Планети земної групи.

Мета.

Навчальна. Ознайомити з основними характеристиками планет земної групи: Меркурія, Венери, Землі та Марса.

Розвиваюча. Розвивати цікавість до пізнання.

Виховна. Виховувати культуру наукового мислення, спонукати до усвідомлення необхідності захисту екології планети.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Дидактичні матеріали:

• Підручник. Астрономія: 11 кл.: підручник для загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту/ В. Сиротюк, Ю. Мирошніченко.-К.: Вид-во “Генеза”, 2018 -165 с.: іл.
• Відео. Подорож по сонячній системі. Земна група Відео. Тераформування планет земної групи
• Відео. Меркурій
• Відео. Венера   Відео. Венера
• Відео. Земля Відео. Як утворилася Земля Відео. Планета Земля Відео. Огляд Google - планета Земля  Презентація. Земля - планета сонячної системи.
• Відео. Марс Марс - цікаві факти (Час показу 6:06 хв)

План

Хід уроку

1. Організаційний момент. Актуалізація опорних знань.

Перевірка домашнього завдання.

• Критерії самооцінювання виступів учнів

2. Планети земної групи.

Планети земної групи. Планети земної групи (також внутрішні планети) — чотири планети Сонячної системи: Меркурій, Венера, Земля та Марс. По структурі та складу до них можуть бути віднесені і деякі астероїди, наприклад, Веста.

Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію, силікатів та інших важких елементів (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об'єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об'єкта поясу Койпера.

Всі планети земної групи мають таку будову:

• у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.

• мантія складається з силікатів
• кора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.

Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.

Вважається, що на планетах земної групи найвірогіднішим є виникнення життя, тому до пошуку таких планет прикута дуже прискіплива увага. Так у грудні 2005 року вчені з Інституту космічних наук (Каліфорнія) повідомили про відкриття схожої до Сонця зірки біля якої, можливо, формуються скелясті планети.

Відео. Подорож по сонячній системі. Земна група

Меркурій. Меркурій — найближча до Сонця планета Сонячної системи. Обертається навколо Сонця за 87,969 земних діб. Меркурій належить до внутрішніх планет, оскільки його орбіта лежить ближче до Сонця, ніж пояс астероїдів. Після позбавлення Плутона статусу планети Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи.

Орбіта Меркурія значно витягнута (ексцентриситет 0,2056) і нахилена до площини екліптики (7,00°). Середня швидкість його руху орбітою — 47,36 км/с. За всіма цими показниками він тримає рекорд серед великих планет Сонячної системи. Відстань від Меркурія до Сонця змінюється від 46,00 до 69,82 млн км. Період обертання навколо Сонця (меркуріанський рік) становить 87,97 земної доби, а середній інтервал між однаковими фазами (синодичний період) — 115,9 земної доби. Відстань до Меркурія від Землі змінюється від 77,3 до 221,9 млн км, а кутовий розмір для земного спостерігача — від 13" до 4,5".

Період обертання Меркурія навколо своєї осі — 58,646 діб, що становить 2/3 періоду обертання навколо Сонця. Таким чином, за один оберт навколо Сонця планета робить 1,5 оберти навколо своєї осі, і під час проходження перигелію повертається до Сонця почергово то нульовим, то 180-м меридіаном. Тривалість сонячної доби на планеті дорівнює 3 зоряним меркуріанським добам або 2 меркуріанським рокам, що становить близько 175,92 земної доби. Узгодженість обертання планети навколо власної осі з обертанням навколо Сонця — результат дії припливного тертя і обертового моменту гравітаційних сил з боку Сонця, зумовленого відхиленням розподілу мас на Меркурії від концентричного (центр марса зсунуто щодо геометричного центру планети). Через близькість Сонця вплив припливних сил на Меркурій значно більший, ніж на інші планети.

Нахил осі обертання Меркурія становить лише 0,034°, тому сезонних змін, подібних до земних, на цій планеті нема (однак є зміни, спричинені витягнутістю орбіти). Для спостережень із Землі Меркурій — незручний об'єкт. Як внутрішня планета, він не віддаляється від Сонця більш ніж на 28° і видимий лише на фоні вечірньої або ранкової зорі, низько над обрієм, на короткий час. Крім цього в таку пору фаза планети (тобто кут між напрямками від планети до Сонця і до Землі) близька до 90°, і спостерігач бачить освітленою лише половину її диску.

Відео. Меркурій

Венера. Венера — друга планета Сонячної системи. Період обертання навколо Сонця — 224,7 земних діб. Названа на честь Венери, богині кохання з римського пантеону. Це єдина з восьми основних планет Сонячної системи, яка отримала назву на честь жіночого божества. За розміром майже така сама, як Земля.

Венера — внутрішня планета, і на земному небосхилі не віддаляється від Сонця далі 48°. Венера — третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця. Належить до планет, відомих людству з найдавніших часів.

Орбіта Венери ближча до кола, ніж орбіта будь-якої іншої планети Сонячної системи. Її ексцентриситет становить всього лише 0,0068. Період обертання навколо Сонця (венеріанський рік) становить 224,7 земної доби. Іноді Венера підходить до Землі на відстань, меншу 40 млн км.

Венера обертається навколо своєї осі в зворотному напрямку до обертання навколо Сонця, на відміну від Землі та інших планет. Сидеричний період обертання Венери навколо своєї осі (зоряна доба) становить 243,018 земної доби. Тривалість сонячної доби на планеті становить близько 116,75 земних діб.

Як і координати її Північного полюса (пряме піднесення = 272,57°, схилення = +67,14°), його отримано в результаті спільної обробки результатів бортових радіолокаційних і доплерівских вимірювань «Магеллана» і «Венери-15, −16» для 20 опорних точок на поверхні Венери.

Хоча у Венери й Землі близькі розміри, середня густина й навіть внутрішня будова, проте Земля має досить потужне магнітне поле, а Венера його не має.

За однією з сучасних теорій напруженість дипольного магнітного поля залежить від прецесії полярної осі і вектора кутової швидкості. Саме цей параметр на Венері мізерно малий, але вимірювання свідчать про нижчу напруженість ніж та, яку передбачає теорія.

Хоча загального дипольного поля у Венери немає, проте магнітне поле, хоча й досить слабке, на Венері є. У провідному шарі атмосфери, іоносфері, магнітне поле наводиться сонячним магнітним полем і сонячним вітром. Міжпланетне магнітне поле напруженістю близько 10 нТл взаємодіє з іоносферою планети, яка рухається в ньому. Оскільки іоносфера — провідник, у ній з'являються електричні струми, які, у свою чергу, збуджують магнітні поля. Щоправда, вони мають локальний характер, орієнтовані випадково, мають невелику напруженість (15-20 нТл). Взаємодія цих полів з плазмою сонячного вітру ще більше ускладнює явище. Тому у Венери немає радіаційних поясів у традиційному їх розумінні.

Атмосферу Венери відкрив у 1761 році М. В. Ломоносов, який спостерігав проходження планети перед диском Сонця. Атмосферний тиск на середньому рівні поверхні Венери перевищує земний у 92 рази, а густина повітря — в 55 разів. Складається атмосфера Венери з вуглекислого газу з домішкою азоту та слідами інших речовин. Вуглекислий газ та інші складники атмосфери, пропускаючи сонячні промені, дозволяють поверхні нагріватися, але поглинають інфрачервоне випромінювання розігрітої поверхні, що є причиною дуже сильного парникового ефекту. Через це температура на поверхні Венери рекордна для планет Сонячної системи — близько 470°C. Її добові коливання, а також різниця між екватором та полюсами, дуже малі (близько 1—2°C). З висотою температура падає на 8°C/км.

Хмарний шар Венери, що ховає від нас її поверхню, розташовано на висоті 49-68 км над поверхнею, за щільністю він нагадує легкий туман і складається в основному з пари 80-процентної сірчаної кислоти. Хмари Венери рухаються зі сходу на захід за панівними на планеті вітрами і роблять повний оберт навколо її осі за 4 дні, а освітленість на поверхні в денний час схожа на земну в похмурий день.

Оскільки хмари роблять поверхню недоступною для спостережень у видимому світлі, її досліджують переважно радіолокаційними методами.

Відео. Венера

Планетарні характеристики Землі. Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства. Земля належить до планет земної групи і є найбільшою з цих планет у Сонячній системі. Землю іноді називають світом, латинською назвою Терра або грецькою — Гея.

Земля є об'єктом дослідження значної кількості наук про Землю. Вивчення Землі як небесного тіла належить до царини астрономії, будову і склад Землі вивчає геологія, стан атмосфери — метеорологія, сукупність проявів життя на планеті — біологія. Географія дає опис особливостей рельєфу поверхні планети — океанів, морів, озер та рік, материків та островів, гір та долин, а також людські поселення й суспільні утворення: міста й села, держави, економічні райони тощо.

Відео. Земля

Земля обертається навколо Сонця еліптичною орбітою (дуже близькою до колової) із середньою швидкістю 29 785 м/с на середній відстані 149,6 млн км із періодом, що приблизно дорівнює 365,24 доби (зоряний рік).

Земля має супутник — Місяць, який обертається навколо Землі на середній відстані 384 400 км. Нахил земної осі до площини екліптики становить 66°33′22″. Період обертання планети навколо своєї осі 23 год 56 хв 4,1 с. Обертання навколо своєї осі викликає зміну дня і ночі, а нахил осі до екліптики разом із обертанням навколо Сонця — зміну пір року.

Форма Землі — геоїд. Середній радіус Землі становить 6371,032 км, екваторіальний — 6378,16 км, полярний — 6356,777 км. Площа поверхні земної кулі 510 млн км², об'єм — 1,083·1012 км³, середня густина — 5518 кг/м³. Маса Землі становить 5976·1021 кг. Земля має магнітне і тісно пов'язане з ним електричне поля.

Гравітаційне поле Землі зумовлює її близьку до сферичної форму й існування атмосфери.

За сучасними космогонічними уявленнями Земля утворилася з розсіяної в протосонячній системі газопилової речовини. Внаслідок диференціації речовини Землі, під дією гравітаційного поля, в умовах розігріву земних надр виникли і розвилися різні за хімічним складом, агрегатним станом і фізичними властивостями оболонки — геосфери: ядро, мантія, земна кора, гідросфера, атмосфера, магнітосфера. У складі Землі переважає залізо (34,6 %), кисень (29,5 %), кремній (15,2 %), магній (12,7 %). Земна кора, мантія і внутрішня частина ядра тверді (зовнішня частина ядра вважається рідкою). Від поверхні Землі до центру зростають тиск, густина й температура. Тиск у центрі планети 3,6·1011 Па, густина приблизно 12,5·10³ кг/м³, температура в діапазоні від 5000 до 6000 °C.

Відео. Планета Земля           Цікаве про ЗемлюПряма трансляція Землі з космосу

Історія створення Землі. Земля утворилася приблизно 4,54 млрд років тому із дископодібної прото планетарної хмари разом із іншими планетами Сонячної системи. Формування Землі в результаті акреції (захоплення речовини) тривало 10—20 млн. років. Спочатку Земля була повністю розплавленою, але поступово охолола, і на її поверхні утворилася тонка тверда оболонка — земна кора.

Незабаром після утворення Землі, приблизно 4,53 млрд років тому, утворився Місяць. Одна з сучасних теорій утворення єдиного природного супутника Землі стверджує, що це відбулося як наслідок зіткнення з масивним небесним тілом, яке отримало назву Тейя.

Первинна атмосфера Землі утворилася в результаті дегазації гірських порід та вулканічної активності. З атмосфери сконденсувалася вода, утворивши Світовий океан. Попри те, що Сонце на той час світило на 70 % слабше, ніж тепер, геологічні дані показують, що океан не замерз, що, можливо, пов'язано з парниковим ефектом. Приблизно 3,5 млрд років тому сформувалося магнітне поле Землі, що захищає її атмосферу від сонячного вітру.

Утворення Землі і початковий етап її розвитку (тривалістю приблизно 1,2 млрд років) належать до догеологічної історії. Абсолютний вік найдавніших гірських порід становить понад 3,5 млрд років і, починаючи з цього часу, веде відлік геологічна історія Землі. Близько 3-3,5 млрд років тому в результаті еволюції матерії на Землі виникло життя, почався розвиток біосфери — сукупності всіх живих організмів (так звана жива речовина Землі), яка суттєво вплинула на розвиток атмосфери, гідросфери й геосфери (принаймні в частині осадової оболонки). У результаті кисневої катастрофи діяльність живих організмів змінила склад атмосфери Землі, збагативши її киснем, що створило можливість для розвитку аеробних живих істот.

Новий фактор, що справляє могутній вплив на біосферу та навіть геосферу — діяльність людства, що з'явилося на Землі після появи (в результаті еволюції) людини менш ніж 3 млн років тому (єдності щодо датування цієї події не досягнуто й деякі дослідники нараховують 7 млн років). Відповідно, у процесі розвитку біосфери виділяють утворення й подальший розвиток ноосфери. Високий темп росту населення Землі (чисельність земного населення становила 275 млн у 1000 році, 1,6 млрд у 1900 році і більше 7 млрд чол. у 2012 році) і посилення впливу людського суспільства на природне середовище висунули проблеми раціонального використання всіх природних ресурсів і охорони природи.

Відео. Як утворилася Земля

Вчені висували різні гіпотези, що пояснюють народження Землі. У 18 столітті французи стверджували, що причиною виявилася космічна катастрофа в результаті зіткнення Сонця з кометою. Англійці запевняли, що пролітаючи повз світило астероїд відсік його частину, з якої надалі з’явився цілий ряд небесних тіл. Німецькі вчені просунулися далі. Прототипом утворення планет Сонячної системи вони вважали холодну пилову хмару неймовірних розмірів. Пізніше вирішили, що пил був розпечений. Зрозумілим є одне: утворення Землі нерозривно пов’язане з формуванням всіх планет і зірок, що входять до складу системи Сонця.

Сьогодні астрономи і фізики одностайні в думці, що Всесвіт утворився після Великого Вибуху. Мільярди років тому гігантська вогненна куля розлетілася на шматки в космічному просторі. Це викликало гігантський викид матерії, частинки якої володіли колосальною енергією. Саме потужність останньої заважала елементам створити атоми, змушуючи відштовхуватися один від одного. Цьому сприяла і висока температура (приблизно в мільярд градусів). Але через мільйон років простір охолодився приблизно, до позначки 4000 градусів.

З цього моменту почалося утворення атомів легких газоподібних речовин (водню і гелію). Згодом вони згрупувалися в скупчення, званими туманностями. Такими були прототипи майбутніх небесних тіл.

Поступово частинки всередині оберталися все швидше, нарощуючи температуру і енергію, змушуючи туманність стискатися. Досягши критичної точки, в певний момент запустилася термоядерна реакція, яка посприяла формуванню ядра. Так народилося яскраве Сонце.

Молоде світило володіло потужною силою гравітації. Її вплив послужив причиною формування на різних відстанях інших планет з скупчень космічного пилу і газів, в тому числі і Землі. Якщо порівняти склад різних небесних тіл сонячної системи, стане помітно, що вони не однакові. Меркурій в основному складається з металу, найбільш стійкого до впливу сонячного світла. Венера, Земля мають скелясту поверхнею. А Сатурн і Юпітер залишаються газовими гігантами через найбільшу віддаленість. До речі, вони захищають інші планети від метеоритів, відштовхуючи їх від своїх орбіт.

Формування Землі почалося за тим же принципом, який лежав в основі появи самого Сонця. Відбувалося це приблизно 4,6 мільярда років тому. Важкі метали (залізо, нікель) в результаті гравітації і стиснення проникали в центр молодої планети, утворюючи ядро. Висока температура створювала всі умови для низки ядерних реакцій.

Відбувся поділ мантії і ядра. Виділення тепла плавило і викидало на поверхню легкий кремній. Він став прототипом першої кори. У міру остигання планети летючі гази проривалися назовні з надр. Це супроводжувалося виверженнями вулканів. Розплавлена ​​лава формувала надалі гірські породи. Газові суміші утримувалися на відстані навколо Землі силою тяжіння. Вони склали атмосферу, спочатку без кисню. Зустрічі з крижаними кометами, метеоритами привели до появи океанів з конденсату парів і розтопленого льоду. Материки роз’єднувались, знову з’єднувалися, плаваючи в гарячій мантії. Це повторювалося багаторазово майже 4 мільярди років.

Формуючись, Земля посилювала здатність притягувати космічні частинки (камені, астероїди, метеорити, пил). Падаючи на поверхню, вони проникали поступово в надра (діяли відцентрові сили), повністю віддаючи власну енергію. Планета ущільнювалася. Хімічні реакції послужили передумовами утворення перших форм життя – одноклітинних. В процесі еволюції, коли почався фотосинтез, народжувалися нові види – вже багатоклітинні. Вони змогли існувати завдяки появі повітря з киснем і озонового шару. За мільйони років одні живі форми зникали через руйнівні обмерзань, потеплінь, виверження вулканів. Збережені знаходили нові ознаки і можливість пристосуватися до умов, що змінилися.

Наша планета виникла з згустку космічного пилу (туманності) під впливом сонячної енергії, термоядерних реакцій і сили тяжіння. Її формування зайняло так багато років, що в порівнянні з цим людина зі своєю життєдіяльністю займає лише мить з точки зору Всесвіту. Тому кожна людина зобов’язана берегти свій будинок, а не руйнувати його, адже жити йому більше ніде.

Марс. Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця й сьома за розміром і масою. Названа на честь Марса — давньоримського бога війни. Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхні.

Марс — планета земного типу з розрідженою атмосферою. На Марсі є метеоритні кратери, як на Місяці, вулкани, долини і пустелі, подібні до земних. Тут розташована гора Олімп (22 456 м), найвища відома гора в Сонячній системі, і Долини Марінера — величезна рифтоподібна система каньйонів. На додаток до особливостей — період обертання Марса і сезонні цикли також подібні до земних.

Марс — невелика планета, більша за Меркурій, але майже вдвічі менша від Землі за діаметром. Марс має екваторіальний радіус 3396 км і середній полярний радіус 3379 км (обидва значення точно визначені космічним апаратом «Mars Global Surveyor», який почав свою місію на орбіті навколо планети 1999 року). Маса Марса становить 6,418×1023 кг, що вдесятеро менше за масу Землі, а прискорення вільного падіння на його поверхні — 3,72 м/с². Це означає, що об'єкти на Марсі важать лише третину своєї земної ваги.

Через криваво-червоний колір його іноді називають Червоною планетою. Марс довго асоціювали з війною і кровопролиттям, і тому його назвали на честь римського бога війни. У планети є два супутники, Фобос (грец. «Страх») і Деймос («Жах»), які були названі на честь двох синів Ареса і Афродіти (римські варіанти назв — Марс і Венера відповідно).

Протягом минулого сторіччя Марс посідав особливе місце в популярній культурі. Він служив натхненням для поколінь фантастів. Загадковість планети і багато таємниць залишаються стимулом для наукових досліджень і людської уяви до цього дня.

Відео. Марс

Відео. Тераформування планет земної групи

3. Вчимося розв’язувати задачі.

Задача 17.1.  Обчисліть вагу людини, масою 80 кг, на поверхні Меркурія.

Задача 17.2. За одну хвилину руху по орбіті навколо Сонця земля проходить близько...

А) 100 км;  Б) 1 800 км;  В) 6 400 км;  Г) 40 000 км.

Задача 17.3. Мандрівник випадково опинився в одній із полярних зон Землі. Погода вночі стоїть ясна, але він не знає зоряного неба. Як йому дізнатися про те, у якій півкулі Землі він знаходиться?

Задача 17.4. В якому напрямку і з якою швидкістю має летіти літак, знаходячись поблизу екватора, щоб Сонце для нього стояло весь час в зеніті? Довжина екватора Землі становить 40080 км.  

4. Запитання до уроку.

Запитання 17.1. Чому Меркурій не може утримувати сталу атмосферу?

Запитання 17.2. Яка планета обертається навколо осі у протилежному в порівнянні з Землею напрямку?

Запитання 17.3. На яких планетах  земної групи відбувається зміна пір року?

Запитання 17.4. Венера розміщується далі від Сонця, ніж Меркурій. Чому температура на Венері вища, ніж не Меркурії?

Запитання 17.5. Які є докази того, що на поверхні Марса колись була вода в рідкому стані?

Запитання 17.6. На яких планетах земної групи можливе існування життя?

Запитання 17.7. На якій планеті Сонячної системи неможливо потрапити в ураган або бурю? Відповідь обґрунтуйте.

Запитання 17.8. Зустріч Місяця з "Місяцем". Поясни астрономічне явище зображене на світлині.

Запитання 17.9. Дивна цятка на Сонці. Поясни астрономічне явище зображене на світлині.

Запитання 17.10. Яка середня швидкість Землі навколо Сонця?

Запитання 17.11. Вкажіть хімічний склад атмосфери Землі.

Запитання 17.12. Яке значення для планети Земля має водяна пара? Як водна оболонка Землі впливає на формування її кліматичних умов?

Запитання 17.13. Яке значення для життя на Землі має озоновий шар?

Запитання 17.14. Яке значення для життя на планеті Земля має її магнітне поле?

Запитання 17.15. Яка будова Землі? Як і чому рухаються материки? Чому на материках протягом року не спостерігається різкого перепаду температур?

Запитання 17.16. Що таке парниковий ефект? Як його уникнути?

5. Домашнє завдання.

Підручник. §13.

Задача 17.5. Радіус Землі 6400 км. Знайдіть довжину земного екватора в кілометрах.

Задача 17.6.  Обчисліть вагу людини, масою 80 кг, на поверхні Венери та Марса.

Тестування. Планети земної групи. (Версія для  друку) (Відповіді учнів)

Усне опитування по запитаннях до уроку.

Готуємо повідомлення: Урок 18.

6. Перевір себе.

Задачі достатнього рівня:

Задача 17.1.Д. Вважаючи орбіту Землі круговою, обчисліть середню швидкість руху Землі по орбіті.

Задача 17.2.Д. Визначте масу Землі, якщо її радіус дорівнює 6400 км, а прискорення вільного падіння на її поверхні становить 9,8 м/с2.

Задача 17.3.Д. У скільки разів зросло б взаємне притягання Місяця і Землі, якщо їхні радіуси збільшилися б удвічі, а густини та відстань між ними не змінилися б?

Задача 17.4.Д. В якому напрямку і з якою швидкістю має летіти літак, знаходячись поблизу екватора, щоб Сонце для нього стояло весь час в зеніті? Довжина екватора Землі становить 40080 км.  (В. На захід зі швидкістю 1670 км/год.)

7. Для допитливих.

Творче завдання. Краб. На відео представлено краба, який реагує на періодичний процес, пов'язаний із впливом на Землю сусіднього астрономічного тіла. Про який вплив ідеться та як це відбивається на цьому мешканцеві узбережжя океану?  (Відповіді учнів) (Відповідь)

Творче завдання. Небесне тіло. Назвіть небесне тіло, розрахуйте його фазу. Поясніть, за допомогою яких засобів було отримане це зображення. (Відповідь)

Задачі підвищеної складності.

Задача 17.1.О. Два однакові поїзди рухаються по екватору Землі назустріч один одному зі швидкістю 30 м/с. Визначте різницю у вазі цих потягів, якщо маса кожного з них дорівнює 1000 т.

Задача 17.2.О. Спостерігачу на екваторі Землі супутник здається нерухомим. Визначте радіус орбіти супутника. Радіус Землі дорівнює 64000 км.

Задача 17.3.О. Визначте період обертання Марса навколо Сонця, знаючи, що протистояння Марса відбувається кожні 780 діб. (В. 687 діб)

Задача 17.4.О. Розгляньте супутникову світлину Землі, та дайте відповіді на питання, поставлені нижче.

а) В який день року зроблено фотознімок?

        А. в день рівнодення                                Б. в день літнього сонцестояння

        В. в день зимового сонцестояння                Г. в будь-який день року

б) Якою була пора доби в Україні у момент фотографування?

        А. ранок                                        Б. полудень

        В. вечір                                        Г. північ

в) Якою була пора доби в Австралії у момент фотографування?

А. ранок                                        Б. полудень

        В. вечір                                        Г. північ

г) Де на момент зйомки Сонце спостерігалося в зеніті?

        А. на Мадагаскарі                                Б. на півострові Індостан

        В. на Великих Зондських островах                Г. посеред Індійського океану

д) Чи сонячною була погода в момент зйомки у Ріо-де-Жанейро?

        А. так, бо небо в цей день у Ріо було безхмарним

        Б. ні, оскільки небо в цей день у Ріо було затягнуте хмарами

        В. зранку було сонячно, а пополудні захмарилось

        Г. за світлиною цього встановити неможливо