Методичний вісник    

10,2012

Кременчуцький міський

науково-методичний центр

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА ЗНЗ          

Спочатку ми вчимо своїх дітей.

Потім ми самі вчимося у них.

Хто цього робити не хоче, той відстає від свого часу.

        Народна мудрість

ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ

Інструктивно – методичні рекомендації щодо діяльності психологічної служби м. Кременчука у 2012-2013 н.р……………………………………………………….3

Виховуємо обачних дітей  Оксана Кобеляцька……………………………………10

Моя життєва мета. Як її досягти? Тетяна Вишинська…………………………..16

Запобігання торгівлі людьми та експлуатації людей  Тетяна Вишинська……20

Фотовернісаж……………………………………………………………………….29-32

МАН. Як представити наукову роботу  Оксана Хорольська…………………….33

Два світи Юлія Кириченко……………………………………………………………38

Банк даних учнів, які потребують особливої уваги  Ніна Поляцкова………….41

Формування психологічної компетенції вчителя Тетяна Калінчук……………49

Інструктивно-методичні рекомендації

 щодо діяльності працівників психологічної служби м. Кременчука

 у 2012 - 2013 н. р.

Місія психологічної служби полягає у забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку. З урахуванням основних тенденцій в освіті визначаються пріоритетні напрями розбудови психологічної служби та окреслюються напрями діяльності, які потребують підвищеної професійної уваги.

Відповідно до рекомендацій Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи до таких питань відносяться:

Відповідно до річного плану роботи центру психологічної служби КМНМЦ практичні психологи та соціальні педагоги дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів у 2012-2013 н.р. продовжуватимуть  роботу над науково-методичною проблемою  «Психологізація навчально – виховного процесу та створення безпечного освітнього середовища у закладах освіти міста».

І. Психологічний супровід молодших школярів

У зв’язку із введенням з 2012/2013 н.р. нового Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011р. № 462, психологічний супровід в початковій школі має бути орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня. Відповідно метою діяльності працівників психологічної служби є допомога кожній дитині у соціалізації й адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку її потенційних можливостей.

Найважливіше завдання діяльності працівників психологічної служби у початковій школі – збереження психічного здоров’я дітей.

Діалектика процесу супроводу полягає в тому, щоб допомогти дитині максимально використати надані соціально-педагогічним середовищем можливості для освіти й розвитку й одночасного адаптувати її індивідуальні особливості до умов шкільної і сімейної життєдіяльності.

ІІ. Психологічний супровід дошкільної освіти

Зміст діяльності працівників психологічної служби у дошкільному навчальному закладі визначається відповідно до інструктивно-методичних рекомендацій «Про організацію роботи в дошкільних навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році» (лист МОНмолодьспорту від    21.05.2012     №  1/9-388).         

Створення належних умов для функціонування дошкільної освіти згідно Державної цільової соціальної програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року (постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 629) передбачає, зокрема, і такі завдання:

- забезпечення особистісного зростання кожної дитини з урахуванням її задатків, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних особливостей;

-    урізноманітнення форм спільної роботи з батьками.

З метою узгодження дошкільної освіти із новим Державним стандартом початкової загальної освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 № 462) Колегією  Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 4 травня 2012 року схвалена нова редакція Базового компонента дошкільної освіти – Державний стандарт дошкільної освіти. Названим документом передбачена зміна знаннєвої орієнтації при організації педагогічного процесу в дошкільних закладах на особистісно-ціннісну.

У 2012/2013 навчальному році педагогічним колективам дошкільних навчальних закладів особливу увагу необхідно акцентувати на вирішення таких питань:

Одним з основних завдань психологічного супроводу дошкільної освіти є підвищення рівня психолого-педагогічної культури батьків, формування у них свідомого розуміння власної активної позиції у вихованні своїх дітей.

ІІІ. Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання

Зміст та основні завдання роботи працівників психологічної служби в інклюзивному середовищі визначені в листі МОНмолодьспорту від 26.07.2012р. №1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання».

Практичний психолог, супроводжуючи дітей в умовах інклюзивного навчання:

Основні види роботи практичного психолога і соціального педагога в інклюзивному середовищі:

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіда з представниками ПМПК.

2.  Бесіда з дитиною і батьками. Визначення можливостей дитини.

3. Оцінка освітнього середовища відповідно до потреб і можливостей дитини, організація відповідних змін.

4.   Діагностика особистісних особливостей дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми (навчальної  програми і програми розвитку).

6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з метою формування психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.

8.   Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.

9.  Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення до позакласної і позашкільної діяльність.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості дитини, корекція відповідних індивідуальних програм, планів.

Діагностична робота має бути спрямована на вивчення:

З урахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини організовується й психокорекційна робота. Корекційна робота має бути спрямована на розвиток усіх видів сприймання, особливо зорового і слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції.

Ступінь інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і адекватності психокорекційного впливу.

ІV. Профілактика насильства в освітньому середовищі

Проблема кривдження дітей та молоді на сьогоднішній день стає все більш актуальною. Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми відносно одне одного.

Працівники психологічної служби повинні знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками щодо превенції соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки як у соціумі, так і в соціальних мережах. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Програми профілактики асоціальної поведінки, призначені для проведення групових занять з учнями та їх батьками, повинні включати:

групові заняття з розвитку комунікативних навичок як в учнів так і в батьків;

групові заняття з профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань;

групові заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей;

групові заняття з батьками підлітків для підвищення рівня обізнаності у питаннях виховання дітей та правових знань, що стосуються їхньої відповідальності та прав, передбачених українським законодавством.

V. Профілактика торгівлі дітьми

Законом України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 № 3739-VI визначені організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, з гарантуванням ґендерної рівності, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам тощо.

Одним із основних завдань у сфері попередження торгівлі людьми, які визначені у Законі, є підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення інформаційних кампаній з протидії торгівлі людьми серед населення, у тому числі серед дітей.

Законодавча база щодо попередження та профілактика торгівлі людьми:

Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 29);

Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350);

Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 417);

Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року (наказ МОНмолодьспорту від 19.07.2012 р. №827)

У 2012-2013 навчальному році Міністерство  рекомендує працівникам психологічної служби:

вживати соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми;

впроваджувати у навчальних закладах навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми;

вживати заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед дітей, батьків та осіб, що їх замінюють;

вживати заходів, що сприяють викоріненню передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім'ї та дискримінації за ознакою статі;

під час проведення профілактичних та інформаційно-просвітницьких заходів залучати представників громадських та міжнародних організацій, які працюють у цій сфері.

VІ. Профілактика  правопорушень серед дітей та учнівської молоді

Планом заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики  правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року (наказ МОНмолодьспорту від 03.08.12р. № 888) працівникам психологічної служби рекомендується:

впроваджувати відновні технології у практичну діяльність навчальних закладів;

впроваджувати нові педагогічні комунікації між усіма учасниками навчально-виховного процесу;

здійснювати моніторинг ризиків виникнення всіх форм насильства серед дітей та учнівської молоді, причин тривожності та агресивності;

розробляти індивідуальні програми психолого-педагогічного супроводу учнів «групи ризику»;

залучати учнів, схильних до девіантної поведінки, до участі в «Шкільній медіації», «Школі конфліктології» тощо;

узагальнювати власний досвід роботи щодо проведення корекційної роботи практичного психолога та соціального педагога з дітьми з  девіантною та делінквентною поведінкою та поширювати його серед спеціалістів психологічної служби.

Соціальним педагогам:

здійснювати обстеження умов проживання дітей, які потребують підвищеної педагогічної уваги;

виявляти деструктивні сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, поновлювати банки даних таких сімей;

складати акти обстеження умов проживання дітей, які потребують особливої уваги, відповідними комісіями (представник соціальних служб для дітей та молоді, кримінальної міліції, соціальний педагог);

проводити спільно із правоохоронними органами педагогічні «всеобучі» батьків та лекторії на правову тематику для батьків, надавати їм  теоретичні знання та практичні навички, спрямовані на встановлення нормального сімейного мікроклімату, налагодження взаємин між батьками і дітьми, батьками і вчителями;

організовувати спільні рейди з кримінальною міліцією у справах дітей УМВС України, службою у справах дітей з виявлення дітей, які вживають алкоголь, наркотики та психотропні речовини. 

Виховуємо обачних дітей

Матеріали для бесіди з батьками

Оксана Кобеляцька, практичний психолог Кременчуцької спеціалізованої школи №7

У житті кожен із нас може потрапити в неприємні ситуації. Дорослі не завжди гідно виходять із них , а тим паче -  якщо це діти. Через відсутність достатнього життєвого досвіду їм дуже складно прийняти правильне рішення. І завдання батьків – підготувати дітей до не6стандартних випадків.

 Часто можна зустрітися із тим, що в сім’ї  культивується таке світоглядне бачення,  при якому всі незнайомці є потенційно небезпечними і всього треба сліпо боятися. У деяких дітей  це провокує замкненість, у інших – навпаки, виростає недовіра до всякого роду страшилок.  Насправді не можна ні перебільшувати, ні применшувати  реальності різних ситуацій, які містять ризик для здоров’я та життя. Так, небезпека  існує , але її можна пережити гідно, без шкоди для здоров’я. Для цього треба навчити дітей  не губитися, а швидко і впевнено відтворювати правильний алгоритм дій.  До вашої уваги  пропоную декілька варіантів.

ДИТИНА І ВУЛИЦЯ

Ситуація 1. Якщо дитина бачить машину, що гальмує,  вона має відійти якомога далі від автомобіля. Якщо її умовляють підійти ближче і пояснити, як знайти вулицю, вона має  сказати, що не знає. Якщо хтось вийшов з машини, це  перший знак того, що потрібно бігти якомога швидше. Потрапивши в перший - ліпший двір, дитина має зупинитись і закричати «Мамо!» або покликати  інших родичів, яких вона  нібито «бачить».  Іноді такі настанови здаються нам такими, що суперечать традиційним правилам ввічливості та вихованості. Але дитині слід пояснити:  якщо дорослі люди мають  проблеми: ( перенести чи попильнувати речі,  знайти дорогу до певного місця), то вони повинні звертатися до своїх однолітків, а не до дітей.

Варто вчити дитину виробити  певний алгоритм  дій у нестандартних ситуаціях, адже головне - щоб вона не розгубилася і чітко усвідомлювала: якщо вона в небезпеці, то може привертати увагу до себе всіма доступними способами. Безпека дитини важливіша за правила хорошого тону!

Ситуація 2. Якщо незнайомець назвався колегою тата чи мами, його знайомим, і його нібито саме батьки прислали за чим-небудь додому. Що діяти  дитині? Вона  повинна сказати, що  її не попереджали, тому впустити в дім  вона нікого не може. І навіть якщо з’ясується, що ви просто забули її попередити, ви самі вибачитеся перед своїм знайомим, тому що в цій ситуації дитина діяла правильно.

Ситуація 3. Вашу  дитину намагаються силоміць вивести або посадити в машину. У випадку нападу  треба кричати: «Пожежа!», щоб  люди звернули на дитину  увагу. Потім  вона має кричати щось на зразок такого: «Мене звати… мій домашній телефон … моя адреса… зателефонуйте моїм батькам..». Текст може бути зміненим, але основні складові (адреса або телефон і прохання зателефонувати) повинні залишитися. Пам’ятайте, що слів повинно бути небагато, ніякої зайвої інформації, дитина повинна пам’ятати це завжди, і перед виходом на вулицю не завадить їх повторити. Якщо ж від хвилювання  дитина забула свою адресу або  телефон батьків, то вона може кричати: «Мене хочуть вкрасти! Я цих людей не знаю! Покличте міліцію!» Такі слова дитини справлять враження. Навіть якщо ніхто відразу за дитину не заступиться, то у всіх ця подія залишиться в пам’яті  і люди зможуть  дати точний опис викрадачів або номер машини, якщо вона була.

Ситуація  4. На вокзалі,  у великому супермаркеті чи в будь-якому   іншому людному місці  можна розминутися з дитиною. Коли вона  усвідомлює, що вона загубилася, її лякають дві речі. Перша - це те, що ви будете сварити і, можливо, покараєте її. Друга -  вона не знає, де вас знайти. Що їй робити? Дитина має бути підготовлена і до такої ситуації. Їй  необхідно бути пасивною, а вам – навпаки – вести активні дії. Наприклад, якщо ви розминулися з дитиною і вона  поїхала на поїзді, а ви залишилися на платформі, вона має вийти на наступній станції і чекати на вашу появу. Якщо вийшло навпаки (ви ввійшли в вагон, а дитина залишилася), вона повинна вас чекати на платформі, знаючи, що ви повернетеся наступним поїздом.

   Ситуація 5.  При вході до супермаркету, покажіть дитині місце, де ви з нею  зустрінетеся у випадку, коли загубите один одного.

Якщо ж усе-таки  вона опинилась одна в  «морі» людей, що їй робити? Дитину слід навчити в непередбачуваних ситуаціях звертатися по допомогу до осіб, які знаходяться на своєму робочому місці (продавець, адміністратор, кондуктор), а не до першого стрічного. Необхідно підійти до працівника закладу  і попросити допомоги розшукати  батьків. На пропозицію сторонніх людей піти з ними або підвезти її додому дитина має відмовитися. Можна  попросити, щоб  оголосили по радіо, що вона загубилася. Після того як ви знайшли своє чадо, не сваріть його, поговоріть спокійно, з’ясуйте,  що стало причиною виникнення даної ситуації. Похваліть дитину за правильні дії після її зникнення.

ДИТИНА І НАСИЛЛЯ

Ситуація 6. Вас роздягають на вулиці або грабують вашу кватиру. Віддаючи речі, не погрожуйте грабіжникам, що ви їх все одно з-під землі дістанете. Скоріш за все, вони зроблять так, що ви самі підете туди, де збиралися шукати їх. Тому краще мовчки добровільно віддати все, що вимагають, і тоді є шанс залишитися  живим.

         Багато злочинців  після затримання говорили, що вбивати не хотіли, але жертва погрожувала їм розповісти про те, що трапилось. Тому головне правило при зустрічі із злочинцем: «Не погрожуй».

Ви повинні знати, що злочинець  у душі боягуз. Ваші дії повинні бути для злочинця непередбачуваними, і тоді  він буде готовий відмовитись від своїх намірів. Але ні в якому  випадку не погрожуйте йому, тому що цим ви підписуєте собі смертельний вирок, нібито даючи згоду  на  насилля проти себе. Якщо не  знаєш, що сказати, краще мовчи, але забудь про слова: «Я все розповім….»

Ситуація 7.  Не можна погрожувати нікому з учасників конфлікту і в ситуації, коли п’яний батько б’є матір. Дитина, яка при цьому присутня, намагається припинити безчинство батька, говорячи, що піде в міліцію або по сусідів. Результат – отримані тяжкі травми. Але може і сама мати спровокувати агресію проти дитини, говорячи, що піде до міліції, а дитина буде свідком. Цим можна підписати вирок  своїй дитині.

Ситуація 8. Якщо у вашої дитини старшаки  вимагають гроші, вона має віддати їх зразу, не чекаючи, поки її почнуть бити. Жодна  річ, ніякі гроші не замінять втраченого здоров’я та життя.

Ситуація 9. Довіряй інтуїції

15-річна Марія поверталася від гостей на автобусі. Пробираючись  до дверей, дівчина помітила, що до неї придивляються  троє молодиків і слідом за нею починають проходити до виходу. Вийшовши,  Марія йде до мосту, а молодики - в інший бік. Але несподівано з’являється почуття тривоги, і дівчина  придивляється до перехожих, шукаючи, до кого можна було б звернутися по допомогу. Повз неї проходила сімейна пара, але щось підказало Марії, що ці люди у випадку небезпеки постараються не втручатися. І  тут вона помічає чоловіка, який цікавився,  як пройти  до будинку. У тому  напрямку пролягала  і її дорога  додому.   Спустившись із мосту, дівчина була неприємно вражена, побачивши молодиків, які її чекали. Вони, пропустивши дівчину вперед, пішли за нею, знаючи, що скоро закінчиться освітлена вулиця. І Марія вирішує, що можлива небезпека від одного - це краще, ніж від реальна – від трьох. Швидко догнавши чоловіка, тихо запитує, чи можна з ним піти, так як їй страшно бути самій на темній вулиці. Молодики, пройшовши ще квартал за дівчиною, втрачають всіляку надію і припиняють переслідування.

Як бачимо з цього прикладу, ситуація  спочатку не була небезпечною,  адже молоді люди пішли нібито «в інший» бік. Але щось підказало дівчині пошукати собі захист. При цьому вона не звернулася до сімейної пари, чому? Скоріш за все, тому, що, якби чоловік був один, міг би провести її,  але в даному випадку його супутниця могла заперечити, проявивши звичайну жіночу ревність, і в дівчини не залишалося б часу шукати їм заміну. Вона обрала  самотнього чоловіка, і навіть якщо припустити, що він почав би чіплятися до неї, у будь-якому випадку упоратися з одним чоловіком набагато  легше, ніж з трьома.

Ситуація 10. Про те, що дівчина стала жертвою зґвалтування, знала тільки її однокласниця, з якою та поділилася своїм горем. І подруга мовчала, зберігаючи таємницю, давши слово нікому не казати. Лише коли на її очах нещасну знову потягли до підвалу, вона розповіла своїм батькам. Але ж можна було б і раніше зупинити свавілля, якби діти знали, які секрети можна зберігати, а про які краще розповісти батькам.

Якщо ви помітили, що дитина стала замкненою,  уникає  розмов із вами, негайно  з’ясуйте причину. Якщо її неможливо дізнатись у самої дитини, поговоріть з її друзями, пояснивши, що це може коштувати життя  людині.

ОБЕРЕЖНО – ГРАБІЖНИК

Ситуація 11. Дитина підійшла до квартири і побачила людину, яка виходить із помешкання або намагається відчинити його. Вона має піти в протилежний кінець  коридору і подзвонити сусідам, покликати їх на допомогу. Ні в якому разі не підходити до незнайомця і не з’ясовувати, що він робить біля квартири.

Якщо дитина помітила, що двері квартири відчинені, вона повинна, не заходячи додому,  зайти до сусідів і від них зателефонувати вам і до себе додому. Якщо їй ніхто не відповів, необхідно зателефонувати в міліцію і розповісти про те, що трапилось. Навіть якщо дитині запропонували зайти у квартиру, вона має або відмовитися, або попросити зайти туди сусідів,  а краще –  дочекатися міліції.

Коли дитина відкрила двері, а речі стоять запаковані в коридорі чи там стоять чужі валізи, вона повинна негайно вийти з квартири, і, зайшовши до сусідів, зателефонувати до себе додому, а якщо ніхто не відповів – у міліцію.

ДИТИНА І ПОЖЕЖА

 Ситуація 12. Батьки на роботі, 11-річний хлопчик та  4-річна дівчинка в гостях у  бабусі. Діти, граючись в  іншій кімнаті, вирішили запалити бенгальський вогник, але хлопчик впустив запалений сірник  на килим.  Той почав повільно тліти. Запах у кімнаті став їдким, і діти вибігли до бабусі, залишивши двері відчиненими, сховались у ванній. В іншій кімнаті була відкрите ло  , і вітер допоміг полум’ю швидко поширитися. Бабуся в першу чергу  викликала пожежників і побігла на кухню по воду. Коли приїхали рятівники, усіх трьох знайшли вже мертвими, всі задихнулися від диму. Бабуся так і залишилася на кухні з відром, а діти – у  ванній, в руках у хлопчика була затиснута телефонна трубка.

Як бачимо, сталася страшна трагедія, загинуло 3 людини, але цього можна було б уникнути, якби дорослі вчасно пояснили правила поведінки при пожежі. По-перше, поки тлів килим, хлопчик міг би спробувати затоптати полум’я, накривши його ковдрою.  Розмахувати нею не можна, таким чином ви лише створюєте вітер, який є союзником вогню. Якщо ви опам’яталися дуже пізно, то негайно вийдіть з кімнати і щільно зачиніть двері, так як будь-який  протяг – друг вогню. Викличте пожежників і, якщо є можливість, намагайтеся перегородити шлях до поширення вогню, виливаючи воду поряд з дверима. По-друге, намагайтеся вийти з квартири. Якщо ви опинились у ванній або кухні  і  вийти у вас немає можливості, щільно зачиніть двері, намагаючись заткнути щілини,  включіть воду, змочіть нею  бавовняну тканину. Завдяки такій пов’язці ви зможете певний час дихати, не вдихаючи продукти горіння. Якщо ви не змогли викликати пожежників, направте воду на підлогу, ваші сусіди знизу помітять, що їх заливає,  піднімуться до вас і намагатимуться надати вам допомогу, вибивши двері або викликавши пожежників. Воду необхідно включати холодну, так як гаряча  дає пар, при якому складно дихати, не говорячи вже про запах горілих речей. При неможливості виходу з квартири  краще вийти на балкон і голосно кричати: «Пожежа!».

Література

О.Богачева, Ю.Дубягін. Школа выживания или 56 способов защитить ребенка от преступления.- «Пихта», 1997.- 287 стр.

О.Бєляєва. Як навчити дитину обережності та уникнути несподіваних ситуацій. /Психолог №1 (433), 2011 -  С.23-24.

Моя життєва мета.

 Як її досягти?

Заняття зі старшокласниками

        

       Тетяна Вишинська, практичний психолог Кременчуцького колегіуму №25

 Мета: обґрунтувати значення мети в житті людини; сприяти формуванню потреби в цільовій настанові; сформувати  мотивацію для здійснення саморозвитку, виховувати цілеспрямованість, віру у власні сили.

Обладнання: аркуші А-4 і ручки по кількості учнів, плакати із висловами, мультимедійний проектор, набір карток «Креатив».

Хід заняття:

  1. Привітання.

Привітатися так, щоб викликати посмішку у свого сусіда.

Будь – яка дія, яку ми виконуемо, має свою мету і призначення.

– Як ви гадаєте, яка мета виконаного завдання?

  1. Висловити свою позицію щодо народної мудрості: «Людина без мети, що безкрилий птах»,  «Коли не знаєш куди плисти, не один з вітрів не буває попутнім».
  2. Інформаційне повідомлення.

Мета: навчити учасників формулювати цілі

     Питання: „У чому полягає мета життя? Який сенс у людському існуванні?” ніколи не втрачає своєї актуальності, адже від отримання чи неотримання відповіді на нього залежить, який шлях життя обере кожна людина. Погляд кожної людини на сенс й мету життя здебільшого зумовлений її світоглядом, характером, конкретними життєвими обставинами, життєвим досвідом та особистісними уподобаннями, та усе – ж попри неухильний плин часу людські прагнення до щастя, миру та злагоди залишалися незмінними протягом усіх історичних епох, тож цілком закономірним є припущення, що мета й сенс життя людини, полягаючи у щасливому бутті, є тотожними: Мета життя – бути щасливим, сенс життя – у тому, щоб завжди бути щасливим. Оскільки людина за своєю сутністю – суспільна істота (Аристотель), мета й сенс життя, як й життєві інтереси, знаходяться у тісному взаємозв’язку з соціальною корисністю, адже усі справи кожної людини так чи інакше пов’язані з існуванням інших.

- Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?

(Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях її реалізації. Усе залежить від характеру людини, вольових зусиль. Для того щоб жити так, як хочеш, треба вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)

Програма дій Пантелеймона Куліша (розроблена у 16 років):

-Поміркуйте, чиє у вас в житті ціль?

-Що треба зробити для її досягнення?

Зробіть свої цілі :

- КОНКРЕТНИМИ

- ВИМІРНИМИ

- ДОСЯЖНИМИ

- РЕАЛЬНИМИ

- ОБМЕЖЕНИМИ В ЧАСІ

  1. Вправа «Аркуш мети»

Мета: вчити ставити перед собою завдання та аналізувати можливі перешкоди для їх досягнення

На аркуші паперу намалюйте будинок (на весь аркуш). Проаналізуйте свої цілі і перешкоди на шляху їх досягнення. (додаток 1)

Обговорення:

Звернути увагу на плакат:

Як досягти мети:

  1. Вправа «Мої ресурси».

Мета: допомогти  визначити свої власні ресурси для розв’язання життєвих задач

Із набору карток «Креатив» кожен учень дістає картку, аналізує її зміст і розповідає, які у нього є ресурси для подолання перешкод на шляху до мети.

  1. Хвилинка релаксації.

Щоранку на хвилину зосередьтеся і (можна навіть у ліжку) подумайте, що вам сьогодні треба зробити. При цьому пригадайте, чому вам необхідно саме це завдання виконати, і налаштуйте себе на відповідний лад .

  1. Рефлексія заняття.

Список  літератури

  1. Зимівець Н.В., Лещук Н.О., Авельцева та ін. Методика освіти «рівний - рівному»: Навч.-метод. Посібник. – К.: Навчальна книга, 2002. – с. 39.
  2. Николай Сорока «Как определить свою жизненную цель?» [http://www.training.com.ua/live/interview/kak_opredelit_svoju_zhiznennuju_cel]

Додаток 1

C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\маме.jpg

Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей

Заняття для учнів 10-х класів

        

       Тетяна Вишинська, практичний психолог Кременчуцького колегіуму №25

Мета: підготувати учнів до сприйняття явища торгівлі людьми як до комплексної проблеми; ознайомити з термінологією з проблеми; розвивати вміння аналізу і спостереження; виховувати повагу до висловлення особистої думки кожного.

Обладнання: ватман, маркери, картки з описом ситуацій.

Хід заняття

  1. Вступне слово.

 Наше заняття приурочене до  Дня боротьби з торгівлею людьми.

  1. «Мозковий штурм».

Записати асоціації з поняттям «Торгівля людьми».

  1. Інформаційне повідомлення.

   Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації: вербування, перевезення, передачі, переховування або отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примушення, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю становища, або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для отримання згоди особи, котра контролює іншу особу. (Протокол про попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми і покарання за неї, ст. 3). 

     Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці ХХ ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних умов, специфіка географічного положення та справжній “хаос” на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну-донора та країну-транзит “живого товару”. Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми.

     За інформацією Міжнародної організації з міграції, за останні роки близько 400 тисяч українців виїхали за кордон з метою працевлаштування, з яких понад 100 тисяч жінок потрапили в секс-індустрію країн-реципієнтів.

      Торгівля людьми, зокрема жінками та дітьми, –– це добре організований транснаціональний злочинний бізнес, тісно пов’язаний з такими явищами як проституція, наркоманія та порноіндустрія. Сучасні українські діти являють собою приманку для іноземних педофілів, продюсерів порнофільмів, сутенерів, особливо враховуючи те, що за різними оцінками від 100 до 200 тисяч з них –– це так звані “діти вулиць”.

     Для України проблема торгівлі дітьми, фактично, розпочалася з масового незаконного усиновлення українських дітей іноземними громадянами. Як було встановлено спеціальною слідчою комісією Верховної Ради України, ці дії мали характер завуальованої торгівлі неповнолітніми.

    Проблема полягає в тому, що розслідування, та й виявлення, таких злочинів –– практично неможливе. Транснаціональна злочинність виробила добре відпрацьований механізм здійснення торгівлі людьми, при якому прослідкувати рух “живого товару” надзвичайно важко. Окрім цього, існує високий рівень латентності серед правоохоронних органів нашої держави, що явно не сприяє боротьбі з работоргівлею.

        Проте, слід зазначити, що останнім часом намітились певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми торгівлі людьми як пересічних громадян, так і представників владних структур. В Україні створено правову базу для боротьби з торгівлею людьми: КК України в ст. 149 встановлює відповідальність за цей вид злочину, розроблено урядову програму щодо запобігання торгівлі жінками і дітьми. До речі, Україна стала третьою державою Європи, поряд з Бельгією і Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином.

Основними елементами в акті торгівлі є:

    Міжнародні організації і представництва багатьох країн світу привертали увагу тільки до частини проблеми торгівлі людьми, а саме торгівлі жінками з метою використання в примусовій проституції. Насправді, предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від віку і статі: чоловіки – з метою експлуатації в праці, діти – з метою використання в жебрацтві, будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів.

Способи використання людини:

  1. Примусова праця.
  2. Примусові секс-послуги.
  3. Примусововий шлюб.
  4. Примусові репродуктивні органи.
  5. Примусове донорство.
  6. Примусове усиновлення.
  7. Примусове використання в збройних конфліктах.

  1. Гра «Що трапилось?»

Робота в групах. Учні діляться на три групи і кожна група отримує картку з коротким описом ситуацій, пов’язаних з порушенням прав людини та торгівлею людьми. Необхідно визначити, чи є тут ознаки торгівлі людьми, які саме. На роздуми дається 2-3 хвилини.

Приклади ситуацій:

Ситуація 1. Юрій уже два місяці працює в Європі за туристичною візою. На початку другого місяця роботодавець сказав, що грошей не заплатить.(експлуатація).

Ситуація 2. Михайло знайшов роботу в Росії за об’явою в газеті. Заплативши фірмі гроші за працевлаштування, він разом з 23 чоловіками поїхав до Росії. Представник фірми повинен був зустрічати їх на пероні, але ніхто не зустрів. У місті їх ніхто не чекав – роботи не було навіть для місцевих жителів (ошукування).

Ситуація 3. Знайомий Сергія запропонував заробити багато грошей на будівництві в Польщі. Потрібен тільки квиток, а там роботодавець відкриє їм робочу візу. Прибувши на місце, Сергій дізнався, що буде працювати нелегально. У нього забрали паспорт, з території не можна було виходити. Жив він у бараках, працював без вихідних 14-16 годин на добу (ситуація торгівлі людьми).

  1. Вправа «10 міфів про торгівлю людьми»

Обговорити з учнями існуючі міфи про торгівлю людьми

Міф перший: зі мною такого не станеться

     Існує стереотип, що лише малоосвічені люди можуть стати жертвами торговців людьми. "Зі мною такого не станеться", - так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.

      За статистикою МОМ, 54 % жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту.

      "П'ять років тому вербувальники працювали відкрито, по великим містам. Вони просто підходили до людей на вулиці і пропонували роботу за кордоном - розповідає координатор Національної гарячої лінії з питань запобігання торгівлі людьми Ірина Огороднійчук. - Зараз вони перебралися в регіони, де не вистачає інформації".

      До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати нові способи вербування. Наприклад, нещодавно на телефон гарячої лінії зателефонував чоловік із Луганська і розповів, що деяка організація запрошує дівчат працювати на Ямайку, прикриваючись іменем Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда", який, власне, і координує Національну гарячу лінію...

      Загалом у світі від торгівлі людьми потерпає близько 800 тисяч чоловіків, жінок та дітей щороку. Торгівля людьми - це кримінальна індустрія, яка нині займає третє місце за розмахом і швидкістю зростання.

Міф другий: друзі та родичі не можуть виявитися замішаними в торгівлі людьми

Друзі і родичі - це люди, яким найбільше довіряють. Якщо людина не завжди повірить сумнівному оголошенню у місцевій газеті, то вона схильна вірити словам своїх знайомих. Іноді вербувальники і самі не знають, що вони залучені у сферу торгівлі людьми.

    Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що пропрацювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших "працівників". Залякані жертви повертаються додому і замість того, щоб сповістити правоохоронні органи, проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів.

      За інформацією МОМ, в Україні 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.

Міф третій: потенційні жертви експлуатації знають, що їх може очікувати і готові до цього

   Ірина Огороднійчук пригадує випадок, що стався минулого року, коли за телефоном гарячої лінії звернулася молода дівчина.   Її та ще трьох її подруг запрошували танцювати у російському VIP клубі. Уже під час розмови стало зрозуміло, що дівчат запрошують зовсім не танцювати, але як фахівці гарячої лінії не намагалися переконати молоду панянку, вона відмовлялася їм вірити. Проте номери телефонів російських організацій, що займаються захистом постраждалих від торгівлі людьми, все ж взяла.

      Через тиждень зателефонували з російської організації і попросили забрати дівчат. Потрапивши до так званого "VIP клубу", дівчата були змушені займатися проституцією. У них були вилучені всі документи і особисті речі, обмежена їхня свобода.    Дивом одній із них вдалося зателофонувати російській організації і за тиждень дівчат звільнили із сексуального рабства, в яке вони потрапили. По приїзді до Києва, танцівниці були настільки шоковані, що довго не могли наважитися розповісти, що з ними сталося за кордоном.

   Така ситуація є поширеною, і рожеві окуляри, через які дивляться на роботу за кордоном, часто перетворюються чорну пов'язку на очах у жертви.

Міф четвертий: робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині

Росія, в очах багатьох українців, досі є "братньою державою", яку навіть важко вважати "закордоном". Відсутність візового режиму, володіння мовою і нібито заможніше життя російських громадян, підштовхує наших співвітчизників погоджуватися на сумнівні пропозиції.

   Тим не менш, Росія зараз - основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих (дані МОМ 2007-2008 років).

    Друге місце займає сусідня Польща (20%). Щоправда підписання договору про легальне працевлаштування між Україною і Польщею дає надію на зменшення ризику потрапляння до тенет работоргівців, але лише за умови, якщо майбутній працівник ретельно перевіряє діяльність фірми і всі необхідні документи (наприклад, ліцензію, копію дозволу на працевлаштування громадян України, трудовий договір зрозумілою мовою тощо).

    На третьому місці - Туреччина.

Міф п'ятий: торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону

Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора. За статистикою МОМ, у 2008 році 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили у рабство у межах України.

    Найбільше від цієї проблеми страждають діти - одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, аби потрапити у неволю, їм не потрібно перетинати кордон - пройдіться лише вулицями вашого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків...

     А восени минулого року у Чернівецькій області було затримано групу сутенерів, які направляли дівчат до Києва займатися проституцією. Вербувальники ходили по барам і нічним клубам Чернівців, знайомилися з дівчатами і пропонували їм хорошу роботу по догляду за дітьми у Києві, обіцяючи непогані гроші. Найбільшу увагу вони звертали на неповнолітніх дівчат із інтернатів або неблагополучних сімей.

     У столиці дівчат селили разом з охоронцем на орендованій квартирі і машиною відвозили до клієнтів, знущаючись за будь-яку провинність, піддаючи дівчат залякуванню і тортурам. Троє із п'яти дівчат, що стали жертвами сексуального рабства, були неповнолітніми.

Міф шостий: у рабство потрапляють лише жінки задля сексуальної експлуатації

       За статистичними даними МОМ, з 820 випадків торгівлі людьми у 2008 році, 625 постраждалих особи були жінками, і 195 чоловіками.

    24% чоловіків - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший "зі мною такого не станеться" стосується їх у першу чергу.

      Багато тих, хто постраждав від сексуальної експлуатації не усвідомлюють себе як жертв злочину і вважають, що їм просто не пощастило із працедавцем!

Більшість чоловіків була залучена до трудової експлуатації, але траплялися випадки залучення до жебрацтва, сексуальної експлуатації, вербовки військовими в гарячі точки і торгівлі органами.

    Олександр зі Львова нелегально виїхав до Іспанії разом з дружиною і працював там на будівництві. Одного разу він упав з драбини і сильно забився.   Звичайно, ніякої страховки у нього не було, а працедавець умив руки. Коли чоловік повернувся зі шпиталю, виявилося, що у Олександра вирізали нирку.   Це ніяк не в'язалося з висновком лікарів про струс мозку і незначну гематому. Винних шукають до цього часу.

Міф сьомий: довести вину і покарати торгівців людьми неможливо

    Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

       За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини" Кримінального кодексу України.

     Серед них є успішні історії покарання злочинів, як історія Дарини. Родичка 15-літньої Дарини (ім'я змінено), мати якої зловживала алкоголем, переконала дівчинку поїхати хатньою робітницею до Туреччини.

       У Стамбулі злочинниця передала дівчинку до рук сутенерки, яка, забравши всі документи, тримала Дарину під наглядом. Вона відвозила її до клієнтів, а за спроби втекти чи украсти документи, сутенерка знущалася над нею, била і топила у воді.

           Над Дариною зжалився коханець сутенерки і допоміг їй втекти. По приїзді додому, Дарина розповіла все своїй бабусі, і вони разом звернулися у міліцію. Слідство тривало близько чотирьох місяців.     В результаті родичка Дарини була засуджена до 5 років позбавлення волі та виплати грошової компенсації в розмірі 10 000 гривень, а Дарина була направлена для отримання соціальної допомоги до місцевої громадської організації, яка опікується постраждалими від торгівлі людьми.

             Вона отримала реінтеграційну допомогу, включаючи супровід психолога, адвоката, соціального працівника. Нині дівчина працює, отримуючи компенсаційні витрати. Проте не всі постраждалі від торгівлі людьми такі сміливі, як Дарина. Більшість намагається забути, що з ними сталося, вони бояться або ж морально не витримують затяжного судового процесу.

    Так, Світлана (ім'я змінено), повернувшись в 2006 році із турецького полону, спершу хотіла викинути всі неприємні спогади із пам'яті, а потів вирішила, що злочинці мають бути покарані і звернулася в правоохоронні органи.   Справа триває до цього часу, але до суду іще далеко.

"Я втомилася кожного разу дивитися в обличчя цим людям. Я просто боюсь" - розповідає Світлана.

Міф восьмий: торгівля людьми обов'язково включає застосування сили

   Трафікери використовують психологічний примус, який може виявитися значно ефективнішим за фізичні розправи.

      "Постраждалим обіцяють, що їх випустять після того, як вони відпрацюють "борг", який лише росте. Людина вірить і працює, працює... Або, наприклад, якщо постраждала особа з невеликого села, де всі одне одного знають, експлуататори можуть застосовувати метод залякування: мовляв, якщо ти не зробиш того, що тобі кажуть, ми розвісимо твоє оголене фото по всьому селу", - розповідає Ганна Антонова, співробітник Програми протидії торгівлі людьми МОМ в Україні.

               Нині деякі торгівці людьми тримають своїх "працівників" лише до кінця терміну закінчення візи, відправляють додому для її поновлення, а потім, внаслідок залякувань або боргової залежності, змушують їх повертатися. Інколи жертвам приплачують якийсь мізер, через що вони починають відчувати себе причетними.

               Моральний тиск, залякування, погрози вчинити шкоду рідним, вилучення документів, використання психотропних речовин складають неповний перелік різноманітних засобів впливу на жертву. А сила застосовується в останню чергу - кажуть фахівці.

Міф дев'ятий: потерпілим від торгівлі людьми ніхто не допомагає

     Принаймні тридцять громадських організацій по всій Україні допомагають постраждалим від торгівлі людьми, надаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу. В громадських організаціях працюють справді небайдужі люди, жертвам забезпечується конфіденційність і безоплатність послуг.

З 2002, за підтримки МОМ, було засновано Медичний Реабілітаційний Центр, а також 5 притулків для постраждалих від торгівлі людьми у регіонах. 91% потерпілих після проходження курсу реінтеграції були працевлаштовані або повернулись до навчання, і лише 2% виїхали за кордон з різних причин.

У рамках реінтеграції потерпілих було ініційовано програму навчання мікро-підприємництву, за якою потерпілі отримали можливість започаткувати більше ніж 79 власних підприємств.

      Національна гаряча лінія надає консультації з питань попередження торгівлі людьми, включаючи допомогу жертвам, інформацію з безпечного працевлаштування за кордоном, перевірку фірм-посередників тощо.

Номери гарячої лінії: 8 800 500 22 50 або 8 800 505 50 10 (зі стаціонарного телефона), 527 з мобільного Білайн, Київстар, Лайф, або МТС. Всі дзвінки на ці номери у межах України безкоштовні.

Міф десятий: держава виділяє достатньо коштів на боротьбу з торгівлею людьми в Україні

 На жаль, українська держава не виділяє окремого фінансування на реінтеграцію постраждалих від торгівлі людьми, незважаючи на те, що існує Державна програм проти торгівлі людьми до 2010 року з фінансуванням приблизна у півтора мільйони гривень. Ця сума розрахована на 24 області і Крим терміном на п'ять років і використовується в основному на превентивні заходи.

Допомога постраждалим у такій ситуації стає можливою лише завдяки міжнародним фондам.

Представництво МОМ в Україні оцінює потребу у фінансуванні лише на реінтеграцію потерпілих від торгівлі людьми (не включаючи витрати на попередження торгівлі людьми та кримінальне переслідування злочинців) у сумі від 25 тисяч гривень в рік на кожну область.

Довідка:

    "Торгівля людьми" означає найм, перевезення, переміщення, приховування або прийняття осіб, використовуючи погрози або силу чи інші форми примусу, насильницького викрадення, обману, шахрайства, зловживання владою або безпорадним станом або отриманням плати чи вигоди для досягнення згоди особи, що має владу над іншою, з метою експлуатації. Експлуатація включає в себе як мінімум примушення інших до проституції або інші форми статевої експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство та діяльність подібну до рабства, поневолення або видалення внутрішніх органів.

Генеральна Асамблея ООН, 2001 "Протокол про протидію і запобігання торгівлі людьми"

  1. Вправа «Піраміда».

Побудуємо піраміду знань і позитивних почуттів (Які знання та враження винесли з цієї зустрічі?)

Список літератури

  1. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч. -  метод. Посібник. /К.Б. Левченко, О.А. Удалова,  І. М. Трубавіна та ін..; Заг.ред. К.Б. Левченко та О.А. Удалової. – К. «Юрисконсульт», 2006.
  2.  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3739-17
  3. Наталія Довгопол « 10 міфів про торгівлю людьми» [http://life.pravda.com.ua/technology/2009/02/19/14293/]

ФОТОВЕРНІСАЖ

ФОТОВЕРНІСАЖ

ФОТОВЕРНІСАЖ

ФОТОВЕРНІСАЖ

МАН. ЯК ПРЕДСТАВИТИ СВОЮ НАУКОВУ РОБОТУ

Тема: Дослідження особливостей структури образу майбутнього материнства у дівчат раннього юнацького віку

Автор: учениця 10-А класу Кременчуцької гімназії № 6 Закревська Наталія.

Науковий керівник: практичний психолог гімназії Хорольська Оксана Олександрівна.

Материнство як одна із складових репродуктивного здоров’я нації будь-якої країни знаходиться у центрі уваги і влади, і науковців. Особливого значення проблема материнства набуває сьогодні. Сучасні молоді жінки виявляються психологічно непідготовленими до виконання чи не найважливішої своєї функції – материнської. На це вказують наступні факти: збільшення випадків переривання вагітності, зниження дітородної активності населення, зростання кількості відмов від немовлят, поява бездоглядних дітей, дітей-жебраків.

Хочеться зазначити, що науковці одностайно роблять висновок про відсутність адекватного підходу та теоретичної концепції для вивчення феномену материнства, і необхідність продовження дослідження материнства як цілісного явища.

Материнська сфера є динамічним утворенням, що формується протягом усього життя, а юнацький вік для становлення материнства є визначним, бо є підготовчим періодом для жінки перед безпосереднім входженням в роль матері. До того ж  даний період є малодослідженим. В цьому і полягає актуальність нашої наукової роботи, а її новизна у тому, що ми співвіднесли окремі типи гендерної ідентичності з певними особливостями ставлення до майбутнього материнства.

Гіпотеза: переважання фемінінних або маскулінних або андрогінних якостей впливає на формування образу материнства особистості старшокласниць.

Об’єктом дослідження є психологічний зміст материнства.

Предметом дослідження виступають особливості структури образу материнства старшокласниць у яких переважають фемінінні, маскулінні або андроненні якості.  

Мета дослідження полягає у визначенні особливостей психологічної готовності старшокласників до материнства та шляхів її формування під час навчання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

1) здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження;

2) визначити психологічну готовность старшокласників до материнства;

3) розробити профілактичні й психокорекційні заходи, які сприятимуть формуванню психологічної готовності до материнства старшокласників.

Нами були використані такі методики:

1. Опитувальника Сандри-Бем „Вивчення маскулінності-фемінінності”.

2. Проективна методика „Я і моя майбутня дитина” автор Філіпова Г. Г.

Вибірку досліджуваних склали дівчата  10- х та 11-х класів Кременчуцької гімназії № 6 у кількості 62 осіб.

Емпіричне дослідження проводилося у два етапи.

На першому етапі нами було проведене скринінгове дослідження всього масиву вибірки за допомогою опитувальника Сандри-Бем „Вивчення маскулінності-фемінінності”, з метою виділення осіб, які мають яскраво виражені риси фемінінності або маскулінності та андрогінності.

В результаті обробки отриманих даних, високі показники фемінінності виявлено у 32 дівчат (що становить 52 %), риси маскулінності домінують у  11 старшокласниць (що становить 17 %), така риса як андрогінність виражена у 19 осіб досліджуваних (що становить 31 %).

Спираючись на отримані результати, були сформовані експериментальні групи за критерієм високого рівня вираженості відповідних якостей.

На другому етапі на основі аналізу результатів проективного тесту „Я і моя дитина” автор Філіпова Г. Г. нами було виділено чотири типи ставлення старшокласниць до майбутнього материнства: адекватиний, тривожний, ейфоричний та ігноруючий.

Розглянемо представленість даних типів ставлення до майбутнього материнства  у представників з домінуванням фемінінних рис особистості.

№ п\п

Типи ставлення до майбутнього материнства

% співвіднесення

1.

Адекватний

16 осіб (50 % )

2

Тривожний та невпевнений

10 осіб (31,25 %)

3

Ігнорований

3 особи (9,4 %)

4

Ейфоричний

3 особи (9,4 %)

Присутність високого рівня тривожності до майбутнього материнства, на нашу думку, пов’заний з широким розповсюдженням у суспільстів страхів, які пов'язані з періодом вагітності і пологів та відсутністю у значної кількості дівчат досвіду взаємодії з дітьми немовлячого віку (більшість дівчат даного типу виховання із однодітних сімей чи є наймолодшими дітьми в сім’ї).

Допомога даній категорії дівчат повинна базуватися на нейтралізації страхів, що пов’язані з репродуктивною функцією.

Проаналізуємо представленість типів ставлення до майбутнього материнства  у представників з домінуванням маскулінних рис особистості. 

№ п\п

Типи ставлення до майбутнього материнства

% співвіднесення

1.

Адекватний

2 особи 18 %

2

Тривожний та невпевнений

3 особи 27 %

3

Ігнорований

6 осіб 55 %

4

Ейфоричний

0 %

Найбільш розповсюдженим у представників даної групи є ігнорований тип ставлення до майбутнього материнства. На нашу думку, це пов’язано із тим, що у даівчат спостерігається вкрай низький рівень психологічної готовності до материнства (уявлення про материнство не повністю сформованє, потреба у материнстві не актуалізована). Ми вважаємо, що ігноруючий тип ставлення виступає в ролі захисного психологічного механізму, витіснення негативних почуттів пов'язаних з ситуацією материнства. Старшокласниці схильні розглядати материнство як фактор, що обмежує їхню особистісну реалізацію.

Дівчата даної групи потребують найбільш інтенсивної роботи, спрямованої на підвищення цінності можливості жінки реалізуватися у ролі матері.

Розглянемо представленість типів ставлення до майбутнього материнства  у представників з домінуванням андрогінних рис особистості.

№ п\п

Типи ставлення до майбутнього материнства

% співвіднесення

1.

Адекватний

5 осіб (26 %)

2

Тривожний та невпевнений

2 особи (11 %)

3

Ігнорований

3 особи (16 %)

4

Ейфоричний

9 осіб (47 %)

У даній групі дівчат найбільш вираженим є ейфоричний тип ставлення до майбутнього материнства. Це вказує на відсутність чіткого уявлення про можливі труднощі, які пов’язані із виконанням материнських функцій, турботи про дитину, і відображає наявність у них нереалістичного та інфантильного уявлення про ситуацію материнства, та неготовність до практичного виконання конкретних материнських функцій.

Дана категорія старшокласниць потребує ознайомлення з реальними знаннями, які стосуються розвитку та виховання дітей. Також  у дівчат необхідно формувати конкретні уміння та навички, що стосуються виконання материнських функцій.  

Виходячи із вище наведених діних можна зробити висновок про те, що найбільш сприятлива ситуація в плані психологічної готовності до материнства спостерігається серед дівчат фемінінного типу.

Більш-менш позитивна ситуація спостерігається серед осіб андрогінного типу, незважаючи на те, що дані дівчата також потребують певного психокорекційного впливу. При низькому рівні готовності до практичного виконання материнських функцій і певній ідеалізації майбутньої дитини, позитивну компенсуючу роль відіграє висока цінність майбутнього материнства.

Найбільш несприятливі тенденції спостерігаються у групи дівчат маскулінного типу особистості, у яких наявні певні викривлення у розвитку материнської сфери. Дана группа старшокласниць в першу чергу потребує індивідуальної роботи, спрямованої на формування психологічної готовності до материнства. Таким чином наша гіпотеза підтвердилася.

 Два світи

Заняття для старшокласників 

       Юлія Кириченко, практичний психолог Кременчуцької ЗОШ №26

 

«Чоловічий світ і жіночий – це, по суті,

дві культури із зовсім різним життєвим досвідом»

                                                                                                                          Кейт Міллер

Мета: Підготовка учасників до  уявлення проблеми стосунків статей у сучасному суспільстві.

Час: 50 хвилин.

Вступ. 5-7 хвилин

Розділимо дошку навпіл і запишемо: (особливості чоловіків, жінок)

Жінки – дівчата                                       Чоловіки – хлопці

Покірні                                                      Вольові

Ніжні                                                          Багаті

Дбають про зовнішність                          Цікавляться зовнішністю жінки

Кокетки                                                     Відповідальні

Обговорення

Після обговорення підсумувати, що явними і незмінними є фізіологічні відмінності, а соціальні та психологічні риси ми засвоюємо в родині, в школі, у спілкуванні з однолітками, у ЗМІ тощо.

Ведучий Якби ви були інопланетянами, то інформацію про жінок та чоловіків ви могли б одержати, тільки з цих картинок. Опишіть очевидну та приховану суть малюнків. Можна поділити учнів на 4 групи.(різноманітні малюнки з журналів). Коментарі учнів записуються на дошці. В ході обговорення «утворити» образ чоловіка та жінки.Час 10 хв.

Міні-лекція. 5 хв.

Стать – це одна з основних категорій, за допомогою яких людина сприймає та пізнає світ. З одного боку, стать можна обмежити лише біологією: хромосоми, гормони, вторинні статеві ознаки і т.д. З цього погляду стать людини – це певна сума цих ознак, і всі ми  належемо до однієї з двох окремих груп – чоловічої або жіночої. З іншого боку, стать, в сучасних умовах гендер, - це ще і культурний та психологічний термін, що визначає кількість мужності або жіночості в людині.

"Гендер" – поняття, що увійшло у вжиток із соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступу до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства.

В сучасних умовах світової культури еволюціонує контекст стосунків "жінка - чоловік", змінюються їхні поведінка та інтелект, становище у світі та приватному житті. І це природно, адже вся ідеологічна, організаційна система світового співтовариства і кожного національного суспільства побудована на маскулінних цінностях, на збереженні патріархального status quo як форми чоловічої активності.

Сьогодні людство вчиться врівноважувати чоловічі і жіночі риси в кожній особі. Нова епоха в нашій Україні може бути побудована тільки на фундаменті рівностей статей, яка дасть змогу кожній особистості досягти самореалізації і стати рівноправними творцями нашої держави.

Дискусія: "Гендер і сім'я"

Аудиторія поділяється на 5 груп, кожна з яких готується до презентації своєї теми.(створення колажу). Підготовка 10 – 15 хвилин. Для наочності учасники можуть використовувати схеми, малюнки та інше. Після обговорення в групах презентуються свої погляди на проблему для колективної дискусії. Теми для обговорення в групах:

  1. Гендерний розподіл домашньої праці.
  2. Участь батька, матері та інших членів сім'ї у вихованні дітей.
  3. Права та обов'язки чоловіків і жінок у сім'ї.

Вправа "Моя найкраща гендерна риса" 10 хвилин

Мета виявлення уявлень про себе в очах інших, усвідомлення власних гендерних характеристик.

Кожен учасник бере папір і ручку та описує власні риси, які, як йому здається, він має в очах інших. Треба писати дуже  швидко і спонтанно, без роздумів та перевірки тексту. Обговорення відбувається у малих групах, по 3 – 4 особи. Зачитується написане. Обговорення

Підсумок. 3-5 хвилин

 Коли хтось хоче скривдити іншого, він вірить у те, що той менш гідний, ніж він сам. Люди, що будують свої стосунки на принципі насильства, вважають, що вони мають усі права і владу, можуть контролювати інших. Вважаючи так, кривдники дозволяють собі застосовувати насилля з певністю, що хтось заслуговує на погане ставлення, тобто - на дискримінацію.

Стереотипи поведінки чоловіка і жінки і тиск з боку суспільства щодо дотримання цих стереотипів призведе до жорстокості і насильства.

Література

  1. Гендерний розвиток особистості/ Н.Городнова. – К.: Шк.світ,2008.
  2. Гендерні стереотипи та їх вплив на формування особистості школяра  Психолог. -2008р.  №11.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  ДОСВІДУ РОБОТИ  

Банк даних учнів,

 які потребують особливої уваги 

 

Ніна Поляцкова, практичний психолог , соціальний педагог Кременчуцької ЗОШ №27

Індивідуальна картка соціально-психологічного супроводу дитини

1.Прізвище, ім’я, по батькові дитини _________________________________

2.Клас_________________

3.Дата народження_____________

4.Домашня адреса___________________________________________________

5.Контактні телефони: _____________________________________________

6.Батьки:

мати:____________________________________________________________

батько:___________________________________________________________

7.Класний керівник__________________________________________________

8. Запит (від кого, короткий зміст)__________________________________________

________________________________________________________________________

9.Згода батьків на здійснення супроводу (дата, підпис) ________________________

10.Короткий анамнез:  ____________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________

11.Інтереси, схильності:___________________________________________________

_________________________________________________________________________

12. Діагностична робота з учнем

Дата проведення

Методика (автор, назва, спрямування)

Результат

Рекомендації

13. Робота з батьками (бесіди, зустрічі, консультації)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

14. Робота з педагогічними працівниками (консультації, рекомендації)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

15.Результати проведення корекційно-розвивальної роботи з учнем

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

16. Загальні рекомендації ____________________________________________

Індивідуальний план супроводу дитини,

яка потрапила у складні життєві обставини

Прізвище, ім’я, по батькові дитини ________________________________________

Дата звернення _________________

Координатор випадку____________________________________________________

Склад тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини _______________________________________________________________________

Заходи

Відповідальний

Термін

Відмітка про виконання

Результа-тивність

Психологічні

- консультування;

- психолого-педагогічна діагностика;

- корекція та реабілітація;

- мінімізація наслідків травм від жорстокого поводження;

- інше.

Соціально-педагогічні

- просвітницька робота з сім’єю та дитиною;

- залучення дитини до позаурочних та позашкільних заходів, гурткової роботи;

- формування у дитини соціально важливих навичок;

- визначення та зниження ризиків впливу соціуму на дитину;

- індивідуальні консультації з навчальних предметів;

- інше.

Медичні

- організація медичного огляду

- відновлювальна  терапія;

- психіатрична допомога;

- профілактичні заходи;

- санаторно-курортне лікування;

- медичне спостереження;

- інше.

Юридичні

  • допомога у захисті прав та інтересів;
  • представлення інтересів дитини у суді;
  • допомога в оформленні документів, пенсії, опіки тощо;
  • відновлення втрачених документів

Економічні (із залученням інших організацій, установ)

- грошова допомога;

- придбання ліків, вітамінів, продуктів харчування, одягу;

- інше.

Додаткові заходи (за результатами перегляду результативності плану)

Індивідуальна картка соціально-психологічного супроводу дитини

1.Прізвище, ім’я, по батькові дитини _________________________________

2.Клас_________________

3.Дата народження_____________

4.Домашня адреса___________________________________________________

5.Контактні телефони: _____________________________________________

6.Батьки:

мати:____________________________________________________________

батько:___________________________________________________________

7.Класний керівник__________________________________________________

8. Запит (від кого, короткий зміст)____________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

9.Згода батьків на здійснення супроводу (дата, підпис) ___________________

10.Короткий анамнез:  ______________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

11.Інтереси, схильності:_____________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

12. Діагностична робота з учнем

Дата проведення

Методика (автор, назва, спрямування)

Результат

Рекомендації

13. Робота з батьками (бесіди, зустрічі, консультації)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

14. Робота з педагогічними працівниками (консультації, рекомендації)

____________________________________________________________________________________________________________________________________

15.Результати проведення корекційно-розвивальної роботи з учнем

____________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________

16. Загальні рекомендації _________________________________________________

______________________________________________________________________

Індивідуальний план супроводу дитини,

яка потрапила у складні життєві обставини

Прізвище, ім’я, по батькові дитини ________________________________________

Дата звернення _________________

Координатор випадку____________________________________________________

Склад тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини _______________________________________________________________________

Заходи

Відповідальний

Термін

Відмітка про виконання

Результа-тивність

Психологічні

- консультування;

- психолого-педагогічна діагностика;

- корекція та реабілітація;

- мінімізація наслідків травм від жорстокого поводження;

- інше.

Соціально-педагогічні

- просвітницька робота з сім’єю та дитиною;

- залучення дитини до позаурочних та позашкільних заходів, гурткової роботи;

- формування у дитини соціально важливих навичок;

- визначення та зниження ризиків впливу соціуму на дитину;

- індивідуальні консультації з навчальних предметів;

- інше.

Медичні

- організація медичного огляду

- відновлювальна  терапія;

- психіатрична допомога;

- профілактичні заходи;

- санаторно-курортне лікування;

- медичне спостереження;

- інше.

Юридичні

  • допомога у захисті прав та інтересів;
  • представлення інтересів дитини у суді;
  • допомога в оформленні документів, пенсії, опіки тощо;
  • відновлення втрачених документів

Економічні (із залученням інших організацій, установ)

- грошова допомога;

- придбання ліків, вітамінів, продуктів харчування, одягу;

- інше.

Додаткові заходи (за результатами перегляду результативності плану)

Формування психологічної компетенції вчителя

Заняття з педагогічними працівниками

        

       Тетяна Калінчук, практичний психолог Кременчуцької гімназії №5

Мета: створити умови,які допоможуть учителю краще зрозуміти себе та учнів, а також усіх людей які його оточують.

Завдання: - розвивати уміння бути у злагоді з собою та оточенням;

Хід заняття:

1.Налаштування:

Під музику В. Моцарта перегляд слайдів «Осіннє золото». (Додаток 1)

Мета: урівноважити відчуття присутніх, викликати естетичні почуття.

2.Очікування:

Мета: мотивація.

- На «градуснику»- від 1 до 12 балів. Поставити стікер на ту позначку, на який бал ви сподіваєтеся,що пройде наш захід.

3.Знайомство:  «Квітка»

Мета: краще розуміти себе та інших,розширити пізнання.

  - Намалюйте квітку, з якою ви себе асоціюєте.

4.Інформаційне повідомлення

 Мета: можливість самовираження.

Улюблена квітка вказує на те, як саме поводиться людина у соціумі, чи піддається управлінню та яким чином.

5. «Асоціація»

Мета: знайомити з особливостями особистості.

- То якою б я була?

6. Інформаційне повідомлення. «Особливості навчання «правопівкульних» , «лівопівкульних», «аудіалів», «візуалів» та «кін естетиків».

Мета: розширити уявлення вчителів про особливості навчання дітей.

Особливості навчання «лівопівкульних» та «правопівкульних»  дітей.

Ліва півкуля головного мозку відповідає за свідомість, конкретне мислення, логіку, математичні обчислення, розрахунки. Ліва півкуля відповідає за мовлення, читання і письмо, а також за нашу рухову сферу.

Лівопівкульні - оптимісти.

Але консерватори. Мислителі.

Права півкуля керує півсвідомістю і абстрактним мисленням, орієнтацією у просторі і сферою почуттів. Вона відповідає за образну пам’ять, сприйняття музики, інтонації, ритму, інтуіцію.

Правопівкульні - песимісти.

Довше зберігають у пам’яті яскраві враження від почутого і побаченого. Важко прощають. Легко сприймають нове. Творчі люди.

Лівопівкульних дітей краще садити зліва, правопівкульних - справа від дошки.

Найзручніше місце для дитини з перевагою правої півкулі (вони часто бувають шульгами - лівшами) біля вікна. Там достатньо світла і не заважає сусіду по парті. Тоді все, що справа від дитини - в полі його зору, бо все, що зліва - ігнорується.

Ліворукі діти не можуть швидко переключатися з одного процесу на інший. У таких дітей занижена самооцінка, не дивлячись на їхню природну обдарованість.

Вони сумніваються у своїх можливостях і часто переживають глибоку депресію. Тому потребують підтримки і визнання.

Правопівкульні діти сприймають сказане так: не важливо що сказано, важливо як.

Правопівкульним корисно радити, а не давати вказівки.

За сприйняттям інформації дітей можна об’єднати у три групи.

  1. Візуали - отримують інформацію, через сприйняття образів (очима). Тому треба використовувати текстовий дизайн, шрифт, колір, стиль. Візуали мало говорять.
  2. Аудіали - сприймають інформацію на слух, через звуки або проговорювання прочитаного. Для них важливо використовувати різко відокремлений віршоподібний запис (ритм).
  3. Кінестетики - сприймають інформацію через відчуття (на дотик). Ці діти багато жестикулюють, стоять близькодо співбесідника. їм треба до всього торкатися.

Вони вчаться краще, якщо навчання супроводжується практичною роботою.

Які методи навчання можна використовувати.

З «аудіалами» - використовуйте можливості свого олосу: гучність, паузи, інтонації, аудіо-матеріали.

Коли «аудіали» не слухаються, варто сказати: «Тихо», «Ш-ш-ш». Кінестетикам слід пояснювати матеріал повільно, використовуючи жести, дії, дотики. Можна обігрувати інформацію. Кінестики - це практики, а не теоретики. Від них не можна вимагати невідривного сидіння за робочим столом.

Щоб заспокоїти кінестетика, треба підійти і покласти руки на плече (доторкнутися).

З «візуалами» використовуйте слова, які описують форму, які описують форму, колір, місце знаходження предмета. Треба дозволяти таким дітям підкреслювати кольоровими ручками важливе.

Наочні посібники: таблиці, схеми, малюнки, слайди.

Якщо дитина - «візуал» пише контрольну, їй життєво необхідно мати чернетку: аркуш, щоб малювати, креслити, записувати. Якщо школярик - візуал не слухається, йому треба погрозити пальцем, або похитати головою.

Що варто дарувати

«Візуалам» - красиве, естетичне, що буде радувати око: телевізор, фотоапарат, картина, ваза і т.д.

«Кінестетикам» щось приємне на дотик, виготовлене з натурального матеріалу, і те, що не обмежить їх контакт із зовнішнім світом.

Людям - кін естетикам не варто дарувати рукавички: це їх ображає.

«Аудіалам», зазвичай дарують плеєр, магнітолу, записи природніх шумів і т.п.

7. «Подарунки»

Виготовлення карт.

Мета: усвідомлення емоцій, віднайдення ресурсів; розвито творчого потенціалу.

  1. Улюблене прислів`я
  2. Слова пісні
  3. Вірш
  4. Побажання
  5. Афоризм
  6. Цитату з відомого фільму
  7. Анекдот
  8. Тост

«Гадання» на картах.

8.  «Подолання перешкоди»

Мета: неординарний підхід до виконання вправи, подолання страху, сумнівів.

9. Руханка «Ширше коло»

Мета: прояв симпатії, розвиток інтуїції та відчуття єднання один з одним.

   - Гравці ідуть по колу ,тримаючись за руки , один в центрі обирає собі друга, вони присідають, торкаються спинами один одного і за сигналом повертають голови:

             1) в одному напрямку - обіймаються і розходяться

             2) в різні напрямки - тиснуть руки один одному і  розходяться

Гра починається заново.

10. «Незакінчені речення»

Мета: розширення свідомості, віднайдення ресурсу.

                   - Навіть якщо…

                             1) у мене щось не виходить,то…

                             2) мене хтось не долюблює , то…

                             3) я чогось не встигаю зробити,то…

                             4) я з кимось посварилася,то…

                             5) я чогось боюся, то ..

11. «Піраміда Маслоу»

Мета: активізувати знання про основні потреби людини.

12. «Колесо досягнень»

Мета: діагностувати в якій сфері є можливість зростання?

13. «Виготовлення мандали»

Малюнок на колі

Мета: гармонізація внутрішнього стану, розвиток комунікативних навичок, зняття внутрішнього напруження, знаходження власного ресурсу для оптимізації життя.

-  Перед вами 8 сфер нашого життя і кожній сфері відповідає певний колір матеріалу з якого ми будемо виготовляти мандалу.

Мандала – це малюнок на колі. Його використовують для підсилення  енергетики у сферах де її не вистачає. І нехай цей оберіг допоможе вам гармонізувати своє життя.

Матеріал обраний не випадково - це пшоно, єдине зерно на Землі, яке має таку життєву силу, що може проростати навіть після варки, бо не руйнується зародок на клітинному рівні. Тому ми виготовляємо саме з нього мандалу користуючись восьми кольорами

14.Підсумки «Градусник»

- Переставте стікери, якщо в цьому є потреба.

15. «Ти щасливий, якщо….»

Ти щасливий тому, що:

  1. Сьогодні вранці ти прокинувся здоровим, отже, ти щасливіший за 1 млн людей на цій планеті, які не доживуть до наступного тижня.
  2. Ти ніколи не переживав війну, самотність ув’язнення, агонію катування або голод — ти щасливіший, ніж 500 млн осіб у цьому світі.
  3. Ти можеш піти до церкви без страху і загрози ув’язнення або смерті, отже,ти щасливіший, ніж 300 млн осіб у світі.
  4. У твоєму холодильнику є їжа, ти одягнений, маєш дах над головою і постіль — ти багатший за 75 % людей, які цього позбавлені.
  5. Якщо ти читаєш це, то ти не належиш до тих 2 млрд, які не вміють читати.
  6. Ти можеш щодня бачити, чути й обіймати своїх рідних, а хтось такої можливості не має.


Редактор  «Методичного вісника» О.М. Никифоренко, директор КМНМЦ

Матеріал підготувала: Зюман Л.В., методист ЦПС КМНМЦ

Комп’ютерний набір: Зюман Л.В.

Контактні телефони: 3-11-87,3-31-01

Найкраще, що ми можемо дати нашим дітям –  

це навчити їх любити себе