Урок 86                                                                        Інформатика 11(ІКТ)

Чим більше знаєш, тим більше можеш.

Е. Абу

Пошук тексту твору у електронному вигляді; формати збереження тексту (*.txt, *.pdf, *.rtf, *.djvu); перетворення тексту в формат MS Word.

Мета.

Навчальна. Cтворення макета книги у середовищі текстового процесора, узагальнення знань, вмінь та навичок обробки тексто­вої інформації на комп’ютері, розвиток комунікаційних здібнос­тей учнів та надбання ними досвіду командної роботи, виховання естетичного сприйняття друкованого тексту.

Розвиваюча. Розвивати логічне мислення, самостійність, вміння застосовувати набуті знання до практичних завдань.

Виховна. Виховувати наполегливість, естетичність у оформленні, грамотно висловлювати свої думки, вміння працювати у команді.

Завдання проекту

1. Створити електронну книгу з тексту, збереженого у файлі формату TXT.
2. Підготувати книгу для публікації в друкованому та електрон­ному вигляді в форматі Microsoft Word з урахуванням вимог типографії.
3. На основі виконаної роботи потрібно підготувати звіт за вказаною формою.

Зауваження, що текст необхідно форматувати з використанням стилів, тобто без застосування безпосереднього форматування. Книга повинна мати обкладинку, містити ілюстрації, колонти­тули з назвами глав, нумерацію сторінок, автоматичний зміст, список ілюстрацій, вихідні дані, анотацію та перелік персонажів. Обсяг книги після форматування має становити 50-200 сторінок, кількість сторінок повинна бути кратною чотирьом. Файл з кни­гою слід запакувати в архів формату RAR або ZIP.

Тип уроку. Засвоєння нових знань і навичок.

Уміння, необхідні учням: для успішної роботи над проектом кожен учень має володіти базовими знаннями з тем «Служби Інтерне- ту», «Обробка мультимедійних даних» та «Текстовий процесор», а також вміти користуватися програмами архівування даних.

Устаткування та програмні засоби: доступ до мережі Інтернет або сканер та програма оптичного розпізнавання тексту, про­грама Microsoft Word, графічний редактор, програма Microsoft PowerPoint, архіватор.

Матеріали для роботи з учнями:

• Костюков В.П., Мотурнак Є.В. Інформаційний працівник. Навч.посібник. - К.: Вид.група BHV, 2011.
• Мультимедійне обладнання;
• Презентація “”.

План

1. Організація початку уроку
2. Правила ТБ при роботі в кабінеті Інформатики.
3. Мотивація навчальної діяльності.
4. Актуалізація опорних знань.
5. Вивчення нового матеріалу.
6. Застосування знань.
7. Підсумки уроку.
8. Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Організація початку уроку.

2. Інструктаж БЖД.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності.

Найважче в будь-якій справі — це початок. Працюючи над елект­ронною публікацією, ви маєте почати з вибору книги, яку буде переведено в електронний вигляд. Тут важко дати пораду, проте є кілька критеріїв, базуючись на яких, цю нелегку справу можна зробити менш складною.

По-перше, ви можете обрати книжку, яку читали і зміст якої добре знаєте. Це дозволить вам втілити в електронній книзі своє бачення твору. Буде легше підібрати ілюстрації, писати анотацію, давати характеристики персонажам. По-друге ви можете обрати книгу, яку збиралися прочитати, або таку, що стосується цікавої для вас тематики. Працювати буде складніше, проте цікавіше, адже, реалізуючи проект, ви прочитаєте новий твір і відкриєте для себе ще одну цікаву сторінку світової літератури.

Обов’язково слід звернути увагу на технічні вимоги. Працювати буде легше, якщо обрана вами книжка складатиметься з окремих розділів і ці розділи матимуть назви. Ми рекомендуємо обрати видання обсягом не менше 50 і не більше 200 сторінок. Звісно, це лише приблизні параметри, конкретні вимоги має сформулювати вчитель.

Вибір теми проекту завершується затвердженням її вчителем. Він може відхилити тему, якщо її вже обрали, якщо книга не під­ходить для опрацювання в рамках проекту або з інших причин. Якщо так станеться, не хвилюйтеся, а просто оберіть один із варіантів, які ви розглядали разом із відхиленим.

5. Вивчення нового матеріалу.

Розробка структури книги

Тепер, коли текст книги належним чином підготовлено, можна переходити до наступного етапу реалізації проекту — розробки структури книги. За стандартом, книгою вважається неперіодичне видання у вигляді зброшурованих паперових аркушів або зоши­тів з віддрукованою на них текстовою, графічною, ілюстратив­ною інформацією обсягом понад 48 сторінок, зазвичай у твердій обкладинці.

Загалом у книзі виділяють зовнішні та внутрішні елементи. До зовнішніх, зокрема, відносять книжковий блок, обкладинку, ко­рінець, форзац, клапан, лясе (рис. 2.15).

Із зовнішніх елементів у рамках проекту ви будете створювати тільки обкладинку. Зазначимо, що від першого враження від неї часто залежить, чи захоче читач ознайомитися зі змістом кни­ги. Тому дизайн обкладинки має не лише відповідати змісту та цільовому призначенню видання, а й привертати увагу читача, викликати у нього інтерес і бажання прочитати книжку.

Внутрішніми елементами книги вважаються титульний ар­куш, контртитул, авантитул, фронтиспис, текст, розділ, абзац, ілюстрації.

Перший аркуш книги називається титульним. Його призначен­ня — надати основні відомості про книгу (автор, назва, місце знаходження видавництва, рік випуску книги та ін.). Титульний аркуш буває одинарним (з двох сторінок — лицьової та оборотної) та подвійним (з чотирьох сторінок).

Перша сторінка двійного титульного аркуша — авантитул. Його зазвичай залишають чистим або друкують на ньому назву видав­ництва. Друга сторінка — контртитул або фронтиспис. Контртитул — сторінка навпроти лицьової сторінки титульного аркуша з частиною вихідних даних (наприклад, титульні дані оригінального видання у разі, якщо книга є перекладом). Фронтиспис — сторінка із зображенням, яка утворює розворот з лицьовою сторінкою титульного аркуша. На фронтисписі роз­міщують портрет автора або малюнок до всієї книги.

Перша, старша з внутрішніх початкових сторінок книги, отри­мала назву шмуцтитул. Це аркуш, на лицьовій стороні якого розміщено лише заголовок твору або заголовок частини, іноді разом з малюнком, епіграфом, назвами розділів, а оборот або чис­тий, або, що сьогодні майже стало правилом, заповнений текстом твору чи відповідної частини. Шмуцтитул зазвичай займає праву сторінку розвороту.

У книжці виділяють основний текст, тобто текст твору або тво­рів, заради яких власне і видається книжка, додатковий (напри­клад, документи, довідкові таблиці, редакції та варіанти основно­го тексту) та допоміжний (службовий). Допоміжний текст — це так знаний апарат книги, завдання якого дати читачу уявлення про книгу, полегшити йому роботу з нею. До нього, зокрема, відносять вступ, анотацію, передмову, зміст, колонтитули, по­кажчики (предметний, іменний тощо), глосарій.

Закінчується книжка кінцевою сторінкою, що містить такі ви­хідні відомості, як назва книги, імена та прізвища авторів, пріз­вища та ініціали редактора, художнього і технічного редакторів, коректорів, дату підписання до друку, формат, наклад, відомості про поліграфічне підприємство.

Розташування елементів книги за сторінками

Для переважної кількості книжок, що підпадатимуть під проект «Літературна мозаїка», підійде така структура: обкладинка, фрон­тиспис, титул, вихідні дані та анотація, основний текст, перелік персонажів, зміст, випускні дані.

• Обкладинка займатиме першу сторінку.
• Після обкладинки буде залишено чистий розворот (сторінки 2   та 3).
• Фронтиспис і лицьова сторінка титульного аркуша складати­муть один розворот і розташовуватимуться на сторінках 4 і 5.
• На обороті титульного аркуша будуть розміщуватися вихідні дані та анотація (сторінка 6).
• Шмуцтитул першої частини книги буде розташовано на сто­рінках 7 та 8 (сторінка 8 залишається чистою).
• На сторінці 9 починатиметься основний текст.
• Кожний розділ твору починатиметься з нової сторінки.
• Шмуцтитул другої частини книжки розміщуватиметься на непарній сторінці.
• Перелік персонажів та зміст також починатимуться з непар­ної сторінки.
• Випускні дані буде розміщено на обороті останньої сторінки.

Структурування документа

Тепер у відповідності до обраної структури книги створимо в до­кументі потрібні для її елементів додаткові сторінки та розділи.

1. Відкрийте файл roksolan.docx, збережений у папці проекту.
2. Встановіть курсор на початку документа, перед словом «Павло».
3. Натискаючи клавіші Ctrl + Enter, додайте на початку документа чотири сторінки. В результаті курсор разом із текстом опи­ниться на сторінці 5 документа.
4. Перейдіть на першу сторінку і наберіть слово «Обкладинка». Згодом воно має бути замінено зображенням обкладинки.
5. Перейдіть на сторінку 4 і наберіть слово «Фронтиспис» (тут бу­де розміщено портрет автора).
6. Встановіть курсор після слів «Павло Загребельний. Роксола­на» та натисніть клавіші Ctrl+Enter, в результаті чого титул та вихідні дані будуть відокремлені.

Тепер на сторінці 6 документа міститься службова інформа­ція, частина якої відноситься до вихідних даних, а саме вка­зівка, звідки було взято цей текст. Інший текст та елементи оформлення, присутні в текстовому файлі, слід видалити.

7. Видаліть зайву службову інформацію.
8. Встановіть курсор перед словами «Книга перша», перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка. В результаті буде створено розділ для шмуцтитулу, що починатиметься з нової сторінки.
9. Встановіть курсор перед словом «МОРЕ» і натисніть клавіші Ctrl + Enter двічі, щоб відокремити шмуцтитул від першої глави, перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параме­три сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка.

Буде створено ще один розділ для шмуцтитулу, який також починатиметься з нової сторінки.

10. Знайдіть слова «Книга друга», встановіть перед ними кур­сор, перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка, щоб створити розділ для другого шмуцтитулу.
11. Встановіть курсор перед словом «КРОВ», натисніть клавіші Ctrl + Enter, і другий шмуцтитул буде відокремлено від тек­сту, що йде за ним. Перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка, щоб відокремити шмуцтитул від глави.
12. Поверніться на початок першої глави.
13. Перейдіть на сторінку, де починається наступна глава, встановіть курсор перед її назвою, перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка. Цього разу буде ство­рено новий розділ для другої глави.
14. Створіть окремі розділи для розміщення всіх інших глав книги, повторивши дії, що виконувалися у пункті 13.
15. Перейдіть у кінець документа (це можна зробити, зокрема, за допомогою клавіш Ctrl + End).
16. Вставляючи символи розриву розділів, відокремте окремі сторінки для розміщення переліку персонажів, змісту та випускних даних (всього три сторінки).
17. На кожній з відокремлених сторінок наберіть відповідні заголовки, щоб вказати їхнє призначення.

Створення стилів для оформлення книги

Стиль у термінології Microsoft Word — це набір параметрів тек­сту, таких як параметри шрифту, абзацу, розташування, які мож­на застосувати до обраного тексту одночасно. Виходячи із цього, для кожного із стилів, що будуть використовуватися в документі, необхідно вибрати відповідний шрифт, спосіб розташування на сторінці тощо. Наведемо деякі рекомендації щодо вибору цих параметрів.

Особливості шрифтового оформлення

Друкарський шрифт — основний засіб оформлення будь-якого видання. Саме від нього у значній мірі залежить, наскільки легко читати ту чи іншу книгу і наскільки вдало її оформлено з худож­ньої точки зору.

Основні вимоги до шрифту

Найважливіші характеристики шрифту як елемента оформлення книги — його легкість для читання, художні переваги, техноло­гічність, економічність.

Легкість читання шрифту залежить від низки факторів. На неї впливають і особливості набору та відбитку (довжина рядка, ши­рина міжрядкового інтервалу, чіткість відбитку, колір фарби і па­перу), і умови читання (зокрема, ступінь освітленості). За однако­вих умов читання, однакового характеру набору і якості відбитків легкість читання шрифту залежить від його розміру і малюнка.

Технологічність шрифту, тобто здатність якомога більшу кіль­кість разів забезпечити максимально точні відбитки, у великій мірі залежить від його малюнка. Експериментальним шляхом встановлено, що під час друкування найточніше відтворюються шрифти з помірною контрастністю (або взагалі позбавлені конт­растності), з короткими засічками, з достатньо широкими міжлі- терними інтервалами. Контрастні шрифти, шрифти з довгими засічками, що майже зливаються, і вузькими міжлітерними ін­тервалами спотворюються сильніше.

Економічність, або убористість, друкарського шрифту визна­чається тим, яка кількість набраних у разі його використання друкарських знаків уміщується на одиниці площі. Застосування економічних шрифтів не лише істотно зменшує витрати паперу, а й сприяє зменшенню обсягу видання, а отже, і його вартості. Та все ж економічність шрифту потрібна і корисна властивість тільки за умови, що вона досягається не за рахунок зниження легкості для читання.

Вибір розміру шрифту

Розмір шрифту, кегль, визначається в пунктах (пт). У більшості комп’ю-терних видавничих систем 1 пт дорівнює 1/72 дюйма.

У книгах, розрахованих на дорослого читача, широко застосовуєть­ся шрифт 10 пт. Він досить добре читається на відстані 30-35 см. Але багато видань для кваліфікованого читача при довжині ряд­ка до 5,5 квадрата (квадрат дорівнює 18 пт) доцільно набирати шрифтом 9 пт із збільшеним на 1 пункт міжрядковим інтервалом (такий шрифт позначається як 9/10 пт).

Шрифти розміром понад 10 пт застосовуються як текстові голов­ним чином у виданнях для дітей. Так, шрифтом 12 пт набирають­ся підручники для початкової школи і книги для дітей молодшо­го шкільного віку. Іноді шрифт 12 пт застосовують у виданнях з мистецтва великого формату з дуже довгим рядком (8 квадратів і більше). За такої довжини рядка шрифт розміром 10 пт погано читається і до того ж у разі великого формату і довгого рядка він здається непропорційно малим.

Оформлення основного тексту

Розглянемо правила, яких слід дотримуватися, щоб забезпечити легке читання та сприйняття тексту.

Пробіли між словами в межах кожного рядка мають бути однако­вими. Неприпустимі ані дуже вузькі пробіли, за яких слова зли­ваються, ані занадто широкі, коли текст здається розірваним, — в обох випадках читати важко. Оптимальним вважається пробіл, ширина якого дорівнює половині кегля шрифту, проте допуска­ється рівномірне зменшення пробілів до 1/4 або збільшення до 3/4 використовуваного кегля. При цьому не повинно бути значної різниці у величині пробілів у суміжних рядках. Зазвичай ширина пробілу дорівнює 1/3 кегля шрифту.

Абзацні відступи, що зазвичай сигналізують про початок нової думки, мають бути добре помітними. Оптимальний розмір аб- зацного відступу змінюється залежно від довжини рядка. Коли рядок короткий, добре помітним, а отже, достатнім є відступ, що дорівнює кеглю шрифту; у разі використання рядка середньої довжини відступ збільшують у півтора рази, а у разі дуже довгого рядка — у два рази.

Кінцевий рядок абзацу має бути не менш ніж у півтора рази дов­шим за абзацний відступ. Коротші рядки погано сприймаються оком, вони начебто втрачаються.

Абсолютно неприпустимі коридори, тобто пробіли в кількох роз­ташованих один над одним рядках (по вертикалі або діагоналі). Коридори, візуально розтинаючи текст на частини, порушують ритм читання.

Міжрядкові інтервали мають бути однаковими. Випадкове збіль­шення або зменшення міжрядкового інтервалу не тільки порушує ритм читання, а і може сприйматися як спеціальний прийом. Усі рядки на сторінці (за винятком початкових і кінцевих рядків абзацу) мають бути відформатовані за шириною. Якщо рядки за­кінчуються на одній вертикалі, очам легше знаходити наступний рядок, що, звісно, полегшує читання. Разом із тим саме необхід­ність доводити ширину рядків до точно заданого значення (форма­ту) призводить до порушення рівномірності пробілів між словами, збільшує кількість переносів. Існує думка, що варто переходити до вирівнювання рядків за лівим краєм, з тим щоб забезпечити однакові пробіли між словами і позбавитися переносів. Проте текст при цьому читається гірше, і тому у книгах таке форма­тування застосовується рідко, переважно для невеликих блоків тексту з метою їх виділення.

Рубрикація

Рубрикація — це система взаємопов’язаних і супідрядних заго­ловків видання, що виражають взаємозв’язок та супідрядність «очолюваних» ними рубрик (підрозділів твору, видання). Розді­ляючи видання на окремі частини, розділи, параграфи, заголовки допомагають читачеві отримати уявлення про будову тексту. Заголовок та підрозділи однієї значимості утворюють один рівень рубрикації, заголовки різної значимості — різні рівні (від вищо­го через проміжні рівні до нижчого). Логічна та чітка система заголовків допомагає зрозуміти структуру літературного твору, полегшує роботу над ним.

Для створення рубрикації застосовують різні способи розташуван­ня заголовків у тексті (рис. 2.16):

• в один рядок із подальшим текстом;
• окремим рядком між останнім абзацом попереднього розділу і першим абзацом поточного;
• над текстом початкової полоси (шпальти), починаючи з окре­мої сторінки, з помітним відступом від верхнього краю повно- форматної полоси;

• у верхній частині початкової полоси, починаючи з окремої сторінки, з великим відступом між заголовком і наступним текстом.

Окрім цього застосовують різне художньо-поліграфічне оформлен­ня за допомогою шрифтових і нешрифтових засобів та прийомів (зміна гарнітури, написання і кегль шрифту, лінії, колір).

Формування набору стилів для тексту книги

Перш ніж розробляти набір стилів, за допомогою яких ви зможете швидко відформатувати текст і створити рубрикацію, необхідно визначити, які типи тексту використовуються у книжці.

• Обкладинка. Є художнім твором і являє собою малюнок.
• Фронтиспис. На ньому буде розміщено портрет автора або композицію із зображенням головної героїні. Друкований текст тут не міститиметься.
• Титульна сторінка. Під час оформлення лицьової титульної сторінки знадобляться різні стилі для подання:

• назви книги;
• імені автора;
• інформації про видавництво.

• Вихідні дані та анотація. Стилі будуть застосовані для оформ­лення:

• тексту вихідних даних;
• тексту анотації.

• Текст твору. Використовуються різні стилі, оскільки йдеться про оформлення:

• основного тексту;
• назв розділів;
• назв глав;
• виносок;
• епіграфа;
• імені автора епіграфа;
• колонтитулів.

• Перелік персонажів. Необхідно підібрати стиль для подання тексту елемента переліку.
• Зміст. Використовуються два стилі для оформлення:

• заголовка змісту,
• тексту змісту.

Таким чином, нами визначено 15 типів тексту. Звичайно, не для всіх них доцільно створювати окремі стилі — необхідно визначи­ти типи тексту, що будуть відрізнятися один від одного і складуть стильову основу оформлення видання.

Типи тексту, що вказується на титулі книжки, є індивідуальними і суттєво відрізняються від усіх інших. Тому ми виокремлюємо їх. Вихідні дані, нагадаємо, даються двічі: на обороті титульного ар­куша і в кінці книжки. Крім того, оформлення тексту вихідних даних у нас співпадатиме з оформленням основного тексту. Тому ми маємо створити для цих елементів один стиль.

Текст анотації буде мати індивідуальний стиль.

Назви розділів, глав, текст виносок та епіграфа також матимуть оформлення, відмінне від оформлення тексту перелічених типів. Ім’я автора епіграфа буде написане із застосуванням того самого стилю, що і епіграф. Виділення цього тексту курсивом можна задати додатково.

Для колонтитулів, як і для виносок, краще використати стиль тексту за умовчанням.

Елемент переліку персонажів подамо із застосуванням того само­го стилю, що й основний текст. Заголовок змісту матиме стиль заголовків розділів.

Отже, ми оптимізували список стилів, і тепер він містить 8 пунк­тів: назва книги, ім’я автора, інформація про видавництво, текст анотації, основний текст, назви розділів, назви глав, епіграф. Постає завдання створити необхідні стилі та за їх допомогою від­форматувати книгу.

Створення стилів

Для оформлення книги нам необхідно створити такі стилі:

1)   Мій Назва книги;                                     5) Мій Основний текст;

2)   Мій Ім’я автора;                                        6) Мій Назви розділів;

3)   Мій Інформація про видавництво;         7) Мій Назви глав;

4)   Мій Текст анотації;                                   8) Мій Епіграф.

Деякі стилі, що використовуватимуться для автоматизованої об­робки тексту, потрібно буде створювати на основі вбудованих сти­лів заголовків. Йдеться про стилі для назв розділів та глав. Тож приступаємо до роботи.

1. Відкрийте файл гокБоїап.сІосх, збережений у папці проекту.
2. На вкладці Основне клацніть кнопку в нижньому правому куті області Стилі (рис. 2.17). На екран буде виведено панель Стилі. Інший спосіб відкриття цієї панелі — натиснути клаві­ші Аlt+Сtrl+Shift+S.
3. Клацніть значок Створити стиль у нижньому лівому куті па­нелі Стилі (рис. 2.18). Відкриється вікно Створення стилів за допомогою форматування.

Набори стилів слід створювати в певному порядку. Зверніть увагу на те, що серед настройок стилю є параметр Стиль наступного аб­зацу, тобто під час створення стилю необхідно вказати існуючий стиль, що автоматично застосовуватиметься до наступного абзацу. Таким чином, стилі потрібно створювати в «зворотному» ієрар­хічному порядку. Зокрема, для створення стилю заголовка глави необхідно мати стиль тексту абзацу, який слідує за назвою глави. Єдиного стильового оформлення книги можна досягти лише за умови, що майже всі стилі тексту буде створено на одній осно­ві. Краще брати стиль основного тексту, а всі інші стилі (окрім, можливо, призначених для оформлення титулу) створювати на його базі.

Створення стилю основного тексту

1. У вікні Створення стилів за допомогою форматування в полі Ім'я введіть Мій Текст абзацу, в полі Тип стилю виберіть Абзац, в полі Оснований на стилі залиште значення Звичайний, після чого в полі Стиль наступного абзацу виберіть Мій текст абзацу (рис. 2.19).

2. У цьому ж вікні в області Форматування виберіть шрифт Times New Roman розміром 12 і вирівнювання За шириною.
3. Клацніть кнопку Формат в нижньому лівому куті вікна, у меню, що з’явиться, виберіть Абзац, і перед вами відкри­ється вікно форматування абзаців (рис. 2.20).
4. Далі у зазначеному вікні в списку Спеціальний виберіть зна­чення Відступ, а праворуч від нього вкажіть розмір 1,25 см. Клацніть кнопку ОК.

5. У нижній частині вікна Створення стилів за допомогою форма­тування ви побачите опції збереження стилю. Виберіть Додати до списку експрес-стилів та клацніть Лише у цьому документі.

Ці опції визначають, як саме створюваний стиль зберігати­меться на комп’ютері. Ми обираємо зберігання лише в на­шому документі, оскільки не плануємо застосовувати нові стилі до інших текстів. Проте якщо ви працюєте над кількома подібними виданнями, то можете розробити для них єдині стилі. Клацніть опцію Нові документи на основі цього шаблону, і ваш стиль буде збережено у шаблоні МогтаІ.сІоіх, що зробить його доступним для всіх документів.

6. Клацніть кнопку ОК, і роботу над новим стилем буде завершено.

Створення стилю для анотації

1. Клацніть значок Створити стиль в нижньому лівому куті панелі Стилі, щоб відкрити вікно Створення стилів за допомогою фор­матування.
2. В однойменному вікні в полі Ім'я введіть Мій Текст анотації і послідовно виконайте такі дії: у спису Тип стилю виберіть значення Абзацу, у списку Оснований на стилі — значення Мій Текст абзацу, а після цього в списку Стиль наступного абзацу виберіть значення Мій Текст абзацу.
3. Вкажіть розмір шрифту — 10 пт, а всі інші настройки про­грама візьме зі стилю Мій Текст абзацу.
4. Клацніть кнопку ОК.

Створення стилю для оформлення назви глави

1. У панелі Стилі клацніть правою кнопкою миші стиль Заголовок 2 і виберіть із контекстного меню команду Змінити. Відкриється вікно Зміна стилю.
2. У вікні Зміна стилю в поле Ім'я введіть Мій Назва глави, у спис­ку Тип стилю вкажіть Абзацу, у списку Оснований на стилі ви­беріть (немає), а у списку Стиль наступного абзацу — Мій текст абзацу.
3. В області Форматування задайте такі параметри: розмір — 16 пт, написання — напівжирне, вирівнювання Зліва, відступи перед та після абзацу — 12 пт.
4. Клацніть кнопку Формат у нижньому лівому куті вікна й у ме­ню, що відкриється, виберіть команду Абзац.
5. Коли відкриється вікно форматування абзаців, на вкладці Роз­міщення на сторінці встановіть опції Не відривати від наступного та 3 нової сторінки. Клацніть ОК, і вікно форматування абзацу закриється.
6. У вікні Зміна стилю, у яке ви перейдете, клацніть кнопку ОК.

Зверніть увагу на ту обставину, що після виконаних дій на панелі стилів стиль Мій Назва глави не з’явиться, а стиль Заголовок 2 на­зиватиметься Заголовок 2; Мій Назва глави.

Створення стилю для назви розділу

1. На панелі стилів клацніть правою кнопкою миші стиль За­головок 1 та виберіть із контекстного меню пункт Змінити.
2. У вікні Зміна стилю, що відкриється, в полі Ім'я введіть Мій Назва розділу, простежте за тим, щоб у списку Тип стилю відображалося значення Абзацу, у списку Оснований на стилі виберіть (немає), а у списку Стиль наступного абзацу — Мій текст абзацу.
3. В області Форматування задайте такі параметри: розмір — 48 пт, написання — напівжирне, вирівнювання — По центру.
4. Клацніть кнопку Формат в нижньому лівому куті вікна, у ме­ню, що відкриється, виберіть Абзац, і ви перейдете до вікна форматування абзаців. Перейдіть на вкладку Розміщення на сторінці і встановіть опцію 3 нової сторінки.
5. У вікні форматування абзаців перейдіть на вкладку Відступи та інтервали. У полі Спеціальний встановіть значення (немає), у полях Перед та Після — значення 300 пт. Клацніть кнопку ОК, і ви перейдете у вікно Зміна стилю. Клацніть кнопку ОК.

Зазначимо, що після закриття вікна Зміна стилю стиль Мій Назва глави на панелі стилів не з’явиться, а стиль Заголовок 1 називати­меться Заголовок 1; Мій Назва розділу.

Створення стилю для епіграфа

1. Відкрийте вікно Створення стилів за допомогою форматування.
2. У полі Ім'я введіть Мій Епіграф, простежте за тим, щоб у спис­ку Тип стилю відображалося значення Абзацу, у списку Осно­ваний на стилі виберіть Мій текст абзацу, а у списку Стиль на­ступного абзацу — Мій текст абзацу.
3. Задайте розмір шрифту — 10 пт і вирівнювання Зліва.
4. Клацніть кнопку Формат в нижньому лівому куті вікна, у ме­ню, що відкриється, виберіть Абзац, і ви перейдете до вікна форматування абзаців.
5. У цьому вікні в полі Ліворуч виберіть 10 см. Клацніть ОК, і вікно форматування абзацу буде закрито.
6. У вікні Створення стилів за допомогою форматування, у яке ви знову перейдете, клацніть кнопку ОК.

Створення стилів для титулу

1. Відкрийте вікно Створення стилів за допомогою форматування.
2. У полі Ім'я введіть Мій Видавництво, простежте за тим, щоб у списку Тип стилю відображалося значення Абзацу, у списку Оснований на стилі виберіть Мій текст абзацу, а у списку Стиль наступного абзацу — Мій Назва розділу.
3. В області Форматування вкажіть розмір — 20 пт, а потім за­дайте вирівнювання — По центру.
4. Клацніть кнопку Формат в нижньому лівому куті вікна й у ме­ню, що відкриється, виберіть команду Абзац.
5. У вікні форматування абзацу перейдіть на вкладку Відступи та інтервали і у списку Спеціальний встановіть значення (немає). Клацніть ОК, і вікно форматування абзацу буде закрито.
6. У вікні Створення стилів за допомогою форматування клацніть кнопку ОК.
7. Знову відкрийте вікно Створення стилів за допомогою формату­вання.
8. У полі Ім'я введіть Мій Назва книги, простежте за тим, щоб у списку Тип стилю відображалося значення Абзацу, у списку Оснований на стилі виберіть Мій текст абзацу, а у списку Стиль наступного абзацу — Мій Назва розділу.
9. В області Форматування виберіть шрифт Monotype Corsiva, за­дайте розмір 92 пт, а також вирівнювання — По центру.
10. Клацніть кнопку Формат у нижньому лівому куті вікна і в ме­ню, що відкриється, виберіть команду Абзац.
11. У вікні форматування абзацу, до якого ви перейдете, на вкладці Розміщення на сторінці встановіть опцію Не відривати від наступного.
12. У вікні форматування абзацу перейдіть на вкладку Відступи та інтервали. У списку Спеціальний виберіть (немає), у полях Перед та Після встановіть значення 246 пт. Клацніть ОК, і вікно форматування абзацу буде закрито.
13. Виконавши всі настройки, клацніть кнопку ОК.
14. Відкрийте вікно Створення стилів за допомогою форматування.
15. У полі Ім'я введіть Мій Автор, простежте за тим, щоб у спис­ку Тип стилю було вибрано елемент Абзацу, у списку Осно­ваний на стилі виберіть елемент Мій Видавництво, а у списку Стиль наступного абзацу — Мій Назва книги.
16. В області Форматування задайте розмір шрифту — 24 пт, а також написання — напівжирне.
17. Клацніть кнопку Формат у нижньому лівому куті вікна і в ме­ню, що відкриється, виберіть Абзац.
18. Перейшовши у вікно форматування абзацу, на вкладці Розміщення на сторінці встановіть опцію Не відривати від на­ступного. Клацніть ОК, і вікно форматування абзацу буде закрито.
19. Задавши всі параметри, клацніть кнопку ОК.

У результаті виконання описаних вище дій панель Стилі має на­бути такого вигляду, як показано на рис. 2.21.

Тепер залишилося застосувати створені стилі до тексту. Технологія дуже проста.

1. Виділіть потрібний фрагмент тексту.
2. На панелі Стилі виберіть необхідний стиль.

Оскільки в нас дуже багато тексту, до яко­го має бути застосовано стиль Мій Текст аб­зацу, то спочатку призначимо його.

1. Виділіть весь текст, натиснувши кла­віші СМ+А.
2. На панелі Стилі клацніть стиль Мій Текст абзацу.

Інші стилі застосуємо до фрагментів тексту, що відповідають наз­вам цих стилів. Деякі стилі можна призначити вручну, а для того щоб було зручно користуватися стилем форматування назв глав, доцільно створити простий макрос. Для цього скористаємося макрорекордером.

1. Перейдіть на сторінку першого розділу.
2. На вкладці Вигляд клацніть кнопку Макроси.
3. У меню, що відкриється, виберіть команду Записати макрос.
4. В області Призначити макрос клацніть кнопку клавішам.
5. У вікні, що відкриється (рис. 2.22), натисніть бажану комбі­націю клавіш, наприклад Аlt+W Обов’язково переконайтеся в тому, що задана вами комбінація не виконує інших функцій (поле Поточні сполучення має залишитися порожнім).

1. Клацніть спочатку кнопку Призначити, а потім — кнопку Закри­ти. Вікно Настроювання клавіатури буде закрито, і розпоч­неться запис макросу.
2. Натисніть клавіші СІгІ + Р, щоб відкрити вікно пошуку.
3. У поле пошуку введіть символи Лт або виберіть цю саму послі­довність в меню Розрив сторінки.
4. Клацніть кнопку Знайти далі.
5. Закрийте вікно пошуку. Місце в документі, де міститься розрив сторінки, буде виділено. Нам необхідно перейти нижче, до назви глави.
6. Двічі натисніть клавішу керування курсором Перше натискання зніме виділення, а друге спричинить перехід на початок наступної сторінки, де міститься назва глави.
7. У вікні Стилі клацніть Мій Назва глави.
8. На вкладці Вигляд клацніть кнопку Макроси.
9. У меню, що відкриється, виберіть команду Зупинити запис. Тепер, маючи у своєму розпорядженні макрос, ми можемо, на­тискаючи обрану комбінацію клавіш, швидко застосувати стиль Мій Назва глави до назв усіх глав у тексті.

Увага!

Макросом можна буде користуватися лише за умови, що під час створення книги перед усіма главами було вставлено симво­ли розриву сторінки, як описувалося у відповідному розділі.

У разі застосування стилів усі необхідні відступи робляться авто­матично. Тепер ми можемо видалити з тексту зайві знаки абзацу, за допомогою яких були створені відступи в текстовому документі. Використовуючи вікно Пошук і замінювання, послідовність ^р^р всюди в тексті замініть послідовністю ^р.

Ваш документ має набути такого вигляду, як на рис. 2.23.

Створення колонтитулів

Як зазначалося, у книжці окрім основного тексту є допоміжний, до якого належать, зокрема, колонтитули.

Колонтитули — це області у верхній, нижній або бічній частині сторінки, у яких можна розмісти текстові та графічні об’єкти: но­мери сторінок, емблему видавництва, назви книги, розділу, глави. Розрізняють колонтитули змінні і постійні. Змінні — їх ще нази­вають живими — змінюються впродовж книги; вони допомагають читачеві знайти потрібний розділ, орієнтуватися в книзі. Постійні колонтитули, в яких впродовж усієї книги повторюються одні й ті самі дані (назва, прізвище автора), читачеві не потрібні, їх на законній підставі називають мертвими.

Можна створити однакові колонтитули для всього документа, різ­ні колонтитули для першої сторінки та решти сторінок докумен­та, різні колонтитули для різних розділів і різні колонтитули для парних і непарних сторінок. Крім того, колонтитули можуть бути нижніми, верхніми та бічними. Всі ці різновиди колонтитулів можна комбінувати, наприклад, створити колонтитули різні для парних та непарних сторінок і одночасно різні для різних розді­лів. Саме такий варіант колонтитулів ми і розглянемо.

Отже, у верхніх колонтитулах в книзі «Роксолана» має бути вка­зано: праворуч — назву розділу, ліворуч — назви глав, а в ниж­ніх — номери сторінок, розташовані ззовні, тобто зліва на парних сторінках і справа на непарних.

Працюючи над структурою книги, ви повинні були створити роз­риви розділів перед усіма главами та розділами книги. Якщо ви цього не зробили, зробіть зараз так, щоб кожна глава та кожен шмуцтитул являли собою окремий розділ. Лише за цієї умови для всіх глав та розділів можна буде створити різні колонтитули.

1. Відкрийте файл roksolan.docx у вікні програми Word.
2. На вкладці Вставлення клацніть кнопку Верхній колонтитул і на панелі, що відкриється, знизу виберіть команду Змінити верх­ній колонтитул.

Після цього з’явиться можливість редагувати верхній колон­титул. А у вікні відобразиться вкладка конструктора колон­титулів (рис. 2.24).

3. На вкладці конструктора колонтитулів клацніть кнопку Па­раметри (рис. 2.24).

4. Установіть опції Різні для парних і непарних сторінок та Показати текст документа.
5. Перейдіть на сторінку глави «МОРЕ». Це має бути непарна сторінка. Якщо ви все зробили вірно, то під колонтитулом будуть написи Верхній колонтитул непарної сторінки -Розділ 3- та Як у попередньому (рис. 2.25).

6. Клацніть кнопку Як у попередньому в групі Навігація на панелі конструктора колонтитулів, щоб відключити цю опцію.
7. Клацніть кнопку Експрес-частини в групі Вставити на вкладці конструктора колонтитулів (рис. 2.26).

8. У меню, яке відкрилося, виберіть пункт Поле, і ви перейдете в однойменне вікно.
9. Знайдіть у списку поле StyleRef і клацніть його лівою кнопкою миші. Це поле, яке дозволяє вставити текст з абзацу вказаного стилю. Для автоматизації процесу введення колонтитулів мож­на скористатися тією обставиною, що всі назви глав у нашій книжці відформатовано із застосуванням стилю Заголовок 2;Мій Назва глави (рис. 2.27).
10. Виберіть у списку Ім'я стилю стиль Заголовок 2;Мій Назва глави.
11. Клацніть кнопку ОК. У колонтитулі відобразиться назва першої глави — МОРЕ. Переглядаючи документ, ви маєте побачити на всіх непарних сторінках колонтитули з назвами відповідних глав. Якщо це не так, значить, були допущені помилки або під час виконання цього алгоритму, або під час створення розділів документа.

12. Перейдіть до верхнього колонтитула будь-якої парної сто­рінки у першій главі.
13. Клацніть кнопку Яку попередньому в групі Навігація на па­нелі конструктора колонтитулів, щоб відключити цю опцію.
14. Введіть «Книга перша. ВОЗНЕСІННЯ». Тепер, переглядаю­чи документ, можна побачити, що на всіх парних сторінках з’явився колонтитул, у якому міститиметься введений текст.
15. Перейдіть до верхнього колонтитула сторінки другого шмуцтитулу «Книга друга. СТРАСТТ».
16. Клацніть кнопку Як у попередньому в групі Навігація на вкладці конструктора колонтитулів (навіщо це робиться, ви вже знаєте).
17. Видаліть текст колонтитула.
18. Перейдіть до верхнього колонтитула наступної сторінки та знову клацніть кнопку Як у попередньому.
19. Видаліть текст колонтитула.

Після виконання цих операцій колонтитули на шмуцтитулі, а також на парних і непарних сторінках починаючи з дру­гого шмуцтитулу і до кінця документа зникнуть. Тепер необхідно створити колонтитули для другого розділу книги.

20. Перейдіть на сторінку початкової глави другої книги — глави «КРОВ». Це має бути непарна сторінка.
21. Клацніть кнопку Як у попередньому в групі Навігація на вкладці конструктора колонтитулів.
22. Клацніть кнопку Експрес-частини в групі Вставити.
23. У меню, що відкриється, виберіть пункт Поле, щоб відкрити однойменне вікно.
24. Знайдіть у списку поле БіуІеІ^ і клацніть його лівою кноп­кою миші. Це поле, яке дозволяє вставити текст з абзацу вказаного стилю. Для автоматизації процесу написання колонтитулів скористаємося тим, що всі назви глав від­форматовані стилем Заголовок 2;Мій Назва глави.
25. Виберіть в списку Ім'я стилю стиль Заголовок 2;Мій Назва глави.
26. Клацніть ОК. У колонтитулі відобразиться назва глави — «КРОВ». Колонтитули з назвами відповідних глав з’являть­ся на всіх непарних сторінках.
27. Перейдіть до верхнього колонтитула будь-якої парної сто­рінки в главі «КРОВ».
28. Клацніть кнопку Яку попередньому на вкладці конструктора колонтитулів.
29. Введіть «Книга друга. СТРАСТІ». Колонтитул з введеною на­звою з’явиться на всіх парних сторінках до кінця документа.

Тепер потрібно відключити колонтитули на сторінках з мате­ріалами, що не входять до складу тексту самої книги, тобто на сторінках з додатковою інформацією.

30. Перейдіть на першу сторінку, що слідує за текстом книги.
31. Клацніть вже добре знайому вам кнопку Яку попередньому.
32. Видаліть текст колонтитула.
33. Перейдіть до верхнього колонтитула наступної сторінки та знову клацніть кнопку Як у попередньому.
34. Видаліть текст колонтитула. Збережіть документ.

Нумерація сторінок

Порядкові номери сторінок називають колонцифрами. Разом зі змістом і покажчиками вони допомагають швидко знайти по­трібне місце в книзі і тим самим значно полегшують користу­вання нею. Проте в самому процесі читання колонцифри участь не беруть. Таке призначення колонцифр визначає і характер їх оформлення.

Розташовують колонцифри зазвичай у нижньому полі, посере­дині сторінки або з її зовнішнього краю (варіант — з невеликим відступом від краю, в цьому випадку колонцифра помітніша). За колонцифрою, розташованою з зовнішнього краю, зручніше відшукати потрібну сторінку, оскільки її видно навіть у разі не­повного розкриття книги. Таке розташування використовується у виданнях, де до колонцифр доводиться часто звертатися, зокрема в підручниках, наукових виданнях з покажчиками тощо.

За наявності колонтитула колонцифру доцільно поміщати в один рядок із ним, набираючи їх шрифтом однакового кегля. Розташо­вують колонцифру на відстані від основного тексту, що приблизно дорівнює кеглю шрифту, яким цей текст набрано.

У нашій книзі колонцифри, нагадаємо, будуть розташовані з зовнішнього боку, тобто на парній сторінці — зліва, а на не­парній — справа. Тому ми маємо створити нумерацію окремо для парних і непарних сторінок.

Нумерація непарних сторінок

1. Відкрийте файл roksolan.docx у програмі Word.
2. Перейдіть на дев’яту сторінку, де починається текст першої глави, з назвою «МОРЕ».
3. На панелі Вставлення клацніть кнопку Нижній колонтитул.
4. У вікні, яке відкриється, в меню знизу виберіть пункт Змінити нижній колонтитул (рис. 2.28).

5. Клацніть кнопку Як у попередньому на панелі конструктора колонтитулів, щоб відключити цю опцію. Ви знаєте: це ро­биться для того, щоб нумерація не з’явилася на титульних аркушах.
6. Клацніть на вкладці конструктора колонтитулів пункт Номер сторінки в групі Колонтитули.
7. У меню, що відкриється, клацніть пункт Внизу сторінки, а у спи­ску варіантів номеру виберіть Простий номер 3 (рис. 2.29).

Нумерація парних сторінок

8. Перейдіть до колонтитула парної сторінки за допомогою кноп­ки Наступний розділ в групі Навігація.
9. Клацніть кнопку Як у попередньому, щоб відключити опцію.
10. Клацніть пункт Номер сторінки в групі Колонтитули на вкладці конструктора колонтитулів.
11. У меню, що відкриється, клацніть пункт Внизу сторінки, а у списку варіантів номеру виберіть Простий номер 1.
12. За допомогою верхньої лінійки робочого вікна Word ви­даліть відступ першого рядка, щоб номер сторінки не змі­щувався відносно краю тексту.

Видалення зайвих номерів сторінок

Отже, ми пронумерували книгу, починаючи зі сторінки 9. Але на другому шмуцтитулі та на його звороті номерів сторінок не повинно бути. їх не має бути і на останніх сторінках глав, які за­повнені текстом лише частково. Щоб не ускладнювати проект, ми залишимо ці сторінки без змін. Адже, щоб позбавитися нумерації, нам довелося б кожну останню сторінку глави зробити окремим розділом та видалити в усіх таких розділах нижні колонтитули.

Видалення номера сторінки з другого шмуцтитулу

13. Шмуцтитул з назвою «Книга друга. СТРАСТІ» має бути розта­шований на непарній сторінці. Перейдіть на першу парну сторінку після обороту другого шмуцтитулу. Це буде друга сторінка глави «КРОВ».
14. Якщо ви перебуваєте не в режимі редагування колонтиту­лів, двічі клацніть лівою кнопкою миші номер сторінки, щоб перейти в режим редагування нижнього колонтитула.
15. Клацніть кнопку Як у попередньому.
16. Перейдіть до нижнього колонтитула попередньої сторінки за допомогою кнопки Попередній розділ в групі Навігація.
17. Клацніть кнопку Як у попередньому. Цю опцію відключаємо для того, щоб після видалення номерів сторінок на шмуцти­тулі та його обороті не зникли і наступні номери сторінок.
18. Перейдіть до нижнього колонтитула попередньої сторінки за допомогою кнопки Попередній розділ в групі Навігація.
19. Клацніть кнопку Як у попередньому.
20. Видаліть номер сторінки на колонтитулі за допомогою кла- ніші Backspace або Delete.
21. Перейдіть до нижнього колонтитула попередньої сторінки за допомогою кнопки Попередній розділ.
22. Клацніть кнопку Як у попередньому.
23. Видаліть номер сторінки у колонтитулі за допомогою кла­віші Backspace або Delete. (Можливо, клавішу знадобиться натиснути кілька разів.)
24. Збережіть документ.

Настроювання розмірів полів

У рамках проекту не планується створювати макет видання, при­значеного для друку в типографії, а тому ми не розглядатимемо детально питання вибору формату книжки. Зазначимо лише, що в поліграфії застосовують рулонний і аркушевий папір спеціальних розмірів, і формат будь-кого видання вибирається з урахуванням цих розмірів. Оскільки створювана вами книга, швидше за все, буде роздруковуватися на принтері, для неї можна залишити фор­мат паперу А4.

Наступний етап роботи над книгою — вибір формату полоси (шпальти) набору (розмірів відбитку на сторінці), та розмірів по­лів. Поля виконують кілька важливих функцій: на них під час читання відпочиває око, вони оберігають краї відбитків від за­бруднення і надають сторінкам та розворотам завершеної форми. Згідно з традиціями, що складалися століттями, формат полоси набору геометрично подібний до формату сторінки книги — у та­кому разі забезпечується композиційний зв’язок між прямокут­ною сторінкою і прямокутною полосою набору.

Як правило, полосу набору розташовують не посередині сторінки, а помітно зміщуючи у бік корінця і вгору. Це має певний ком­позиційний сенс: зближення відбитків підкреслює єдність роз­вороту, а зсув їх догори пояснюється тим, що оптичний центр сторінки (і розвороту) знаходиться дещо вище, ніж геометричний. Зазначимо, що під час вимірювання розміру полоси набору по вертикалі також враховують колонтитули (за їх наявності).

У програмі Word формат полоси набору і розміри полів можна регулювати, змінюючи розміри полів та положення тексту колон­титула. Зараз ми встановимо для нашої книжки розміри полів.

1. Відкрийте файл roksolan.docx в Microsoft Office Word.
2. Перейдіть на вкладку Розмітка сторінки.
3. Клацніть лівою кнопкою миші в правому нижньому куті об­ласті Параметри сторінки.
4. У вікні Параметри сторінки в області Сторінки в полі кілька сторі­нок (рис. 2.46) виберіть варіант Дзеркальні поля. Це дасть вам змогу вказувати різні поля для парних та непарних сторінок.
5. Встановіть такі значення полів: верхнє — 2 см, нижнє — З см, усередині — 1,5 см, зовні — 3 см (див. рис. 2.30). Клац­ніть кнопку ОК.

6. Перевірте правильність розташування титулу та шмуцтитулів; якщо воно змінилося, зробіть його таким, як було раніше, відредагувавши відступи абзаців у відповідних стилях. Збе­режіть файл.

Початкові та кінцеві полоси

Зазвичай початкова полоса за своїм оформленням відрізняється від інших. Відкриваючи книгу або перегортаючи її сторінки, чи­тач спочатку бачить праву (непарну) сторінку розвороту. Тому саме на ній і розміщують початкову полосу. З непарної сторінки бажано починати і розділи книги, але так робити не завжди до­речно. Якщо попередній розділ закінчується на непарній сторін­ці, то, щоб уникнути складної переверстки, підгонки матеріалу, новий розділ доводиться починати з парної.

Початкову полосу часто починають з графічної заставки. Це може бути елемент орнаменту, велика орнаментована перша літера тек­сту (буквиця), коротка лінійка тощо.

З оформленням початкової полоси перекликається оформлення кінцевої полоси книги або розділу. Бажано, щоб вона була за­йнята текстом неповністю, оскільки у такому разі вона начебто запрошує читача зробити перерву, обміркувати прочитане. Проте кінцева полоса, на якій розміщено всього кілька рядків, сприйма­ється як композиційно необґрунтований доважок. Крім того, на­явність таких полос призводить до невиправданих витрат паперу. Кінцева полоса, відповідно до оформлення початкової, може за­вершуватися графічною кінцівкою. Кінцівки бувають таких самих типів, що і заставки. Проста кінцівка, наприклад у вигляді ко­роткої лінійки, може бути використана у разі, коли на початковій полосі заставки немає.

Верстаючи книгу, необхідно дбати не лише про її зовнішній ви­гляд, а й про зручність читання. При цьому потрібно дотримува­тися певних правил.

• Сторінка не повинна починатися неповним кінцевим рядком попереднього абзацу. Такий рядок (його називають висячим) порушує впорядкованість сторінки і утруднює читання. Ска­зане стосується і початкового рядка абзацу, ним сторінка не може завершуватися.
• Небажано переносити частину слова (по складах) з непарної сторінки на парну. Такий перенос, супроводжуваний пере­гортанням сторінок, заважає читанню.
• Не можна завертати полосу заголовком, адже він стосуєть­ся тексту, що буде розташований на наступній сторінці; під заголовком мають бути розміщені хоча б три рядки тексту.

Щоб забезпечити однаковий формат для всіх полос і разом з тим дотриматись існуючих обмежень, нерідко доводиться збільшува­ти відстань як між абзацами (міжабзацний інтервал), так і між рядками (міжрядковий інтервал) на всій сторінці або в межах окремих фрагментів тексту. Але це не найкраще рішення. Збіль­шення відстані між абзацами сприймається читачем як зростання смислової паузи між ними, а збільшення відстані між рядками тексту — як свідоцтво особливої його значущості. Тому відстань між рядками однорідного тексту повинна бути однаковою в ме­жах не тільки сторінки, а й усього видання. Цього можна досягти за рахунок зміни відстані між словами, але зловживати таким прийомом не варто. Іноді проблему вирішують за рахунок зміни розмірів і розташування ілюстрацій.

6. Застосування отриманих знань

7.  ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

8. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вивчити конспект.
2. Виконати завдання c.p.