круглий стіл.docx

20.09.2013

Круглий стіл з учителями іноземної мови та інформатики, які викладають в 1-х, 2-х, та 5-х класах

«Системний та компетентісний підхід в умовах Державного стандарту початкової, базової та повної загальної середньої освіти»

План

Нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України щодо впровадження Державних стандартів.

Функції державного стандарту. (Тимощенко О.С.)
Стратегія педагогічної діяльності в умовах нового ДС.

(Тимощенко О.С.)

Ключові компетентності учнів початкових класів. (Шатунова Г.М.)
Умови для ефективного впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти. (Шатунова Г.М.)

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у початковій школі у 2013-2014 навчальному року.

Особливості організації навчально-виховного процесу у 1-2-их класах. (Шатунова Г.М.)
Іноземні мови. (Щетиніна О.В.)
Інформатика. (Кузьменко Г.В.)

2.3. Методичні рекомендації щодо викладання іноземних мов у початковій школі з переходом на нові Типові навчальні плани. (Приходько Т.М.)

Стратегія навчання та викладання іноземних мов у 2013-2014 навчальному році. (Приходько Т.М.)
Інформатика. (Мєльков В.В.)
Адаптація п’ятикласників ( психологічні причини неуспішності; поради батькам, вчителям). Психолог (Першина З.В.)

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

початкової загальної освіти

Постанова Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2011 р. №462

Введення в дію:

у 1-х класах – з 2012/2013 навч. року;
у 2-х класах – з 2013/2014 навч. року;
у 3-х класах – з 2014/2015 навч. року;
У 4-х класах – з 2015/2016 навч. року.

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ –рамковий основний нормативний документ, у якому визначено загальнодержавні вимоги до освіченості випускників на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти.

Функції Державного стандарту:

Збереження єдиного освітнього простору в державі;
посилення стабілізуючої і регламентуючої ролі школи у системі неперервної освіти;
забезпечення еквівалентності здобуття середньої освіти у різних формах;
визначення рівнів загальноосвітньої підготовки як базису наступності (дошкілля – школа – ПТУ – ВНЗ);
розвантаження учнів від надмірної інформації;
створення передумов для диференціації шкільної освіти;
впровадження моніторингу різних рівнів на основі розроблення критеріїв оцінки якості;
розмежування рівнів відповідальності між центром і регіонами за якість змісту шкільного навчання і умови його реалізації

Основна вимога ДС

Досягти в масовій школі необхідного і достатнього рівня, а не мінімального початкової освіти (лише на цьому рівні об’єктом цілеспрямованого формування є базові загальнонавчальні уміння і навички).

Позитивними змінами нової редакції зазначеного документа є:

забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти;
особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;
формування ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, вміння вчитися, загальнокультурної, громадянської, здоров’язбережувальної, інформаційно-комунікаційної;
розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;
використання здоров’язбережувальних технологій;
екологічна спрямованість освіти;
передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах;
посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь «Природознавство», та Базовим навчальним планом передбачено на вивчення предмета по 2 тижневі години у 1-4 класах;
передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;
в освітній галузі «Технології» виокремлено змістову лінію «Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями», яка реалізується через предмет «Сходинки до інформатики» у 2-4 класах.

1.2. Нова Концепція загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, діяльнісного і компетентнісного підходів.

Стратегія педагогічної діяльності

Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного розвитку особистості.
Утвердження загальнолюдських цінностей.
Розкриття потенційних можливостей та природних задатків дитини.

Особистісно зорієнтований підхід - спрямованість навчально-виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні.

Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

Діяльнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.

Ознаки діяльнісного підходу:

Компетентнісний підхід до навчання ґрунтується на уявленнях про компетентність як загальну здатність особистості,ь над предметне утворення, як інтегрований результат навчання, пов’язаний з умінням використовувати знання та власний досвід у конкретних життєвих ситуаціях.

У процесі реалізації компетентнісного підходу навчально-пізнавальна діяльність спрямована на формування в учнів здатності до поєднання взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Ознаки компетентнісного підходу

Компетентність – інтегрована здатність особистості, набута у процесі навчання, що охоплює: знання, уміння, навички, досвід, цінності та ставлення, які можуть цілісно реалізуватися на практиці.

Компетентність не може бути зведена лише до фактичних знань.

Компетенція

розуміється як коло питань, щодо яких особистість має бути обізнана або певна сфера діяльності, в якій людина повинна володіти компетентністю.

Компетенція– об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

Вона відчужена від людини, є наперед заданою соціальною нормою.

Ключова компетентність –

спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Ключова компетенція -

певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини.

Ключові компетентності учнів початкових класів

вміння вчитися;
загальнокультурна;
громадянська;
здоров’язбережувальна;
компететності з ІКТ;
соціальна.

Вміння вчитися

організовувати своє робоче місце;
орієнтуватися у часі та берегти його;
планувати свої дії;
доводити роботу до кінця.

Загальнокультурна компетентність

духовно – моральні основи життя людини.
особливості національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно – дозвіллєвій сфері.
культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ.
роль науки та релігії в житті, засвоєння наукової картини світу.

Громадянська компетентність

усвідомлення своєї належності до різних елементів природного, етносоціального й соціально-культурного середовищ.
знання своїх прав і обов’язків.
здатність екологічно мислити.
бережливе ставлення до природи, до людей, до самого себе.

Здоров’язбережувальна компетентність

уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;
усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності;
взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;
удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;
дбайливе ставлення до свого здоров’я: здорове харчування, розпорядок дня, гігієнічний догляд за тілом, загартовування.

Компететності з ІКТ

Здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти і оперувати інформацією.
Вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою.

Соціальна компетентість

Проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів та потреб різних соціальних груп, індивідумів, відповідно до соціальних норм та правил, наявних в українському суспільстві;
Продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, використовувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими;
Конструктивне розв’язання конфліктів, досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за наслідки вчинків.

1.4. Умови для ефективного впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти

всебічне вивчення особистісних і навчальних особливостей дитини;
поєднання ситуативної і перспективної мотивації учіння;
залучення життєвого досвіду дітей;
оновлення навчального середовища класу;
оптимізація у межах системи і окремого уроку кількості і тривалості вправ для індивідуальної роботи учнів;
забезпечення суб'єктності учіння: залучення учнів до визначення мети роботи, діалогу, ігрових ситуацій, драматизації та імпровізації, парної та групової роботи, рефлексивних суджень тощо;
зменшення ролі вчителя у контролювальній діяльності, перевага позитивного змістового оцінювання; систематичне залучення дітей до самоконтролю та самооцінювання.

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу у початковій школі у 2013-2014 навчальному року

Особливості організації навчально-виховного процесу у 1-2-их класах

З 1 вересня 2013 року в 1-2 класах загальноосвітніх навчальних закладів продовжується впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 462 від 20.04.2011 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти».

Робочі навчальні плани для 1-2-х класів загальноосвітніх навчальних закладів розробляються на основі Типових навчальних планів початкової школи, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.06.2011 № 572. Відповідно до мови навчання у системі початкової загальної освіти зазначеним документом передбачено окремі варіанти Типових навчальних планів:

• для початкової школи з українською мовою навчання;

• для початкової школи з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національної меншини;

• для початкової школи з навчанням російською, іншою мовою національної меншини;

• для спеціалізованої початкової школи з українською мовою навчання та з поглибленим вивченням іноземних мов;

• для спеціалізованої початкової школи з вивченням російської чи іншої мови національної меншини та з поглибленим вивченням іноземних мов;

• для спеціалізованої початкової школи з українською мовою навчання і поглибленим вивченням предметів музичного профілю;

• для спеціалізованої початкової школи з українською мовою навчання і поглибленим вивченням предметів художнього профілю.

Нагадуємо, що для забезпечення повноцінності початкової загальної освіти необхідна реалізація інваріантної і варіативної складової, які в обов’язковому порядку фінансуються з відповідних бюджетів навчального плану.

Організація навчання в 1-2 класах у 2013/14 навчальному році здійснюється за навчальними програмами інваріантної складової, розробленими на виконання Державного стандарту початкової загальної освіти та затвердженими Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (наказ МОНмолодьспорту України від 12.09.2011 №1050 «Про навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів»).

Навчальні програми для початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів розміщені на сайті МОН України: www.mon.gov.ua та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти: www.iitzo.gov.ua:

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2011;
Учебные программы для общеобразовательных учебных заведений с обучением на русском языке. 1-4 классы. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2012;
Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов. 1-4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2011.

Для реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти використовуються підручники для 1-2 класів з усіх предметів інваріантної складової, яким надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України» відповідно до наказу МОНмолодьспорту України від 07.02.2012 № 118 «Про надання грифа навчальній літературі».

Згідно із Законом України «Про загальну середню освіту» навчально-виховний процес у 1-их класах здійснюється за груповою (класно-урочною) та індивідуальною формами навчання.

Тривалість уроків у 1-их класах загальноосвітніх навчальних закладів становить 35 хвилин. З метою збереження здоров’я першокласників, запобігання їх втоми під час уроків потрібно проводити 2 фізкультхвилинки (на 10-15-ій і 20-25-ій хвилині кожного уроку), які містять рухливі, дихальні вправи, вправи для збереження зору, пальчикову гімнастику тощо. Але, якщо діти швидко стомлюються, можна провести і три фізкультхвилинки протягом уроку (особливо в першому півріччі ).

Наголошуємо, що навчальні досягнення учнів 1-их класів загальноосвітніх навчальних закладів з усіх навчальних предметів оцінюються словесно, а не в балах. Не допустимо використання умовних символів як замінників бальної шкали при перевірці письмових робіт з мов, математики, природознавства та інших предметів у 1 класі. Проте, застосування штампів, наклейок як подарунків учневі за гарно виконану роботу, старанність або з метою заохочення є доречним.

Результати вербального оцінювання навчальних досягнень з кожного предмету у 1-2 класах до класного журналу не заносяться.

У І семестрі 2-го класу рівень навчальних досягнень учнів, оцінюється вербально, а у ІІ семестрі – в балах. Навчальні досягнення другокласників з предметів «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Сходинки до інформатики» протягом року оцінюються вербально.

Звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог Державних санітарних норм, згідно з якими у 1-му класі домашні завдання не задаються, У 2-му класі на виконання домашніх завдань учні мають витрачати не більше 45 хв, у 3-му – 1 год 10 хв, у 4-му – 1 год 30 хв. Домашні завдання не рекомендується задавати на вихідні, святкові та канікулярні дні.

У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення має успішність адаптації першокласника до шкільного життя. Тому протягом перших дев’яти днів навчання пропонуємо провести адаптаційний період, під час якого учні знайомляться з вчителем, один з одним, з нормами співпраці, правилами поведінки в школі тощо.

За рекомендаціями листа МОН України за від 01.06.12 за №1/9-426, для забезпечення синхронності у навчанні грамоти (читання й письма) за рішенням педагогічної ради навчального закладу в 1-му класі доцільно використати на цей предмет 1 годину варіативної складової. Доречно проводити бінарні уроки навчання грамоти.

Детальніше про організацію навчально-виховного процесу у першому класі можна прочитати у навчально-методичному посібнику «Нові орієнтири початкової школи» (авт. Гаряча С.А., Добровольська Л.Н., Черкаси: Видавництво Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, 2012. – 194 с.).

Вивчення предметів у 2 класі

Впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти потребує від учителя ґрунтовного знання навчальних програм та державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Сходинки до інформатики

У 2-х класах загальноосвітніх навчальних закладів розпочинається вивчення нового предмета «Сходинки до інформатики» (1 год на тиждень).Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України №1/9-383 від 30.05.13 при вивченні зазначеного курсу клас ділиться на підгрупи так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем за комп’ютером, але не менше 8 учнів у підгрупі. Важливо, щоб навчання молодших школярів за програмою «Сходинки до інформатики» здійснювалося у першій половині дня згідно розкладу уроків, використовуючи найновіше комп’ютерне обладнання. Пріоритетне право викладання курсу має відповідно підготовлений учитель початкових класів (пройшов навчання за спецкурсом «Сходинки до інформатики»).

Особливістю уроку «Сходинки до інформатики» є те, що він розбивається на 3 частини: теоретичну, практичну і розвивальну, причому практична частина уроку є продовженням теоретичної. Учитель має так спланувати роботу учнів на уроці, щоб кожен з них зміг попрацювати відведений для цього без шкоди для здоров’я час (у 2 класі – до 15 хв) безпосередньо за комп’ютером. Звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63.

Іноземні мови

Соціально-економічні та культурні тенденції розвитку сучасного суспільства викликають необхідність навчання учнів іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування. Оволодіння іноземною мовою надає додаткові можливості для самореалізації особистості в сучасних умовах.

Програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів будуються на засадах загальнодидактичних принципів, враховують особливості методичної організації процесу навчання кожної мови окремо, а також навчальний досвід учнів у вивченні як і рідної мови. Пріоритетним є комунікативний підхід до навчання.

Цілі, завдання і особливості навчання:

Навчання іноземних мов в 5-му класі реалізується через навчально-методичне забезпечення вивчення предмета. Вивчення іноземних мов в цьому навчальному році буде здійснюватись за програмами “Іноземні мови 5-9 клас.” та підручниками:

Англійська мова

англійська мова 5 клас авт. Карп’юк О.Д. (вид. “Лібра Терра”, 2013 р.);

англійська мова 5 клас авт. Несвіт А.М. (вид. “Генеза”, 2013 р.);

Німецька мова

німецька мова 5 клас авт. Горбач Л.В., Савченко Л.П., Сидоренко М.М. (вид. “Грамота”, 2013р.);

німецька мова 5 клас авт. Сотнікова С.І.,Гоголєва Г.В., (вид. “Ранок”, 2013р.);

Французька мова

французька мова 5 клас авт. Клименко Ю.М. (вид. “Генеза”, 2013р.);

Іспанська мова

іспанська мова 5 клас авт. Редько В.Г. (вид. “Генеза”, 2013.)

Навчальний матеріал, передбачений програмою, і процес навчання підпорядковуються досягненню практичних, освітніх, виховних і розвивальних цілей в їх єдності. Він повинен забезпечувати не лише оволодіння знаннями, навичками і вміннями з предмету, але й розвивати увагу, пам’ять, мислення учнів, формувати в них уміння робити висновки і узагальнення, розширювати світогляд, підвищувати культурний рівень, сприяти розвитку особистісних якостей, у тому числі доброзичливості, співпереживання, колективної взаємодопомоги тощо.

Цілі і методи навчання мають бути спрямовані на розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння (діалогічного і монологічного мовлення), читання, письма.

Головна мета навчання іноземної мови полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, яка дозволяла б їм здійснювати спілкування в усній та писемній формах у межах сфер і тем, визначених програмою.

Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на такі теоретичні положення (принципи).

1.Принцип комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального процесу, який веде до належного рівня практичного володіння іноземною мовою в усній і писемній формах. Слід приділяти багато уваги роботі учнів в парах, трійках та ланцюжком. Учням бажано давати “завдання контрольованого говоріння”, в яких вони навчаються починати розмову, використовуючи ініціативну репліку, правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмовника та підтримувати бесіду.

2.Принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу створюють умови для адекватної реалізації ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається у межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація. Спілкування дітей слід будувати відповідно до ситуацій наступних сфер спілкування:

соціально-побутова сфера спілкування (родина уподобання членів родини, їх професії, допомога старшим, сімейні традиції;

будинок і квартира, домашні обов’язки, уподобання; тварини;

освітня сфера: школа, розклад занять, навчальні предмети, розпорядок дня, канікули;

Принцип діяльнісного характеру навчання, що передбачає цілеспрямоване оволодіння мовленнєвими діями з метою їх подальшого використання для розв’язання певних комунікативних завдань, забезпечуючи таким чином мовленнєву взаємодію учнів, характерну комунікативному підходу до навчання.
Принцип соціокультурного спрямуваннянавчального процесу, який забезпечується відповідними автентичними матеріалами (текстами, ілюстраціями тощо). У зміст навчання в 5-му класі входять також лінгвокраїнознавчі знання, навички й уміння, необхідні для спілкування з носіями мови, а також для розуміння автентичних текстів а саме:

а) знання учнями:

імен власних, назв міст;

назв тварин, рослин, типових для країн, мова якої вивчається;

державної символіки;

дитячого фольклору (пісні, ігри, лічилки, прислів’я і приказки);

в) уміння:

вживати форми мовного етикету;

орієнтуватись у правилах ігор однолітків країни, мова якої вивчається;

порівнювати звичаї, що лежать в основі святкування свят у країнах, мова якої вивчається, та у своїй країні.

Принцип домінуючої ролі вправ і завдань підкреслює специфіку оволодіння іноземною мовою як навчальним предметом відповідно до того, що основним має бути досягнення належного рівня сформованості навичок і вмінь шляхом організації інтенсивної тренувальної діяльності. Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Проте це не означає, що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, які сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному іграматичному аспектах. Відповідно до чинних умов навчання такі вправи мають бути комунікативно спрямованими, відігравати допоміжну роль і, зазвичай, використовуватись у контексті з комунікативними завданнями і бути підпорядкованими їм.

Оволодіння іншомовною граматикою повинно відбуватися спочатку в усному мовленні на основі мовних зразків. Введення граматичних структур слід починати з показу форми, значення й вживання граматичної структури. Тренування бажано проводити спочатку усно в тренувальних вправах, що включають відтворення готового зразка, підстановку у ньому нових елементів, трансформацію і репродкуцію. Такі вправи повинні бути направлені на інтереси учнів і носити комунікативний характер.

6. Принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості навичок і вмінь.

Аудіювання у 5-му класі є пріоритетом і конкретизується умінням сприймати і розуміти інформацію. Розвиток навичок аудіювання відбувається протягом усього року при веденні уроку іноземною мовою, при слуханні розповідей вчителя, при введенні нового лексико-граматичного матеріалу. Кроки вчителя по організації слухання - це мовна настанова, зняття труднощів, слухання тексту із завданням. У 5-му класі передбачений спеціальний етап, що в обов’язковому порядку містить роботу над текстами для аудіювання.

Говоріння в 5-му класі здійснюється у формі монологічного і діалогічного висловлювань, навчання діалогу і монологу відбувається паралельно і взаємозалежно. Навчання діалогічному мовленню в 5-му класі може здійснюватися на ситуативній основі. Воно може здійснюватися на основі діалога-зразка з подальшим виходом на міжтематичний діалог. Монологічне мовлення учнів представлене різними рівнями – від елементарного до розгорнутого монологічного висловлювання. Воно може бути репродуктивним (наприклад заучування зразків діалогів), змішаним (підготовленим на основі опор і власного мовного і мовленнєвого досвіду) і продуктивним тобто цілком самостійним. Зміст говоріння задають сформульовані вчителем ситуацію тексти для аудіювання та читання.

Особлива увага у 5-му класі приділяється навчанню читання. Читання забезпечується навчальними текстами, що являють собою фіксацію усного мовлення на письмі і не містять невивченої лексики, тим більше граматики а також інформативними текстами, що учні можуть інсценувати. Послідовність роботи над технікою читання в 5-му класі наступна: тренувальні вправи в читанні слів, словосполучень, пропозицій з розширеннями, читання вголос коротких текстів і інсценоване читання інформативних текстів. Особливістю п’ятого року навчання є формування поряд з орфографічними навичками лексико-граматичної правильності письма з подальшим формуванням дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі. Для цього передбачені такі письмові вправи: відповіді на запитання та складання запитань до тексту, складання плану до прочитаного тексту, вправи на запитання-відповіді з частковою зміною мовного матеріалу, складання листа другові за зразком, розповідь з придуманим початком/кінцем, вправи на трансформацію мовного зразка, написання нотаток.

Враховуючи те, що у 2013/2014 н.р. вводиться вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах, та те, що на вивчення другої іноземної мови навчальним планом відводиться менша кількість годин, то, звичайно, рівень володіння уміннями і навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у вивченні першої іноземної мови (як у якісних, так і у кількісних показниках).

Навчання другої іноземної мови в 5-му класі реалізується через навчально-методичне забезпечення вивчення предмета. Викладання другої іноземної мови в цьому навчальному році буде здійснюватись за програмами “Іноземні мови 5-9 клас .” та підручниками:

1. Англійська мова

англійська мова 5(1) клас авт. Пахомова Т.Г.., (вид. “Методика”, 2013р.);

2. Німецька мова

німецька мова 5(1) авт. Сотникова С.І., Білоусова Т.Ф., (вид. “Ранок”,

2013р.);

німецька мова 5(1) авт.Сидоренко М.М., Палій О.А., (вид. “Ранок”, 2013р.);

3. Французька мова

французька мова 5(1) авт. Клименко Ю.М., (вид. “Методика”, 2013р.);

Навчальний процес організується у такий спосіб, щоб сприяти формуванню в учнів умінь і навичок в усному (говоріння, аудіювання) і писемному (читання, письмо) мовленні. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. У 5-му класі з огляду на вікові особливості учнів і їхній навчальний досвід не доцільно запроваджувати мовні пропедевтичні курси. Навчання варто розпочинати відразу з формування в учнів навичок і вмінь з певної теми. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Робота над вимовою здійснюється постійно упродовж усього курсу навчання.

Значна кількість вправ і завдань, а також видів навчальної діяльності, які широко використовувались у навчанні першої іноземної мови і співвідносилися з віковими особливостями учнів, не завжди будуть методично доцільними для навчання другої іноземної мови. Слід уникати прямого перенесення всіх видів навчальної діяльності, які використовувались у початковій школі під час навчання першої іноземної мови, на початковий етап у вивченні другої іноземної мови. Учитель має добирати такі види вправ і завдань і використовувати такі види навчальної діяльності, які співвідносилися б з зазначеними вище чинниками. Усі вправи і завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії учнів чітко вмотивованими.

Навчання дітей цієї вікової групи характеризується використанням прийомів та способів навчання, які активізують мовленнєву діяльність учнів, їх ініціативність у виконанні завдань. Учнів найбільше приваблюють завдання, які вимагають самостійності, вміння комбінувати матеріал в залежності від потреб мовленнєвої ситуації. Можна відзначити такі тенденції в організації навчання на цьому етапі навчання: ширше використання вправ, що імітують умови природного іншомовного спілкування, зростання ролі самостійної роботи учнів, більша опора на вербальну наочність та підказки, збільшення питомої ваги парних та групових форм роботи.

Оволодіння другою іноземною іноземною мовою буде ефективним лише в тому випадку, якщо у школярів будуть яскраво виражені пізнавальні інтереси, що звичайно виявляються в загальному позитивному відношенні до навчання. Воно буде більш успішним лише в тому випадку, якщо в учнів будуть домінувати внутрішні, адекватно-усвідомлювані, реально діючі пізнавальні мотиви, що у єдності із широкими соціальними мотивами забезпечать позитивне відношення школярів до предмета, що буде сприяти досягненню практичного оволодіння учнями іноземною мовою.

На кінець 5-го класу в учнів мають бути сформовані такі комунікативні уміння:

в аудіюванні:

- розуміти усні висловлювання партнерів у спілкуванні в межах тематики і ситуацій, визначених програмою, і адекватно реагувати на них;

- розуміти прохання і вказівки вчителя, однолітків, пов’язані з навчальними та ігровими ситуаціями в класі;

- розуміти загальний зміст навчальних, а також нескладних автентичних текстів (оповідання, вірші);

- повністю і точно розуміти короткі повідомлення переважно монологічного характеру, побудовані на знайомому учням мовному матеріалі;

в говорінні:

- здійснювати діалогічне спілкування з дорослими і однолітками, в тому числі й з носіями мови, у межах сфер, тематики і ситуацій спілкування, визначених програмою;

- робити зв’язні висловлювання відповідно до сфер, тематики і ситуацій спілкування, використовуючи основні комунікативні типи мовлення (опис, повідомлення, характеристику);

в читанні:

- виразно читати вголос;

- читати про себе з метою:

а) розуміння основного змісту навчальних, а також нескладних автентичних текстів, які відповідають рівню розвитку і навченості школярів;

б) повного і точного розуміння змісту навчальних, а також нескладних автентичних (адаптованих) текстів, побудованих на знайомому учням мовному матеріалі і які містять незнайомі слова, про значення яких можна здогадатися;

в) пошуку необхідного (цікавого) матеріалу (пошукове читання);

в письмі:

- написати особистого листа зарубіжному однолітку, вітальну листівку, оформити конверт, адресу у відповідності з нормами, прийнятими в країні, мова якої вивчається;

- заповнити анкету;

- скласти і записати план прочитаного;

робити необхідні виписки з тексту;
складати короткий план і тези виступу.

В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, а потім аналіз і перенесення цього матеріалу на подальшу мовленнєву практику. Згідно з комунікативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до навчання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Процес навчання другої іноземної мови супроводжується певними труднощами. Серед них найвагомішими є:

1) психологічні труднощі, зумовлені переходом до нового навчального предмету “друга іноземна мова ”;

2) труднощі, пов’язані з впливом на процес навчання рідної та першої іноземної мови (міжмовна інтерференція);

3) труднощі, викликані різницею у фонетичному, граматичному, орфографічному аспектах першої та другої іноземних мов тощо.

Шляхи подолання цих труднощів різноманітні, а саме:

1) визначення форм роботи і способів активізації мовленнєвої діяльності відповідно до вікових особливостей учнів;

2) раціоналізація процесу навчання за рахунок використання вже набутого мовного і мовленнєвого досвіду у вивченні рідної та першої іноземної мови;

3) вибір оптимальної технології навчання, яка враховувала б взаємодію нового іншомовного механізму з механізмом рідної і першої іноземної мови;

4) послаблення впливу міжмовної інтерференції;

5) визначення спільного і схожого в рідній, першій і другій іноземних мовах у всіх видах мовленнєвої діяльності і у зв’язку з цим використанні міжмовного переносу як важливого чинника раціоналізації навчального процесу.

Навчання усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні першої іноземної мови. Він відповідатиме рівню В-1, визначеному і описаному в загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти (Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К.: Ленвіт, 2004. – 261 с.).

2.3. Інформатика

У 5 класі Інформатика вивчатиметься за програмою «Інформатика. Навчальна програма для учнів 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» (автори Жалдак М.І., Морзе Н.В., Ломаковська Г.В., Проценко Г.О., Ривкінд Й.Я., Шакотько В.В.) із розрахунку 1 година на тиждень. Програма розрахована на учнів, які до 5 класу не вивчали інформатики.

Метою навчання курсу є формування і розвиток предметної ІКТ-компетентності та ключових компетентностей для реалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізації у суспільстві, що забезпечить готовність учнів до активної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства та їх спроможність стати не лише повноцінними його членами, а й творцями сучасного суспільства.

Завданнями навчання інформатики в основній школі є формування в учнів здатностей, знань, умінь, навичок і способів діяльності:

проводити основні операції над інформаційними об’єктами, зокрема створювати та опрацьовувати інформаційні об’єкти в різних програмних середовищах;
здійснювати пошук необхідних інформаційних матеріалів (відомостей) з використанням пошукових систем, зокрема в Інтернеті;
алгоритмічно, логічно та критично мислити;
висувати нескладні гіпотези навчально-пізнавального характеру і перевіряти їх при розв’язуванні практичних задач з використанням ІКТ;
використовувати засоби ІКТ для обміну повідомленнями та організації співпраці при розв’язуванні навчальних, в тому числі які виникають при навчанні інших предметів, дослідницьких і практичних життєвих завдань;
планувати, організовувати та здійснювати індивідуальну і колективну діяльність в інформаційному середовищі;
безпечно працювати з інформаційними системами.

Цей курс розглядається як необхідний інструмент, який в сучасному інформаційному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню учнів, формуванню предметної і ключових компетентностей, всебічному розвитку дитини шкільного віку. ІКТ розглядаються в курсі як об’єкт вивчення, і як засоби навчання.

Відповідно до навчальної програми в 5 класі будуть вивчатись наступні розділи:

Назва розділу	Кількість годин
Інформація, інформаційні процеси, системи, технології	4
Комп’ютер як універсальний пристрій для опрацювання даних	10
Створення та опрацювання графічних зображень	9
Створення та опрацювання мультимедійних презентацій	9
Резерв	3
Всього	35

Навчальнийчас, який відводитьсянавивчення курсуінформатики,рекомендується розподіляти таким чином:

- 30% навчального часу відводитьсяна засвоєннятеоретичних знань,

- 70% навчального часу відводиться на формування практичних навичок роботи з сучасною комп’ютерною технікою та ІКТ.

Комісією з інформатики науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України була схвалена для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу навчальна програма «Інформатика. 5-9 класи загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу» (за ред. академіків НАПН України А.М. Гуржія і В.Ю. Бикова). Її опубліковано в журналі «Комп’ютер в школі та сім’ї» № 6 за 2012 рік. Враховуючи спеціалізацію навчального закладу вчитель може обрати для роботи цю програму. При цьому слід врахувати, що школи не будуть забезпечуватись підручниками, що їй відповідають.

Наводимо особливості підручників з інформатики для 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Підручник «Інформатика. 5 клас»

(авт. Ривкінд Й.Я., Лисенко Т.І., Чернікова Л.А., Шакотько В.В.)

В основу викладення навчального матеріалу в підручнику покладено об’єктний і алгоритмічний підходи. Об’єктний підхід полягає в тому, що у кожній темі визначені основні об’єкти, вивчення яких передбачає:

наведення означення або опису об’єкта;
перелік його властивостей та їх стисла характеристика;
опис множини можливих значень властивостей об’єкта;
розгляд операцій над об’єктами, які потрібно виконати, щоб змінити значення властивостей;
наведення класифікацій об’єктів, вивчення яких передбачено програмою, з визначенням ознак їх класифікації.

Алгоритмічний підхід полягає у представленні способів виконання операцій над об’єктами у вигляді алгоритмів. Це сприятиме розвитку в учнів алгоритмічного мислення, що виражатиметься в умінні поділяти задачі на підзадачі, чітко формулювати правила виконання окремих операцій, враховуючи можливості їх виконавців. Це є також пропедевтикою вивчення теми "Алгоритмізація" у наступних класах. Оскільки поняття алгоритму учні вивчатимуть тільки у 6 класі, то в підручнику 5 класу використовується аналог - поняття «послідовність дій, які потрібно виконати, щоб досягти поставленої мети». Опис цих послідовностей дій у змістовій частині пунктів і подальше їх застосування у системі вправ дає можливість самостійного опанування та закріплення учнями діяльнісної складової навчального матеріалу.

Названі підходи роблять можливим використання підручника у навчальних закладах з різними типами апаратних та програмних засобів. Платформонезалежний огляд об’єктів та їх властивостей формує цілісне уявлення про предмет вивчення. Структура алгоритмів діяльності залишається схожою для різних версій програмного забезпечення, відрізняється лише у незначних деталях, і це дає можливість сформувати певну логіку у підходах до опанування різними версіями програмних засобів.

У підручнику виділено такі структурні елементи, як вступ, розділи, пункти, ілюстративний матеріал, наочні схеми, таблиці, алгоритми способів діяльності, запитання для самоконтролю та тренувальні завдання, обов’язкові практичні роботи, узагальнення обов’язкового навчального матеріалу, словник термінів.

Кожен розділ підручника відповідає одному розділу програми. Розділи складаються з пунктів, які, у свою чергу, містять підпункти. Подання матеріалу кожного пункту побудоване за єдиною схемою відповідно до технології діяльнісного підходу: мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний та оцінно-результативний компоненти.

На початку кожного розділу наводиться анонс, в якому в стислій формі з ілюстраціями подається зміст розділу. На початку кожного пункту наведені запитання для актуалізації знань, на яких базується подання нового матеріалу. Учитель може обговорити з учнями відповіді на ці запитання на уроці безпосередньо перед вивченням нового матеріалу, а може задати на попередньому уроці як домашнє завдання на повторення.

Викладення практичного матеріалу базується на використанні операційної системи Windows XP та програм пакету Microsoft Office 2007. Окремі види програмних засобів, що описані у підручнику, є авторськими або вільно розповсюджуваними, для них можливе налаштування україномовного інтерфейсу.

Для підвищення інтересу до вивчення предмету підручник, крім основного матеріалу, містить рубрики: «Для тих, хто хоче знати більше», «Це цікаво знати». Для забезпечення можливостей роботи з підручником у навчальних закладах з різною матеріальною базою та для надання можливостей самостійного виконання завдань на домашніх комп’ютерах введено рубрики «Для тих, хто працює з Windows 7».

Наприкінці кожного пункту розміщено рубрику «Найважливіше у пункті» з узагальненням навчального матеріалу, наведені запитання для самоконтролю, які розподілені за рівнями навчальних досягнень, та практичні завдання для формування основних складових предметної ІКТ-компетентності. Учитель може використати їх безпосередньо на уроці або як домашнє завдання.

Завдання, наведені після кожного пункту, диференційовані за рівнем складності. Їх кількість дещо перевищує потрібну для використання на уроках та вдома. Це дає змогу вчителю реалізовувати індивідуальний підхід та диференціацію в навчанні, добирати для виконання ті завдання, які найкраще сприятимуть досягненню навчальних цілей уроку. Окремо виділені завдання, які автори рекомендують для роботи вдома, завдання, що відносяться до додаткового матеріалу або передбачені для опрацювання у парах або невеликих групах.

Для методичної підтримки викладення інформатики за даним підручником авторами створено веб-сайт «Інформатика для всіх», розміщений за адресою http://allinf.at.ua, на якому викладатимуться різноманітні методичні та дидактичні матеріали: календарне планування курсу, файли-заготовки для виконання тренувальних вправ і практичних робіт, корисні посилання, інші матеріали.

Підручник «Інформатика. 5 клас»

(авт. Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П., Кузьмінська О.Г., Саражинська Н.А.)

Навчальний матеріал підручника структуровано згідно базової навчальної програми. Загальна кількість тем підручника відповідає кількості годин, передбачених програмою на вивчення курсу протягом року, теми згруповані відповідно до розділів чинної навчальної програми. В межах кожної теми (уроку) передбачені різні види діяльності учнів, для кожного з яких виділена окрема рубрика.

Рубрика «Обговорюємо» містить запитання на перевірку та самоконтроль навичок мислення базових рівнів: знання та розуміння. Завдання рубрики «Міркуємо» мають на меті перевірити в учнів вміння застосовувати знання та сприяють формуванню в учнів навичок мислення вищих рівнів: аналіз, синтез, оцінювання. Для реалізації особистісно зорієнтованого навчання зміст навчальних завдань диференційовано за рівнем складності з відповідними позначками. Деякі завдання передбачають використання вчителем різних прийомів та форм організації діяльності дітей для здійснення диференціації за рівнем креативності та за об’ємом, коли зміст завдання для всіх учнів є однаковим, а робота диференціюється за ступенем самостійності учнів, за характером навчальних дій, за об’ємом пропонованого матеріалу відповідно до часових меж.

Рубрики «Обговорюємо» та «Працюємо в парах» передбачають формування у дітей вміння спілкуватися та аргументувати свою думку на базі отриманих знань. Робота в парах передбачає обговорення запитань, які не носять репродуктивний характер, а демонструють вміння учнів застосовувати нові поняття, використовуючи в усному мовленні нові терміни, знаходити та доводити причинно-наслідкові зв’язки, встановлювати відповідності з міжпредметними, вербальними, схематичними і символічними моделями, дозволяють мати різні погляди на одне явище, об’єкт, процес, приклад тощо.

В рубриці «Діємо» містяться інструкції щодо виконання завдань при роботі з файлами, в середовищі графічного редактора та редактора презентацій, які дозволяють кожній дитині в індивідуальному темпі опанувати основні вміння та навички. Вправи цієї рубрики диференційовані: покрокові інструкції для виконання завдань; детальні вказівки для виконання нових операцій, запитання-нагадування сформованих навичок; виконання завдань за планом, зразком чи створення такого плану. Навички дослідницької діяльності формуються завданнями рубрики «Досліджуємо». Завдання, наведені в рубриці «Головоломки» сприятимуть розвитку логічного мислення учнів та доповнять творчу компоненту при навчанні інформатики.

На матеріалі підручника в учнів поступово формується вміння виявляти рівень обізнаності з теми вивчення та власні навчальні потреби, ставити пізнавальні задачі на початку уроку чи вивчення теми, реалізовувати заплановане та здійснювати саморефлексію. На початку кожної теми пропонується карта знань «Ти дізнаєшся», а для узагальнення та рефлексії наприкінці теми передбачена рубрика «Повторюємо», в якій наочно подано основний матеріал теми. Рубрика «Словничок» містить перелік нових термінів, які вводились в цій темі; в рубриці «Оцінюємо» учням пропонуються твердження про знання і вміння, яких вони мали набути протягом вивчення теми та пропонується оцінити свої знання та вміння. Твердження повністю відповідають вимогам навчальної програми. Узагальнення матеріалу здійснюється за допомогою узагальнюючої оцінки знань та вмінь по матеріалу розділу та навчальних проектів у рубриці «Узагальнюємо».

Особливістю уроків-практичних робіт, згідно програми їх шість, є наявність двох частин: теоретичної та практичної, які забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних умов використання комп’ютерів для учнів 5-го класу. У теоретичній частині пропонуються завдання, кожне з яких має два варіанти. Кількість балів, що відповідає конкретному завданню, є індикатором його рівня складності. Різнорівневі завдання містить і практична складова такого типу уроків.

У підручнику наведено Алфавітний покажчик та Глосарій основних термінів і понять.

Організація навчального процесу зінформатики тавикористанняНКК

Використовувати в процесінавчання інформатики можнатільките навчальне програмнезабезпеченняінавчально-методичну літературу, яке рекомендоване МОН. Щодо іншогопрограмного забезпечення (операційна система, офісні програми, графічні редактори, програми опрацювання аудіо та відео тощо)дозволяється використовувати таке програмне забезпечення, яке гарантує виконання навчальної програми й еквівалентне тому, що перелічене в орієнтовних переліках навчальних програм. Наприклад, Linux (Ubuntu чи Mint) + Libre Office + Gimp + Inkscape у поєднанні з іншим поширюваним Linux-сумісним ПЗ за вибором учителя.

Зметою реалізації практичної спрямованостікурсу інформатикипрограма передбачає проведення занять з доступом учнів до комп’ютерної техніки на кожному уроці, що передбачає поділ класів на дві групи, за наявності в кожній групі не менше 8учнів (наказ МОНвід 20.02.2002 № 128).

Хоча програма, за якою відбуватиметься вивчення інформатики в 5 класі, розрахована на учнів, які раніше не вивчали інформатику, на сьогодні в Україні існує багато класів і шкіл, в яких у початкових класах вивчався пропедевтичний курс інформатики, наприклад, за київською програмою "Сходинки до інформатики".

Рекомендуємо для таких класів не додавати до Державної програми нових тем. Час, що може звільнитися при вивченні окремих тем програми 5 класу завдяки кращої підготовленості учнів, доцільно використати для розширеного і поглибленого вивчення цих та інших тем, для виконання додаткових практичних робіт, творчих завдань, для проектної діяльності тощо.

3.3. Методичні рекомендації щодо викладання іноземних мов у початковій школі з переходом на нові Типові навчальні плани

Процеси міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівнях обумовили модернізацію змісту мовної освіти в Україні. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, прилучення до цінностей, створених іншими народами. Одночасно мова - це ключ для відкриття унікальності і своєрідності власної народної самобутності та історичних досягнень представників інших культур. На сьогодні в українській системі мовної освіти відбулися значні позитивні зміни, як в організаційному, так і в змістовному аспектах. Істотно змінився соціокультурний контекст вивчення іноземних мов. Значно зросли їх освітня і самоосвітня функції у школі та ВНЗ, професійна значущість на ринку праці в цілому, що спричинило за собою посилення мотивації у вивченні мов міжнародного спілкування.

Нові завдання вимагають змін до рівнів володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю. Виходячи з вищезазначеного ми можемо виділити такі правила роботи у початковій школі:

Правило 1. Зберігати самоцінність дитинства, самоцінність кожного періоду дитячого життя. Створювати й утверджувати на уроках іноземної мови в початковій школі атмосферу дитинства – найважливіший чинник природного й гармонійного розвитку дитини: фізичного, інтелектуального, духовного.

Правило 2. Враховувати неповторну індивідуальність дитячої особистості. Пам’ятати: “All children need to feel treated and cared about аs individuals rather than as a group to be controlled”. Зважати на особливості модальності дитини, тобто на спосіб сприйняття навколишнього (слуховий, зоровий, кінетичний), на рівень її домагань (challenge), сформованість мотиваційної сфери. Орієнтуватись у навчанні на зону найближчого розвитку дитини (в термінології Л.С. Виготського).

Правило 3. Вчити й виховувати дітей, виходячи із сильних, найкращих якостей і виявів їхнього характеру, особливостей мислення, емоційно – вольової сфери. Не фіксувати помилки і слабкість учня (“Never say to a student he is wrong. Do not fuss about students’ mistakes: let them speak on”). Вірити в обдарованість кожної дитини. Створювати умови для розкриття творчого потенціалу її особистості, для формування у дитини позитивної самооцінки (Я–концепції, або self – concept, в термінах Р. Бернса3) і культивування у неї цінності іншої людини.

Правило 4. Виховувати демократичну культуру класу. Виявляти повагу до дітей. Ні в якому разі не маніпулювати своєю владою під час контролю та оцінювання рівня навченості учнів. Будувати стосунки з дітьми на засадах взаємоповаги і рівноправного партнерства за гаслом “Everyone is equal when in class”.

Правило 5. Вирішувати завдання, пов’язані з моделюванням міжособистісного і міжкультурного спілкування, зумовлені двоплановістю діяльності вчителя іноземної мови як фасилітатора (підсилювача) процесу спілкування і водночас його незалежного учасника. Пам’ятати: педагог, який знаходиться у постійному мовленнєвому контакті з учнями, сприяє успішності вивчення мови і впливає на їхні особистості. Практикувати з цією метою режими роботи (в парах, у малих групах, командах), спрямовані на забезпечення творчої співпраці і взаємодії молодших учнів, застосовуючи широкий спектр прийомів навчання іноземної мови в початковій школі.

Правило 6. Формувати у дитини внутрішню вимогливість до себе. Забезпечувати засобами розвиваючого навчання такі умови, щоб молодший учень усвідомлював себе мислячою особистістю. Вчити кожного учня працювати над іноземною мовою самостійно, на рівні його фізичних, інтелектуальних та емоційних можливостей. Реалізувати у такий спосіб індивідуалізацію і диференціацію навчального процесу, створюючи дитині можливості пізнати «радість навчання», в термінології В.О. Сухомлинського.

Правило 7. Виявляти постійну турботу про психічне, інтелектуальне і фізичне здоров’я дітей. Пам’ятати, що основою цього здоров’я є емоційна благополучність дітей у школі та в родині. Вона зумовлена здійсненням педагогом стратегії психологічної підтримки розвитку особистості дитини, наданням допомоги дітям у розв’язанні їхніх проблем, а також підживлюється творчим співробітництвом учителя з батьками.

Рекомендації з питань організації навчання і виховання учнів початкової школи ( для вчителів іноземної мови)

1.При складанні календарного планування іноземної мови в початковій школі орієнтуватися на перелік діючих програм, підручників, навчально-методичних посібників, затвердженим Міністерством освіти і науки України.

2.Вчитель повинен постійно працювати над собою, формуючи в собі вміння аналізувати та вдосконалюючи свою педагогічну діяльність.

3.Необхідно забезпечити психологічну підтримку молодшим школярам в період « кризи 7 років», орієнтуючись на комунікативно-ігрове навчання іноземній мові.

4.Комунікативно-ігрове навчання іноземній мові в початковій школі вважати єдино-оптимальним.

5.Використовувати музично-ритмічні засоби, як дійсно-результативні в процесі якісного навчання іноземній мові.

6. Сприяти створенню інформаційного банку даних щодо викладання іноземної мови в початковій школі.

^ Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів

Навчальні програми не встановлюють порядок (послідовність) вивчення предметної тематики у рамках навчального року, а лише вказують на зміст, вивчення якого є об’єктом тематичного контролю та оцінювання у рамках семестрового і підсумкового контролю.

Робочі навчальні плани для початкової школи на 2011/2012 навчальний рік складаються за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом МОН України від 29.11.2005 р. № 682;

Організація навчально-виховного процесу та навчально-методичне забезпечення

У загальноосвітніх навчальних закладах можe використовуватися лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через “Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України”. Із зазначеним переліком можна ознайомитись на сайті Міністерстваосвіти і науки Україниwww.mon.gov.ua.

Ознайомитися з новими Типовими навчальними планами початкової школи (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 10.06.2011р. №572) та Державним стандартом початкової загальної освіти(постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462), що визначають основні напрями навчально-виховного процесу та державні вимоги до навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів. Опрацювати лист МОН України від 02.07.2007 р. № 1/9 – 407 від 02.07.2007 р. «Організація навчально-виховного процесу у першому класі».

СТРАТЕГІЯ НАВЧАННЯ ТА ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У 2013-2014 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Сталий розвиток регіональної системи вивчення іноземних мов характеризується переходом на нові державні стандарти та на нову парадигму освіти: особистісно-орієнтовану, засновану на компетентнісному, когнітивно-комунікативному і діяльнісному підходах. Введення нових стандартів загальної середньої освіти повертає до школи принципи державного виховання. Найважливішим завданням нових державних стандартів загальної освіти є формування універсальних навчальних дій, що забезпечують школярам, які засвоюють іноземну мову, вміння вчитися, здатність до самостійної роботи над мовою, а, отже, здатність до саморозвитку та самовдосконалення. Наступність при вивченні іноземної мови у початковій, основній та старшій середній школі забезпечується за допомогою обліку внутрішньопредметних зв’язків при формуванні усіх компонентів іншомовної комунікативної компетенції.

Освіта в початковій школі є базою, фундаментом всього подальшого навчання. У першу чергу, це стосується сформованості «універсальних навчальних дій», що забезпечують «уміння вчитися». У початковій школі створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовною світу і для подолання в подальшому психологічного бар’єру у використанні іноземної мови як засобу спілкування; для розвитку мотивації до подальшого оволодіння іноземною мовою, формується елементарна комунікативна компетенція (мовна і мовленнєва) і, відповідно, розвиваються елементарні комунікативні вміння в основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо), а також елементарні лінгвістичні уявлення.

В основній школі посилюється роль принципів когнітивної спрямованості навчального процесу, індивідуалізації та диференціації навчання, більшого значення набуває освоєння сучасних технологій вивчення іноземної мови, формування навчально-дослідницьких умінь, усвідомлення місця та ролі рідної та іноземної мов в цілому полікультурному, тримовному світі як засобів спілкування, пізнання, самореалізації та соціальної адаптації, розвиток засобами навчального предмета таких якостей особистості, як громадянськість, національна ідентичність, патріотизм, толерантне ставлення до проявів іншої культури. В основній школі виділяються два вікових етапи, обумовлених динамікою розвитку школярів: 5-7 і 8-9 класи.

У старшій школі здійснюється подальший розвиток і вдосконалення комунікативної компетенції в сукупності її складових, а саме: мовної, мовленнєвої, соціокультурної / міжкультурної, компенсаторної та навчально-пізнавальної. Ступінь сформованості компетенцій у школярів в 10-11 класах створює реальні передумови для обліку конкретних потреб школярів у використанні іноземної мови при вивченні інших шкільних предметів, а також у самоосвітніх цілях: в галузях знань і сферах людської діяльності, які їх цікавлять (включаючи і їх професійні орієнтації і наміри ).

Основним завданням іншомовної шкільної освіти в XXI столітті стало створення сприятливих умов для сталого безперервного розвитку мовної особистості, формування у школярів іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне спілкування з носіями мови. У іншомовній освіті України простежуються такі тенденції:

- вдосконалення освітнього процесу з іноземної мови та вдосконалення системи підготовки та перепідготовки вчителів іноземних мов, підвищення професійної компетенції педагогів;

- варіативність навчання іноземних мов, тобто можливість використання різних НМК з іноземних мов, як вітчизняних, так і зарубіжних; різних методів і технологій навчання;

- вивчення другої іноземної мови;

- індивідуалізація процесу навчання;

- відкритість і доступність освіти, прозорість методів навчання і контролю;

- перехід від формату викладання до формату навчання;

- інтернаціоналізація навчання дає можливість вчитися не тільки в Україні, але і за кордоном;

- освоєння інноваційного досвіду тих шкіл, які займаються експериментальною та інноваційною діяльністю.

Вищеназвані тенденції в цілому плідно позначилися на розвитку іншомовної освіти в Черкаській області. Продовжувалася робота за проектом Британської Ради «Фахове вдосконалення вчителів в інститутах післядипломної освіти: пілотування раніше складених модулів», учителі і методисти стали учасниками україно-канадського проекту «Учитель майбутнього». Протягом минулого навчального року навчання іншомовного спілкування спиралося на співробітництво з Британською Радою в Україні, з Американськими Радами (діяльність Корпусу Миру), Гете-інститутом (участь групи директорів шкіл області у семінарі щодо вивчення другої іноземної мови, проведення курсів для учителів німецької мови «Літній інтенсив», участь представника області у підготовці програми фахового вдосконалення учителів німецької мови), асоціацією «Україна-2 Люксембурги» (проведення семінару носієм мови для учителів французької мови).

У рамках підготовки до введення іноземної мови з 5 класу було проведено експрес-курси для учителів англійської мови (1 група), французької мови (1 група), німецької мови (4 групи), заплановано проведення семінару автором підручника «Німецька мова, 5 клас, друга іноземна мова» Світланою Іванівною Сотниковою.

Під час курсової перепідготовки учителів постійно викладаються спецкурси «Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції», «Методологія навчання другої іноземної мови учнів 5 класу».

У минулому навчальному році успішно виступили на Всеукраїнській олімпіаді юні знавці іноземних мов області, вони здобули 11 призових місць (3 перших, 5 других, 3 третіх).

Але, поряд із позитивними тенденціями, можна виділити такіпроблеми:

- збереження існуючого балансу у вивченні іноземних мов;

- невідповідність ряду НМК загальноєвропейським вимогам до оволодіння мовою;

- відсутність наступності в освітньому мовному полі;

- відсутність інтерактивних дощок і цифрових записуючих пристроїв у навчальних закладах, а у деяких – учителі іноземної мови навіть не мають доступу до комп’ютерного класу.

Подолання цих проблем і стане першочерговим завданням педагогічних колективів на наступний навчальний рік.

Інформатика

проводити основні операції над інформаційними об’єктами, зокрема створювати та опрацьовувати інформаційні об’єкти в різних програмних середовищах;
здійснювати пошук необхідних інформаційних матеріалів (відомостей) з використанням пошукових систем, зокрема в Інтернеті;
алгоритмічно, логічно та критично мислити;
висувати нескладні гіпотези навчально-пізнавального характеру і перевіряти їх при розв’язуванні практичних задач з використанням ІКТ;
використовувати засоби ІКТдля обміну повідомленнями та організації співпраці при розв’язуванні навчальних, в тому числі які виникають при навчанні інших предметів, дослідницьких і практичних життєвих завдань;
планувати, організовувати та здійснювати індивідуальну і колективну діяльність в інформаційному середовищі;
безпечно працювати з інформаційними системами.

Цей курс розглядається як необхідний інструмент, який в сучасному інформаційному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню учнів, формуванню предметної і ключових компетентностей, всебічному розвитку дитини шкільного віку. ІКТрозглядаються в курсі як об’єкт, і як засоби навчання.

Відповідно до навчальної програми в 5 класі будуть вивчатись наступні теми:

Назва розділу	Кількість годин
Інформація, інформаційні процеси, системи, технології	4
Комп’ютер як універсальний пристрій для опрацювання даних	10
Створення та опрацювання графічних зображень	9
Створення та опрацювання мультимедійних презентацій	9
Резерв	3
Всього	35

Навчальнийчас, який відводитьсянавивчення курсуінформатики,потрібно розподіляти таким чином:

- 30% навчального часу відводитьсяна засвоєннятеоретичних знань,

Комісією з інформатики науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України була схвалена для використання в загальноосвітніх навчальних закладах навчальна програма «Інформатика. 5-9 класи загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу» (за ред. академіків НАПН України А.М. Гуржія і В.Ю. Бикова). Її опубліковано в журналі «Комп’ютер в школі та сім’ї» № 6 за 2012 рік. На її підтримку готується навчально-методичний комплект. Відповідні класи можуть здійснювати вивчення інформатики за цією програмою. Враховуючи особливості класу або навчального закладу вчитель може обрати для роботи цю програму. При цьому слід врахувати, що школи не будуть забезпечуватись підручниками, що їй відповідають.

Наводимо особливості підручників з інформатики для 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Підручник «Інформатика. 5 клас»

(авт.. Ривкінд Й.Я., Лисенко Т.І., Чернікова Л.А., Шакотько В.В.)

наведення означення або опису об’єкта;
перелік його властивостей та їх стисла характеристика;
опис множини можливих значень властивостей об’єкта;
розгляд операцій над об’єктами, які потрібно виконати, щоб змінити значення властивостей;
наведення класифікацій об’єктів, вивчення яких передбачено програмою, з визначенням ознак їх класифікації.

Підручник «Інформатика. 5 клас»

(авт. Морзе Н.В., Барна О.В., Вембер В.П., Кузьмінська О.Г., Саражинська Н.А.)

У підручнику наведено Алфавітний покажчик та Глосарій основних термінів і понять.

Про організацію викладання інформатики та використання НКК

При викладанні інформатики у всіх класах учитель самостійно добирає засоби та методи подання навчального матеріалу, визначає форму проведення практичних робіт(робота з елементами досліджень, спільна робота в Інтернеті, лабораторні роботи, проектні роботи, практикуми тощо). Використовувати в процесі навчання інформатики можна тільките навчальне програмне забезпечення і навчально-методичну літературу, яке рекомендоване МОН. Щодо іншого програмного забезпечення (операційна система, офісні програми, графічні редактори, програми опрацювання аудіо та відео тощо): дозволено використання такого програмного забезпечення, яке гарантує виконання навчальної програми й еквівалентне тому, що перелічене в орієнтовних переліках навчальних програм. Наприклад, Linux (Ubuntu чи Mint) + Libre Office + Gimp + Inkscape у поєднанні з іншим поширюваним Linux-сумісним ПЗ за вибором учителя.

З метою реалізації практичної спрямованості курсу інформатики, незалежно від профілю навчання, віку учнів комп’ютерна техніка повинна використовуватися на кожному уроці інформатики. При проведенні всіх навчальних занять з інформатики здійснюється поділ класів на дві групи, за наявності в кожній групі не менше 8учнів (наказ МОН, від 20.02.2002 № 128).

АДАПТАЦІЯ П’ЯТИКЛАСНИКІВ (психологічні причини неуспішності; поради батькам, вчителям)

Якщо говорити про психологічні причини неуспішності взагалі, то насамперед, основними чинниками порушення навчальної діяльності є недоліки розвитку інтелектуальних здібностей учнів – вищих форм мислення, що не одержали розвитку в початкових класах, а також неповноцінність початкових шкільних навичок, основними з яких є навички читання.

Але навіть у тому випадку, коли початкова школа цілком та успішно вирішує свої задачі, це не означає, що дитина зможе без проблем продовжувати вчитись у середній школі. Фактично так і стається, коли відмінники початкової школи поступово стають трієчниками не зважаючи на всі їхні старання. Цей результат, на жаль, закономірний через нестиковку програм початкової та середньої шкіл, через розходження цілей, які вони перед собою ставлять.

Основна задача початкової школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину до нового способу життя, де в якості провідної виступає навчальна діяльність, і сформувати в неї початкові навички: читати, писати, рахувати.

Рішення даної задачі не пред’являє яких–небудь особливих вимог до інтелектуального розвитку дітей. Вони здійснені за умови мінімального мовного та психомоторного розвитку й наявності простої асоціативної пам'яті. Якщо дитина старанна, а батьки допомагають і контролюють процес навчання то відмінна успішність їй гарантована. Особливості та недоліки розвитку мислення не відіграють особливої ролі при навчанні в початковій школі, тому що вони там не потрібні. Мислення може знаходитись у зародковому стані, на до понятійному рівні, коли дитина не розрізняє часткове й загальне, істотні й несуттєві ознаки, замість категоризації використовує емоційні, функціональні або ситуативні узагальнення, мовні або візуальні шаблони. Усі ці особливості мислення можуть не тільки зберігатись, а й закріплюватись, поки дитина перебуває в початковій школі, тому що вона спеціальних задач розвитку понятійного мислення не ставить.

Основна освітня мета школи ІІ ступеня полягає в тому, щоб увести підлітка в систему наук, ознайомити його з основами наукових знань.

Будь-яка наука має цілком визначену структуру, що вибудовується на понятійному принципі. В її основі лежать відправні поняття і аксіоми, з яких поступово виводяться більш часткові, спеціальні поняття, виростає сама піраміда науки. Щоби сприйняти будь-яку науку, її внутрішню логіку та взаємозв’язок окремих частин, необхідно володіти понятійним мисленням, що здатне адекватно відбивати закономірності, які використовуються в наукових узагальненнях. Операційна система інтелектуальної діяльності повинна знаходитись у взаємно однозначній відповідності з операційною системою, що використовується при викладанні наукових знань. Якщо ця умова дотримується, тобто підліток має понятійне мислення, то він легко розумієте, те що йому пояснюють на уроках, і те, що він сам читає в підручниках та інших наукових посібниках чи у книгах.

Якщо понятійне мислення не сформоване, дитина може образно уявляти наукові факти та положення, але в основному їй доводиться заучувати викладену на уроках і у книгах інформацію. Якщо це не відразу стає очевидним стосовно таких наук, як історія, біологія чи географія, то стосовно математики та фізики сумнівів ні в кого не виникає. Гуманітарні науки діти можуть ще якийсь час зубрити й одержувати „п’ятірки” за перекази, хоча на запитання, поставлені наприкінці параграфа, далеко не всі можуть дати зрозумілу відповідь. Математика й фізика досить швидко переходять у розряд ненависних предметів, тому що запам’ятовуванню вони не піддаються, а виучені формули анітрошки не допомагають вирішенню задач. Навчання стає неповноцінним, а з ряду предметів – і неможливим.

Дитина не народжується з розвиненим понятійним мисленням, воно не дозріває саме по собі в міру її дорослішання. Як показав Л. Виготський, понятійне мислення формується у процесі навчання, коли дитині доводиться опановувати наукові поняття, коли її навчають цьому в початковій школі.

Поряд із цим, труднощі, які молодші школярі відчувають під час засвоєння навчального матеріалу з мови, читання, математики, та їх психологічні причини можна розділити на три групи.

Перша група труднощів пов’язана з недоліками формування складних за структурою та багаторівневих за організацією рухових навичок письма й читання. Якість письма значною мірою обумовлюється рівнем розвитку психомоторної сфери учня.

Конкретними недоліками розвитку психомоторної сфери є :

не сформованість зорово-рухової координації;
недостатній рівень диференційованості м’язових зусиль руки;
недоліки в розвитку мікромоторики.

Друга група труднощів обумовлена особливостями формування когнітивного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь.Конкретними психологічними причинами, що лежать в основі цієї групи труднощів, можна назвати такі:

не сформованість просторових уявлень;
недоліки в розвитку процесів звуко - літературного аналізу й синтезу та фонетико – фонематичного сприйняття;
недоліки в розвитку пізнавальних процесів.

Визначені труднощі при засвоєнні навчального матеріалу створюють вікові особливості розумової діяльності молодших школярів:

конкретність мислення ( вона ускладнює розуміння школярем переносного значення слів і словосполучень, прислів’їв, алегорій; математичного змісту задачі у зв’язку із зосередженістю на її сюжетній стороні).
синкретичність мислення ( відсутність необхідного й достатнього аналізу всіх даних, що призведе до неправильних умовиводів і помилкових рішень задач);
недостатність узагальнення мислення ( обумовлює) ускладненість при утворенні понять, що ґрунтуються на виділенні істотних ознак у навчальному матеріалі);
одно лінійність мислення (тобто при скутість до якої-небудь однієї сторони розглянутого предмета чи ситуації, невміння бачити й утримувати у свідомості одночасно різні сторони, різні ознаки того самого предмета, невміння оперувати одночасно всіма потрібними для рішення задачі даними) обумовлює рішення задачі тільки одним способом; інертність розумової діяльності ( призводить до утворення шаблонів мислення, до стереотипності дій, незважаючи на зміну умов; може ускладнювати перехід від прямого способу дії до зворотнього; виявлятись у труднощах при переведенні з однієї форми в іншу, наприклад, з буквеної форми в цифрову ).

Третя група труднощів пов’язана з недоліками у формуванні регуляторного компонента навичок письма, читання й обчислювальних умінь. Конкретна психологічна причина, що лежить в основі цієї групи труднощів, складається в не сформованості процесів самоконтролю й саморегуляції. Наслідками недостатності процесів самоконтролю й саморегуляції можуть бути:

невміння виявляти свої помилки;
зростання кількості помилок до кінця роботи;
виконання вимог учителя не в повному обсязі;
труднощі з формуванням рухової навички письма;
повільний темп письма.

Особливо слід зазначити труднощі в навчанні, викликані особливостями темпераменту учнів, що відбиває своєрідність природної організації їх нервової системи. У першу чергу це стосується повільних дітей – дітей із флегматичним темпераментом. У навчальній роботі в них можуть виникнути певні труднощі, обумовлені їхніми індивідуально-типологічними особливостями:

пропуск букв, складів, недописування слів і речень ( унаслідок того, що учень-флегматик квапиться, щоб не відстати від класу);
повільний темп письма, читання, рахування;
невиконання письмових завдань у повному обсязі при обмеженні часу, відведеного на роботу.

До психологічних причин неуспішності варто віднести ж таке:

недоліки пізнавальної діяльності;
не сформованість прийомів навчальної діяльності;
недоліки в розвитку мотиваційної сфери дитини;
неадекватне використання дитиною своїх індивідуальних типологічних особливостей;
невміння вчитись, переборювати труднощі;
труднощі засвоєння нового навчального матеріалу.

Робота з учнями, які не встигають у навчанні повинна будуватися за принципом заповнення прогалин у розвитку та вихованні. Їх необхідно навчити слухати, бачити, сприймати, переказувати текст і відповідати на запитання, виділяти у прочитаному головне. Особливу увагу варто приділяти розвитку мови, тому що розумовий розвиток визначається мовним розвитком, що залежить від того, чи багато дитина читає, чи вчиться вона переказувати прочитане, чи відповідає на запитання осмислено.

Варто сказати, що в початковій школі закладаються основи подальшого благополуччя школяра, а саме: його вміння вчитись, стосунки з однолітками. Тому ставлення до дітей, особливо з „ групи ризику”, повинно бути доброзичливим, дружнім, неприпустимі менторська позиція й осуд за неуспіх. Необхідно, щоб успіх переживався учнями як радість, цьому повинна сприяти позитивна емоційна оцінка з боку вчителя. Велика увага повинна приділятись розвитку в дітей здатності до самооцінки своєї роботи. Самооцінка дозволяє спокійніше ставитись до результатів своєї діяльності й оцінки з боку дорослого.

У роботі з учнями які не встигають у навчанні вчитель повинен дотримуватись таких правил, розроблених психологами.

1. Не ставити учня в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.

2. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.

3. Не давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба постаратися розробити його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово, у міру засвоєння.

4. Не примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись з ним удома.

5. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень ( не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу „відмінно”, „молодець”, „розумник” тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.

6. Обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.

7. Під час підготовки учнем відповіді дати йому час для перевірки та виправлення написаного.

8. У мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку.

Правила, що використовуються при роботі з інертними учнями.

1.Не вимагати від них негайного включення в роботу – їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово.

2. Варто пам’ятати, що інертні учні не можуть виявляти високу активність у використанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації.

3. Не треба вимагати від інертних учнів швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обміркування нової відповіді, вони частіше додержуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації.

4. Не слід проводити їх опитування на початку уроку, тому що вони з ускладненням відволікаються від попередньої ситуації.

5. Треба уникати ситуації, коли від інертного учня потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, інертним учням необхідно давати час на обміркування запитання та підготовку відповіді на нього.

6. Під час виконання не варто їх відволікати, переключати увагу на що–небудь інше.

7. Небажано змушувати інертного учня відповідати на запитання з нового, щойно пройденого матеріалу, варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість попрацювати вдома.

Учні, які не встигають у навчанні за своїми нейродинамічними особливостями мають ряд переваг, що мусить ураховувати вчитель:

у ситуаціях, які вимагають монотонної роботи, вони більш успішні;
також ці учні є успішними в тих видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки;
для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної, планомірної роботи;
вони схильні самі проникати в більш глибокі зв’язки та відносини всередині навчального матеріалу, тому виявляють свої переваги в таких ситуаціях, де потрібні розуміння та знання предмета понад шкільну програму;
вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань і перевірки отриманих результатів.

Інертні за своїми нейродинамічними здібностями учні в порівнянні з рухливими мають сильні сторони, на які може спиратись вчитель:

вони можуть працювати довго, не відволікаючись;
у них відзначається високий ступінь самостійності у виконанні завдань;
їхня активність наростає повільно, але зате довго зберігається;
у них спостерігається схильність до одноманітної роботи;
вони успішно справляються з монотонною роботою протягом тривалого часу, активні в роботі з пройденого матеріалу;
вони здатні швидко виконувати завдання, якщо їм дається можливість самостійно організовувати свою діяльність;
самостійну роботу на відміну від фронтальної вони виконують легше.

Кожний педагог у своїй роботі спирається на основні закони, на яких будується поведінка учнів.

Учні вибирають певний тип поведінки в певних обставинах.
Будь-яка поведінка підлягає загальній меті – почувати себе приналежним до шкільного життя.
Порушуючи дисципліну, учень усвідомлює, що поводиться неправильно, але може не усвідомлювати, що за цим постає одна з чотирьох цілей: залучення уваги, влада, помста, запобігання невдачі.

Якщо розглядати систему заходів, спрямованих на попередження неуспішності школярів, то для вчителя важливо при опитуванні:

створювати доброзичливу атмосферу в класі;
дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватись посібниками;
давати план відповіді, дозволяти користуватися планом, складеним удома;
допомагати сконцентрувати увагу на головних питаннях теми;
звертати увагу на типові помилки учнів;
підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху.

При поясненні нового матеріалу:

темп викладу нового матеріалу повинен бути доступним для учнів які не встигають у навчанні;
акцентувати увагу на головних моментах нової теми;
з'ясовувати ступінь розуміння матеріалу учнями які не встигають у навчанні стимулювати запитання;
використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, ТЗН, наочність, порівняння;
утягувати учнів, що не встигають у навчанні у бесіду.

У ході виконання вправ:

* раціонально та обмірковано підбирати вправи для самостійної роботи;

* оперативно допомагати учням у ході виконання самостійної роботи;

* ураховувати темп роботи учнів;

* привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

При видачі домашнього завдання:

ураховувати оптимальність домашнього завдання;
координувати домашнє завдання з іншими уроками;
по можливості домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками;
роз'яснити дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання ;
підбирати індивідуальні завдання для учнів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

Дізнайтеся якомога більше про труднощі у навчанні. Чим більше ви знаєте, тим краще зможете допомогти собі та вашій дитині. Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.
Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами в навчанні часто дуже добре виконують щось інше, крім навчальних завдань. Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад, танцює, грає у футбол або працює з комп’ютером . надайте вашій дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.
Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи свої сильні сторони.
Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй впевненості у собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.
Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.
Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почуватися краще та дізнатися більше про соціальні навички.
Розмовляйте з іншими батьками, діти яких відчувають труднощі в навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради та емоційну підтримку.
Познайомтеся персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини. Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини та пам’ятайте про допоміжні технології.
Налагодьте добрі стосунки з вчителями вашої дитини. Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ.

Дізнайтеся більше про особливості дітей із труднощами в навчанні, про організації, які надають допомогу, та інформаційні джерела, про специфічні технології та стратегії, що можуть підтримувати учня емоційно.
Шукайте можливості змінити життя учня! Дізнайтеся про сильні сторони та інтереси учня і всіляко підтримуйте їх. Давайте учневі позитивну оцінку та більше можливостей практичної діяльності.
Перегляньте інформацію щодо особливостей навчання з метою визначення конкретних проблем. Зверніться до фахівців стосовно методів навчання конкретного учня. Наприклад:

розподілити завдання на окремі кроки та надавати інструкції ( усно або письмово);
надавати учневі більше часу для завершення домашнього завдання або для виконання тесту;
дозволяти учневі, якщо в нього спостерігаються проблеми з читанням, користуватися аудіо-підручниками;
дозволяти учневі, якщо в нього спостерігаються проблеми зі сприйманням на слух, користатися нотатками інших учнів або використовувати магнітофон,
дозволяти учневі, якщо в нього спостерігаються проблеми з письмом, використовувати комп’ютерну програму перевірки граматики або розпізнавання голосу.

Дізнайтеся більше про модифікації різних тестів, які можуть допомогти визначити, що насправді опанував учень із труднощами у навчанні.
Навчайтеся організаційних прийомів, навчальних стратегій. Це може допомогти всім учням, а особливо тим, хто відчуває труднощі в навчанні.
Співпрацюйте з батьками дитини над створенням навчального плану, для задоволення потреби учня.
Налагодьте добрі стосунки з батьками учня. Постійно спілкуючись, обмінюйтеся інформацією про успіхи учня у школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Державний стандарт початкової загальної освіти.
Красуцька. Новий державний стандарт початкової школи: від задуму до реалізації» // Педагогічна газета. – 2012.- №1 (210)
Компетентнісний підхід: система впровадження в школі / упоряд.: Родигіна І. В., Дементьєва Л. М., Погорєлов А. І., Луценко О. Г. – К. : Шк.. світ, 2010. – 112 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
Цвинда Зінаїда. Формування самоосвітньої компетенції молодших школярів // Початкова освіта. – 2010. - № 10
Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: метод. рекомендації / Авт. Колектив: Бібік Н.М., Савченко О.Я., Байбара Т.М., Вашуленко М.С. – К.: Почат. Шк., 2008. – 128 с.
Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. – метод. посіб./ О.І. Пометун. – К.: А.С.К.,2004._192 с.
Інтерактивні технології навчання в початковій школі. Навчальний посібник / Біда О.А., Кравчук О.В., Коберник Г.І. та ін. – Умань: РВЦ «Софія». -2007. – 212 с.
Волошенко О.В., Хрипун В.І. Психолого-педагогічні аспекти оновлення освітнього простору навчального закладу.- Черкаси, 2010.- 40с.
Волошенко О.В., Семиліт Л.Г. Психологічний супровід учня початкової школи.- Черкаси, 2006.- 38с.Савченко О.Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики/ Під заг. Ред. О. В. Овчарук.- К.: «К.І.С.», 2004.- 34-41
Пометун О.І. Теорія та практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики/ Під заг. Ред. О. В. Овчарук.- К.:»К.І.С.», 2004.- 16-26 с..
Єрмаков І.Г. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. – Запоріжжя: Центріон, 2005
Державний стандарт початкової загальної освіти / проект / // Початкова школа.- 2010.-№8.
Овчарук О.В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти /О.В.Овчарук//Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: К.І.С., 2004.- с. 6-15.- (Б-ка з освітньої політики)
Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.
Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій // Початкова школа. – 2004. - №10.
Суховірський О. Психологічні передумови використання комп’ют. засобів і технологій в початковій школі // Проблеми почат. ланки освіти в контексті розвитку світових тенденцій: Матеріали міжнародн. Наук.-практ. конф. – К.; Хмельницький; Івано-Франківськ, 2003. – С.37-42.
Кравчук О. Застосування інформаційних технологій на уроках в початковій школі // Рідн. шк. – 2004. - №1. – С.44-46.
Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.
Байбара Т. Компетентісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичний аспект.// Початкова школа. -2010. - № 8.- С. 46 – 50.
Р о м а н С . В . Методика навчання англійської мови у початковій школі: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2009. –С.116"130.
Н и к и т е н к о З . Н . Европейский Языковой портфель для начальной школы//Иностр. языки в школе. – 2008. – № 5. – С, 8"14.
Г е р г е л ь А. Мовний паспорт – кожному другокласнику (Європейський Мовний портфель для початкової школи в Україні)//Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – № 3. – С.151–19.
К о л о м і н о в а О.О. Навчально"методичний комплект з англійської мови у формуванні інформаційної компетенції учнів початкової школи//Педагогічний процес: Теорія і практика: Збірник наукових праць. – К.: Видавництво «ЕКМО», 2008. – С.121"133
Бігич О. Б. Особистісно–діяльнісний розвиток молодшого школяра на уроці іноземної мови: Монографія. – К. : Вид. центр. КНЛУ, 2010. – 138 с
Бігич О. Б. Планування уроку англійської мови в початковій школі: Посібник. – К. : Ленвіт, 2006. – 64 с.
Бігич О. Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник, рекомендований МОН України. – К.: Ленвіт, 2006. – 199 c.
Роман С. В. Планування та аналіз навчального процесу з іноземної мови у початковій школі (на матеріалі англійської мови): Навчальний посібник.