Методичний вісник    

6,2012

Кременчуцький міський

науково-методичний центр

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА ЗНЗ          

У кожній людині-сонце.

 Лише дайте йому світити!

Сократ

ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ

Психологічна служба системи освіти м.Кременчука.2011-2012н.р………………3

Психологічні аспекти створення безпечного освітнього середовища. Міський семінар практичних психологів ЗНЗ…………………………………….…………...8

Корекційно-розвивальна робота практичного психолога з педагогами

 Лариса Живолуп……………………………………………………………………….13

Психологія успіху. Тренінгове заняття Наталія Жадан…………………………18

Модель проектування особистісно-розвивального змісту навчально-виховного процесу за А.О.Киричуком Діана Ніконова………………………………………..24

Майстер –класи практичних психологів ЗНЗ. Фотовернісаж…………………..28

Особливості роботи з дітьми з психофізичними вадами. Презентація методичного посібника……………………………………………………………….30

Презентація творчих груп практичних психологів ЗНЗ. Фотовернісаж……….44

Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання»

Людмила Зюман………………………………………………………………………..46

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА СИСТЕМИ ОСВІТИ М.КРЕМЕНЧУКА  2011-2012 н.р.

У 2011-2012 навчальному році  психологічна служба системи освіти міста Кременчука  налічувала  98 фахівців, з них: 69 практичних психологів, 26  - соціальних педагогів і 3 працівники ЦПС.

63 фахівці психологічної служби мають вищу базову освіту, 5- курси перекваліфікації, 1 бакалавр, 26 працівників з іншою освітою. Серед практичних психологів і соціальних педагогів 60 мають кваліфікаційний рівень «спеціаліст», 14 – «спеціаліст ІІ категорії», 16 –«спеціаліст І категорії» та 8 «спеціаліст вищої категорії».

        Практичні психологи шкіл  працювали  над науково-методичною проблемою: «Психологізація навчально-виховного процесу та створення безпечного освітнього середовища у загальноосвітніх навчальних закладах». 01.03.2012р. на базі ЗОШ №18 проведено семінар для практичних психологів ЗНЗ міста «Психологічні аспекти створення безпечного освітнього середовища» на якому розглянуто проблему створення моделі   психологічної безпеки в школі. 

Протягом року практичні психологи ЗНЗ працювали в творчих групах:

Результати роботи творчі групи представили на своїх презентаційних засіданнях у квітні 2012року та  випустили методичні посібники в яких узагальнили напрацювання групи.  

У 2011-2012н.р.  проведено майстер –класів практичних психологів:

        Протягом року було забезпечено проведення  тренінгів для працівників психологічної служби системи освіти міста:

        У 2011- 2012році  на рівні міста були проведені  моніторингові дослідження:

Були  укладені та видані методичні посібники:

Працівники психологічної служби взяли участь у І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні та політичні проблеми у трансформаційних процесах українського суспільства» на базі Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського 24-25 лютого 2012р. 

МІСЬКИЙ СЕМІНАР ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ М.КРЕМЕНЧУКА

«Психологічні аспекти створення

безпечного освітнього середовища»

Дата проведення: 16 лютого 2012р.

Місце проведення: Кременчуцька ЗОШ №18

Учасники: практичні психологи ЗНЗ м. Кременчука

Рекомендації семінару

Сприятливе середовище є одним із первинних факторів

 само актуалізації та здоров'я

А. Маслоу

        Освітній простір – частина життєвого, соціального середовища людини. Навчальні заклади є суб'єктами безпеки, і важливість вивчення психологічної безпеки особистості в освітньому середовищі визначається тим, що навчальні заклади здатні будувати свою локальну (власну) систему безпеки як через освіту й виховання, так і через вирішення завдань розвитку. 

Психологічну безпеку освітнього середовища можна визначити як:

        Психологічно безпечним можна вважати таке середовище, до якого позитивно ставляться більшість його учасників, де високі показники індексу задоволеності взаємодією і захищеності від психологічного насильства.

Діагностичними показниками психологічної безпеки освітнього середовища є:

  1. Відсутність/наявність психологічного насильства у процесі взаємодії
  2. Референтна значущість освітнього середовища школи.
  3. Задоволеність/незадоволеність довірчим спілкуванням та основними характеристиками процесу взаємодії всіх учасників освітнього середовища.

4.        Розвинутість системи психологічної допомоги в школі.

  1. Відсутність/наявність емоційного вигорання педагогів школи.

 Основною метою психологічного супроводу навчально –виховного процесу повинна бути підтримка комфортного освітнього середовища, яке сприяє якнайповнішому розвитку інтелектуального, особистісного і творчого потенціалу.

        З метою створення  і підтримки психологічно безпечного освітнього середовища навчального закладу практичним психологам рекомендується:

  1. Проводити моніторинг  показників психологічної безпеки освітнього середовища, а саме:

Жовтень-листопад щорічно

грудень – січень   щорічно

лютий-березень щорічно

квітень –травень щорічно

  1. Проводити з учасниками навчально–виховного процесу (учні, вчителі, батьки) просвітницьку, розвивальну роботу направлену на самопізнання власного внутрішнього світу, розвиток внутрішньої психологічної культури: формування уявлення про людину як головну цінність світу, толерантного ставлення до інших , до світу, до самого себе.

Постійно

  1. Знайомити педагогічних працівників з психолого - педагогічними прийомами, які дозволяють ефективно і толерантно управляти учнями і собою у складних ситуаціях

Постійно

  1. Проводити з педагогами заняття по підвищенню їх психологічної компетентності, навичкам  саморегуляції, ефективній поведінці в стресовій ситуації

          Постійно

  1. Обладнати  в навчальних закладах стенди психологічної служби, на яких розміщувати інформацію про способи протидії стресу, навички саморегуляції, ознаки насильства тощо

До 01.04.2012, постійно

МАЙСТЕР-КЛАСИ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ М.КРЕМЕНЧУКА

Майстер- клас 

практичного психолога Кременчуцької спеціалізованої школи 10 з поглибленим вивченням англійської мови  ЖИВОЛУП Лариси Валентинівни

Корекційно-розвивальна робота психолога з педагогами

Мета : ознайомити психологів з використанням методів гештальт-терапії у

            профілактиці синдрому емоційного вигорання.

Хід заняття:

1. Шерінг З квіткою з 3-х пелюсток: «актуальність – усвідомлення –відповідальність».  (Гештальт допомагає усвідомити людям механізми, які штовхають їх на повторення звичних патернів поведінки; знайти внутрішній локус контроль і розвинути здатність приймати відповідальність за свої думки, переживання слова і справи, за власний стиль життя).

 Закінчити фразу: « Тут і зараз я усвідомлюю, що..» (Кожен учасник описує, що він відчуває, думає і відчуває тут – і - зараз. Коли він думає, він згадує минуле та планує майбутнє; його відчуття – це те, що він бачить та чує зараз; його почуття – це ємоції, які він відчуває у даний момент).

2. Гра «Маски» 

- Пригадати всі свої «маски» в житті.

 - Вибрати одну з них.

 - Придумати назву і показати невербально.

 - Придумати антимаску (теж з назвою і показати).

 - А хто всі ці маски нам навісив?

- Взаємодія зі всіма останніми масками групи.

 Анти-маски – це те, що ми заперечуємо у себе.  Ми  можемо і далі носити свої маски, не міняти, головне – це усвідомити. Усвідомлення – це вже великий крок. Кожен промовляє свої відчуття від масок.

3. Експеримент «Організм» (Робота з психосоматичними симптомами в гештальт-терапії).

 «Людина» розуміється як цілісний організм, де психічні і фізичні дії тісно зв'язані (Перлз). Терапія концентрацією уваги. Наприклад,  симптом головного болю. Від чого? (емоційна сторона).  Локалізація головного болю? У «польовій» перспективі виникає 2 гіпотези: голови багато, а тіла мало; голова і тіло, можливо, мало зв'язані один з одним. Останні учасники локалізують свої  психосамотичні симптоми в інших частинах тіла. Проводимо груповий експеримент «Організм». Завдання: обстежувати ту функцію, яку виконує виникаючий головний біль в плані саморегуляції, а також для розшифровування послання з несвідомого, ув'язненого в цьому симптомі. І так, є група людей – носіїв цього симптому, і є група з іншими симптомами.

 -  Друга група бажає активно приймати участь в експерименті?

Будуємо скульптуру людського тіла.

Сфокусуватися на тому, що відбувається з кожним учасником (кожен сам на собі). Голова «ліпиться» з декількох людей (відповідно локалізації головного болю). Голова у нас ампліфіцирувалася. Всім учасникам «голови» пропонується ототожнитися зі своєю частиною і від її імені описати свій біль, свій стан, свої відчуття і те, звідки цей біль прийшов. Учасники висловлюються по черзі.

Вимальовувався, що головний біль є сигналом емоційного дискомфорту. З'ясовувавши, звідки біль приходить кожна учасниця голови вступає в діалог з іншими частинами голови і всього організму в цілому.  Висновок: головний біль залежить від активності - пасивності якоїсь іншої частини тіла. Відстежується  цей діалог між частинами тіла.  Головний біль – це сигнал про придушення емоцій! Їх ігнорують! Надто багато уваги раціоналізму! А це внутрішній дисбаланс. Позбавитися від нього можна тільки шляхом усвідомлення емоцій і пов'язаних з ними бажань. Це маленький досвід сморегуляції. Особливо корисно при вигоранні.   Якщо у вас постійно болить голова, раджу для початку зайнятися вправами по релаксації. В деяких випадках більше жодного лікування не потрібно. Проте у багатьох випадках головний біль буває пов'язаний з гнівом. Часто буває корисним уявити собі, що ви даєте волю своїй люті

 ІУ. Релаксація

На березі  моря

 Сядьте зручніше, розслабтеся, закрийте очі і уявіть собі, що ви знаходитеся на тихому пляжі теплим сонячним днем. На вас купальний костюм, ви йдете по берегу. Відчуйте теплий пісок на пальцях ніг. Відчуйте приємне тепло сонця. Зробіть глибокий вдих — вдихніть свіже морське повітря. Знову відчуйте сонце на своїй шкірі, "погляньте" на небо і хвилі. Підійдіть до води і увійдіть в море по щиколотку. Відчуйте  прохолоду води. Постарайтеся відчути приємний подих вітру. Зверніть увагу на те, як бриз торкаєтьсяється вашої шкіри. Почуйте, як  б'ються хвилі. Тепер уявіть, що ви швидко йдете по піску. Відчуйте, як працюють м'язи. Пройдіть біля кіоску, в якому продають гарячі сосиски, і відчуйте запах їжі. Спробуйте отримати від цього задоволення. Сядьте під навіс у води. Подивиться, як на воді танцюють відблиски світла, як котяться хвилі. Відчуйте пов'язаний з цим станом спокій.

У. Образ "Я", що ідеалізується.

1.        Максимально розслабтеся, потім закрийте очі і уявіть собі, що у вас вже є всі ті якості і уміння, які вам хотілося б мати. Не уявляйте собі нічого такого, що знаходиться поза межами досягнення, — зосереджуйтеся на тому, чого можна досягти в досить короткі терміни. Прагніть уявляти все, як можна конкретніше. Наприклад, не варто говорити собі: "Хочу  успіху" — це дуже розпливчате формулювання. Замість цього уявіть собі, що ви стали людиною врівноваженою, з допитливим розумом, навчилися краще спілкуватися з оточуючими тощо.

2.         У думках порівняйте своє ідеальне "Я" з реальним. Це дозволить вам визначити, що необхідно зробити, щоб змінинти свою поведінку.

3.        Пригадайте  щось, що у вас добре вийшло, — це допомагає у виробленні упевненості в собі. Затримаєтеся на цьому спогаді та зафіксуйте  в собі відчуття, які ви були у момент успіху.

4.        Перенесіть ці відчуття в сьогоднішній день.

5.        Концентруйтеся на образі "Я", що ідеалізується. Що б ви не робили — чи говорите  з друзями, чи йдете по вулиці, чи присутні на нараді, — ідентифікуйте себе з цим станом. Якщо відчуєте, що ваше ідеальне і реальні "Я" розходяться, запитаєте себе, що ви робите неправильно. Уявіть, що міняєте тактику. У тому, що ви робите і відчуваєте, прагніть бути схожим на своє ідеальне "Я".

УІ. Висновок. Рекомендації

 Я – це я, ти – це ти. Я роблю своє, а ти – своє. Я прийшов в цей світ не для того, щоб відповідати твоїм сподіванням, а ти – не для того, щоб відповідати моїм. Якщо наші сподівання співпали, це прекрасно; якщо ні – цьому не можна допомогти.

Головне у корекційній роботі з профілактики емоційного вигорання педагогів – запустити терапевтичні механізми, які спрямовані на зміну звичних  для людини паттернів поведінки.Потрібно навчати педагогів  прийомам релаксації і саморегуляції, які при бажанні вони можуть виконувати самостійно.

Література

  1. Гингер С. Гештальт-терапия контакта. СПб.: Специальная Литература, 1999.–287 с.
  2. Дідковська Л. Світ наших почуттів. Ми володіємо почуттями, чи почуття володіють нами. – Львів: ПП «Маркос-Плюс», - 2008, - 72 с.
  3. Дідковська Л . Психосоматика: основи психодіагностики та психотерапії : навч. посіб. :  {для вищ. навч. закл.}- Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 264 с.
  4. Лебедева Н., Иванова Е. Путешествие в гештальт: теория и практика. СПб.: Речь, - 2005, - 560 с.
  5. Польстер И. Интегрированная гештальт-терапия: Контуры теории и практики. М: Независимая фирма «Класс», - 1997, - 272 с.

МАЙСТЕР-КЛАСИ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ М.КРЕМЕНЧУКА

Майстер- клас практичного психолога

 Кременчуцької ЗОШ  28

  Жадан Наталії Леонтіївни

Методика проведення занять з елементами тренінгу

Тренінгове заняття «Психологія успіху»

Мета: сприяти усвідомленню учасниками широкого кола своїх можливостей, розумінню необхідності постійного систематичного саморозвитку і самовдосконалення для досягнення поставленої мети, формувати навички ефективної взаємодії.

Кількість учасників: 12-18.

Обладнання: 6 ватманів, маркери, фломастери, паперові м’ячики, магнітофон.

Час: 60 хв.

№ з/п

Види роботи

Трива лість

Мета

1.

Привітання .

3

Створити в групі атмосферу довіри, налаштувати на взаємодію.

2.

Вправа «Гора з плечей».

2

Налаштування на роботу.

3.

Притча «Велика мета».

2

Сприяти усвідомленню значення в житті  мети як такої.

4.

Мозковий штурм «Успіх».

5

Сприяти асоціативним роздумам  до слова  успіх.

5.

Вправа «Цінності».

10

 Сприяти розумінню рис, необхідних  людині для досягнення мети.

6.

Вправа «Я - людина».

5

Сприяти саморозкриттю кожного учасника.

7.

Вправа «Мета».

3

Виробляти в учасників активну життєву позицію.

8.

Вправа «Модель успіху».

10

Сприяти взаємодії учасників у підгрупах під час їх творчого розкриття.

9.

Вправа «Мій палац».

15

Сприяти самоаналізу особистості.

10.

Вправа на релаксацію «Гармонія».

2

Сприяти розслабленню та  впевненості у своїх силах.

11.

Підсумок заняття, рефлексія.

3

Висловлення вражень та побажань.

1.  Привітання:

 - невербальне: дотиком долонь, плечей, ліктів, колін.

 - вербальне: привітатися із сусідом справа словами «вітаю, мені подобається у Вас».

2. Вправа «Гора з плечей».

Виконується стоячи, сидячи або йдучи. Максимально високо підніміть плечі, відведіть їх далеко назад і опустіть – саме такою має бути щоденна постава.                                                                    Вправа знімає м’язове напруження, поліпшує настрій, підвищує впевненість у своїх силах. 

3. Притча «Велика мета».

Хлопчик заблукав у лісі. Він не знав, що йому робити і куди йти. Тому й збирався заплакати. Але потім набрався хоробрості, виліз на велике дерево і побачив свій шлях.   Де нам знайти таке дерево, щоб не блукати в житті?  Напевно - таке дерево – це наша велика мета, що є передумовою  нашого успіху.

4. Мозковий штурм «Успіх».

На ватмані написане слово  успіх вертикально – так, щоб слова-асоціації тренер записував напроти кожної букви слова.

5. Вправа «Цінності».

Учасникам пропонується назвати  важливу для них людину  та ту її рису характеру/якість, яку вони вважають найважливішою. За результатами обговорення складається список цінностей учасників заняття, потім приймається групове рішення, які з цих рис є важливими для досягнення успіху.  

6. Вправа «Я – людина». 

         Перший бажаючий учасник стає в центрі кола (його стілець прибрати)  і промовляє «Я – людина, яка…», продовжуючи речення і називаючи найхарактернішу свою рису. Наприклад:  «Я людина, яка любить допомагати іншим», «Я людина, яка часто буває роздратованою» тощо. Якщо така риса є у когось з учасників, вони швидко міняються місцями.   Вправа закінчується, коли вичерпується динамічність.

Обговорення: за бажанням. 

7. Вправа «Мета».

Учасникам пропонують саморобним м’ячиком із паперу влучити у намальовану мішень так, щоб поцілити в «десятку».

Обговорення: учасники діляться враженнями.

Висновок: мета насправді була досяжною, потрібно було лише знайти шлях до її досягнення, адже  сам зміст завдання вас не обмежував у рухах та засобах досягнення. А ще буває й так, що щось із задуманого все ж таки не здійснюється і треба вчитися знаходити позитивне в тому, що трапилося.

8. Вправа «Модель успіху».

Учасники об’єднуються в чотири підгрупи та створюють або схематично, або в образах модель успіху;  презентують роботи.

9. Вправа «Мій палац».

Учасники отримують аркуші із зображенням будівлі середньовіччя, яка складається з шести частин, до кожної  з яких пропонується виконати окреме завдання:

  1. Намалюйте дві речі, які Ви робите добре. 
  2. Намалюйте Ваш найбільший успіх у житті.
  3. Намалюйте місце, що є ідеальним домом для Вашої душі.
  4. Намалюйте трьох людей, що мали найбільший вплив на Вас.
  5. Напишіть три слова, які б Ви хотіли почути про себе.
  6. Намалюйте свою мрію. 

Обговорюємо лише ті пункти, на які дасть згоду група (можливо – 2, 3, 4, 6).

10. Вправа на релаксацію «Гармонія». 

« Уявіть собі  картину, яка приносить у вашу душу мир і спокій. Наприклад, сонце, яке сідає за горами чи морем. Намалюйте в уяві чітку картину цього пейзажу, тоді як ваше дихання сповільнюється, стає непомітним.   Ви відчуваєте себе в гармонії з самим собою і навколишнім світом. Усвідомте свої емоції і душевний стан. Зафіксуйте відчуття, відчуття спокійної, вільної, задоволеної собою і своїм життям людини.

Закінчуйте вправу словами:   Я стала новою людиною і сильною, спокійною і врівноваженою. Я все робитиму добре.                                                         

  …Повільно повертайте».

10. Підсумок заняття, рефлексія.

Висловлення вражень та побажань учасників.

Література:

  1. Т.Носова, О.Рибаченко, С.Артеменко. Розвиток особистісної цілеспрямованості. / Психолог - вкладка. – К.: Шкільний світ. – 2006, №2-3.
  2. Р.Коваль , А.Горова, А.Нікітчук. Шкільна служба розв’язання конфліктів. Посібник.  – К.: Видавець Захаренко В.О., - 2009.
  3. О.Безпалько, Ж.Савич. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посібник. – К.:Навч.книга, 2002.

Майстер-клас практичного психолога 

Кременчуцького ліцею 11

 Ніконової Діани Вікторівни

Модель проектування особистісно - розвивального змісту навчально - виховного процесу за В.О. Киричуком

Діагностично-проектуючий комплекс (ДПК) “Універсал – 03.29”                        (автори: Киричук  Валерій Олександрович та  Киричук  Володимир  Валерійович ) – комп’ютерна програма розроблена на основі інноваційних освітніх психолого-педагогічних технологій, що створені на засадах проектування особистісного розвитку та експериментально апробована на всеукраїнському і регіональних рівнях (наказ Міністерства освіти і науки від 28.09.2001 р. №665) в  116 навчальних закладах України. Програма рекомендована МОН України (наказ МОН України від 06.07.07р №580) до широкого використання в загальноосвітніх навчальних закладах за умови спеціальної підготовки педагогів та практичних психологів до роботи за новою виховною системою «Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів».

Діагностично-проектуючий комплекс створений на основі восьми взаємозалежних і взаємодоповнюючих психолого-педагогічних технологій, а саме: діагностика, аналіз, конструювання, програмування, моделювання, планування, творення, реалізація, що створюють цілісну навчально-виховну систему в загальноосвітньому навчальному закладі. Сім технологій з восьми в даній версії комп’ютерної програми реалізовані, восьма знаходиться на стадії розробки та апробації. Програма постійно доповнюється новими технологічними міні-модулями. Всі версії програми сумісні.  

В основу першого технологічного модуля ДІАГНОСТИКА комп’ютерної програми “Універсал” покладено діагностичний комплекс “Соціум”, де використано три авторські методики: Життєва активність особистості за основними видами діяльності; Соціально-комунікативний розвиток учнів класу, (Соціометрія); Ціннісні орієнтації в сфері спілкування. Крім того в діагностичному модулі використано методики: ”Ціннісні пріоритети” (С. Тищенко); діагностика вад особистісного розвитку “ДВОР” (З. Карпенко); ”Ставлення батьків” (А.Я. Варга, В.В. Століна), Шкільний текст розумового розвитку (ШТРР) тощо.

АНАЛІЗ, що проводиться за результатами психолого-педагогічної діагностики передбачає визначення основних проблем та потенційних можливостей розвитку особистості учня за чотирма сферами особистісного розвитку: фізичним; психічним; соціальним; духовним. Програмою передбачено прогнозування розвитку особистості учня на основі причинно-наслідкових зв’язків та кореляційно-факторного аналізу за 53 критеріями особистісного розвитку учня. 

На основі кореляційно-комплексного аналізу рівня розвитку особистості учня, визначаються основні проблеми та потенційні можливості, як конкретного учня так і окремих  груп учнів, класних колективів та всього навчального закладу.

Результати аналізу у вигляді діагностичних таблиць, матриць, графіків, діаграм, списків, характеристик на учня та класний колектив, візитних карток класних колективів з задачами особистісного розвитку учнів, тощо виводяться на екран монітора ПК та роздруковуються на принтері (кольоровий та чорно-білий друк), як за окремими класними колективами так і в системі зведеної та систематизованої інформації по навчальному закладу. 

В технологічному модулі КОНСТРУЮВАННЯ, проводиться конструювання виховних завдань навчального закладу та тактичних задач особистісного розвитку учнів в класних колективах. Конструювання відбувається за рахунок проектування проблем і потенційних можливостей  учасників навчально-виховного процесу в двох режимах комп’ютерної програми: творчому та автоматичному.

Технологічні модулі ПРОГРАМУВАННЯ створюються два банки програм: навчально-виховний та навчальний. Банки програм можна загрузити демонстраційні, а також вносити додатково програми самостійно.  В технологічному модулі програмування створюються також алгоритми для подальшого створення планів реалізації навчально-виховних проектів.

В наступному технологічному модулі системи проектування особистісного розвитку учнів МОДЕЛЮВАННЯ, проводиться проектування сюжетної лінії навчально-виховних проектів навчального закладу, класних колективів, соціально-психологічної служби тощо.

Сюжетна лінія проектів в технологічному модулі ПЛАНУВАННЯ проектуються в автоматичному режимі на алгоритми графічних-сіток та конкретних учасників НВП. Результатом  в процесі проектування створюються цілісний особистісно-орієнтований зміст навчально-виховного процесу навчального закладу, та класних колективів. Це дозволяє в автоматичному режимі роботи комп’ютерної програми отримати десятки типів і видів планів, для роботи адміністрації навчального закладу, класних керівників, вчителів-предметників, практичних психологів, соціальних педагогів, активу самоврядування тощо.

МАЙСТЕР-КЛАСИ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ :

МАЙСТЕР-КЛАСИ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ :

ТВОРЧІ ГРУПИ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ЗНЗ

Презентація методичного посібника

Робота практичного психолога ЗНЗ з дітьми з особливими потребами.

 Методичний посібник / Авторський колектив: Т.А.Коваленко, Л.Я.Кухаренко, В.В.Левченко, Т.Ю.Островська, І.В.Пищита, Л.В.Федотьєва, Л.М.Яцик. - Кременчук, 2012.- 78с.

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ

Робота з дітьми, які мають особливі потреби, вимагає не тільки знань і досвіду, а ще й терпіння, любові до них. Нерідко ці малята залишаються сам на сам зі своїми проблемами, стають непотрібні ані батькам, ані педагогам. Така дитина, як правило, викликає роздратування, ворожість, бажання бути до неї особливо вимогливим, а ще краще — взагалі позбутися її. У цьому випадку психолог є єдиною опорою і підтримкою такого учня, оскільки саме він покликаний захищати її  як особистість.

Психолого-педагогічна реабілітація полягає в корекційно-навчальних заняттях, трудо-, ігротерапії, індивідуальній і груповій психотерапії.Включення в навчальні заняття відбувається поступово, пристосування дітей до того чи іншого виду діяльності вимагає тривалого часу.

Заняття проводять у двох напрямах: як форма для отримання знань і як розвиток, корегування процесів мислення, уваги, регуляція поведінкових реакцій.

Робота з виправлення порушень  — індивідуалізована для кожної дитини і групи захворювань. Характер занять, навантаження і дозвілля оцінюють на основі природи психічного розладу, залишкових можливостей, фазових станів.

Навчально-виховний, психолого-педагогічний, корекційний і реабілітаційний процес у кожній школі має свої особливості, оскільки залежить від тієї вади, яку має дитина. Але головне  — їхня цілісність, орієнтована на кінцевий результат  — розвиток особистості, її соціальну реабілітацію.

Поради вчителям загальноосвітньої школи для успішної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку

Вчитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

– ознайомитись із анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

– вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

– враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

– бути добре знайомим з приладами, які використовують учні з порушенням зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів.

– навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;

– вивчити основні принципи роботи в команді;

– навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;

– закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються;

– вміти складати плани індивідуальної роботи, оволодівати спеціальними методиками відповідно до специфічних потреб дітей;

– створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми;

– формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;

– ставитися з повагою до дітей та їх батьків. 

Поради батька, які виховують дитину із психофізичними вадами.

Створіть сприятливу, доброзичливу атмосферу в класі, сім'ї. Заохочуйте і підтримуйте позитивний прояв уваги і хорошого ставлення до особливої дитини.

Підкреслюйте найменші досягнення, не концентруйте увагу на невдачах і помилках.

Індивідуальна допомога дорослого має виражатися у стимуляції, підбадьорюванні, частковій підказці тощо. Пояснення та інструкції повинні мати чітку і зрозумілу форму.

Під час занять уникайте багатослівних і абстрактних пояснень, використовуйте наочність. Для розуміння образних висловів, метафор доцільно використовувати метод установлення асоціативних зв'язків із конкретними предметами, що лежать в основі порівняння. При постановці запитань уникайте механічних відтворень.Підводьте дітей до таких ситуацій, коли вони мають розказувати про ту чи іншу подію. Ставте запитання, давайте завдання, що активізують мислення.

Для розвитку психічних процесів корисно давати завдання з обмеженим часом на виконання чи поділене на окремі частини. Якнайчастіше використовуйте у корекційно-виховній роботі, в повсякденному житті рольові ігри.

Сприймайте не дефект, а особистість дитини!

Важливі чинники, що впливають на розвиток дитини з особливими потребами

Домінують прояви:

1)сором’язливості, пов’язані з неповноцінністю;

2) образи (чому це сталося зі мною);

3) почуття власної неповноцінності (неприйняття свого дефекту);

4) підвищеної тривожності, залежності.

Завдання, що постають перед батьками, педагогами, практичними психологами, соціальними педагогами у роботі з дітьми, які мають особливі потреби:

  1. Формування позитивного відношення батьків до заходів, що психологічно виривають дитину з положення соціального утриманця.
  2. Відношення дитини до себе. Активний вектор. „Хочу—можу”.
  3. Підвищення компетентності суміжних галузей: налагодження тісного контакту з медициною, соціальними інституціями (знати механізм захворювання, динаміку хвороби, фізичні та психологічні резерви організму, працездатність, можливість компенсації).
  4. Удосконалення методів і прийомів корекції на базі знань (графомоторика, офтальмопедія).
  5.  Поєднання зусиль вчителя, психолога, батьків у напрямку адаптації до оточуючого середовища та соціалізації дитини.

Що повинен знати вчитель, у якого в класі знаходиться дитина з порушенням зору

Рання діагностика порушень зору у дітей дає змогу вчасно надати їм допомогу. Учні з поганим зором потребують допомоги вчителя. В роботі з ними наголос слід робити на розвиток самообслуговування і побутових навичок.

Необхідно детально знайомити таких дітей з розташуванням предметів і матеріалів у класі.

Діти з порушеним зором значною мірою спираються на інформацію від інших органів чуття. У більшості діти з вродженою і ранньою постнатальною патологією органу зору зазнають довготривалої сенсорної та психічної депривації. Внаслідок цього рівень загального психічного розвитку дитини не відповідає його календарному віку. Його пізнавальна діяльність здійснюється на вузькій сенсорній базі, дуже бідному та спотвореному досвіді і невмінні його накопичувати, оперувати ним. Тому задача педагога в загальноосвітньому закладі (інтегрованому класі)- розвивати потенційні можливості, компенсаторні механізми організму, навчити дитину самостійно пізнавати навколишній світ та користуватися збереженими аналізаторами, накопиченим досвідом, знаннями.

Труднощі слабозорих дітей в пізнавальній діяльності пов'язані з недостатнім оволодінням моторикою власного тіла, орієнтуванням у малому та великому просторі. До того ж, вони не в змозі самостійно організувати не тільки свою пізнавальну, навчальну діяльність, але своє життя, свої ігри. Дітей доводиться спонукати до рухливості, до пізнавальної діяльності.

Надзвичайно важливим елементом для організації навчального процесу дітей має стати наявність відповідних конкретних уявлень про оточуюче їх середовище, предметний світ та достатній досвід предметних та орудійних дій. Тому процес інтегрованого навчання слабозорої дитини повинен носити спрямований корекційний індивідуалізований характер і відповідати адаптації наочного матеріалу і процедурі проведення цієї роботи.

Рекомендації вчителю, в класі якого є слабочуюча (туговуха) дитина:

– індивідуальне планування щодо засвоєння тих тем, які викликають труднощі в оволодінні навчальним матеріалом;

– не повертатися спиною до слабочуючого учня під час усних пояснень;

– контролювати розуміння дитиною завдань, інструкцій, питань учителя та відповідей учня;

– залучати батьків до закріплення нового матеріалу в домашніх умовах;

– у корекційній роботі максимально використовувати випереджувальний метод навчання;

– частіше заохочувати за вірні відповіді;

– пам'ятати, що такий учень повинен сидіти за першою партою перед столом учителя для слухо-зорового сприйняття мовного матеріалу;

– вимагати від батьків постійного носіння дитиною слухового апарата.

Для підготовки дітей загальноосвітнього класу до спільного навчання з дітьми, які мають порушення слуху (туговухими) рекомендується наступне:

1. Бесіди з дітьми й батьками про незвичайність нового учня (нових) учнів.

2. Організація спільних ігор під час перерв і після уроків.

3. Організація спільної діяльності на уроці, після уроків.

4. Організація взаємодопомоги чуючих слабочуючим.

5. Частіше заохочування слабочуючих за позитивні вчинки, види діяльності.

6. Відмова від покарань слабочуючих дітей, зауважень у некоректній формі.

У процесі навчання дитини педагогічний колектив класу разом з психологом, дефектологом, логопедом проводять діагностику труднощів у навчанні за базовими предметами з наступним обговоренням результатів. Всі дані про дитину і її успіхи та невдачі у навчанні заносяться у діагностичну карту.

Дізнайтеся більше про особливості дітей із труднощами у навчанні, про організації, які надають допомогу, та інформаційні джерела, про специфічні технології та стратегії, що можуть підтримати учня емоційно.

Шукайте можливості змінити життя учня!

Дізнайтеся про сильні сторони та інтереси учня і всіляко підтримуйте їх. Давайте учневі позитивну оцінку та більше можливостей практичної діяльності.

Перегляньте інформацію щодо особливостей навчання з метою визначення конкретних проблем.

Зверніться до фахівців стосовно методів навчання конкретного учня. Наприклад: розподілити завдання на окремі кроки та надавати інструкції (усно або письмово); надавати учневі більше часу для завершення домашнього завдання або для виконання тесту; дозволяти учневі, якщо в нього спостерігаються проблеми з читанням, користатися аудіо підручниками; дозволяти учневі, якщо в нього спостерігаються проблеми зі сприйманням на слух, користатися нотатками інших учнів або використовувати магнітофон; дозволяти учневі, якщо в нього спостерігаються проблеми з письмом, використовувати комп’ютерну програму перевірки граматики або розпізнавання голосу.

Дізнайтеся більше про модифікації різних тестів, які можуть допомогти визначити, що насправді опанував учень із труднощами у навчанні.

Навчайтеся організаційних прийомів, навчальних стратегій. Це може допомогти всім учням, а особливо тим, хто відчуває труднощі у навчанні.

Співпрацюйте з батьками дитини над створенням навчального плану, для задоволення потреби учня.

Налагодьте добрі стосунки з батьками учня. Постійно спілкуючись, обмінюйтеся інформацією про успіхи учня у школі. 

Поради батькам дітей із заниженим слухом.

Дізнайтеся якомога більше про труднощі у навчанні.

Чим більше ви знаєте, тим краще зможете допомогти собі та вашій дитині.

Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.

Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами у навчанні часто дуже добре виконують щось інше, крім навчальних завдань.

Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад,  любить танцювати, грати у футбол або працювати з комп’ютером.

Надайте вашій дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.

Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи  її сильні сторони..

Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй впевненості у собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.

Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.

Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почуватися краще та дізнатися більше про соціальні навички.

Розмовляйте з іншими батьками, діти яких відчувають труднощі у навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради та емоційну підтримку.

Познайомтеся з персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини.

Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини та пам’ятайте про допоміжні технології.

Налагодьте добрі стосунки з вчителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.

Якщо в класі навчається дитина з ДЦП 

Основні принципи корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що мають ДЦП:

1. Комплексний характер корекційно-педагогічної роботи. Це означає, що потрібне постійне враховування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень в динаміці розвитку дитини. Внаслідок цього необхідна спільна стимуляція (розвиток) всіх сторін психіки, моторики, мовлення, а також попередження і корекція цих порушень.

2. Ранній початок онтогенічно послідовного впливу з опорою на збережені функції.

3. Корекційна робота будується не з урахуванням віку, а з урахуванням того, на якому етапі психомовного розвитку знаходиться дитина.

4. Організація роботи в рамках основної діяльності. При всіх корекційно-педагогічних заходах стимулюється основна для даного віку діяльність (в шкільному віці – навчальна діяльність).

5. Спостереження за дитиною в динаміці.

6. Тісна взаємодія з батьками і найближчим оточенням.

Облаштуйте навчальний куточок, забезпечте індивідуальними меблями (парта, ортопедичні пристрої тощо), місцем для проведення фізкультхвилинок.

Структура заняття навчання дітей повинна містити такі етапи: психологічна підготовка (1—3 хв); логопедична розминка (3—4 хв); основна частина (20—25 хв); фізкультхви-линка (2 хв); завершення (4—6 хв).

Необхідно враховувати під час роботи соматичні, психофізичні показники кожної дитини (у комплексі).

Радимо урізноманітнювати форми викладу навчальної інформації з урахуванням рівня розвитку уражених сфер і функцій; захищати дітей від фізичного та розумового перевантаження, правильно обирати темп і способи засвоєння знань.

Корекційна програма має включати: вправи для зняття зорового напруження, відповідний ортопедичний режим, обов'язкову логопедичну гімнастику, фізичні вправи на розвиток загальної та дрібної моторики й мускулатури.

Психологічна підготовка до уроку може бути побудована за таким планом: вступні бесіди, розмови на побутові теми для створення позитивного настрою, пробудження інтересу. Для успішної організації уроку слід дозувати наочність, вчасно переключати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, забезпечуючи сприятливий режим роботи.При закріпленні навчального матеріалу варто застосовувати ті форми, прийоми викладу, які допомагають краще запам'ятати інформацію: усне промовляння, складання схем, планів, відповіді на запитання тощо.

Необхідно вводити у навчальний процес інтегровані елементи: музику, аплікацію, ритмічні вправи, малювання, ліплення, співи, що компенсують розлади сенсорно-моторного розвитку, формують пізнавальну діяльність, покращують інтелектуальну активність.

Діти із ЗПР

Потрібно посилити контакти дитини з людьми. Це досягається через уважне, доброзичливе ставлення, організацію спільної діяльності з іншими дітьми, створення ситуацій успіху.

Підвищити самооцінку дитини можна, допомігши дитині усвідомити й відчути, що вона може щось робити краще за своїх однолітків, переконавши її в можливості самостійно долати труднощі.

Слід формувати працездатність (уміння і бажання працювати) через надання дитині різноманітних доручень, які б мобілізували її активність.

Необхідно ліквідувати прогалини у знаннях. Це досягається через індивідуальні та додаткові завдання, самопідготовку, спеціальні корекційні заняття:

• корекція повинна бути спрямована на формування почуття реального, адаптації до життєвих ситуацій; самостійності, подоланні труднощів при переході від ігор до навчання, створення пізнавальних інтересів і стереотипів діяльності;

• заняття мають стимулювати у дітей інтерес до навчання, виробити позитивне ставлення до виконання завдань.

На початку занять потрібно використовувати наочний матеріал, що відповідає умовам створеної ситуації, насиченої елементами гри. Слід формувати мотивацію до навчання через стимулювання бажання отримати позитивну оцінку, заслужити схвалення.

Діти із вадами розумового розвитку

Необхідне надання дітям постійної індивідуальної допомоги у процесі виконання тих чи інших навчальних завдань (навідні запитання, пряме керування діяльністю).

Варто забезпечити розуміння дитиною запропонованих їй інструкцій, оскільки від цього залежить успішність виконання навчальної діяльності.

Формування позитивного ставлення до школи і навчальної діяльності досягається через відчуття себе рівноправним членом колективу, турботу і доброзичливе ставлення оточення.

Радимо проводити корекійні заняття для розвитку психічних процесів, спираючись на індивідуальні потреби і можливості дитини, використовувати музикотерапію.

Неабияк важлива і трудотерапія, оскільки праця знижує загальну збудливість і відволікає увагу від примітивних потягів і схильності до агресивних і асоціальних вчинків.

Навчально-виховну роботу потрібно поєднувати з:

• моніторингом стану дитини (здійснює психіатр, психолог, педагог, олігофренопедагог);

• корекційною роботою (проводять дефектологи).

Поради вчителям

Дізнайтеся якнайбільше про порушення інтелектуального розвитку. Ви можете звернутися до багатьох організацій, щоб дізнатися про особливі технології та стратегії спеціального навчання таких учнів. Ви можете зробити дуже багато, щоб змінити життя учня! Дізнайтеся, які в учня сильні сторони та інтереси, та розвивайте їх. Створіть умови для успіху.

Якщо  ви не є членом команди фахівців зі створення індивідуальної навчальної програми, замовте примірник цієї програми для себе. Там описані навчальні цілі учня, а також послуги та пристосування, які він має отримати. За необхідності зверніться до фахівців за порадою. Вони допоможуть вам визначитися щодо ефективних методів навчання конкретного учня, шляхів адаптування розкладу та особливостей досягнення цілей індивідуальної навчальної програми у вашому класі.

Намагайтеся повідомляти інформацію якомога ясніше, конкретніше. Замість обмеженого вербально подання нової інформації, продемонструйте наочність (малюнки, реальні об’єкти тощо), а також можливість сприймати якісь речі на дотик. Розподіляйте нові завдання на маленькі кроки. Демонструйте ці кроки. Стежте, щоб учень виконував завдання крок за кроком. За необхідності, надавайте допомогу. Одразу коментуйте дії учня.

Навчайте учнів навичкам самообслуговування, соціальної поведінки, надавайте відомості про професії. Залучайте учня до гурткової діяльності. Працюйте разом із батьками учня та колегами над створенням та виконанням індивідуального навчального плану, що задовольняє потреби учня. Регулярно обмінюйтеся інформацією про стан справ учня у школі та вдома. 

Поради батькам дітей з порушенням інтелектуального розвитку.

Дізнайтеся більше про порушенням інтелектуального розвитку. Чим більше ви знаєте, тим краще ви зможете допомогти собі та вашій дитині.

Заохочуйте вашу дитину до самостійності. Наприклад, допомагайте вашій дитині опанувати навички самообслуговування та побутові вміння.

Доручайте вашій дитині виконувати повсякденну роботу. Зважайте на вік та можливості дитини. Ви можете розподілити завдання на маленькі кроки, наприклад, ви доручили дитині накрити на стіл. Перше: доручить їй покласти серветки на столі біля місця кожного з членів родини. Друге: зробити те саме з посудом, тарілка за тарілкою. Кажіть, що треба робити, крок за кроком, поки дитина впорається з роботою. Покажіть, як саме треба робити. Надайте допомогу, коли це потрібно. Коментуйте дії дитини. Похваліть, коли вона успішно виконає роботу.

Розвивайте здібності вашої дитини. Дізнайтеся, що вивчає ваша дитина у школі. Спробуйте знайти можливість для того, щоб ваша дитина застосовувала ці знання вдома. Наприклад, якщо вчитель на уроці веде розмову про гроші, візьміть дитину із собою до магазину. Допоможіть дитині рахувати гроші та розрахуватися за покупку. Допоможіть перерахувати здачу.

Знайдіть можливість у вашій громаді для соціальної діяльності (відпочинок, гурток, спорт тощо). Це допоможе вашій дитині розвинути соціальні навички, а також отримати задоволення.

Поговоріть з іншими батьками, діти яких мають порушення інтелектуального розвитку. Батьки можуть надати вам корисні поради та емоційну підтримку.

Зверніться до школи і розробіть навчальний план, щоб задовольнити потреби вашої дитини.

Підтримуйте зв’язок з вчителями вашої дитини. Запропонуйте підтримку. Дізнайтеся, як ви можете підтримати навчання вашої дитини вдома.

 ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРЧИХ ГРУП ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

Презентаційне заняття творчої групи

«Розвиток асертивної поведінки учнів»

( керівник практичний психолог Кременчуцького колегіуму №25 Вишинська Тетяна Іванівна)

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРЧИХ ГРУП ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ

Презентаційне заняття творчої групи

«Формування психологічної культури та компетентності педагогічних працівників»

(керівник практичний психолог Кременчуцької ЗОШ №28 Жадан Наталія Леонтіївна)

Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання»

Заняття для педагогічних працівників

Людмила Зюман, методист центру психологічної служби КМНМЦ

Мета: познайомити педагогів з механізмами виникнення та основними характеристиками синдрому «професійного вигорання», познайомити  з найдоступнішими способами саморегуляції та  самовідновлення , які можуть допомогти вберегтись від емоційного вигорання

Час – 1 год. 45 хв.

Види роботи

Тривалість

Ресурсне забезпечення

1.1.

Вправа  «Знайомство - привітання»

15

Бейджі, стікери, маркери, пакет, ручка

1.2.

Вправа «Зернятка»

5

Плакат, маркери, фломастери, стікери у формі зернят

1.3.

Вправа «Угода»

10

Плакат, маркери

1.4.

Вправа «Шикування»

5

1.5.

Вправа « Мої асоціації »

10

Стікери, ручки, фломастери

1.6

Інформаційне повідомлення «Синдром емоційного вигорання»

5

1.7.

Вправа «Самодіагностика ознак вигорання»

15

Листи само діагностики

1.8.

Вправа «Мозковий штурм: Що допомагає вберегтися від емоційного вигорання»

15

Плакат, дошка або фліп-чарт

1.9.

 Вправа «Комплімент»

10

Стікери, маркери, ручки, пакет

1.10.

Вправа «4 ключових слова»

10

Стікери, ватман, маркери, ручки

1.1. Вправа  «Знайомство - привітання»

Мета: організувати  знайомство учасників тренінгу для створення комфортної емоційної атмосфери, сприятливої для результативної спільної  роботи  в групі.

Час -15 хв.

Хід вправи

 Написати на листках , як би ви хотіли, щоб Вас називали в групі. Один прикріпити до одягу, а другий листок вкинути в пакет(мішок).

Привітання по колу від імені ручки. Продовжити вислів від імені ручки «Мою хазяйку звати… У вільний час вона любить…»

1.2. Вправа «Зернятка»

Мета: сформулювати очікування учасників, визначити основні напрямки в подальшій роботі тренінгу.

Час - 5 хв.

Хід вправи

Тренер пропонує кожному учаснику групи написати на листках  у вигляді зернят те, що він очікує від тренінгу. Далі на дошці вивішує лист паперу на якому  в нижній частині, схематично зображено грунт. Кожному учаснику пропонується  „посадити” своє „зернятко - очікування” в „землю”. В кінці тренінгу буде визначено чи проросло зернятко і, якщо „так”, то наскільки виправдались очікування учасників.

1.3. Вправа «Угода»

Мета: виробити правила спілкування у групі

Час – 10 хв.

Хід вправи

Методом мозкового штурму учасники пропонують правила спілкування  у групі. Ведучий записує на листі. Коли всі правила озвучені, ведучий просить підійти до угоди кожного учасника і поставити свій підпис.

1.4. Вправа «Шикування»

Мета:  знайомство, активізація учасників групи.

Час - 5 хв.

Хід вправи

Ведучий просить вишикуватись учасників заняття:

  1.  по  алфавіту (по початкових літерах імен);
  2. по кольору волосся (від найсвітлішого до найтемнішого);
  3. по кількості братів і сестер( від найбільшої до найменшої);
  4. по відстані подорожі (від найбільшої до найменшої);
  5. по кількості домашніх тварин які живуть в учасників вдома(від найбільшої до найменшої).

1.5. Вправа « Мої асоціації » 

Мета: допомогти усвідомити своє ставлення до своєї роботи та учасників навчально-виховного процесу.

Час – 10 хв.

Хід вправи

Учасникам пропонується на листках написати або намалювати відповіді на питання:

  1. «Ким я відчуваю себе на уроці?»
  2. «Як чесно мені найчастіше хочеться назвати учнів?»
  3. «Як чесно мені найчастіше хочеться назвати колег?»

Листки з відповідями покласти в пакет(мішок),після чого ведучий зачитує відповіді.

1.6. Інформаційне повідомлення. «Синдром емоційного вигорання».

Час -5 хв.

        За даними дослідження американського  Національного інституту проблем здоров'я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. На початку 70 років XX ст.. цей стан було визначено як синдром «емоційного вигорання».

        Синдром «емоційного вигорання» – це порушення в емоційному стані професіоналів, що працюють в умовах тісної та інтенсивної взаємодії з іншими людьми в емоційно напруженій атмосфері.

 Під синдромом «емоційного вигорання» розуміють також  поведінку, спрямовану  на уникнення  або зменшення  витрат на емоції.

Група ризику - люди, які працюють в системі “людина-людина”(лікарі, медсестри, учителі, психологи, касири і т.д.)

        Синдром вигорання включає  в себе три основні складові:

-  емоційну виснаженість;

- деперсоналізацію;

-  редукцію професійних досягнень.

        Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою.

        Деперсоналізація (дегуманізація) —  цинічне відношення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють.

        Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

        Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

1.7. Вправа «Самодіагностика ознак вигорання»

Мета: допомогти присутнім оцінити наявність у себе тієї чи іншої ознаки вигорання залежно від ступеня її вияву або частоти прояву.

Час – 15 хв.

Хід вправи

Учасникам  пропонується у таблиці «Поле самодіагностики» оцінити кожен прояв за 5-ти бальною системою. «Поле само діагностики»заповнюється самостійно і на обговорення не виноситься. Хто захоче може поділитися враженнями. Таблиця розділена на 4 частини за класифікацією симптомів:

Після заповнення таблиці присутнім пропонується самостійно визначити той вид симптомів, у якому набрано найбільшу суму балів - це проблемна зона.

                                                                        

ПОЛЕ САМОДІАГНОСТИКИ

Симптоми

Ступінь вияву, частота прояву

1

2

3

4

5

Поведінкові

Небажання іти на роботу

Часті запізнення

Відкладання ділових зустрічей

Усамітнення, небажання бачити колег

Небажання бачити учнів

Небажання заповнювати документацію

Формальне виконання обов'язків

Афективні

Втрата почуття гумору

Постійне відчуття невдачі, провини, самозвинувачення

Підвищена дратівливість

Відчуття чіпляння з боку оточення

Байдужість

Безсилля, емоційне виснаження

Пригнічений настрій

Когнітивні

Думки про зміну професії, роботи

Слабка концентрація уваги, розсіяність

Ригідність мислення, використання стереотипів

Сумніви в корисності роботи

Розчарування у професії

Цинічне ставлення до колег, учнів

Заклопотаність власними проблемами

Фізіологічні

Порушення сну(безсоння/сонливість)

Зміна апетиту(відсутність/переїдання)

Довготривалі незначні недуги

Схильність до інфекційних захворювань

Швидка фізична стомлюваність

Головний біль, проблеми кишково-шлункового тракту

Загострення хронічних захворювань

1.8. Вправа «Мозковий штурм: Що допомагає вберегтися від емоційного вигорання»

Мета: познайомити  з найдоступнішими способами саморегуляції та  самовідновлення , які можуть допомогти вберегтись від емоційного вигорання.

Час -15 хв.

Хід вправи

Учасники називають свої або можливі на їх думку способи, які допомагають уникнути емоційного вигорання. На дошці ведучий занотовує перелік способів регуляції(сон, смачна їжа, відпочинок на природі, спілкування, тварини, сауна, масаж, спорт, танці, музика, секс, прибирання, рукоділля, гумор і т.і.)

1.9. Вправа «Комплімент»

Мета: усвідомити важливість позитивного сприйняття себе.

Час - 10 хв.

Хід вправи

Комплімент – вияв уваги у словесній формі без урахування ситуації, у якій людина перебуває цієї миті.

  1. На листках написати комплімент собі, похвалити себе за щось.
  2. З мішка дістати листочок з ім'ям учасника тренінгу і написати на ньому комплімент, побажання. 

Обговорення

Надзвичайно важливо любити себе. Запитайте себе: «Якщо я сама не люблю себе, чому мене повинні любити інші?»

1.10. Вправа «Чотири ключових слова»

Мета: рефлексія, підбиття підсумків заняття.

Час-10 хв.

Хід вправи

Кожен учасник пише чотири ключові слова стосовно проведення заняття. Ведучий складає перелік ключових слів на ватмані. Кожен учасник додає свої слова до переліку, але уникає повторів.

Література

  1. Баранова Н.П. Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності. – Х.: Вид. група «Основа»,2009. – 159 с.
  2. Винник В. 100 порад: як отримати задоволення від роботи і уникнути емоційного вигорання. – К. : Літера ЛТД,2010. – 174 с.
  3. Діагностика та профілактика психічного здоров'я педагога//Психолог. - 2006. -№31-32.
  4. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти / За наук. Ред. С.Д. Максименка, Л.М.Карамушки, Т.В.Зайчикової. – К.: Міленіум,2006. -368 с.
  5. Технологія тренінгу / Упоряд.: О.Главник, Г.Бевз  / За заг. ред. С. Максименка – К.: Главник, 2005 . - 112 с.
  6. Технологія організації та проведення тренінгу: навчально-методичний посібник  / За загальною редакцією Левчук С.С. - Сквира Джерело, 2010. - 64 с.
  7. Технології роботи організаційних психологів/ За наук. Ред.. Л.М. Кара мушки. _ К.: Фірма «ІНКОС», 200. – 366 с.


ПРИТЧА ПРО КАВУ

Приходить до батька молода дівчина і говорить:

- Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я увесь час пливу проти течії, у мене немає більше сил... що мені робити?

Батько замість відповіді поставив на вогонь 3 однакових каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце і налив в чашку кави з 3 каструлі.

- Що змінилося? - запитав він свою дочку.

- Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді - відповіла вона.

- Ні, доню моя, це лише поверхневий погляд на речі. Подивися - тверда морква, побувавши в окропі, стала м'якою і податливою. Крихке і рідке яйце  стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин - окропу. Так і люди - сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють...

- А кава? - запитала дочка.

- Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його - перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються через обставини, - вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в ситуації...

Редактор  «Методичного вісника» О.М. Никифоренко, директор КМНМЦ

Матеріал підготувала: Зюман Л.В., методист ЦПС КМНМЦ

Комп’ютерний набір: Зюман Л.В.

Контактні телефони: 3-11-87,3-31-01