Матеріал Біблійної школи «Помазання достатку і надлишку», м. Київ

Клас: «Слава»

Частина 2. Непослух Господу Ісусу

Урок 15. Звідки взявся непослух Богу?

Базовий вірш послання: «і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край» (2 Хроніки 7:14).

План

Вступ

1. Гріхопадіння людини

Вступ

Через нерозуміння суті гріха або того, що саме Бог називає гріхом, у віруючих сформувалося своє уявлення про гріх, що породило безліч проблем. Читаємо деякі найбільш поширені визначення слова «гріх».

Гріх - дія або думка, що, як правило, асоціюється з прямим або непрямим порушенням релігійних заповідей; рідше - порушення домінантних морально-етичних правил, норм, встановлених у суспільстві.

Гріх - дії, вчинення яких завдає шкоди людині, перш за все, її душі.

Гріх - вчинок, який порушує завіти Бога, Його приписи, дані в священних книгах чи тлумаченнях Його жерців. З нерелігійної точки зору цим поняттям також можна позначити вчинки людини, що порушують суспільні традиції і етичні норми поведінки, встановлені в даному суспільстві.

А тепер, для більш глибокого розуміння суті значення гріха, слід звернутися до давньоєврейського значення цього слова, оскільки саме в ньому відкривається суть.

Слово «гріх», в перекладі з давньоєврейського, найчастіше означає «похибка», «непопадання в ціль».

Отже, робиться наголос на існування визначеної Богом мети або плану для людини, Богом визначеної місії і ухилення від неї людиною. З цього визначення можна зрозуміти, що основна

• суть гріха - це відхилення від чого-небудь, визначеного Богом.

У випадку з людиною - це відхилення від Богом певної для людини місії.

1. Гріхопадіння людини

Тепер давайте прочитаємо з Писання відому нам подію, звану «гріхопадіння людини», і застосуємо до неї вже відоме нам визначення гріха. Читаємо: «…Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» (Буття 3:1). Зупинимося і подивимося, кому це було сказано Богом. Читаємо: «І взяв Господь Бог людину (Адама, жінка створена ще не була), і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Буття 2:15).

Слово «зберігати» в контексті цього вірша означає: припиняти будь-які дії кого-небудь, які йдуть врозріз з тим, як Бог вже сказав чи скаже. Зберігати - це цілком точне Боже завдання. І, щоб Адам міг його виконувати, Богом колись уже про людину було сказано: «…хай панують…» (Буття 1:26).

• Оберігати землю і свою сім'ю від усього, що йде врозріз з волею Божою - було одним із завдань, яке входило в місію людини.

Увага! Це не те, що Богом пропонувалося робити Адаму. Ні. Це була місія людини на землі. Це те, що вона повинна була робити, щоб бути тим, ким вона створена бути.

Читаємо далі: «наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш» (Буття 2:16-17), або будеш відділений від Моєї присутності в твоєму дусі. Ці слова Бога звернені до Адама з огляду на те, що він - вічна особистість, з огляду на те, що він буде мати вічне право вибору, і з огляду на те, що в період вічності може статися щось, що штовхне його переступити волю Бога, тобто бути Богу неслухняним.

Адам в Едемському саду, постійно перебуваючи тільки в присутності Бога, і не думав про те, як бути слухняним Богу, він просто жив і був слухняний тому, що брав від Бога, все, що приходило в його життя: плоди з дерева нехай будуть плодами , світло сонця нехай буде світлом, роса на траві нехай буде росою, нехай буде все, що є, і з'являється. Що не Боже, він не знав, у нього і в думках не було скуштувати від забороненого дерева, про який Бог йому заповів (Буття 2:16-17). Хоча дехто вважає, що з того моменту, як Бог заборонив людині робити це, Адам постійно терпів спокусу зробити це. Але це не так. Як світло стає світлим при наявності темряви, так і спокуса можлива при наявності спокусника. Адам не був спокушений при наявності слова від Бога: «…не їж від нього…» (Буття 2:17), оскільки  у нього не було ні приводу, ні причин їсти з нього, в саду і так вистачало різноманітних плодів.

• Спокуса неслухняності стала перед Адамом тільки при появі на землі спокусника.

Питання: «Але в чому саме був спокушений Адам?».

Тепер читаємо далі: «І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (Буття 3:2-5). Під сумнів була поставлена вся воля Божа. Це був виклик пануванню людини на землі.

Питання: «Адам чув розмову Єви з занепалим духом?». Так. Поява темряви в саду Едемському не стала для них непоміченою, Адам знав з ким спілкується Єва, і знав, що він повинен робити, як покликаний Богом панувати на землі.

«І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв» (Буття 3:6).

Тепер послухайте уважно, що я почув від Духа Святого: «Якби Адам зробив те, що він повинен був зробити як людина, він би не переступив  заборони Бога. Падіння людини відбулося через те, що вона не робила того, що повинна була робити, не була тим, ким створена була бути. Не виконувала покладену на неї місію».

І це абсолютно так:

• Архангел Люцифер впав через те, що вирішив бути тим, ким він, ангел, бути не може, а людина впала, бо не стала бути тим, ким повинна була бути.

Ще раз нагадаємо, який переклад слова «гріх» з давньоєврейського - «похибка», «непопадання в ціль», або «не робити того, що повинен робити». 

• Гріх - це непослух людини тому, що Бог вже визначив для неї.

По відношенню до людини, «грішник» - це той, хто робить щось, що йде врозріз з встановленим для нього Божим планом, отже, слухняний комусь іншому.

• Непослух - це послух чомусь протилежному.

Усі люди, що живуть на землі, завжди комусь слухняні, людина не може бути взагалі неслухняною нікому і нічому, бо людина, як духовне творіння, несуверенна, вона створена Богом, щоб бути кимось відомим, а послух, як свідчення його волі, говорить про те, ким людина вирішила бути веденою: «Хіба ви не знаєте, кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?» (До Римлян 6:16).

І якщо врахувати, що людина - несуверенне духовне творіння, вона не може бути неслухняною нікому, людина створена Богом, щоб бути веденою кимось або бути завжди слухняною комусь. Тобто:

• непослух людини - це її рух у протилежний бік, або у бік від вже кимось визначеної мети.

Це говорить про те, що будь-яку людину, яка не робить того, що повинна робити, можна назвати «грішником», а її дії - гріхом. Тобто згрішити - переступити кимось встановлені правила, волю, статути або закон.

• Мета всього, що йде від сатани, - відвести людину в бік від волі Божої, або зробити її неслухняною.

Те, що зробив Адам, сьогодні в світі гріхом не вважають, і сумно усвідомлювати, але таке зустрічається навіть серед віруючих. В цілому, гріхом серед віруючих вважають блуд, перелюб, вбивство, брехню, крадіжку, тобто відверто проявлені гріховні дії. Адам же не зробив нічого з того, що вважають відвертим гріхом, він просто зробив те, що йому сказав не робити Бог: «…Але з дерева знання добра й зла не їж від нього…» (Буття 2:17), тобто, він не послухав Його волю. Саме в непослуху людини волі Божій для нього був перший гріх людини, який згодом став підставою для гріхів всіх нащадків Адама: «…через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними…» (До Римлян 5:19), або живуть поза Його волею і відокремленими від Бога.

А тепер увага! Написано: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9), і на підставі цього вірша народжені згори, висповідавши гріх і прийнявши своє прощення, забувають про найважливіше, про базовий гріх, про гріх, на якому будує своє царство сатана, про гріх, з якого набирають силу всі гріхи - про індивідуальний непослух. Створюється таке враження, що народженим згори простіше покаятися в явному гріху і продовжувати жити так, як їм здається правильно, залишаючи базовий недоторканим. У Писанні є яскравий приклад, з чого потрібно починати і що важливо завжди пам'ятати, цей приклад представлений в історії з фарисеєм Савлом, що йде в Дамаск.

Питання: «Скільки гріхів перед Господом Ісусом зробив Саул, перш ніж зустрівся з Ним по дорозі в Дамаск?». Дуже багато. Але причиною їх усіх був - непослух Господу. А тепер читаємо, що там сталося: «А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.  А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,  а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!» (Дії Апостолів 9:1-5). А тепер будьте уважні, те, що скаже Савл, буде виходити з його розуміння, що важливо для Бога: «А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?...» (Дії Апостолів 9:6).

Питання: «Які саме гріхи сповідав Савл перед Господом Ісусом?». Тільки один - непослух Господу, сказавши: «Що хочеш, щоб робив?». І з того часу Господь ні разу не дорікав йому в усьому зробленому ним стосовно Його народу. Далі написано: «…А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити» (Дії Апостолів  9:6), або в чому саме ти будеш слухняний, в чому твоя місія. Увага!

• Господь Ісус, щоб вивести Савла з усіх зроблених ним гріхів, ввів його в послух того, для чого саме створив його Бог Отець.

Питання, яке поставив мені Дух Святий: «Чи може птах грішити? Чи може риба грішити? Чи може дерево грішити? ». Я, не кажучи вголос, розумію, що ні. А чому? І Він відповів так: «Вони не можуть ухилитися від визначеного для них, від їх місії, тому вони і стогнуть, як написано: «Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,  що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі» (До Римлян 8:19-22)».

Перш ніж ми перейдемо до наступного уроку, важливо відзначити.

Увага! Сатана, як ангельський дух, сам по собі без участі і згоди народженої згори людини не може змусити її бути неслухняною Божому плану. Народжена згори людина має волю, і в її житті відбувається тільки те, що вона сама або дозволяє, або сіє. Тобто, для того, щоб в житті народженого згори сталась якась подія від сатани, занепалому духу доводиться надавати йому різноманітний цілеспрямований тиск, формуючи різні обставини з метою, щоб народжений згори сам своїми словами або діями вивів себе з послуху Богові і дав місце дияволу. Саме про це сказав Апостол Павло: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє (посіє під тиском духу антихриста), те саме й пожне» (До Галатів 6:7).

Як часто можна чути, як хтось щось зробив, а потім каже: «Я не хотів так поступати, але так склалися обставини». І, звичайно, вони не самі так склалися, є той, хто їх сформував, використовуючи інших людей, і з їх допомогою змусив людину робити або говорити те, що буде робити її неслухняною Господу.

А зараз будьте особливо уважні. Сатана, застосовуючи свої інструменти: скорбота, гоніння, турботи віку цього, зваблювання багатством та різні бажання, впливають на людину в природному фізичному світі, роблячи це, в цілому, через органи чуття: бачити, чути, відчувати, нюхати. Тобто те, що він робить, і те, як він робить, не приховано від почуттів людини.

Мета сатани прихована від почуттів, але не його метод і інструменти. Все відбувається в природному фізичному світі в сфері почуттів людини з метою зробити її неслухняняною тому плану, який Бог затвердив для неї.