http://altayak.com/upload/blogs/25a3b26e5acb5a3b1f44d97ba70f200a.jpg

Український народний                                  фольклор про природу та                     природні явища

МАТЕРІАЛИ ДО КУРСУ «ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ»,                       6 клас

http://gogomuz.ru/uploads/images/u/k/r/ukra_nsk_narodn_p_sn_och_garn_ta_sin.jpg

http://www.dnz46.edukit.ck.ua/files2/images/1830178qyjed01h98.gif?size=11

Легенда про дівчину-Україну

     Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни - владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...

   Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса,                        одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою                    стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

     - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
     - Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
     - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

     Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
     - Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.
   Узяла дівчина - Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ. 

НАРОДНІ УКРАЇНСЬКІ ПРИКМЕТИ ПРО ПОГОДУ

http://portfolio-grek.at.ua/Sun.jpg

        Прогнозування погоди за народним календарем
Весна
Якщо на Вiднайдення (9 березня) падає снiг - Пасха буде холодною. Якщо буде сухо - на Пасху дощ.
Яка Євдокiя (14 березня), таке буде i лiто.
Яка погода на Пущення, така буде i на Пасху, а яка на Пасху, то така i на всю осiнь.
Яке Благовiщення (7 квiтня), така i Пасха.
Яка погода на Гавриїла (8 квiтня), такою буде i 8 жовтня.
Як на Мокiя (24 травня) дощ - на мокре лiто.
Якщо на Трiйцю йтиме дощ, то дощитиме до кiнця мiсяця.

Лiто
Коли на Петра (12 липня) сльота, буде цiле лiто багато болота.
Якщо на Петра спека - на Рiздво мороз.
Якщо на Мокрини (1 серпня) дощ з ранку - буде дощовим вересень, на обiд - буде сльотавим жовтень, увечерi - буде мокрим листопад.
Яка погода на Iллi (2 серпня), така i на Чесного Хреста (27 серпня).
Коли на Успiння праведної Ганни (7 серпня) ранок холодний - зима буде люта. Якщо сонячно i тепло - зима морозна, але спокiйна, якщо дощ - зима снiгова i мокра.
Якщо на Михея (27 серпня) буря - буде сльотавий вересень.

Осiнь 
Яка погода на Кiндрата (4 жовтня), така буде чотири тижнi.
Якщо снiг на Богослова (9 жовтня) - зима ляже на Михайла (21 листопада).
Яка погода на Покрову (14 жовтня), такою буде зима.
Якщо на Покрову не випав снiг, то не буде його аж до сiчня.
Якщо на Покрову сухо i тепло - зима буде пiзньою.
На Дмитра (8 листопада) без снiгу - зима ще не скоро.
Якщо ж на Дмитра випав снiг, то на Введення (4 грудня) буде снiгу по колiно.
Як вiтер на Кузьми-Дем'яна (14 листопада), то буде зима санна.
Якщо на святителя Iоанна Милостивого (25 листопада) йде дощ чи снiг, то буде ще тепло аж до Введення (4 грудня).

Зима
Коли на Фекли (3 грудня) снiг, то 3 червня буде дощ.
Якщо на Введення (4 грудня) випаде снiг, то розтане.
На Введення мороз - всi празники зимовi будуть з морозами.
Якщо на Митрофана (6 грудня) пiвнiчний вiтер i снiг, то 6 ч ервня буде такий же вiтер i дощ.
По погодi перших дванадцяти днiв, що йшли за днем Спиридона (26 грудня), дiзнавались про погоду кожного з 12 мiсяцiв наступного року: погода 27 грудня свiдчила про погоду на сiчень, погода 28 грудня - про погоду лютого, 29 грудня - про березень i т.д.
Якщо на Меланiї (13 сiчня) вiтер вночi з пiвдня - на тепле лiто.
Якщо на преподобного Григорiя (23 сiчня) є iнiй на скиртах - лiто буде мокрим.
Коли ж багато iнею на деревах - на сухе i тепле лiто.
Якщо на Тетяну (25 сiчня) iде снiг - лiто буде дощовим.
Якщо на преподобного Павла Фiвейського (28 сiчня) вiтер, то буде рiк сирим.
Яка погода на Макарiя (1 лютого), таким буде цiлий лютий.
Добре, якщо на Стрiтення (15 лютого) до обiду iде снiг, а пiсля обiду морозно i ясно, то i лiто буде добрим.
Якщо на Водохрещi (19 сiчня) погода ясна й погожа - на посушливе лiто.
Якщо Григорiй (23 сiчня) скирти iнеєм вкриє, чекайте сирого i холодного лiта.

http://1.bp.blogspot.com/-2qeR9v2UgKA/VEkoA6AQjzI/AAAAAAAAAKs/gYhJchguAag/s1600/narpr062.png

http://ukrtvir.info/wp-content/uploads/2010/11/ukr_hata_ukrtvir.info_.jpg

Птахи
Якщо бузьки не вiдлетiли до Покрови - на теплу зиму.
Ворони неспокiйнi на гнiздах - на негоду.
Ворони гуртом пасуться - на сльоту.
Ворони сидять на нижнiх гiлках дерев - буде вiтер.
Голуб, вiдпочиваючи, ховає одну нiжку в пiр'я - чекай рiзкого похолодання.
Галки збираються великими зграями i сильно кричать - на ясну погоду й мороз.
Горобцi сидять з розпущеним пiр'ям - на дощ.
Якщо гайвороння кряче на Петра Вериги (29 сiчня) - на метелицю.
Туркоче горлиця - цього дня дощу не буде.
Дрозди перед негодою кричать.
Журавлi лiтають низько - на негоду.
Жайворони високо в небi довго спiвають - на погоду, а якщо зранку вони мовчать - чекай дощу.
Зозуля кує на сухому деревi - похолодає.
Зяблик вiдлiтає - до похолодання.
Кажани лiтають пiсля заходу сонця - на теплу, ясну погоду.
Кури рано всiдаються на гнiзда - на мороз, i чим вище, тим вiн сильнiший.
Якщо кури не ховаються вiд дощу - вiн iтиме недовго.
Ластiвки лiтають високо - на гарну погоду, а низько - на дощ.
Пiвнi дружно спiвають - на вiдлигу.
Птахи дружно вертаються з вирiю - на тепло.
Снiгур спiває - на снiг, завiрюху.
Сова кричить - холод вiщує.
Синицi починають зранку пищати - вночi буде мороз, ховаються пiд дах - на хуртовину.
Сорока лiтає поблизу житла й лiзе пiд стрiху - буде завiрюха.
Сичi вночi кричать - на дощ.
Тетеруки знiмаються з дерев i вiдлiтають iз вiдкритих мiсць у глиб лiсу - чекай бурi.
Якщо фазани ховаються в кущах - буде дощ i вiтер. Коли ж ввечерi всiдаються на гiлках дерев - буде суха i тиха нiч.
Чайки залишаються на березi i з писком бродять серед прибережних скель чи пiщаними мiлинами - скоро буде шторм.
Чаплi голосно кричать у польотi - на гарну, ясну погоду.
Шулiки кружляють у повiтрi i протяжно кричать - перед негодою.

Комахи
Раннiй вилiт бджiл - ознака теплої весни.
Якщо бджоли до Покрови (14 жовтня) залiпили зовсiм лотки - на сувору зиму.
Бджоли сидять на стiнках вуликiв - на велику жару.
Гедзi особливо злi перед дощем.
Поява комарiв-товкунцiв у жовтнi - на м'яку зиму.
Комарi та мошки в'ються стовпом у повiтрi - на гарну погоду.
До пiзньої ночi сюрчать коники - ранок буде тихий, сонячний.
Перед дощем метелики ховаються серед сухого галуззя, в дуплах дерев.
Якщо навколо мурашника кипить життя - дощу не передбачається.
Перед сльотавою, вiтряною погодою мухи сидять нерухомо.
Якщо оси гнiздяться на землi в сiнокiс - буде сухо, а якщо на деревах - то будуть дощi.
Якщо зранку з'явився павук i нема роси, то це вiрна ознака близької негоди.
Павук сидить, забившись у середину павутини, - на дощ, а плете новi павутини - на гарну погоду.
Свiтлячки вночi свiтяться особливо яскраво - завтра буде погожий день.
Весною багато хрущiв - лiтом слiд чекати засухи.
Мовчить цвiркун - на дощ, а дуже сюркоче пiзно ввечерi - завтра буде гарна днина.

Тварини
Бiлка мостить гнiздо низько - на морозну зиму, високо - зима буде теплою.
Кричать бурундуки перед грозою.
Вiвцi стукаються лобами - на сильний вiтер.
Жаби стиха покумкують - на дощ, голосно кричать - на хорошу погоду, мовчать - перед похолоданням.
Жаби не спiвають на болотi - буде мороз.
Жаби завелися дуже гучним хороводом - на дощ.
З'явився в саду заєць - буде зима сувора.
Кiнь хрипить - на негоду, фиркає - на тепло, трясе головою i закидає її вгору - на дощ, лягає на землю влiтку - перед сирою погодою, взимку - перед снiгопадом.
Перед негодою кiт тягнеться до води i п'є її бiльше звичайного.
Якщо корови ввечерi особливо жадiбно скубуть траву, завтра чекайте дощу; худоба збивається до купи - на негоду.
Перед дощем корови збавляють молоко.
Кроти нагрiбають високi купки - треба чекати поганої погоди.
Мишi вилазять з-пiд снiгового насту i бiгають - на вiдлигу.
Мишi пищать - на похолодання.
Собака риє землю - на дощ, качається по землi - на негоду, лежить, згорнувшись клубком, - на холод, лежить простягнувшись - на тепло.
Якщо собаки на Петра Вериги (29 сiчня) качаються по снiгу - буде вiдлига.
Перед настанням морозiв свинi щiльно туляться одна до одної, перед хуртовиною - вищать, а перед бурею - тягають солому.
Рослини
З наближенням негоди, перед дощем, з квiток акацiї видiляється так багато нектару, що аромат вiдчувається за сотнi метрiв.
Якщо весною береза ранiше за вiльху листя викине - лiто буде сухим, а коли вiльха першою розiв'ється - замучать дощi й холод.
На дощ квiтки березки польової стулюються, а розкриваються навiть i за хмарної погоди.
Перед хмарною погодою колючки будякiв щiльно притуляються до головки i стають не дуже колючими.
Вишня на Покрову має зелене листя - буде сувора зима.
Горiхiв багато, а грибiв мало - зима буде снiжною i суворою.
Перед дощем на листках плакучої верби з'являються крапельки вологи.
Якщо влiтку на горобинi багато плодiв - осiнь буде дощова, мало - суха.
Коли дуб розпустився швидше вiд ясена - на посуху.
На дубi багато плодiв - на сувору зиму.
Якщо небо хмариться, а квiтки жовтцю вiдкритi - дощу не буде.
Якщо на широких листках канн зранку видно прозорi крапельки води - вдень буде дощ.
Перед негодою квiтконiжки картоплi схиляються, квiтки никнуть.
Розпустився клен - буде вже тепло.
Перед негодою конюшина стуляє свої листочки i схиляє головки суцвiть, а перед стiйкою гарною погодою стебла й листочки її вирiвнянi, суцвiття пiднятi догори.
Якщо в сонячну погоду квiтки кульбаб стулюються - буде дощ.
Як спливе на поверхню листя водяної лiлiї - заморозкiв бiльше не буде.
Якщо ж квiтка лiлiї взагалi не пiднялася з води - буде затяжна злива або наступить похолодання.
Перед дощем квiтки мальви стулюються.
Перед негодою квiтка маргаритки нахиляється так низько, що майже торкається поверхнi землi.
Перед дощем бiлий насiннєвий зонтик моркви поникає.
Осокiр "плаче" за декiлька годин перед дощем, збавляючись зайвої вологи.
Якщо влiтку багато польового осоту, зима буде холодною, якщо багато щавлю - теплою.
Пролiски з розкритими пелюстками - на погоду i тепло. Перед заморозками вони стуляють пелюстки.

http://olyvka.blog.tut.ua/1317/4858/

http://plastilin.rv.ua/wp-content/uploads/2014/03/107586141.jpg

НАРОДНІ УКРАЇНСЬКІ ЛЕГЕНДИ ТА ПОВІР′Я

http://www.parafia.org.ua/wp-content/uploads/2011/11/Skolozdra.SluchautBandurista-r-231x300.jpg

Легенда про створення Землі

  Старі люди розказують, що колись у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м'яч. Хтось його штовхнув і він розірвався; полетіли куски цього шару в різні сторони й утворилася земля, сонце, місяць, зорі. З одного куска утворилася земля, що ми на ній живемо. Завдяки китові, який підмостив свого хвоста, затрималася наша земля, а то була б полетіла в бездну. Цьому китові довго лежать обрида і починає ковилять хвостом, а земля починає ворушитись.

***

      Здавна, як землі ще не було, всюди вода була. Не було і нас ще. А чорт жив десь так у хатах, хтозна-де жив. Дак бог прийшов до чорта та й повів чорта до Дніпра, щоб пурнув да виніс піску в руці. Він пурнув, так не винесе — вода вимиє: оце що набере піску, то вода й вимиє з руки. Дак бог повів його до другого, до мільшого, дак він відтіля виніс піску. Дак бог тим сіяв тут усюди по тих водах, дак стало вже сухо і світ став...

Кажуть люди старі, що так було.

***

  Як уже бог схотів посіяти землю, так послав нечистого, щоб землі достав з моря. Воно тоді не можна було, бо скрізь вода була. І сказав, щоб собі не брав землі, а щоб усю віддав богові, скільки дістане. А він там скільки достав, може, усю взяв, то оддав, а у роті собі сховав. А бог як посіяв землю, так                                 у чорта в роті начала рости земля, начала рвать.                                                            А він де пивхав, так там болото стало, де пирхне —                          коняка; чхає і ригає — чоловік, кінь, собака, кіт.

Легенда про Місяць

   Колись давно був місяць не плямистий, як тепер, а світліший і яскравіший, без жодної цяточки на ньому.

   В ті часи жили собі два брати. Батько їхній залишив у спадок земельний пай, але перед смертю так і не поділив між синами.

   Так сперечалися брати, кому скільки дістанеться, бо кожен хотів заграбастати більшу частину землі. І визріла між братами люта ненависть. Так одної місячної ночі, коли брати скидали сіно в копиці, старший брат взяв у руки вили та вбив молодшого, а мертве тіло кинув у прірву. Так пішов він з думкою про те, що добре було, якби ніхто не бачив, що він скоїв. Але тут чоловік глянув на місяць і побачив ніби дзеркальне відображення жахливої картини братовбивства. Від тієї ночі старший брат не був щасливий, хоча і володів цілим батьківським паєм. А місячні ночі він особливо не любив, бо нагадували про тяжкий злочин. Дотепер на Місяці можна побачити двох чоловіків із вилами, які стоять один проти одного.

Створення гір і каміння на Землі

  Якось-то лукавий заспорився з Богом, що вип'є всю воду і поїсть увесь пісок на землі. Ото й почав пити воду та жерти пісок. Коли напився він води та нажерся піску, то його страшенно роздуло, і він почав блювати: летить та блює, летить та блює. Понаблював високі гори, болота. А коли його підпирало кілком під груди, тоді він падав на землю, качався по землі черевом, бився руками й ногами і ото там повибивав цілі долини і глибокі провалля. Так лукавий спаскудив чудову божу землю горами та проваллями. І оті скелі та гори, які понаблював сатана, росли б бог-зна доки, та вже святі Петро та Павло, як ходили вони по землі, закляли їх. Ото з тієї пори вони й перестали рости. Ото ж після того Господь посвятив землю і почав одпочивать після своїх трудів.

***

   З богом заспорився ідол. Ідол став казати:

— Землю, яку ти зробив, таку саму і я проізведу... Таку саму зроблю, що но схочу, то й зроблю, — так ідол каже.

  Ото й почав ідол робити землю. Це опуститься в море, аж на саме дно опуститься, вхватить землі в пащеку і з тею землею наверх. А море глибоке, поки-то вийде він наверх — вода геть вимиє землю з рота. Не можна винести землі з собою. Що не робив ідол, так нічого не помагає: поки вирине він з моря, то вода вже геть виполоскало землю з рота.

  Допіру ідол до бога. Каже перед богом: «Так і так мені стається, не попаду з моря землі винести». «То-то,— казав господь,— винесеш землю з моря, оно скажи: «господи, благослови!»
Ідол промовив «господи, благослови», пуринув на дно моря, набрав землі і виніс її наверх. З теї-то землі пішли гори і каміння. Що бог создав, те рівне, чисте, а вже що ідолове, так саме каміняччя — і гори, і всякі викрутаси. То ідол такого понаробляв.

Чому у морі вода солона

  Багато років тому назад жили два брати. Молодший – бідний, а старший – багатий. Померли їхні батько та мати. Тоді менший брат став жити іще гірше. Старший брат забрав собі всю батьківську спадщину. Меншому братові не лишилось нічого. Жив він з дружиною у великих злиднях. Якось у молодшого брата не стало чого їсти, і вирішив він піти до старшого, щоб той допоміг йому. Старший брат відмовився допомогти. Тоді менший брат пішов ловити рибу, щоб зварити юшку. Того дня риба не ловилась. Йде він додому з порожніми руками, похнюпивши голову. І раптом бачить – на дорозі лежать жорна.                           Підняв він ці жорна і поніс додому. А вдома жінка питає:

— Чи добрий був улов? Чи багато риби приніс?

—  Ні, жінко, нема риби. От приніс тобі жорна.

 Поклав він жорна долі та з досади і штовхнув їх ногою. А жорна раптом закрутилися і почали молоти. Дивляться, а з-під жорен сіль сиплеться. Мололи вони все швидше і швидше, солі ставало більше і більше. Зраділи чоловік із жінкою. Потім менший брат став думати, куди подіти сіль і як йому зупинити жорна. Нарешті додумався: перевернув жорна, і лише тоді вони зупинилися. Після цього жили вони добре. Мололи сіль і продавали, що давало їм змогу жити в достатку.

  Старший брат дізнався про це, прийшов до меншого та й каже:

— Дай, брате, мені в позику жорна.

   Дуже не хотілося молодшому братові давати жорна старшому братові, але віддав. Старший брат приніс додому жорна і штовхнув їх ногою. Жорна почали молоти. менший брат не встиг розповісти старшому, як вони зупиняються. Жорна мололи-мололи сіль і намололи таку купу, яка дійшла до стелі. Стіни затріщали. Злякався старший брат, що розвалиться хата, взяв він жорна і виштовхнув з хати. Вони покотилися з гори прямо в море та й потонули. От і до цього часу на дні                         моря крутяться жорна та все мелють і мелють сіль.

http://traditions.in.ua/usna-narodna-tvorchist/narodni-prykmety/161-kviten-narodni-prykmety

Повірʹя про дощ

http://about-ukraine.com/post_img/image/_(506).png

   Бог має особливі сховища дощу на краю світу. Коли треба пустити дощ на землю, Бог посилає пророка Іллю і глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. Часто буває так, що дощ ллється кілька днів підряд. Це трапляється тому, що глухий янгол запитує в Бога, куди потрібно пускати дощ. Бог каже йому: «Ходи там, де чорно». А той чує: «Де вчора». Бог каже: «Ходи туди, де просять», а він, не розчувши, іде туди, де косять. Бог каже: «Ходи туди, де ждуть», а він іде туди, де жнуть.

***

  Про походження дощу розповідають: «Якась людина постійно роз’їжджає верхи на коневі, і коли іде через воду, то каже, що це «будяки», якщо кінь сьорбне трохи води та пирсне, то піде невеликий дощ, а якщо більше захопить води й почне фиркати, то дощ буде більший». Дощу іноді немає від того, що відьми знімають зорю та ховають у погребі в горщик. У такому випадку варто чистити криниці – і дощ буде. Коли дощ іде, не можна бігти, бо сильніше буде йти.

Повірʹя про веселку

http://about-ukraine.com/post_img/image/_(507).png

  Веселка — це зігнута труба, що своїми кінцями всмоктує воду з морів, рік, озер і виливає у хмари. Вона всмоктує з водою все, що трапляється: каміння, жаб, черв’яків тощо, а тому іноді з хмар падає або каміння, або жаби, або черв’яки, або щось інше.

Колір веселки буває синювато-червоний або яскраво-червоний. Перший буває тоді, коли веселка бере воду, а другий – коли вона стоїть без діла.

«Веселка» від того, що все навкруги стає веселішим; це дорога для янголів, які сходять з неба, щоб набрати води й вилити крізь особливе сито на землю у вигляді дощу.

  Повірʹя про вітер

http://about-ukraine.com/post_img/image/_(503).png

  Вітер — чоловік із великими вусами. Причину появи вітрів приписують діям якихось таємних істот, які дують із чотирьох боків землі за розпорядженням головного вітровія. Якщо котрийсь із цих чотирьох велетнів дує сильніше від інших, то з того боку й буває вітер.

***


  Вітер прикований величезними ланцюгами за руки й ноги до кам’яної скелі. Поривчастий вітер — сильне дихання внаслідок спроби зірватися з ланцюга та позбутися пут. Він чорт, а тому люди, боячись образити його, відгукуються про нього з повагою.

***

  Вітер — це така людина: бігає собі білим світом і моргає одним вусом; цим він утворює сильне повівання. Якби він моргнув двома вусами, то здійнялась би така буря, що вмить перекинула всесвіт догори дном.

***


  Якщо надворі зірветься сильний вітер або велика хуртовина, то кажуть, що народилася або померла дуже лиха людина.

Повірʹя про вихор

http://about-ukraine.com/post_img/image/_(504).png

  Вихор утворює сатана під час свого весілля. Побачивши вихор, народ хреститься, примовляючи: «Щезни, сатана!» При цьому вихор затихає.

***

  Вихори з’являються перед грозою, тому що вихор – це той же диявол, який сім літ буває звичайною змією, інші сім літ робиться полозом, тобто величезною змією, а треті сім років перетворюється на крилатого змія та живе в скелях. Коли в нього повністю відростуть крила, тоді він починає літати й вибирає час прогулянки перед грозою. Шумом своїх крил він утворює страшний вітер, що ламає дерева, розвалює будівлі.

За матеріалами:        https://uk.wikisource.org/

                                         http://about-ukraine.com/index.php

НАРОДНІ УКРАЇНСЬКІ ЗАГАДКИ                                      

http://traditions.in.ua/images/1_Usna_narodna_tvorchist/prykazky.jpg

Про вітер

*  Куди ступиш – всюди маєш,

    Хоч не бачиш, а вживаєш. 

 * Прийшов хтось та взяв щось;  бігти за ним – не знаю за ким, бо пішов  туди – не знаю куди. 

 * Летить коник, басує,

    Полем-долом пустує.  

    Ніхто його не впіймає

    І ніхто не загнуздає.

 * Є на світі кінь – всьому світу не вдержати.

 * Рукавом махнув, дерева нагнув. 

Про сніг

* Впаде з неба – не розіб'ється, впаде в воду – розпливеться.

* Взимку горою, а літом водою.

* Живе – лежить, помре – побіжить.

* Що приходить тихо, а відходить з шумом?

 *  Біле, як сорочка,

     Пухнате, як квочка,

     Крил не має,

     А гарно літає.

* Що це за птиця, що сонця боїться?

Про грім та блискавку

 * Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків.

 * Біг кінь білобокий через Дунай глибокий
    Як упав як, заіржав, увеєь світ задрижав.

 * Як сіробокий кінь заіржав, то весь світ задрижав.

 * Що без леза та без зуба розтина міцного дуба?

Про град

* Сидить дід за подушками і стріляє галушками.

* З небесної діжки крижані горішки.

   На землю упали, шкоди нам завдали.

Про туман

* Сиві воли усе поле злягли.

* На долину, на поділ

   Ліг великий сивий віл.

   Надійде теля червоне –

   Геть того вола прогоне.

Про росу

* Без очей – а сльози ллє.

* Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала-ридала,
   Місяць бачив – не підняв, сонце встало і забрало.

Про дощ та веселку

  * Ішов довгов'яз, у землю ув'яз, з землі всіх повиганяв.

 * Мене просять і чекають,

    А як покажусь – утікають.

 * Червоні коромисла через річку повисли. 

 * Вийшла звідкись гарна дівка.

    На ній стрічка-семицвітка;

    А де з річки воду брала,

    Там коромисло зламала.

Про хмари

* Чим вата нижче, тим дощик ближче.

* Без крил летять, без ніг біжать, без вітрил пливуть. 

* З небокраю, з-за діброви,
   Вийшли воли чорноброві:
   Принесли водиці дзбан,
   Полили і ліс, і лан.

Про море та хвилі

* По морю йде, йде,

   А до берега дійде –

   Тут вона і пропаде.

* Поле синє,

   Вівці білі.

   На полі пасуться,

   До берега несуться.

Про джерело

* Із-під гірки, з-під крутої

  Прокрадається норою

  Та й до моря утіка

  Через лози по ярках.  

Про річку

* Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.

* По якій дорозі півроку їздять на коні, а півроку – без коня?

* Сани біжать, а голоблі стоять.

Про болото                                                                                                                      * Не море, не земля, човни не плавають, і ходити не можна. 

НАРОДНІ УКРАЇНСЬКІ ПРИСЛІВ′Я ТА ПРИКАЗКИ                                

http://mala.storinka.org/uploaded/images/Articles/pisni/kolomyjky/kolomyjky_ava_001.jpg

Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає.

Глибока вода тихо пливе.

Аби болото, а чорти найдуться.

Море — рибальське поле.

Всі ріки до моря ведуть.

Така погода, що хто вмер, той каятиметься.

Буря і дуба звалить.

Вітер надворі — радість і горе.

Дощ упору — золото.

Без хмари дощ не приходить.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

http://traditions.in.ua/usna-narodna-tvorchist/narodni-prykmety/161-kviten-narodni-prykmety

ГЕОГРАФІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

Тарас Шевченко

Вітер з гаєм розмовляє

Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.

***
(Уривок із поеми «Тополя»)

По діброві вітер виє,  
Гуляє по полю,  
Край дороги гне тополю  
До самого долу.  

Катерина Перелiсна

Ой, шумить холодний вiтер 

Ой, шумить холодний вiтер,
Аж гуде,
Жовте листячко трiпоче
Де-не-де,
А берiзка гiлочками
Вся тремтить:
Ой, не рви ти, вiтре, коси
Хоч на мить!
Бо замерзну я без листя
У снiгу!
Вiтер листя обриває:
Гу-гу-гу!
Не замерзнеш ти пiд снiгом,
А заснеш,
А навеснi свiжi коси
Заплетеш.
.

Ліна Костенко
                                                  Веселий дощ

Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний
блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
Доганяє хмари у полях.

Малишко Андрій 

                                                                  Дощ

Дощик, дощик голубий,
Колосків не оббий

Зливами-приливами,
Хмарами огнивими,

Птицями-зірницями —
В небі блискавицями!

Ти спадай на межу,
Я тобі таке скажу:

— Понад ріки та ліси
Хмари-вдари понеси,

Крапельками росяними
Над ланами вівсяними,

Цебром, цебром, цебрицею
Над нашою пшеницею.

Лийся тихо вдалині
На гречки та ячмені,

На гречки та ячмені,-
Буде весело мені!

Олександр Пархоменко
                                                   Глухий дощик
Ходить серпень по стерні,
В серпні сухо й жарко.
Ген у синій вишині
Плине сива хмарка.
— Ну-бо, дощику, полий,
Вербенятам личка вмий,
І напій, і догоди,
Щоб росли, немов з води!..

Тільки хмарка пропливла
Десь до іншого села,
Ні умитись, ні напитись
Вербенятам не дала.

Часто в літній час сухий
Жданий дощик — мов глухий.
Кажуть: — Йди туди, де просять,
Він іде туди, де косять.
Кажуть: — Йди туди, де ждуть
Він іде туди, де жнуть.

Вдруге ми його не просим
В поливалках воду носим.

Віктор Кочевський
                                                            Дощ
Із-за гаю хмарою
Налетів,
До пшениці ярої
Гримотів.
Виливсь, як з відра того,
Та й нема:
Ліс і поле райдуга
Обійма.
І воркує горличка
Під берізкою,
Мов просохле горлечко
Прополіскує.

Петро Осадчук
                                                             Іній

Все довкола побіліло.
Наша вулиця така,
Мовби хто на неї вилив
Цілу річку молока.

А каштани біля хати –
Чи зимою зацвіли,
Чи вночі свої халати
Їм доярки віддали?!..

Вадим Крищенко

Туман

Біля броду, 
За лужком 
Дід вусатий 
З батіжком.
Йде до лісу
Дідуган,
З вуса котиться
Туман.

Дмитро Мегелик

Туман

Туман сказав:
— Не бачу
Нічого у степах.—
Туман такий ледачий,
Приліг собі на шлях.
Та хльоснув хворостиною
Його малий вівчар,
Туман побіг долиною
І заховався в яр.

Тарас Шевченко 
                                         Реве, свище завірюха 
Реве, свище завірюха, 
По лісу завило, 
Як те море, біле поле 
Снігом покотилось. 

Олександр Олесь
                                          Снігу, ой снігу якого!

Снігу, ой снігу якого!
В білих снігах потонули
Гори, степи і долини...
Наче чекаючи любого гостя якогось,
Радий господар
Свитку свою розіслав по дорозі, 
Свитку свою з найбілішої вовни, 
Свитку свою, не надівану й разу. 
Наче тут паслися гуси уранці, 
Скублись, кричали 
І пух свій розкидали білий.
Наче тут віяли тихо вітри, 
Віяли тихо й несли 
Хвилі вишневого цвіту.

Дмитро Павличко
                                       Летять по полю білі коні
Летять по полю білі коні – 
Вітрів січневих табуни. 
Стоїть мороз на підвіконні 
І на шибках малює сни.

А що, скажіть, коли не сон це –
Розкішні пальми з тих сторін, 
Де в тім'я б'є жорстоке сонце, 
Де не бував ніколи він?

Максим Рильський

                                                    Білі мухи
Білі мухи налетіли, -
Все подвір'я стало біле. 
Не злічити білих мух, 
Що летять, неначе пух.
- Галю, Петрику, Кіндрате, 
Годі, ледарі, вам спати! - 
І побігли до санчат 
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху, 
Щоб впіймати білу муху, 
А санчата їм усім 
Змайстрував старий Максим.

Володимир Сосюра
                                               Сніжинки
Сніжинки, надворі сніжинки 
роями летять до вікна. 
Смієшся ти ніжно і дзвінко, 
така загоріла й міцна.

Тобою кімната розквітла, 
такою ще ти не була.
Бо стільки ти щастя і світла 
від моря мені принесла.

Дивлюся в зіниці прозорі
і в них не находжу я дна. 
Сніжинки, сніжинки надворі, 

Леся Українка

Вже сонечко в море сіда
(Уривок із поеми «Подорож до моря»)

Вже сонечко в море сіда;
У тихому морі темніє; 
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять 
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної тучі.
А де корабель наш пробіг,
Дорога там довга й широка
Біліє, як мармур, як сніг, 
І ледве примітно для ока.
Рожевіє пінистий край;
То іскра заблисне, то згасне... 
Ось промінь остатній!.. Прощай,
Веселеє сонечко ясне!

Леся Українка

В морі хвиля за хвилею рине
(Уривок із поеми «Подорож до моря»)

В морі хвиля за хвилею рине, 
Море наче здіймається вгору, 
А склепіння небеснеє синє 
Край свій ясний купає у морю.

Світло там простяглося від сходу, -  
Очі вабить стяга та іскриста;
Корабель наш розрізує воду - 
І дорога блакитно-перлиста

Зостається широка за нами, 
Геть далеко розкочує хвилі, 
Що сердито трясуть гребенями, 
Наче гривами огирі білі.

А здалека, отам на заході, 
Срібнокудрії хвилі кивають, -  
Нереїди при сонячнім сході 
Промінь ранній таночком стрівають..

І танцюють химерно та легко, -  
Ось близенько вже видно ту зграю, 
Аж ізнов одкотилась далеко, 
Геть біліє в туманному краю...

Море, море! Без краю просторе, 
Руху повне і разом спокою! 
Забуваю і щастя, і горе - 
Все наземне, -  з'єднатись з тобою

Євген Бандуренко

Тільки сині

— А покажи-но Чорне море,—
Звернувсь учитель до Юрка.
Юрко підвівсь і пильним зором
По карті з краю в край блука.

Блукав, блукав, а по хвилині
Невинно очі підніма:
— А тут моря все тільки сині,
А чорних — жодного нема!..

Грицько Бойко

Чому в морі води багато

Була думка у Тимка 
Із моря напиться, 
Та попробував — гірка. 
Солона водиця.
— Тому,— каже,— води є
У морі багато,
Що ніхто її не п'є,— 
Вона гіркувата!

http://ilchakov.net.ua/music/photo/7_1.png