Урок 17. Натуральне і товарне господарство

Дуже давно, коли виробництво ще не було розвиненим, усі необ­хідні речі люди виробляли для себе самі. В первісній людській об­щині, а дещо згодом у сім’ї, всі потрібні для життя продукти вироб­лялись спільно членами общини (або сім’ї). Такий тип господарю­вання має назву натуральне господарство.

Натуральне господарство — спосіб господарювання, за якого продукти виробляються суто для власного споживання, а не для продажу та обміну

Розглянемо один приклад. Припустімо, для існування людям необхідні такі продукти: хліб, м’ясо, одяг, посуд. Нехай у нас є чотири відособлені родини (господарські одиниці) Антона, Бори­са, Віктора і Григорія, що виробляють однакові продукти у кіль­кості, достатній для споживання. Отже, потреби в обміні в них не було.

Проте тобі відомо, що людські потреби безмежні. Зростання кіль­кості та урізноманітнення продуктів, необхідних для споживання, робить натуральне господарство неефективним. А вдосконалення засобів праці уможливлює більш продуктивну фор­му організації вироб­ництва.

Люди помітили, що хтось із них краще виробляє одну річ, хтось — іншу. Виготовляючи  один і той самий продукт, люди вдосконалю­вали свою майстерність і підвищували продук­тивність праці, тобто виробляли речі якісні­ше і в більшій кількос­ті. А якщо зосередитись на виробленні лише одного продукту, його ножна виробити значно більше, ніж потрібно родині. Тобто час­тина продукту залишиться для обміну на ті речі, що хотілося б мати. Тому люди почали спеціалізуватися на виготовленні одного виду продукції. Внаслідок цього виникли поділ праці та спеціалізація її.

Поділ праці — це вирізнення й відокремлення певних різновидів трудової діяльності.

Спеціалізація виробництва — це форма поділу праці, коли про­цес виробництва окремих продуктів зосереджується у відособле­них господарських одиницях

Наслідком спеціалізації є зростання продуктивності праці.

Продуктивність праці — це кількість товарів і послуг, виробле­них одним працівником за одиницю часу

Продуктивність праці виробництва одного товару обчислюють у натуральних величинах (штуках, тоннах, літрах). Вона не залежить від зміни ціни, тому ціну не враховують під час розрахунку продук­тивності праці. Для аналізу зміни продуктивності праці використовують індек­сний метод обчислення. Індекс показує, як змінюється вимірювана величина.

Продуктивність у поточному періоді

І прод. = ------------------------------------------------

Продуктивність у базовому періоді

Якщо індекс дорівнює одиниці (100%), то ситуація не змінила­ся; якщо індекс більше одиниці (100%), спостерігається зростання продуктивності праці; якщо індекс менше одиниці (100%), продук­тивність праці знизилася.

Якщо в родині з’являвся надлишок продукту, його слід було обміняти. Спершу виникла децентралізована форма обміну. Тобто щоб обміняти вироблений продукт на необхідний людина мала пе­редусім знайти покупця, якому цей продукт був би потрібний.

Якщо Антон виробляв хліб, то в одному місці він мусив обміня­ти його на м’ясо, в іншому — на одяг, у третьому — на посуд. Проте це було досить незручно. Наприклад, Антон має хліб і хоче обміня­ти його у Григорія на посуд. Але Григорію зараз потрібне м’ясо, а не хліб. У такому разі Антон спершу має йти до Бориса, обміняти хліб на м’ясо, а потім м’ясо обміняти на посуд. Уявляєте, скільки часу витрачалося на цей обмін?

Така форма обміну здійснюється інколи

і в сучасній економіці. Він має назву бартер, чи простий товарооб­мін.

Усі виробники ста­ють взаємозалежними один від одного.

Згодом, із розвитком економічних відносин сформувався централізо­ваний обмін через ринок.

Виникає особа - посе­редник між виробниками.  Це новий суб’єкт економічних відносин. З’являється торговець.

Тепер вже не було потреби шукати того, хто міг би обміняти один товар на інший. Можна було просто продати власний продукт тор­говцю, а в нього потім придбати потрібний товар.

Продукти, вироблені не для власного споживання, а на продаж, мають назву товар.

Виробництво (госпо­дарство) також почали на­зивати товарним.

Товарне господарство – це господарство, за якого вироби призначаються для продажу на ринку та обмінюються за посередництва грошей.

Товарне господарство розвивалося й удосконалювалося, сяг­нувши високого рівня.

 То­варне господарство допо­магає здійснити реальні перетворення в процесі ви- робництва, визначити реальні ціни товару, вста­новити розмір заробітної платні працівникам і зро­бити вигідним виробницт­во саме тих товарів, які насправді потрібні суспільст­ву.