги) (так, ні); відмовити в обслуговуванні відділенням ______________________

на підставі ______________________________________________________;

направити документи (перелічити) ____________________________  до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) для подальшого розгляду та прийняття остаточного рішення про необхідність соціального обслуговування (надання соціальних послуг) _____________________________________.  (вказати на якій основі: безоплатно, платно)

"__" ________ 20__ року ____________________________
                                                                                                                  (підпис керівника)


З А К О Н   У К Р А Ї Н И
Про соціальні послуги

Стаття 1. Визначення основних термінів
     У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
     соціальні  послуги  -  комплекс  заходів  з  надання допомоги  особам,  окремим  соціальним  групам,  які  перебувають у складних  життєвих  обставинах  і  не можуть самостійно їх подолати, з метою  розв'язання  їхніх  життєвих  проблем;  {  Абзац другий статті 1 в
редакції Закону N 4523-VI (
4523-17 ) від 15.03.2012 }
     складні    життєві    обставини   -   обставини,   спричинені  інвалідністю,   віком,  станом  здоров'я,  соціальним  становищем,  життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково  або  повністю  не  має  (не  набула  або  втратила)  здатності  чи  можливості  самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та  брати  участь  у  суспільному  житті;  {  Абзац третій статті 1 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3739-VI (
3739-17 ) від
20.09.2011;   в   редакції  Закону  N  4523-VI  (  
4523-17  )  від 15.03.2012 }
     
Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання
     Основними формами надання  соціальних  послуг  є  матеріальна  допомога та соціальне обслуговування.
     Матеріальна допомога   надається  особам,  що  знаходяться  у  складній життєвій ситуації,  у вигляді  грошової  або  натуральної  допомоги:  продуктів  харчування,  засобів  санітарії  і особистої  гігієни,  засобів  догляду  за  дітьми,  одягу,  взуття  та  інших  предметів   першої  необхідності,  палива,  а  також  технічних  і  допоміжних засобів реабілітації.
     Соціальне обслуговування здійснюється: { Абзац перший частини  третьої  статті  5  в  редакції  Закону  N 4523-VI (
4523-17 ) від  15.03.2012 }
     за місцем проживання особи (вдома);
     у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
     у реабілітаційних установах та закладах;
     в установах та закладах денного перебування;
     в установах    та   закладах   тимчасового   або   постійного
перебування;
     у  територіальних  центрах надання соціальних послуг; { Абзац  сьомий  частини  третьої  статті  5  в  редакції  Закону N 4523-VI  (
4523-17 ) від 15.03.2012 }
     в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
     Відповідно до  цього  Закону  можуть  надаватися  такі   види  соціальних послуг:
     соціально-побутові послуги    -    забезпечення    продуктами  харчування,  м'яким та твердим  інвентарем,  гарячим  харчуванням,  транспортними  послугами,  засобами малої механізації,  здійснення  соціально-побутового   патронажу,  соціально-побутової  адаптації,  виклик  лікаря,  придбання  та доставка медикаментів тощо; { Абзац  другий  частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4523-VI (
4523-17 ) від 15.03.2012 }
     психологічні послуги   -   надання   консультацій   з  питань  психічного здоров'я та поліпшення взаємин з  оточуючим  соціальним  середовищем,   застосування   психодіагностики,   спрямованої   на  вивчення  соціально-психологічних  характеристик  особистості,   з
метою  її  психологічної  корекції або психологічної реабілітації,  надання методичних порад;
     соціально-педагогічні послуги   -   виявлення   та   сприяння
розвитку  різнобічних  інтересів і потреб осіб,  які перебувають у  складних   життєвих   обставинах,   організація    індивідуального  навчального,   виховного   та   корекційного  процесів,  дозвілля,  спортивно-оздоровчої, технічної  та  художньої  діяльності   тощо,
а також  залучення  до роботи різноманітних закладів,  громадських  організацій, заінтересованих осіб;
     соціально-медичні послуги  -  консультації  щодо  запобігання  виникненню   та   розвитку  можливих  органічних  розладів  особи,  збереження,  підтримка  та   охорона   її   здоров'я,   здійснення  профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
     соціально-економічні послуги   -   задоволення   матеріальних  інтересів і потреб  осіб,  які  перебувають  у  складних  життєвих  обставинах,   що  реалізуються  у  формі  надання  натуральної  чи грошової  допомоги,  а  також  допомоги  у   вигляді   одноразових
компенсацій;
     юридичні послуги  -  надання  консультацій  з  питань чинного  законодавства,  здійснення захисту прав  та  інтересів  осіб,  які  перебувають у складних життєвих обставинах,  сприяння застосуванню  державного примусу і реалізації юридичної  відповідальності  осіб,
що  вдаються  до  протиправних  дій  щодо  цієї  особи (оформлення  правових  документів, захист прав та інтересів особи, інша правова  допомога тощо);
{  Абзац  сьомий  частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5076-VI (
5076-17 ) від 05.07.2012 }
      послуги з   працевлаштування   -   пошук  підходящої  роботи,  сприяння   у   працевлаштуванні   та    соціальне    супроводження  працевлаштованої особи;

     {  Абзац  дев'ятий  частини  четвертої  статті 5 виключено на
підставі Закону N 4523-VI (
4523-17 ) від 15.03.2012 }

      інформаційні послуги  -  надання  інформації,  необхідної для  вирішення складної   життєвої   ситуації   (довідкові    послуги);  розповсюдження    просвітницьких   та   культурно-освітніх   знань  (просвітницькі  послуги);  поширення  об'єктивної  інформації  про  споживчі властивості та види соціальних послуг,  формування певних  уявлень   і   ставлення   суспільства   до   соціальних    проблем  (рекламно-пропагандистські послуги);
     інші соціальні послуги.
     
Стаття 6. Право на отримання соціальних послуг
     Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України,  а  також  іноземці  та  особи  без  громадянства, які проживають в  Україні  на  законних підставах та перебувають у складних життєвих  обставинах,  у  тому  числі  особи, на яких поширюється дія Закону  України  "Про  біженців  та  осіб,  які потребують додаткового або  тимчасового захисту" (
3671-17 ). {  Текст  статті  6  в  редакції  Закону N 5290-VI ( 5290-17 ) від
18.09.2012 }
      Стаття 7. Порядок надання соціальних послуг

      Соціальні  послуги  державними  та комунальними суб'єктами, а  також   іншими   суб'єктами,   що  надають  соціальні  послуги  із  залученням  бюджетних  коштів,  в  обсягах,  визначених державними  стандартами  соціальних  послуг,  безоплатно  надаються:  {  Абзац
перший  частини  п'ятої  статті  7  в  редакції  Закону  N 4523-VI
(
4523-17 ) від 15.03.2012 }
     громадянам, які не здатні до самообслуговування у  зв'язку  з  похилим  віком,  хворобою,  інвалідністю  і  не мають рідних,  які  повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
     громадянам,  які перебувають у складних життєвих обставинах у  зв'язку   з   безробіттям   і  зареєстровані  в  державній  службі  зайнятості  як  такі,  що  шукають  роботу, бездомністю, стихійним  лихом,  катастрофами,  особам, яких визнано біженцями або особами,  які  потребують  додаткового  захисту, якщо середньомісячний дохід  цих  осіб  нижчий,  ніж  встановлений прожитковий мінімум; { Абзац третій  частини  п'ятої  статті  7  в  редакції  Закону  N 4523-VI
(  
4523-17  )  від  15.03.2012;  із  змінами,  внесеними згідно із
Законом N 5290-VI (
5290-17 ) від 18.09.2012 }
     дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації  у зв'язку з інвалідністю,  хворобою,  сирітством, безпритульністю,  малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
     Особам,   крім  зазначених  у  частині  п'ятій  цієї  статті,  соціальні  послуги  в  обсягах, визначених державними стандартами,  можуть  надаватися із встановленням диференційованої плати залежно  від  доходу  таких  осіб  у  порядку  (
1184-2012-п ), визначеному
Кабінетом Міністрів України.
{  Частина  статті  7  в  редації Закону N 4523-VI ( 4523-17 ) від
15.03.2012 }
      Стаття 9. Порядок і умови отримання соціальних послуг
     Для отримання  соціальних послуг,  що надаються державними та  комунальними суб'єктами,  особа, яка їх потребує, має звернутися з  письмовою  заявою  до місцевого органу виконавчої влади або органу  місцевого самоврядування.
     Для отримання соціальних послуг,  що  надаються  недержавними  суб'єктами,  особа,  яка їх потребує,  звертається до відповідного  суб'єкта, що їх надає.
     У разі якщо особа,  яка потребує соціальних послуг,  за віком  або  станом  здоров'я  неспроможна самостійно прийняти рішення про  необхідність їх надання,  таке рішення  може  прийняти  опікун  чи  піклувальник,   органи   опіки   та   піклування   відповідно   до
законодавства.


Закон України

Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України

Стаття 5. Захист прав і свобод людини і громадянина, культурної спадщини на тимчасово окупованій території

2. Україна зобов’язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв’язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

3. Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

4. Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

6. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Стаття 6. Забезпечення права громадян, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус

1. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за місцем їх перебування.

2. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, упорядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

3. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування громадян, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

Стаття 7. Забезпечення реалізації прав громадян, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту

1. Для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.

4. Бездомні особи, які перебувають на тимчасово окупованій території, мають право на соціальний захист відповідно до законодавства України.

5. Громадяни України, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості) та переселилися з тимчасово окупованої території, за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються як безробітні та отримують забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та не звільнилися з роботи (не припинили інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) на тимчасово окупованій території, для набуття статусу безробітного та отримання забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття можуть припинити трудові відносини або підтвердити факт припинення таких відносин (іншого виду зайнятості) у судовому порядку за місцем свого перебування. Припинення інших видів зайнятості, у тому числі самозайнятості та підприємницької діяльності, здійснюється за заявним принципом та спрощеною процедурою за місцем перебування особи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території та не мають документів, необхідних для надання статусу безробітного (паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо), статус безробітного може надаватися за умови пред’явлення тимчасового посвідчення, що підтверджує особу громадянина України. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

8. Перереєстрація безробітних, які переселилися з тимчасово окупованої території, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування особи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.

10. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, на одержання реабілітаційних послуг відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування в Україні.

11. Забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, надання реабілітаційних послуг здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці послуги та засоби, а у разі їх відсутності - за даними Централізованого банку даних з проблем інвалідності (для осіб, які звертаються повторно) та індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

12. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на території інших регіонів України за рахунок коштів державного бюджету з наданням місць у гуртожитках на час навчання.

Громадяни України, визначені в абзаці першому цієї частини, мають право здобувати певний освітній рівень за рахунок бюджетних коштів у державних і комунальних закладах відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів на відповідний рік, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах освіти і науки.

У разі якщо такі громадяни не потрапили до переліку осіб, які рекомендовані вищим навчальним закладом до зарахування на місця державного замовлення, центральний орган виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься навчальний заклад, за зверненням вищого навчального закладу, надає (розміщує) додаткові місця державного замовлення з урахуванням напряму, обраного абітурієнтом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Порядок в’їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї

1. Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

2. В’їзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї допускаються лише за спеціальним дозволом через контрольні пункти в’їзду-виїзду.

Стаття 11. Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території

1. На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

3. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

4. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

5. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

6. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.

Стаття 12. Заходи правового реагування на тимчасово окупованій території

1. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд:

цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом;

цивільних справ, підсудних загальним апеляційним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя - Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Київським апеляційним адміністративним судом;

господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва;

кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду Автономної Республіки Крим та Апеляційному суду міста Севастополя, - Апеляційним судом міста Києва.

Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів міста Києва, визначеними Апеляційним судом міста Києва.

Справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.

У разі нанесення шкоди суб’єктами іноземної держави нерезидентами підсудність встановлюється за місцем нанесення шкоди з урахуванням правил підсудності, встановленої цим Законом.

2. Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, повинні бути передані органам досудового слідства, визначеним Генеральною прокуратурою України.

Стаття 17. Зобов’язання державних органів України

2. Україна зобов’язується вживати всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, нормами міжнародного права, для якнайшвидшого звільнення території України від окупації, відновлення цілісності та суверенності держави, відновлення порушених внаслідок окупації прав і свобод людини і громадянина на всій території України.

Стаття 18. Гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території

1. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

2. Витрати на заходи, передбачені цим Законом, здійснюються з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Відповідальність

1. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену законом.

1) Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) доповнити статтею 332-1 такого змісту:

"Стаття 332-1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією транспортних засобів.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів";

2) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):

а) статтю 114 доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Судові справи щодо спорів, що випливають з факту окупації чи правопорушень, пов’язаних з окупацією, відносяться до окремої категорії справ, які розглядаються за відповідними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Справа визнається такою, що пов’язана з окупацією, вмотивованою ухвалою судді.

У разі участі в справі іноземного елемента судові доручення, повістки та інші судові документи вручаються не пізніше ніж за 15 діб до початку процесуальної дії.

Якщо в справах, пов’язаних з окупацією, стороною кримінального провадження або цивільним відповідачем є іноземний суб’єкт державної власності, включаючи його органи, установи чи організації, або іноземна юридична особа, передбачена частиною другою статті 96-4Кримінального кодексу України, зносини здійснюються через посольство або постійне представництво";

б) абзац перший частини другої статті 216 після цифр "332" доповнити цифрами "332-1";

3) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

а) статтю 202 викласти в такій редакції:

"Стаття 202. Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду - виїзду

Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду - виїзду -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

б) доповнити статтею 204-2 такого змісту:

"Стаття 204-2. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї -

тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб";

4) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст. 446):

а) статтю 19 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

"4. Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту".

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;

б) частину першу статті 183-2 доповнити пунктом 6 такого змісту:

"6) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію";


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 
ПОСТАНОВА

від 4 червня 2014 р. № 289 
Київ

Про затвердження

Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України

1. Цей Порядок визначає особливості оформлення і видачі паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України (далі - громадяни).

2. Дія цього Порядку поширюється на громадян, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають чи проживають на тимчасово окупованій території України.

3. Оформлення і видача паспорта громадянина України та тимчасового посвідчення громадянина України здійснюються територіальними підрозділами ДМС за місцем звернення громадянина або його представника.

4. Оформлення і видача паспорта громадянина України на тимчасово окупованій території України здійснюються в установленому законодавством порядку, з урахуванням положень та строків, визначених цим Порядком.

Вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки після досягнення громадянином 25- і 45-річного віку проводиться у день звернення особи.

Оформлення і видача паспорта громадянина України після досягнення 16-річного віку та обмін паспорта здійснюються у десятиденний строк.

У разі звернення громадянина із заявою про видачу паспорта громадянина України вперше додатково подаються копії паспортів його батьків або одного з них.

Обмін, оформлення і видача паспорта громадянина України замість утраченого, викраденого або зіпсованого здійснюється у місячний строк за умови пред’явлення документів, які були підставою для видачі попереднього паспорта громадянина України, чи їх копій.

У разі коли заява та інші документи, необхідні для оформлення паспорта громадянина України, його обміну або оформлення замість утраченого, викраденого або зіпсованого, подаються представником громадянина, він повинен пред’явити свій паспорт громадянина України та документ, що засвідчує його повноваження (довіреність, яка посвідчується в установленому законодавством порядку). Зазначені документи представника перевіряються посадовою особою територіального підрозділу ДМС, після чого такій особі вручається паспорт громадянина України.

5. Для внесення до паспорта громадянина України відомостей про місце проживання громадянина може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

Відомості про місце проживання громадянина вносяться до паспорта громадянина України в установленому законодавством порядку.

6. Запити про місце проживання громадянина надсилаються до розпорядника Державного реєстру виборців за підписом керівника територіального органу ДМС.

7. У разі втрати паспорта громадянина України проводиться процедура встановлення особи.

Під час проведення процедури встановлення особи за відсутності документів, за якими може бути встановлено особу, використовується інформація з Державного реєстру виборців.

8. За заявами громадян територіальні підрозділи ДМС формують справи, до яких долучають необхідні для оформлення паспорта громадянина України документи та матеріали перевірки (у разі її проведення).

9. За наявності письмової заяви громадянина чи його представника паспорт громадянина України надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення громадянину, який подавав заяву.

10. Під час проведення вклеювання в паспорт громадянина України фотокартки, обміну посвідки на постійне проживання або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання проводиться обов’язкова перевірка бланка за переліком документів, що визнані недійсними відповідно до наказів ДМС.

14. Заява про видачу тимчасового посвідчення громадянина України приймається за умови пред’явлення документів, які підтверджують підстави набуття громадянства України, чи їх копій.

15. Оформлення, видача і обмін посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, а також продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання здійснюються відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 24, ст. 912), з урахуванням положень цього Порядку.

16. Оформлення і видача посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон здійснюються відповідно до Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1995 р. № 610 (ЗП України, 1995 р., № 12, ст. 268), з урахуванням положень цього Порядку.


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 
ПОСТАНОВА

від 28 березня 2012 р. № 251 
Київ

Про затвердження

Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
                         П О С Т А Н О В А
                  від 31 березня 2004 р. N 422
                              Київ
             Про затвердження Порядку формування фондів
          житла для тимчасового проживання та Порядку
         надання і користування житловими приміщеннями
           з фондів житла для тимчасового проживання

1. Цей  Порядок  визначає  умови  формування фондів житла для тимчасового проживання громадян,  які не мають або втратили  житло внаслідок  звернення  стягнення  на  житлові  приміщення,  що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку  чи  іншої  особи, повернення  якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення,  а також  біженців  та  громадян,  які  вимушені   залишити   житлове приміщення внаслідок його аварійного стану,  стихійного лиха або з інших  підстав,  які  загрожують  стану  та  безпеці  відповідного житлового приміщення.
     2. Житлові   приміщення   з   фондів  житла  для  тимчасового проживання повинні відповідати санітарним і технічним  вимогам  та знаходитися, як правило, у межах одного й того ж населеного пункту за місцем попереднього проживання громадян (крім біженців).
     3. Потреба  в  житлових  приміщеннях  з  фондів   житла   для тимчасового проживання   визначається   у   розмірі   не  менш  як 6 кв. метрів на одну особу.
     4. Фонди  житла   для   тимчасового   проживання   формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями шляхом:
     будівництва нового житла;
     реконструкції існуючих житлових будинків  та  гуртожитків,  а також переобладнання нежитлових будинків у житлові; передачі житла у комунальну власність;
     придбання житла.

   6. Джерелами  фінансування   формування   фонду   житла   для
тимчасового проживання можуть бути:
     кошти місцевих бюджетів;
     добровільні внески юридичних і фізичних осіб;
     інші джерела.
     7. Виконавчі   органи   сільських,   селищних,  міських  рад,
Київська і Севастопольська міськдержадміністрації:
     передбачають кошти в місцевих бюджетах для формування  фондів житла для тимчасового проживання виходячи з потреби надання такого житла;
     здійснюють контроль за цільовим використанням фонду житла для тимчасового проживання та його утриманням, технічною експлуатацією і ремонтом.

Надання житлових приміщень
      1. Цей  Порядок  поширюється  на  громадян,  які не мають або втратили постійне місце проживання,  у зв'язку з чим їм  надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.

      2.   Житлові   приміщення  з  фондів  житла  для  тимчасового проживання надаються громадянам за умови, якщо:
     таке житло  є  єдиним місцем проживання,  а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення;
     середньомісячний сукупний  дохід  сім'ї  за  попередні  шість місяців,  розрахований  виконавчими органами сільських,  селищних,
міських рад, Київською та Севастопольською міськдержадміністраціями відповідно до Методики   обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги,  менший від  прожиткового  мінімуму  на  сім'ю  в  розрахунку на місяць та величини регіонального показника  опосередкованої  вартості  найму житла.
     Показник опосередкованої  вартості найму житла встановлюється виконавчими органами сільських,  селищних,  міських рад, Київською та  Севастопольською  міськдержадміністраціями один раз на початок поточного року  на  підставі  даних  моніторингу,  що  проводиться територіальними органами державної статистики.
     Першочергове право  на  забезпечення  житловим  приміщенням з фондів  житла   для   тимчасового   проживання   мають   сім'ї   з неповнолітніми   дітьми,   вагітні   жінки,  особи,  які  втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
(  Пункт  2  в  редакції  Постанови  КМ N 1551 ( 1551-2004-п ) від 17.11.2004 )
      3. Житлові   приміщення   з   фондів  житла  для  тимчасового проживання надаються за рішеннями  виконавчих  органів  сільських, селищних, міських рад, Київської Севастопольської міськдержадміністрацій:
     громадянам, які втратили житло внаслідок звернення  стягнення на  житлові  приміщення,  що були придбані ними за рахунок кредиту (позики)  банку  чи  іншої  особи,  повернення  якого  забезпечене іпотекою відповідного приміщення;
     біженцям, які  набули  цього  статусу  відповідно  до  Закону України "Про біженців" (
2557-14 ),  та громадянам,  які  вимушені залишити  житлові  приміщення  внаслідок  його  аварійного  стану, стихійного лиха або з  інших  підстав,  які  загрожують  стану  та безпеці відповідного приміщення.


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                  від 27 грудня 2001 р. N 1751
                              Київ

Про затвердження Порядку призначення і виплати
               державної допомоги сім'ям з дітьми

1. Цей Порядок визначає умови  призначення  і  виплати  таких видів  державної  допомоги  сім'ям з дітьми,  передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ):
    1) допомога  у  зв'язку  з  вагітністю  та  пологами  (пункти
3-9 цього Порядку);
    2)   допомога  при  народженні  дитини  (пункти  10-16  цього Порядку);  {  Підпункт  2  пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 57 (
57-2008-п ) від 22.02.2008}
     {  Підпункт  3  пункту  1  виключено на підставі Постанови КМ N 208 ( 208-2014-п ) від 25.06.2014 }  
     4)   допомога  на  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування  (пункти 25-32 цього Порядку); { Підпункт 4 пункту 1 із змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008 }
    5)  допомога  на  дітей  одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку);  {  Підпункт  5  пункту 1 в редакції Постанови КМ N 1951 (
1951-2002-п ) від 25.12.2002 }
    6)  допомога  при  усиновленні  дитини  (пункти  39-42  цього Порядку).  { Пункт 1 доповнено підпунктом 6 згідно з Постановою КМ N 59 (
59-2009-п ) від 04.02.2009 }
    2. Державна   допомога   сім'ям   з  дітьми  призначається  і виплачується:
    громадянам України;
           Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
     3. Відповідно  до  статті  7  Закону  України  "Про  державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

     жінки  з  числа  військовослужбовців  Збройних Сил, Державної прикордонної  служби,  СБУ,  Служби  зовнішньої  розвідки,  військ цивільної  оборони,  інших  військових  формувань  та з числа осіб начальницького   і   рядового  складу  органів  внутрішніх  справ, Держспецзв'язку   та   Державної   кримінально-виконавчої  служби; { Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 726 ( 726-2006-п ) від 25.05.2006, N 1074 ( 1074-2006-п ) від 01.08.2006 }
    жінки, звільнені   з   роботи   у   зв'язку   з   ліквідацією підприємства,  установи  та  організації   незалежно   від   форми власності  за  умови,  що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше  ніж  за  шість  місяців  до  набуття  права  на  одержання
допомоги;

     жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні;
    аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів;
    непрацюючі жінки;
    жінки,  зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які  не сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з  тимчасової  втрати  працездатності. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 900 (
900-2007-п ) від 11.07.2007}
    4. Підставою для призначення допомоги у зв'язку з  вагітністю та  пологами  є  видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого  зразка,  заява  матері,  що  складається за формою, затвердженою  Мінсоцполітики,  а  також  довідка:  {  Абзац перший пункту  4  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановою КМ N 1951 (
1951-2002-п) від 25.12.2002 }
    1) з  основного  місця  служби,  навчання  про  те,  що жінка служить, навчається;
    2) ліквідаційної комісії про те,  що жінка звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;

     3)  центру  зайнятості  про  те,  що  жінка  зареєстрована  в центрі зайнятості як безробітна;
    Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом  двох місяців  з  дня її народження,  подають рішення про усиновлення чи встановлення опіки.
    5. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається:
    1) якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через  шість місяців  з  дня  закінчення  відпустки  у  зв'язку з вагітністю та пологами,  і  виплачується  жінкам  за  весь   період   відпустки, тривалість  якої  становить 70  календарних  днів  до пологів і 56 (у  разі  ускладнених  пологів  або  народження  двох   чи  більше дітей - 70) календарних днів після пологів.  Жінкам, віднесеним до 1-4 категорії  осіб,  які  постраждали  внаслідок   Чорнобильської катастрофи,   допомога   виплачується   за  180  календарних  днів зазначеної відпустки (90 - до  пологів  і  90  -  після  пологів).
Допомога  обчислюється  сумарно  та призначається жінкам у повному обсязі  незалежно   від   кількості   днів   відпустки,   фактично використаних до пологів.
    У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним  закладом. {Абзац  другий підпункту 1 пункту  5  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановою КМ N 1950 (
1950-2003-п ) від 17.12.2003 }
    У разі  народження  мертвої  дитини  допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується на загальних підставах,  а у разі викидня - не виплачується;
    2) особам,  які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до  закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення  чи  встановлення  опіки  над двома і  більше  дітьми, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорії осіб,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
    7. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:
    1) жінкам   з   числа   військовослужбовців   Збройних   Сил, Державної  прикордонної  служби,  СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ  цивільної  оборони,  інших військових формувань та з числа осіб  начальницького  і  рядового складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку  та  Державної  кримінально-виконавчої  служби - у розмірі  100 відсотків грошового забезпечення; { Підпункт 1 пункту 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами  КМ  N  726 (  
726-2006-п  )  від  25.05.2006,  N  1074  (  1074-2006-п  ) від 01.08.2006 }
    2) жінкам,  звільненим  з  роботи  у  зв'язку  з  ліквідацією підприємства,  установи та організації - у розмірі  100  відсотків середньомісячного   доходу.   Середня   заробітна  плата,  з  якої нараховується допомога,  обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої   заробітної  плати,  затвердженим  постановою  Кабінету Міністрів   України  від  8 лютого  1995 р.  N 100  (  
100-95-п  ) (ЗП України, 1995 р., N 4, ст. 111, N 7, ст. 188; Офіційний вісник України,  1997 р.,  число 8,  с. 196;  1999 р.,  N 31,   ст. 1616; 2001 р., N 40, ст. 1802);
    3) жінкам, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні - у   розмірі   100   відсотків  мінімального  розміру  допомоги  по безробіттю;
    4) аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам вищих навчальних закладів  I-IV  рівня  акредитації  та професійно-технічних  навчальних  закладів  -  у  розмірі місячної стипендії.  Жінка,  яка продовжує навчання,  має право на  виплату стипендії  або  допомоги  у зв'язку з вагітністю та пологами за її вибором. При цьому допомога призначається з дня припинення виплати стипендії  по  день закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.  {  Абзац  перший  підпункту  4  пункту  7  із  змінами, внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  1950  (
1950-2003-п ) від 17.12.2003 }

     Розмір допомоги у випадках, передбачених підпунктами 1-4 цього пункту, встановлюється шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів  тривалості  відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, але не менш як 25 відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць;
    5)  непрацюючим  жінкам та жінкам, зареєстрованим як суб'єкти підприємницької  діяльності,  -  у  розмірі  25  відсотків розміру прожиткового  мінімуму,  встановленого  законом  для  працездатної особи,  з  розрахунку на місяць. { Підпункт 5 пункту 7 із змінами, внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  900  (  
900-2007-п  ) від 11.07.2007 }

     8. Покриття витрат на виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами:

     жінкам  з  числа  військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної  служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших  військових  формувань  та з числа осіб начальницького і рядового складу  органів  внутрішніх  справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на ці  цілі  Збройним  Силам та іншим військовим формуванням, органам внутрішніх справ, Адміністрації Держспецзв’язку, Державній кримінально-виконавчій службі; { Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними  згідно  з  Постановами  КМ  N  343  (  343-2002-п ) від 16.03.2002,   N   726  (  726-2006-п  )  від  25.05.2006,  N  1074 (   1074-2006-п   )  від  01.08.2006,  N  53  (  53-2014-п  )  від 12.02.2014 }
     {  Абзац  третій  пункту 8 виключено на підставі Постанови КМ
N 343 (
343-2002-п ) від 16.03.2002 }
     іншим категоріям   жінок   здійснюється   за  рахунок  коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

     9. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців  Збройних  Сил, Державної прикордонної служби, СБУ,  Служби  зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових  формувань  та  з  числа осіб начальницького і рядового складу  органів  внутрішніх  справ,  Держспецзв'язку  та Державної кримінально-виконавчої  служби  призначається  і  виплачується  за місцем  основної  служби.  {  Абзац  перший  пункту  9 із змінами, внесеними   згідно   з  Постановами  N  726  (  726-2006-п  )  від 25.05.2006, N 1074 ( 1074-2006-п ) від 01.08.2006 }
    Жінкам, звільненим  з  роботи   у   зв'язку   з   ліквідацією підприємства,  установи  та  організації,  зареєстрованим у центрі зайнятості  як  безробітні,  аспіранткам,  докторанткам, клінічним ординаторам,  студенткам  вищих  навчальних  закладів  I-IV  рівня акредитації   та   професійно-технічних   навчальних   закладів  і непрацюючим  жінкам  державна  допомога  у зв'язку з вагітністю та пологами призначається і виплачується органами соціального захисту населення  за  місцем проживання. Допомога може бути призначена за місцем   фактичного   проживання  за  умови  подання  довідки  про неодержання  зазначеної  допомоги  в  органах  соціального захисту населення  за  місцем  реєстрації.  {  Абзац  другий  пункту  9 із змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 1950 (
1950-2003-п ) від 17.12.2003 }
                  Допомога при народженні дитини

{  Назва розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008 }

     10. Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини,  опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення   належних   умов   для  її  повноцінного  утримання  та виховання.

{  Пункт  10  в  редакції  Постанов  КМ  N  315 ( 315-2005-п ) від 21.04.2005,  N  57  (  57-2008-п  )  від  22.02.2008;  із змінами, внесеними   згідно  з  Постановою  КМ  N  59  (  59-2009-п  )  від 04.02.2009 }
     11.  Для  призначення  допомоги  при народженні дитини органу соціального  захисту  населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:
    1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається у довільній формі, із зазначенням даних для реєстрації місця проживання дитини;
    2)  копія  свідоцтва  про  народження дитини (з пред’явленням оригіналу).
    Особи,  що звернулися за призначенням допомоги при народженні другої  дитини  або  наступних дітей (народжених до 30 червня 2014 р.),  подають  копії  свідоцтв  про  народження кожної дитини, яка враховується під час визначення розміру допомоги.
    Опікуни  подають,  крім  зазначених документів, копію рішення про встановлення опіки.
    Жінки,  які мають зареєстроване місце проживання на території України  і  народили  дитину  під  час  тимчасового перебування за межами  України,  подають  видані  компетентними  органами  країни перебування  і  легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують   народження   дитини,   якщо   інше   не  передбачено міжнародними договорами України.
    У  разі  звернення  одного  з  батьків  дитини  (опікуна)  за призначенням  допомоги  при  народженні  дитини  орган соціального захисту  населення  у  разі потреби робить запит до територіальних підрозділів   ДМС   щодо   інформації   про  реєстрацію  місця  їх проживання.   Зазначена  інформація  надсилається  територіальними підрозділами ДМС протягом п’яти календарних днів після надходження запиту.
    У разі народження дитини під час перебування жінки в слідчому ізоляторі  або установі виконання покарань адміністрація ізолятора або установи у десятиденний строк після отримання заяви матері про призначення  допомоги при народженні дитини подає її заяву і копію свідоцтва   про   народження  дитини  органу  соціального  захисту
населення.
    Допомога  при народженні дитини в разі її смерті виплачується на  підставі  копії  свідоцтва  про народження дитини або витягу з Державного  реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини та копії свідоцтва про смерть.
    Для  реєстрації  місця  проживання  дитини  одним  із батьків (опікуном) до органу соціального захисту населення подається заява відповідно  до  підпункту  1  цього пункту та квитанція про сплату державного мита або копія посвідчення, яке дає право на звільнення від сплати мита.
    Орган   соціального   захисту  населення  у  строк  до  трьох календарних   днів   надсилає   територіальному   підрозділу   ДМС інформацію  за  формою,  встановленою МВС, та документи, необхідні для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.
    Територіальні  підрозділи  ДМС  у  строк до п’яти календарних днів   після  надходження  зазначених  документів  подають  органу соціального  захисту  населення  інформацію  про  реєстрацію місця проживання дитини.
    У  разі  коли  особа,  яка  звернулася  за  допомогою, подала неправдиві   відомості  про  реєстрацію  місця  свого  проживання, територіальний  підрозділ ДМС повідомляє про це органу соціального захисту  населення,  який надсилає зазначеній особі інформацію про неможливість зареєструвати місце проживання дитини.
    У   разі   звернення   осіб,   місце   проживання   яких   не зареєстровано, осіб, які вимушені були залишити місця проживання з тимчасово  окупованої  території  України  та  районів  проведення антитерористичної  операції  та  не мають можливості зареєструвати новонароджену   дитину,   рішення  про  призначення  допомоги  при народженні  дитини  приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї.
{  Пункт  11  в  редакції  Постанови  КМ  N 208 ( 208-2014-п ) від 25.06.2014 }
     12. Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за   її  призначенням  надійшло  не  пізніше  ніж  через 12  календарних  місяців  після  народження дитини. { Абзац перший пункту  12  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою КМ N 59 ( 59-2009-п ) від 04.02.2009 }
    У разі  народження  мертвої  дитини  допомога  при народженні дитини не призначається.
{  Пункт  12  із  змінами  внесеними  згідно з Постановою КМ N 493 ( 493-2004-п  )  від  14.04.2004;  в  редакції  Постанови  КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008 }
     13.  Допомога  при  народженні  дитини  надається  у розмірі, встановленому на дату народження дитини.
    Допомога при   народженні   дитини,   яка   народилася  після 31 грудня 2007 р.,  надається у розмірі 12240 гривень -  на  першу дитину,  25000 гривень - на другу дитину, 50000 гривень - на третю і наступну дитину.  Виплата допомоги здійснюється  одноразово  при народженні першої  дитини  в  сумі  4800 гривень,  другої дитини - 4840 гривень,  третьої та наступної дитини - 5000  гривень,  решта суми  на  першу  дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (620 гривень щомісяця),  на другу дитину - 24 місяців (840 гривень щомісяця),  на  третю і наступну дитину - 36 місяців (1250 гривень щомісяця) рівними частинами.
    Допомога   при   народженні   дитини,  яка  народилася  після 31 грудня  2010  р.,  надається  у  сумі,  кратній   22   розмірам прожиткового  мінімуму,  -  на  першу дитину;  кратній 45 розмірам прожиткового мінімуму,  - на другу  дитину;  кратній  90  розмірам
прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги  здійснюється  одноразово   у   дев'ятикратному   розмірі прожиткового  мінімуму при народженні дитини,  решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом  наступних  12  місяців,  на другу  дитину - 24 місяців,  на третю і кожну наступну дитину - 36 місяців  рівними  частинами.  {  Пункт  13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 155 (
155-2011-п ) від 23.02.2011 }
    Допомога  при  народженні  дитини,  яка  народилася  після  8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму,  -  на  першу  дитину;  кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,  - на другу дитину;  кратній 120  розмірам  прожиткового мінімуму,  -  на  третю і кожну наступну дитину.  Виплата допомоги здійснюється  одноразово  у  десятикратному  розмірі  прожиткового мінімуму  при  народженні  дитини,  решта  суми  допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців,  на  другу  дитину  -  48 місяців,  на  третю  і  кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.  { Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 661 (
661-2011-п ) від 22.06.2011 }
    При цьому така допомога  надається  у  розмірах  прожиткового мінімуму  для  дітей  віком до шести років,  встановленого на день народження  дитини.  {  Пункт  13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 155 (
155-2011-п ) від 23.02.2011 }      Розмір  та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків  дитини  (народженої до 30 червня 2014 р.), визначається з урахуванням   кількості   живонароджених   та   усиновлених  дітей (враховуючи  померлих),  які  до  народження  дитини перебували на утриманні   особи,   якій   призначається  допомога,  її  чоловіка (дружини),  крім  дітей,  від  виховання  яких зазначена особа (її чоловік,  дружина)  відмовилась,  а  також  дітей, які передані на виховання  іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка,  які  не  були  усиновлені  дружиною.  У разі народження двійні  або  більшої  кількості  дітей  кожна  дитина  з  їх числа вважається  наступною.  {  Абзац  шостий  пункту  13  із  змінами, внесеними   згідно   з   Постановою  N  208  (  208-2014-п  )  від 25.06.2014 }
    Допомога  при  народженні  дитини,  яка  народилася  після 30 червня  2014  р.,  надається  у  розмірі  41280  гривень.  Виплата допомоги  здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги   виплачується  протягом  наступних  36  місяців  рівними частинами.  { Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою N 208 (
208-2014-п ) від 25.06.2014 }
    Для  осіб,  у  яких  закінчився  строк  виплати  допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку  в  розмірі  130  гривень. { Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою N 208 (
208-2014-п ) від 25.06.2014 }
    Допомога при народженні дитини призначається опікуну на кожну взяту  під  опіку  дитину  у розмірі, установленому при народженні дитини.   {   Абзац  пункту  13  в  редакції  Постанови  КМ  N  59 (  
59-2009-п  )  від  04.02.2009;  із  змінами, внесеними згідно з Постановою N 208 ( 208-2014-п ) від 25.06.2014 }
    Якщо  допомога  при  народженні дитини вже була призначена до моменту встановлення опіки, виплата допомоги опікуну продовжується у  такому  самому розмірі. { Абзац пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 59 (
59-2009-п ) від 04.02.2009 }
    У  разі  влаштування  дитини  до  дитячого  закладу  на повне державне   утримання   допомога  призначається  і  виплачується  в розмірі, встановленому при народженні дитини, шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини в    порядку,   затвердженому   Мінсоцполітики,   Мінфіном,   МОЗ, МОНмолодьспортом. { Абзац пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановами   КМ  N  35  (  
35-2012-п  )  від  25.01.2012,  N  208 ( 208-2014-п ) від 25.06.2014 }
    У   разі  перебування  дитини  разом  з  матір’ю  в  слідчому ізоляторі або установі виконання покарань допомога призначається і виплачується  шляхом  перерахування  на  відкритий  у  банківській установі   вкладний   (депозитний)   рахунок  дитини  на  підставі звернення  адміністрації слідчого ізолятора або установи виконання покарань  за  умови,  що  звернення за її призначенням надійшло не пізніше  ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. {  Пункт  13  доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 256 (  
256-2013-п  )  від  01.04.2013;  із змінами, внесеними згідно з Постановою N 208 ( 208-2014-п ) від 25.06.2014 }
    Вкладні  (депозитні)  рахунки  на  ім’я  дітей  відкриваються адміністрацією  слідчого ізолятора або установи виконання покарань у  банківських  установах  відповідно  до  Інструкції  про порядок відкриття,  використання  і  закриття  рахунків  у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку  від 12 листопада 2003 р. N 492 ( z1172-03 ), зареєстрованої у  Мін’юсті 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493. { Пункт 13 доповнено новим  абзацом  згідно  з  Постановою  КМ N 256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    Кошти,  що зберігаються на рахунку такої дитини в банківській установі,  можуть бути використані для створення належних умов для утримання    та    виховання   дитини   в   порядку,   визначеному законодавством:  {  Пункт  13  доповнено  новим  абзацом  згідно з Постановою КМ N 256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    матір’ю  дитини  - у разі звільнення її із слідчого ізолятора або  установи виконання покарань за умови перебування дитини разом з  матір’ю; { Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    батьком   дитини  чи  опікуном,  які  забрали  з  відповідної установи  дитину,  на яку відкрито вкладний (депозитний) рахунок в банківській установі, на який перераховано допомогу при народженні дитини;  { Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    дитиною  після  досягнення повноліття - у разі, коли кошти не були  використані  одним  з  батьків  або  опікуном.  {  Пункт  13 доповнено   новим   абзацом   згідно   з   Постановою   КМ  N  256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }

     Виплата допомоги припиняється у разі:

     позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
    відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
    нецільового використання коштів і незабезпечення  отримувачем допомоги  належних  умов  для  повноцінного утримання та виховання дитини;
    відібрання дитини  в  отримувача  допомоги  без   позбавлення батьківських прав;
    тимчасового  влаштування  дитини на повне державне утримання, крім  дітей,  які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі  або  установі  виконання  покарань за умови перебування дитини  разом  з  матір’ю; { Абзац пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    припинення  опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо  конкретної  дитини;  { Абзац пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 155 (
155-2011-п ) від 23.02.2011 }
    перебування отримувача  допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
    усиновлення    дитини-сироти    або    дитини,    позбавленої батьківського  піклування;  { Абзац пункту 13 в редакції Постанови КМ N 59 (
59-2009-п ) від 04.02.2009 }      смерті дитини; { Абзац пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1026 ( 1026-2009-п ) від 30.09.2009 }
    смерті  отримувача  допомоги;  {  Порядок  доповнено  абзацом згідно з Постановою КМ N 1026 (
1026-2009-п ) від 30.09.2009 }      виникнення інших обставин.
    Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені  обставини,  за  рішенням  органу,  який призначив допомогу.
    У  випадках,  передбачених  абзацами вісімнадцятим - двадцять другим  цього  пункту,  виплата  допомоги припиняється на підставі пропозицій  органу  опіки  та піклування чи державного соціального інспектора органу соціального захисту населення. { Абзац пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 155 (
155-2011-п ) від  23.02.2011,  N  661  (  661-2011-п  )  від  22.06.2011, N 256 ( 256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    Виплата   допомоги   поновлюється  у  випадках,  передбачених абзацами сімнадцятим - двадцять третім, двадцять шостим і двадцять сьомим  цього  пункту,  у  разі,  коли особа, що фактично здійснює догляд  за  дитиною  (один  з  батьків дитини, опікун), звернулася протягом  шести  місяців  після  припинення  виплати  допомоги  до органу,  що призначив допомогу, з письмовою заявою. { Абзац пункту 13   із   змінами,   внесеними   згідно  з  Постановами  КМ  N  59 (  
59-2009-п  )  від  04.02.2009,  N  1026  (  1026-2009-п  )  від 30.09.2009,   N   155   (  155-2011-п  )  від  23.02.2011,  N  661 (   661-2011-п  )  від  22.06.2011,  N  256  (  256-2013-п  )  від 01.04.2013 }
    У разі  влаштування  дитини  до  дитячого  закладу  на  повне державне   утримання   виплата   раніше    призначеної    допомоги поновлюється   органами   соціального   захисту  населення  шляхом перерахування  коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.
    Контроль за  цільовим  використанням  допомоги  і  створенням належних  умов  для  повноцінного  утримання  та  виховання  дітей здійснюється   головними  державними  соціальними  інспекторами  і державними  соціальними  інспекторами  органів соціального захисту населення  разом  з  управліннями  (відділами)  у справах сім'ї та молоді,  службами  у  справах дітей і органами опіки та піклування шляхом  проведення  моніторингу  виплат  і  використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.
    У разі встановлення  факту  нецільового  використання  коштів зазначені органи подають керівнику органу,  що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.

     Державні органи реєстрації актів  цивільного  стану  протягом 10   днів   після   реєстрації   смерті   дитини  подають  органам соціального захисту  населення  відповідні  відомості  за  формою, встановленою законодавством.
    У   разі   перебування   дитини,  на  яку  відкрито  вкладний (депозитний)  рахунок в банківській установі, на який перераховано допомогу  при  народженні  дитини,  разом  з  матір’ю  в  слідчому ізоляторі  або установі виконання покарань адміністрація ізолятора
або  установи  повідомляє органу, що призначив допомогу, про умови утримання  та виховання дитини. { Пункт 13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 256 (
256-2013-п ) від 01.04.2013 }
    У разі невідвідування матір'ю (батьком, опікуном) дільничного лікаря-педіатра  (сімейного  лікаря), під наглядом якого перебуває дитина      віком      до      одного      року,     адміністрація лікувально-профілактичного   закладу   повідомляє   про  це  орган соціального захисту населення за місцем проживання дитини. { Абзац пункту  13  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою КМ N 59 (
59-2009-п ) від 04.02.2009 }

     {  Абзац  тридцять  дев’ятий  пункту 13 виключено на підставі
Постанови КМ N 208 (
208-2014-п ) від 25.06.2014 }
{  Пункт  13  із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1951 (  
1951-2002-п  )  від  25.12.2002,  N  1950  (  1950-2003-п ) від 17.12.2003,   N   315   (  315-2005-п  )  від  21.04.2005,  N  311 ( 311-2006-п  ) від 15.03.2006, N 13 ( 13-2007-п ) від 11.01.2007, N 900  (900-2007-п ) від 11.07.2007; в редакції Постанови КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008 }
     14.  Допомога при народженні дитини, не одержана через смерть одного  з батьків, якому ця допомога була призначена, виплачується матері  (батьку, опікуну) за умови звернення за нею не пізніше ніж через 12 місяців після смерті отримувача допомоги.

{  Пункт  14  із  змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 315 (  315-2005-п ) від 21.04.2005, N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008, N 59 ( 59-2009-п ) від 04.02.2009 }
     15. Одному з батьків дитини (опікуну) допомога при народженні дитини   призначається   і   виплачується   органами   соціального захисту  населення  за  місцем  їх  реєстрації. Допомога може бути призначена  за  місцем  фактичного  проживання  за  умови  подання довідки    про   неодержання   зазначеної   допомоги   в   органах соціального захисту населення за місцем реєстрації. { Абзац перший пункту  15  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 1951 ( 1951-2002-п ) від 25.12.2002 }  
     {  Абзац  другий пункту 15 виключено на підставі Постанови КМ N 900 ( 900-2007-п ) від 11.07.2007 } {  Пункт  15  із  змінами,  внесеними згідно з Постановами КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008, N 59 ( 59-2009-п ) від 04.02.2009 }

     16. Покриття витрат на виплату допомоги при народженні дитини (в  тому числі військовослужбовцям) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.{  Розділ  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008 }

     {  Розділ  "Допомога  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного   віку"  виключено  на  підставі  Постанови  КМ  N  208 ( 208-2014-п ) від 25.06.2014 }

Допомога на дітей, над якими
                встановлено опіку чи піклування

{  Назва розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 57 ( 57-2008-п ) від 22.02.2008 }
     25. Відповідно до статті  16  Закону  України  "Про  державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) допомога на дітей, над якими встановлено  опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в  установленому  порядку  опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок   смерті  батьків,  позбавлення  їх  батьківських  прав, хвороби  батьків  чи  з  інших причин залишилися без батьківського піклування   та   відповідно   до   законодавства  набули  статусу дитини-сироти,   дитини,   позбавленої  батьківського  піклування. { Абзац перший пункту 25 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 724 ( 724-2008-п ) від 20.08.2008 }
    Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, не  призначається  у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

     Якщо дитина,  яка перебуває на повному державному  утриманні, під   час   літніх   канікул   перебуває   вдома   з  опікуном  чи піклувальником,  зазначена допомога призначається за повні  місяці перебування  дитини вдома на підставі довідки навчального закладу, про  те,  що  дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні. {Абзац третій пункту 25 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 493 ( 493-2004-п ) від 14.04.2004 }
    Допомога  на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок  бюджетних  коштів,  призначається на загальних підставах. {  Пункт  25  доповнено  абзацом  згідно  з  Постановою  КМ N 1087 (
1087-2004-п ) від 25.08.2004 }
    26.  Допомога  на  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування,  призначається в розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

     У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку  пенсія,  аліменти,  стипендія,  державна  допомога  (крім державної  соціальної допомоги, що виплачується на дітей-інвалідів відповідно  до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими  мінімумами  для дитини відповідного віку та розміром призначених  пенсії,  аліментів,  стипендії,  державної  допомоги. Розмір   призначених   пенсії,   аліментів,  стипендії,  державної допомоги   враховується   як  середньомісячний  розмір  зазначених виплат,   одержаних  на  дитину  за  попередні  шість  календарних місяців.  {  Абзац другий пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 377 ( 377-2014-п ) від 27.08.2014 }
    У   разі   передачі   дітей-сиріт   та   дітей,   позбавлених батьківського  піклування, під опіку чи піклування або влаштування в  дитячий  будинок  сімейного  типу, прийомну сім'ю до розрахунку розміру  допомоги на таку дитину не включається розмір призначеної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського  піклування.  {  Пункт  26  доповнено  новим абзацом згідно з Постановою КМ N 661 (
661-2011-п ) від 22.06.2011 }
    У разі  коли  для  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування,   аліменти   (за   відсутності  осіб,  що  за  законом зобов'язані їх утримувати),  пенсія,  стипендія, державна допомога за   попередні   шість   календарних  місяців  не  нараховувалися, зазначена  допомога  призначається  у  розмірі  двох   прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
{  Пункт  26  із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1087 ( 1087-2004-п ) від 25.08.2004, N 87 ( 87-2006-п ) від 01.02.2006; в редакції Постанови КМ N 724 ( 724-2008-п ) від 20.08.2008 }
     27.  Для  одержання  допомоги на дітей, над якими встановлено опіку   чи   піклування,   органу  соціального  захисту  населення подаються такі документи:
    1) заява опікуна чи піклувальника про  призначення  допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
    2)  копія  рішення  органу  опіки  та піклування або суду про встановлення  опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування;
{Підпункт   2   пункту   27  в  редакції  Постанови  КМ  N  724 ( 724-2008-п ) від 20.08.2008 }
     3) копія свідоцтва про народження дитини;

   4)  довідка  з місця проживання заявника про склад сім'ї (для дітей,  над  якими встановлено опіку чи піклування і є вихованцями дитячих   навчальних  закладів,  що  фінансуються  не  за  рахунок бюджетних  коштів,  -  видана  органом  реєстрації довідка, у якій зазначаються  статус  дитячого  навчального закладу і за які кошти він фінансується, а також підтверджується факт перебування у ньому дітей);{   Підпункт   4   пункту   27  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановою КМ N 1087 ( 1087-2004-п ) від 25.08.2004 }
     5)  довідки про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує на дитину опікун чи піклувальник (у разі    одержання    пенсії    на    дитину   органи   соціального захисту населення використовують відомості про розмір  пенсії,  що надійшли  від  органів  Пенсійного  фонду  України  на електронних
носіях інформації);
{   Підпункт   5   пункту   27  в  редакції  Постанови  КМ  N  724 ( 724-2008-п ) від 20.08.2008 }

     6)  медичний  висновок про дитину-інваліда віком до 18 років, виданий в установленому МОЗ порядку.{  Пункт  27  доповнено  підпунктом 6 згідно з Постановою КМ N 377
(
377-2014-п ) від 27.08.2014 }

     Якщо опікун  чи  піклувальник  проживає  за місцем проживання дитини,  яка перебуває під його опікою чи  піклуванням,  подається довідка,   видана   органом   соціального   захисту  населення  за місцем  реєстрації  опікуна  чи  піклувальника  про  те, що він не перебуває  на  обліку  як  одержувач  допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, і не одержує зазначеної допомоги. { Абзац другий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1951 ( 1951-2002-п ) від 25.12.2002 }
    У  разі  коли  батьки,  місце  перебування  яких  відоме,  не сплачують    аліменти,   орган   соціального   захисту   населення призначає допомогу без урахування їх суми.  При  цьому  зазначений орган протягом десяти днів після подання опікуном,  піклувальником заяви  про  призначення  допомоги   повідомляє   про   неотримання аліментів  службу  у  справах  дітей. { Пункт 27 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 724 (
724-2008-п) від 20.08.2008 }

     28.  Допомога  на  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування,   призначається   на   шість   місяців.   Питання  про продовження  виплати  допомоги  вирішується  на  підставі заяви та довідок   про   місячні   розміри  пенсії,  аліментів,  стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину. {  Пункт  28  із  змінами,  внесеними згідно з Постановою КМ N 724 ( 724-2008-п ) від 20.08.2008 }

     29.  Допомога  на  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування,  призначається  з  місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.
    30.  Підставою  для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є:
    звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника;
    працевлаштування або  взяття  шлюбу дитиною до досягнення нею
18-річного віку;
    усиновлення  дитини,  передача  дитини  батькам;  {  Пункт 30 доповнено  абзацом згідно з Постановою КМ N 724 (
724-2008-п ) від 20.08.2008 }

     досягнення дитиною 18-річного віку;

     надання  неповнолітній  особі  повної цивільної дієздатності, якщо  вона  записана  матір'ю  або  батьком  дитини.  {  Пункт  30 доповнено  абзацом  згідно  з Постановою КМ N 1026 ( 1026-2009-п ) від 30.09.2009 }
    У разі  виникнення  обставин,  внаслідок   яких   може   бути припинена  виплата  зазначеної  допомоги,  її одержувачі, служба у справах   дітей,  виконавчий  комітет  сільської  (селищної)  ради зобов'язані   у   десятиденний  строк  повідомити  про  це  органи соціального  захисту  населення,  які виплачують допомогу. { Абзац шостий  пункту  30  із  змінами,  внесеними згідно з Постановою КМ N 724 (
724-2008-п ) від 20.08.2008 }

     Виплата  допомоги припиняється за рішенням органу соціального захисту  населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли відповідні обставини.

     31.  Допомога  на  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування,  призначається  та  виплачується  органами соціального захисту  населення  за  місцем проживання опікуна чи піклувальника або дитини.

     32.  Покриття  витрат на виплату допомоги на дітей, над якими встановлено  опіку  чи  піклування, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.{  Розділ  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановою  КМ N 57
(
57-2008-п ) від 22.02.2008 }

                Допомога на дітей одиноким матерям
     33.  Відповідно  до  статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу  сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ), право на допомогу на дітей одиноким  матерям  мають  одинокі  матері  (які  не  перебувають у
шлюбі),  одинокі  усиновлювачі,  якщо  у  свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами   іноземної   держави,   за   умови  його  легалізації  в установленому  законодавством  порядку  (рішенні  про  усиновлення дитини)  відсутній  запис  про батька (матір) або запис про батька (матір)   проведено  в  установленому  порядку  органом  державної реєстрації  актів  цивільного  стану  за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. { Абзац перший пункту 33 в редакції Постанов КМ N 311 (
311-2006-п ) від 15.03.2006, N 1167 ( 1167-2011-п ) від 16.11.2011 }

     Право на  допомогу  на  дітей  одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей  у  разі  смерті  одного  з  батьків,  які  не одержують  на  них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.   {  Абзац  другий пункту 33 в редакції Постанов КМ N 315 (  315-2005-п  )  від  21.04.2005,  N  1167  (  1167-2011-п  ) від 16.11.2011 }

     Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті  одного з батьків зареєстрували шлюб,  за ними зберігається право на отримання допомоги  на  дітей,  які  народилися  чи  були усиновлені  до шлюбу,  якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).  { Абзац третій пункту 33 в редакції Постанов КМ N 315
(  
315-2005-п  )  від  21.04.2005,  N  1167  (  1167-2011-п  ) від
16.11.2011 }

     Жінка, яка  має дітей від особи,  з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство,  разом проживає і виховує дітей,  право на одержання допомоги,  встановленої на дітей одиноким  матерям,  не  має.  При реєстрації  цією  жінкою  шлюбу з особою,  яка є батьком її дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

     Допомога на дітей одиноким матерям не  призначається  у  разі перебування дитини на повному державному утриманні.

     Якщо  дитина,  яка  перебуває  на  утриманні  в  інтернатному закладі за рахунок держави під час літніх канікул перебуває вдома, зазначена  допомога  призначається  за  повні  місяці  перебування дитини  вдома  на підставі довідки навчального закладу, про те, що дитина  в цей час не перебувала на повному державному утриманні.
{   Абзац   шостий  пункту  33  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановами  КМ  N  493  (  
493-2004-п  )  від  14.04.2004;  N 315 ( 315-2005-п ) від 21.04.2005 }
    Допомога на дітей одиноким  матерям  призначається  незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.
     {  Абзац восьмий пункту 33 виключено на підставі Постанови КМ N 87 ( 87-2006-п ) від 01.02.2006 } { Абзац дев'ятий пункту 33 виключено на підставі Постанови КМ N 87 ( 87-2006-п ) від 01.02.2006 }

     34.    Допомога   на   дітей   одиноким   матерям,   одиноким
усиновлювачам,  матерям  (батькам) у разі смерті одного з батьків,
які  мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною
формою   у   загальноосвітніх,   професійно-технічних   та   вищих
навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими
дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23
років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками
прожиткового    мінімуму   для   дитини   відповідного   віку   та
середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу
за   попередні   шість  місяців,  але  не  менш  як  30  відсотків
прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. { Абзац перший
пункту  34  в  редакції  Постанов  КМ  N  315  (  
315-2005-п ) від
21.04.2005,  N  1060  (  
1060-2006-п ) від 01.08.2006; із змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  1167  (
1167-2011-п ) від
16.11.2011 }

     Середньомісячний  сукупний  дохід сім'ї визначається згідно з
Методикою   обчислення  сукупного  доходу  сім'ї  для  всіх  видів
соціальної  допомоги  на  підставі довідки про доходи і декларації
про  доходи  та  майновий стан осіб, що звернулися за призначенням
усіх   видів  соціальної  допомоги.  До  складу  сім'ї  особи,  що
звертається   за  призначенням  зазначеної  допомоги,  включаються
чоловік  (дружина);  рідні,  усиновлені та підопічні діти віком до
18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною
формою   у   загальноосвітніх,   професійно-технічних   та   вищих
навчальних  закладах  I-IV  рівня  акредитації  і не мають власних
сімей  незалежно  від  місця проживання або реєстрації; неодружені
повнолітні  діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи
або   інвалідами   I   групи   і   проживають  разом  з  батьками;
непрацездатні  батьки  чоловіка та дружини, які проживають разом з
ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних
доходів;  жінка  та  чоловік,  які  проживають  однією  сім'єю, не
перебувають  у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї не
включаються   особи,   які   перебувають   на  повному  державному
утриманні.  { Абзац другий пункту 34 в редакції Постанови КМ N 315
(  
315-2005-п  )  від  21.04.2005;  із змінами, внесеними згідно з
Постановами  КМ  N  311  (  
311-2006-п  )  від  15.03.2006,  N 661
(
661-2011-п ) від 22.06.2011 }

     Зазначена  допомога призначається на кожну дитину. { Пункт 34
доповнено  абзацом згідно з Постановою КМ N 315 (
315-2005-п ) від
21.04.2005 }

     Розмір допомоги  перераховується  з  дня  досягнення  дитиною
відповідного віку без  звернення  одержувача  допомоги  до  органу
соціального захисту населення.

     Розмір  допомоги,  яка надається з урахуванням доходів сім'ї,
може бути перерахований  з  місяця  подання  отримувачем  допомоги
заяви  до  закінчення  строку її призначення. { Пункт 34 доповнено
абзацом  згідно  з  Постановою  КМ  N  1026  (  
1026-2009-п  ) від
30.09.2009 }

     35.  Для  призначення  допомоги  на дітей одиноким матерям до
органу    соціального    захисту    населення    подаються    такі
документи: { Абзац перший пункту 35 із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 315 (
315-2005-п ) від 21.04.2005 }

     1) заява про призначення допомоги,  що складається за формою,
затвердженою Мінсоцполітики;

     2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян
про   державну  реєстрацію  народження  дитини,  виданий  відділом
державної  реєстрації  актів  цивільного  стану,  або  довідка про
народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської
(крім  міст  обласного  значення)  рад,  із  зазначенням  підстави
внесення  відомостей  про  батька  дитини  до  актового запису про
народження  дитини  відповідно  до  абзацу  першого частини першої
статті 135 Сімейного кодексу України (
2947-14 ), або документ про
народження,  виданий  компетентним  органом  іноземної  держави, в
якому  відсутні  відомості про батька, за умови його легалізації в
установленому законодавством порядку;

{   Підпункт   2   пункту   35  в  редакції  Постанов  КМ  N  1026
(  
1026-2009-п  )  від  30.09.2009,  N  1167  (  1167-2011-п ) від
16.11.2011 }

     3) копія свідоцтва про народження дитини;

     4) довідка про проживання дитини з матір'ю,  видана за місцем
проживання  сім'ї. У разі неможливості одержати таку довідку орган
соціального    захисту   населення   здійснює   обстеження   сім'ї
за місцем проживання і складає акт із зазначенням факту проживання
дитини  з  матір'ю.  У  разі  коли  дитина  навчається  за  межами
населеного  пункту,  в  якому  проживає  мати,  і  не перебуває на
повному  державному  утриманні,  замість  довідки  про  проживання
дитини  з  матір'ю  подається довідка з місця проживання матері та
довідка  з місця проживання (навчання) дитини. { Підпункт 4 пункту
35   із   змінами,   внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  1950
(
1950-2003-п ) від 17.12.2003 }

     Усиновлювачі подають також копію рішення про усиновлення.

     Мати  (батько)  дітей  у разі смерті одного з батьків, які не
одержують  на  них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну
пенсію,  подають  копію  свідоцтва про смерть одного з подружжя та
довідку  про  те,  що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.
{  Абзац  пункту  35  із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N  315  (  
315-2005-п  )  від  21.04.2005; в редакції Постанови КМ
N 1167 (
1167-2011-п ) від 16.11.2011 }

     {  Абзац восьмий пункту 35 виключено на підставі Постанови КМ
N 1167 (
1167-2011-п ) від 16.11.2011 }

     Якщо  одинока  мати  народила  дитину  за межами України і не
може  подати  документ,  який  підтверджує  той  факт,  що  вона є
одинокою матір'ю,  рішення про призначення їй допомоги  на  дитину
приймається    органом    соціального    захисту    населення   на
підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї  і  документа
про народження дитини легалізованого в установленому порядку, якщо
інше  не  передбачено  міжнародними договорами України. { Пункт 35
доповнено  абзацом  згідно  з Постановою КМ N 1950 (
1950-2003-п )
від  17.12.2003;  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановами КМ
N  315  (  
315-2005-п ) від 21.04.2005, N 1060 ( 1060-2006-п ) від
01.08.2006 }

     Якщо  діти  навчаються  за  денною формою у загальноосвітніх,
професійно-технічних  та  вищих  навчальних  закладах  I-IV  рівня
акредитації,   виплата   допомоги   на   дітей   одиноким  матерям
продовжується   на  підставі  довідки  навчального  закладу  -  до
закінчення  такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до
досягнення  ними  23  років. { Пункт 35 доповнено абзацом згідно з
Постановою  КМ  N 1060 (
1060-2006-п ) від 01.08.2006; із змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  1167  (
1167-2011-п ) від
16.11.2011 }

     36.  Допомога  на  дітей  одиноким  матерям  призначається  з
місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами,
та  виплачується  щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного
віку  (якщо  діти  навчаються за денною формою у загальноосвітніх,
професійно-технічних  та  вищих  навчальних  закладах  I-IV  рівня
акредитації,  -  до  закінчення такими дітьми навчальних закладів,
але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

     Виплата допомоги  в  розмірі,   що   перевищує   мінімальний,
здійснюється протягом шести календарних місяців.  Якщо особа, якій
призначена  допомога,  після  закінчення  зазначеного  строку   не
підтвердила право на призначення допомоги у розмірі,  що перевищує
мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

     Виплата допомоги  на   дітей   одиноким   матерям   (батькам)
припиняється у разі:

     позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

     позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду;

     скасування рішення  про  усиновлення дитини або визнання його
недійсним;

     реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;

     надання неповнолітній особі повної цивільної  дієздатності  у
випадках, передбачених законом;

     смерті дитини;

     смерті отримувача допомоги.

     Виплата допомоги   на   дітей   одиноким   матерям  (батькам)
зупиняється у разі:

     тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

     відібрання дитини  в  отримувача  допомоги  без   позбавлення
батьківських прав;

     тимчасового працевлаштування дитини.

     У разі     припинення     дії     обставин,      передбачених абзацами  четвертим  - десятим і дванадцятим - чотирнадцятим цього пункту,  виплата  допомоги  поновлюється   за   письмовою   заявою отримувача допомоги до органу,  який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

     Виплата допомоги  припиняється  або  зупиняється  на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу  опіки  та  піклування  чи державного     соціального     інспектора    органу    соціального захисту населення з місяця,  що настає за місяцем, в якому виникли зазначені   обставини,   за   рішенням   органу,   який  призначив допомогу.

{  Пункт  36  із  змінами,  внесеними згідно з Постановами КМ N 87 (  87-2006-п  )  від  01.02.2006,  N  1060  (  1060-2006-п  )  від 01.08.2006,   N   57   (   57-2008-п  )  від  22.02.2008,  N  1026 ( 1026-2009-п  )  від  30.09.2009;  в редакції Постанови КМ N 1167 ( 1167-2011-п ) від 16.11.2011 }
     37. Допомога на дітей одиноким матерям призначається органами соціального   захисту   населення   за   місцем   їх   проживання. Допомога  може  бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації.
    38. Покриття  витрат  на  виплату  допомоги на дітей одиноким матерям  здійснюється  за  рахунок  коштів  державного  бюджету  у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

{  Розділ  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановами КМ N 343 (  343-2002-п  )  від  16.03.2002,  N  1391  (  1391-2002-п  ) від 16.09.2002,  в  редакції  Постанови  КМ N 1951 ( 1951-2002-п ) від 25.12.2002 }
     {  Розділ  "Порядок  розрахунку  середньомісячного  сукупного доходу"  виключено на підставі Постанови КМ N 1951 (
1951-2002-п ) від 25.12.2002 }

                 Допомога при усиновленні дитини
     39. Допомога при усиновленні дитини призначається усиновлювачу, який є громадянином України, постійно проживає на її території  та  усиновив  дитину  з  числа  дітей-сиріт  або дітей, позбавлених  батьківського  піклування  (якщо   усиновлювачами   є подружжя - одному з них на їх розсуд).      

40. Для  призначення допомоги при усиновленні дитини органові
соціального захисту населення  за  умови  пред'явлення паспорта або іншого документа,  що посвідчує особу, подаються такі документи:
    1) заява  усиновлювача  (якщо  усиновлювачами  є  подружжя  - одного   з   них),   що   складається   за   формою,  затвердженою Мінсоцполітики;
    2) копія свідоцтва про народження дитини,  виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення  змін  до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;
    3) копія рішення суду про усиновлення дитини.

     У разі смерті дитини до  прийняття  рішення  про  призначення допомоги при усиновленні дитини така допомога не виплачується.
    41. Допомога  при  усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців  з  дня  набрання  законної  сили рішенням про усиновлення дитини.
    42. Допомога при усиновленні дитини призначається особам, які усиновили дитину після 1 січня 2009 року,  незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги.
    Допомога при усиновленні дитини призначається на кожну дитину у  розмірі  та  в порядку, що встановлені для виплати допомоги при
народженні  дитини,  на  дату  набрання законної сили рішенням про усиновлення. { Абзац другий пункту 42 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 208 (
208-2014-п ) від 25.06.2014 }
    Виплата допомоги при усиновленні дитини припиняється у разі:
    позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
    нецільового використання  коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для  повноцінного  утримання  та  виховання дитини;
    відібрання дитини   в  отримувача  допомоги  без  позбавлення батьківських прав;
    смерті дитини або отримувача допомоги;
    перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі  за рішенням суду;
    скасування рішення  про  усиновлення дитини або визнання його недійсним;
    тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання.
    Виплата допомоги  при  усиновленні  дитини  припиняється   за рішенням  органу,  який призначив допомогу,  прийнятим на підставі пропозицій служби у справах  дітей,  а  у  разі  смерті  дитини  - повідомлення державного органу реєстрації актів цивільного стану з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини.
    Служби у  справах  дітей  подають  протягом  10  днів   після настання обставин, передбачених абзацами четвертим - десятим цього пункту,   органам   соціального   захисту   населення   пропозиції щодо припинення виплати допомоги при усиновленні дитини.
    Державні  органи  реєстрації  актів  цивільного стану подають
протягом   10   днів   після   реєстрації  смерті  дитини  органам
соціального захисту населення відповідні відомості.
    Виплата допомоги  при усиновленні дитини поновлюється у разі, коли   передбачені  абзацами  четвертим  -  десятим  цього  пункту підстави  змінилися  та  особа,  що  фактично  здійснює  догляд за дитиною   (якщо   усиновлювачами   є   подружжя),  звернулася  про поновлення  виплати допомоги при усиновленні дитини протягом шести місяців після припинення її виплати.
    Контроль за цільовим використанням допомоги  при  усиновленні дитини  здійснюється головними державними соціальними інспекторами і  державними соціальними інспекторами органів соціального захисту населення разом із службами у справах дітей.
    42-1.   Допомога   при  усиновленні  дитини  призначається  і виплачується  усиновлювачу  органами соціального захисту населення за місцем його реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного  проживання  за  умови  подання довідки про неодержання зазначеної  допомоги  в  органах  соціального захисту населення за місцем реєстрації.
    42-2. Покриття витрат на  виплату  допомоги  при  усиновленні дитини здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

{Порядок  доповнено  розділом  згідно  з  Постановою  КМ  N  59 ( 59-2009-п ) від 04.02.2009 }

Строк розгляду документів для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми
     43. Документи,  необхідні для призначення державної  допомоги
сім'ям  з дітьми,  подаються особою,  яка претендує на призначення
допомоги, особисто.

     За наявності  письмової  заяви  особи,   яка   претендує   на призначення  зазначеної  допомоги,  але  за  станом здоров'я або з інших   поважних   причин   (догляд   за   інвалідом   I    групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи,  збір зазначених документів  покладається  на органи, що призначають допомогу.

     У   сільські   місцевості   прийняття   заяв  з  необхідними документами для призначення державної допомоги сім'ям з  дітьми  і передачу    їх    відповідним    органам    соціального    захисту населення здійснюють особи,  уповноважені виконавчими   комітетами сільських  і  селищних  рад.  {  Пункт 43 доповнено абзацом третім згідно з Постановою КМ N 253 ( 253-2003-п ) від 24.02.2003 }

     Документи, необхідні   для   призначення  державної  допомоги сім'ям з дітьми,  розглядаються органом,  що призначає і  виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.
    Про призначення  державної  допомоги  сім'ям  з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган,  що призначає і виплачує зазначену допомогу,  видає  чи  надсилає  заявникові  письмове  повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.
    44. У  разі  коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган   соціального   захисту   населення   повідомляє   заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не  пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення,  днем  (місяцем)  звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

{  Пункт  44  із  змінами,  внесеними згідно з Постановою КМ N 253 ( 253-2003-п ) від 24.02.2003 }

     45. Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми,  повинен  давати  роз'яснення  з  питань  її призначення і виплати та  надавати  заявнику  допомогу  в  одержанні  необхідних документів.

     46.  Особи,  яким  виплачується  державна  допомога  сім'ям з дітьми,  у разі виникнення обставин,  які призводять до припинення виплати  допомоги, зобов'язані у десятиденний строк повідомити про це органи соціального захисту населення.

     Виплата допомоги  припиняється   за   рішенням   органу,   що призначає  та  виплачує  цю  допомогу  з  місяця,  що настає після місяця, у якому виникли такі обставини.

{  Пункт  46  в  редакції  Постанови КМ N 1950 ( 1950-2003-п ) від 17.12.2003 }

     47.  На кожного одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми органом  соціального  захисту населення ведеться особова справа, в якій зберігаються документи, на підставі яких призначена допомога, а також розрахунки її розміру.

            Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми

     52.  Державна  допомога сім'ям з дітьми виплачується щомісяця за   вибором   матері   (батька,   опікуна,    піклувальника    чи усиновлювача),  якій  призначена  допомога,  Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" за місцем її проживання або   через   уповноважені   банки,   визначені   в  установленому законодавством порядку.{  Пункт  52  в  редакції  Постанов  КМ  N  315 ( 315-2005-п ) від
21.04.2005, N 98 (
98-2009-п ) від 18.02.2009 }
     53. Перерахування коштів Українському державному підприємству поштового   зв'язку   "Укрпошта"   та   уповноваженим  банкам  для забезпечення   виплати   державної   допомоги   сім'ям   з  дітьми здійснюється органами соціального захисту населення.

{  Пункт  53  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 98 ( 98-2009-п ) від 18.02.2009 }

     54. У  разі  зміни  місця  проживання  одержувача   державної допомоги   сім'ям   з  дітьми  виплата  її  продовжується  органом соціального  захисту  населення  за  новим  місцем  проживання або відбування  покарання з дня (місяця) звернення, але не раніше, ніж з дня реєстрації.

{  Пункт  54  із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1951 (  1951-2002-п  )  від  25.12.2002,  N  256  (  256-2013-п  )  від 01.04.2013 }

     55. Допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами   умов,  визначених  цим  Порядком,  виплачується  за минулий з моменту призначення час, але не більш як за три місяці з місяця  звернення  за  її  одержанням, крім випадків, визначених у
абзаці  десятому пункту 35 цього Порядку. { Абзац перший пункту 55 із   змінами,   внесеними   згідно   з   Постановою   КМ   N  1951 (  
1951-2002-п  )  від  25.12.2002;  в редакції Постанови КМ N 315 (  315-2005-п  )  від  21.04.2005;  із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 900 ( 900-2007-п ) від 11.07.2007 }

     Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу,  виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому  виплата  здійснюється  виходячи  з   розміру   прожиткового мінімуму,  встановленого на день її призначення.    { Абзац другий пункту   55  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 315 ( 315-2005-п ) від 21.04.2005 }
    56.  Призначені  суми  допомоги  у  зв'язку  з  вагітністю та пологами   при   народженні  дитини,  по  догляду  за  дитиною  до досягнення  нею  трирічного  віку, на дітей, над якими встановлено опіку  чи  піклування,  допомоги  при усиновленні дитини, на дітей одиноким  матерям,  недоодержані  у  зв'язку із смертю одержувача, виплачуються  членам сім'ї померлого, які проживали разом з ним на день  його  смерті  або  опікуну  (піклувальнику).  Зазначені суми виплачуються,  якщо  звернення  за  ними  надійшло  не пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті одержувача.

{  Пункт  56  із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1951 (  1951-2002-п  )  від  25.12.2002,  N  1950  (  1950-2003-п ) від 17.12.2003, N 1026 ( 1026-2009-п ) від 30.09.2009 }

     57.  У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для  дитини  відповідного  віку  розмір  допомоги  по вагітності і пологах, по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги  на  дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, та допомоги  на  дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб,  яким  вони  призначені,  з  місяця  набрання чинності актом законодавства,  що встановлює новий прожитковий мінімум.

{  Порядок  доповнено  пунктом  57  згідно  з  Постановою КМ N 493
(
493-2004-п  )  від  14.04.2004;  із  змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 315 (
315-2005-п ) від 21.04.2005 }


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 
ПОСТАНОВА

від 20 березня 2013 р. № 198 
Київ

Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу

3. Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно ізчастиною першою статті 4 Закону України “Про зайнятість населення”, підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Реєстрація проводиться за умови пред’явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.

Громадянин, який втратив паспорт, пред’являє тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, особа, яка не досягла 16-річного віку, - свідоцтво про народження та довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування, видану центром зайнятості або підрозділом ДМС.

Інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, подає копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та у разі наявності пред’являє індивідуальну програму реабілітації.

Особа, яка втратила трудову книжку, пред’являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості такої особи.

Громадяни України, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості) та переселилися з тимчасово окупованої території, за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються, отримують соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та припинили інший вид зайнятості згідно з частиною шостою статті 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, пред’являють передбачені законодавством документи, що підтверджують факт припинення іншого виду зайнятості (рішення суду, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо).

4. Крім документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, для реєстрації подаються:

1) випускниками вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням і звернулися до центру зайнятості протягом одного року з дня закінчення навчання, - направлення на роботу або довідка про надання можливості самостійного працевлаштування чи довідка про самостійне працевлаштування, а ті, що навчалися на контрактній основі і звернулися до територіального органу протягом одного року з дня закінчення навчання, - довідка навчального закладу про підтвердження форми навчання.

Форми направлення на роботу та довідок про надання можливості самостійного працевлаштування і про самостійне працевлаштування затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 “Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням” (ЗП України, 1996 р., № 17, ст. 460) та від 27 серпня 2010 р. № 784 “Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 66, ст. 2365);

5. Статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення”, з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставізаяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

У разі наявності пропозиції підходящої роботи у день подання заяви про надання статусу безробітного особі за попереднім узгодженням з роботодавцем видається направлення на працевлаштування за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Особа зобов’язана подати протягом семи календарних днів з дня отримання такого направлення центру зайнятості письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.

6. Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

7. Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:

1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і4 цього Порядку;

2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи;

3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України “Про зайнятість населення”;

4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;

5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;

6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев’ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.

Відвідування центру зайнятості

28. Зареєстрований безробітний зобов’язаний відвідувати з метою пошуку підходящої роботи та отримання інших соціальних послуг центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, крім випадків, що сталися внаслідок надзвичайної ситуації, виникнення якої підтверджується на запит центру зайнятості відповідним органом згідно із законодавством, з пред’явленням паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу, та трудової книжки.

Зареєстрований безробітний, який подав паспорт громадянина України до підрозділу ДМС для оформлення або переоформлення, пред’являє під час відвідування центру зайнятості довідку, що видається підрозділом ДМС, про реєстрацію місця проживання/місця перебування. Копія довідки зберігається в особовій справі такого безробітного.

Зареєстровані безробітні, які з поважної причини не змогли звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні відвідати центр зайнятості не пізніше, ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, особа повинна звернутися до центру зайнятості у перший робочий день, що настає за ним.

Поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім’ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.

{Пункт 28 в редакції Постанови КМ № 403 від 27.08.2014}

29. Дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється центром зайнятості не рідше ніж один раз на 30 календарних днів за погодженням з безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки, та може бути відстрочена більш як на 30 календарних днів у зв’язку з поданням:

Припинення реєстрації

37. Центр зайнятості припиняє реєстрацію:

1) з дня:

початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов’язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів):

- працевлаштування за наймом на умовах трудового договору (контракту);

- укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг);

- забезпечення роботою самостійно;

- призначення виплати грошового забезпечення батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам;

- призначення грошової допомоги на догляд за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього нагляду;

- призначення грошової допомоги, компенсації та/або надбавки непрацюючій працездатній особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку;

- зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України “Про зайнятість населення”;

поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили;

вступу на навчання за денною формою, у тому числі з використанням ваучера;

призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);

видачі клопотання про достроковий вихід на пенсію безробітного до управління Пенсійного фонду України;

досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку або призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років;

подання заяви про здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або закінчення періоду, визначеного у медичному висновку;

подання безробітним заяви про припинення реєстрації;

подання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновком про визнання особи нездатною до трудової діяльності;

встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації;

встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України “Про зайнятість населення”;

припинення професійного навчання за направленням центру зайнятості без поважних причин;

відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням центру зайнятості, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), - відмови від двох пропозицій проходження професійного навчання у період з дня реєстрації (перереєстрації);

смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;

подання безробітним заяви про бажання отримувати соціальні послуги та виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття в іншому центрі зайнятості;

2) у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості:

протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов’язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) (на 31-й день);

протягом 14 робочих днів з дня припинення участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, закінчення праці, пов’язаної з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) (на 15-й день);

протягом 14 робочих днів з дня закінчення професійного навчання за направленням центру зайнятості (на 15-й день);

протягом 14 робочих днів з дня закінчення строку дії медичної довідки по вагітності та пологах (на 15-й день).

38. У разі припинення реєстрації особа може бути взята на облік або поновлена на обліку в центрі зайнятості, до якого вона звернулася відповідно до умов цього Порядку.


   З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про державну допомогу сім'ям з дітьми

     Стаття 5. Органи, що призначають і здійснюють                виплату державної допомоги сім'ям з дітьми

     Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми,  крім допомоги у зв'язку  з  вагітністю  та  пологами жінкам,  зазначеним у частині другій статті 4 цього  Закону,  призначають  і  виплачують  органи соціального захисту   населення   за   місцем  проживання  батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

     Допомога у  зв'язку  з   вагітністю   та   пологами   жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

     Стаття 6. Термін розгляду документів для призначення                державної допомоги сім'ям з дітьми

     Документи, необхідні   для   призначення  державної  допомоги сім'ям з дітьми,  подаються особою,  яка претендує на  призначення допомоги,  самостійно.  За  наявності  письмової заяви особи,  яка претендує на призначення допомоги,  але за станом здоров'я  або  з інших   поважних  причин  не  може  самостійно  зібрати  необхідні документи,  збір зазначених документів покладається на органи,  що призначають допомогу.

     Документи, необхідні   для   призначення  державної  допомоги сім'ям з дітьми,  розглядаються органом,  що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

     Про призначення  державної  допомоги  чи  про  відмову  в  її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган,  що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям  з  дітьми,   видає   чи   надсилає   заявникові   письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

     Стаття 12. Розмір допомоги при народженні дитини

     Допомога  при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень.  Виплата  допомоги  здійснюється  одноразово у сумі 10320 гривень,  решта  суми  допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців  рівними  частинами  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.

     Стаття 12-1. Право на допомогу при усиновленні дитини

     Право на допомогу при усиновленні дитини  має  особа,  яка  є громадянином   України,  постійно  проживає  на  її  території  та усиновила  дитину  з  числа  дітей-сиріт  або  дітей,  позбавлених батьківського  піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд).

     Стаття 12-2. Умови призначення допомоги при усиновленні дитини

     Допомога при  усиновленні  дитини  призначається  на підставі рішення про усиновлення дитини.

     У разі усиновлення двох і більше дітей допомога надається  на кожну дитину.

     Допомога при усиновленні дитини призначається за умови,  якщо звернення  за  її  призначенням  надійшло  не  пізніше  дванадцяти місяців  з  дня  набрання  законної  сили рішенням про усиновлення дитини.

     Допомога при усиновленні дитини призначається  незалежно  від одержання на дитину інших видів допомоги.

     Стаття 12-3. Розмір допомоги при усиновленні дитини

     Допомога при   усиновленні   дитини   надається   у  розмірі, встановленому  для виплати допомоги при народженні дитини. Порядок і  умови  виплати  допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.


             ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ, НАД ЯКИМИ ВСТАНОВЛЕНО
                      ОПІКУ ЧИ ПІКЛУВАННЯ

     Стаття 16. Право на допомогу на дітей, над якими  встановлено опіку чи піклування

     Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам,  призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей,  які позбавлені  батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.

     Стаття 17. Підстави призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

     Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається  на  підставі  рішення  про  встановлення  опіки  чи піклування.

{ Стаття 17 в редакції Закону N 269-VI ( 269-17 ) від 15.04.2008 }

     Стаття 18. Розмір допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування

     Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається  у  розмірі,  що  становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

     У разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку  пенсія,  аліменти,  стипендія,  державна  допомога  (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей-інвалідів, відповідно  до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими  мінімумами  для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.

                ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ ОДИНОКИМ МАТЕРЯМ      

Стаття 18-1. Право на допомогу на дітей одиноким матерям

     Право  на  допомогу  на  дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі),  одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про  народження  дитини  або  документі  про  народження дитини,  виданому  компетентними  органами  іноземної держави,  за умови його  легалізації  в  установленому  законодавством  порядку (рішенні  про  усиновлення  дитини),  відсутній  запис  про батька (матір) або запис про батька  (матір)  проведено  в  установленому порядку  органом  державної  реєстрації  актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

     Право на допомогу на дітей  одиноким  матерям  (батькам)  має мати  (батько)  дітей  у  разі  смерті  одного  з батьків,  які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника  або  соціальну пенсію.

     Жінка, яка  має дітей від особи,  з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство,  разом проживає і виховує дітей,  права на одержання допомоги,  встановленої на дітей одиноким  матерям,  не  має.  При реєстрації  цією  жінкою шлюбу з особою,  від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

     Стаття 18-2. Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям

     Допомога   на   дітей   одиноким   матерям  призначається  за наявності витягу  з  Державного  реєстру  актів  цивільного  стану громадян  про  державну  реєстрацію  народження  дитини,  виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану,  або довідки про  народження,  виданої виконавчим органом сільської,  селищної, міської  (крім  міст  обласного  значення)  ради,  із  зазначенням підстави  внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини  першої статті 135  Сімейного  кодексу України ( 2947-14 ),  або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому  відсутні відомості про батька,  за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

     Стаття 18-3. Розмір допомоги на дітей одиноким матерям

     Допомога  на  дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері  (батьку)  у  разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком  до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах  I-IV  рівнів  акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних  закладів,  але  не  довше  ніж  до  досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового    мінімуму   для   дитини   відповідного   віку   та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 червня 2014 р. № 213 Київ

  Про забезпечення тимчасового проживання сімей, які переселилися з Автономної Республіки Крим та м. Севастополя

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

22.11.2012  № 1077


Зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 
18 грудня 2012 р. 
за № 2109/22421

Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів

Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.

1.3. Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

2.1. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

2.2. Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:

письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;

право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397;

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, -довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

2.3. Відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.

При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

2.5. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів

IV. Реєстрація місця перебування особи

4.1. Реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою про реєстрацію місця перебування особи, форму якої наведено в додатку 14 до цього Порядку, яка подається особою або її законним представником.

4.2. Для реєстрації місця перебування особа або її законний представник разом із заявою подає:

паспортний документ або довідку про звернення за захистом в Україні. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

документи, що підтверджують:

право на перебування в житлі - свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. За їх відсутності реєстрація місця перебування здійснюється за згодою власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім’ї;

право на перебування у закладі/установі або взяття на облік бездомних осіб - довідка про прийняття на обслуговування в такому закладі/установі, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи;

свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце перебування дитини, яка не досягла 16-річного віку.

4.3. Відомості про дітей віком до 14 років, місце перебування яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця перебування особисто.


МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

18.10.2000  № 52/5


Зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 
18 жовтня 2000 р. 
за № 719/4940

Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні

1. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Органами державної реєстрації актів цивільного стану, які проводять державну реєстрацію, є відділи державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.

2. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно доСімейного кодексу України та Цивільного кодексу УкраїниЗакону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно доПорядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

У зв’язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.

За заявами громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх фактичного проживання, перебування.

Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів та, в окремих випадках, родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.

2. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно доСімейного кодексу України та Цивільного кодексу УкраїниЗакону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно доПорядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

У зв’язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.

За заявами громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх фактичного проживання, перебування.

Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів та, в окремих випадках, родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.

1. Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.

2. Підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о),

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть), у разі мертвонародження.

3. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.

Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, то народження дитини може бути зареєстроване за місцем проживання особи, яка визнає себе батьком дитини, якщо із заявою про державну реєстрацію народження ця особа одночасно подає заяву про визнання батьківства.

29. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану видається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі державної реєстрації народження виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради видається довідка для призначення допомоги при народженні дитини, у якій зазначаються: прізвище, власне ім'я, по батькові дитини; яка за рахунком дитина; число, місяць, рік народження дитини; номер актового запису про народження; дата складання актового запису про народження; найменування органу, що здійснив державну реєстрацію акту цивільного стану; прізвища, власні імена, по батькові батька та матері дитини.

IV. Видача документів про державну реєстрацію актів цивільного стану

1. Повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції та Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України.

Повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється на підставі актового запису цивільного стану, якщо оригінал свідоцтва було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено та у разі внесення змін до актового запису цивільного стану чи його поновлення.

2. Повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану здійснюється за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування. Свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану видається представникам зазначених установ за довіреністю установи та при пред'явленні документів, що посвідчують їх особу.

Особам, яким виповнилося 16 років, свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану може повторно видаватися за наявності паспорта (паспортного документа).

Свідоцтва про народження дітей повторно видаються їх батькам і усиновителям незалежно від віку дитини.

Свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.

Особі, позбавленій батьківських прав, свідоцтва про народження дітей повторно не видаються.

Після припинення шлюбу внаслідок його розірвання свідоцтва про шлюб повторно не видаються. У таких випадках на письмове прохання заявників відділ державної реєстрації актів цивільного стану видає витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану можуть повторно видаватись представнику особи, яка має право на повторне отримання свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, у разі документального підтвердження його повноважень.

3. На свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану, що повторно видаються, робиться відмітка "Повторно".

7. У заяві (додатки 24-28) щодо повторної видачі відповідного свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану зазначаються: прізвище, власне ім'я, по батькові та адреса заявника; прізвище, власне ім'я, по батькові особи, щодо якої запитується свідоцтво; яке необхідне свідоцтво; коли і яким органом державної реєстрації актів цивільного стану складено актовий запис цивільного стану; мета запиту цього свідоцтва та проставляється особистий підпис заявника.

Якщо витребовується свідоцтво про народження, то додатково зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові батьків.

При витребовуванні свідоцтва про шлюб або розірвання шлюбу зазначаються прізвища, власні імена, по батькові обох з подружжя.

На заяві (додаток 28) щодо повторної видачі свідоцтва про смерть відділ державної реєстрації актів цивільного стану зазначає дані документів, які підтверджують родинні стосунки заявника з померлим або право на спадкування.

8. Особам, які звернулися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану особисто, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану повторно видаються того самого дня при пред'явленні ними паспорта або паспортного документа.

За заявою щодо повторної видачі відповідного свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану, яка надійшла поштою, свідоцтво надсилається в 15-денний строк до відділу державної реєстрації актів цивільного стану України за місцем проживання заявника, про що доводиться до його відома.

На заяві зазначаються назва відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого надіслано свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану, дата надіслання, а також номер і серія свідоцтва.

Свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану пересилаються тільки рекомендованими листами.


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

13.04.2012  № 320


Зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 
2 липня 2012 р. 
за № 1089/21401

Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України

Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Бездомним громадянам паспорти видаються також за місцем перебування.

Видача та обмін паспорта проводяться в місячний строк.

1.3. Для оформлення паспорта особа подає:

заяву про видачу паспорта (додаток 1) (далі - заява);

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах);

платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;

довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності);

паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;

посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

IV. Обмін паспорта

4.1. Обмін паспорта здійснюється в разі:

зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;

установлення розбіжностей у записах;

непридатності паспорта для користування.

4.2. Для обміну паспорта особа подає:

заяву;

паспорт, що підлягає обміну;

дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (з урахуванням вимог абзацу п’ятого пункту 1.3 розділу І цього Порядку);

платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати державного мита;

документи, що підтверджують обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну.

У разі якщо обмін паспорта здійснюється у зв'язку з його непридатністю для користування (відсутність або пошкодження фотокартки, псування записів про прізвище, ім'я та по батькові, дату або місце народження тощо), працівником територіального підрозділу перевіряється належність зіпсованого паспорта особі, яка подала його для обміну, відповідно до розділу VIцього Порядку. Для здійснення перевірки додатково у разі необхідності надається ще одна фотокартка.

VI. Видача паспортів замість утрачених або викрадених

6.1. Для оформлення паспорта замість утраченого або викраденого особа подає:

заяву про втрату або викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 8 до цього Порядку (далі - заява про втрату паспорта);

заяву;

дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;

платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;

документи, на підставі яких у паспорті проставляються відмітки, визначені в пункті 2.3 розділу ІІ цього Порядку (пред’являє за наявності);

копію постанови про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за заявою особи до органів внутрішніх справ про викрадення паспорта (пред’являє за наявності).

VII. Оформлення і видача тимчасового посвідчення

7.1. Для оформлення тимчасового посвідчення особа подає:

одну фотокартку розміром 3,5 х 4,5 см;

документ, що посвідчує особу, яка втратила паспорт.

У разі відсутності будь-якого документа, що посвідчує особу, яка втратила паспорт, у тимчасовому посвідченні вчиняється запис "Оформлено без документа, що посвідчує особу заявника".

7.2. До тимчасового посвідчення вносяться такі відомості:

прізвище, ім'я та по батькові заявника;

дата народження заявника;

місце народження заявника;

місце проживання заявника із зазначенням адреси;

дата видачі тимчасового посвідчення, орган, який його видав, та термін його дії.

Усі записи в тимчасовому посвідченні здійснюються українською мовою.

7.3. Тимчасове посвідчення оформлюється протягом трьох робочих днів з дня надходження заяви про його видачу.

Строк дії тимчасового посвідчення - 1 місяць. У разі незакінчення в місячний строк провадження у справі про втрату паспорта рішенням керівника територіального підрозділу строк його дії продовжується не більше ніж на 1 місяць.

Фотокартка, що вклеюється до тимчасового посвідчення особи, скріплюється гербовою печаткою, яка використовується для проставляння в паспорті. Тимчасове посвідчення підписується посадовою особою територіального підрозділу, у якому воно видане.