Центр дитячої та юнацької творчості
Новомиколаївського району Запорізької області
КРАЩЕ КРАЄЗНАВЧЕ ОБ′ЄДНАННЯ
ЗВІТ
ДВОДЕННОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ ГУМАНІТАРНОГО КРАЄЗНАВСТВА ЕТНОЛОГІЧНОЇ СПРАВИ
«ПОРУЧ ПОЄТ , МИТЕЦЬ – ІВАН МАНЖУРА»
Керівник групи Кучерява І.А.
Учасники: гуртківці гуртку
«Туристичне багатоборство»
2011р
Метою експедиційної подорожі є:
- ознайомлення з побутом 1850-1900рр.
- вивчення мовлення того часу за допомогою книжок І. Манжури.
- Популяризація етнографії рідного краю
Напрямок експедиції – етнографія рідного краю.
Невелика пішохідна прогулянка Українським степом приведе насдо с. Рубанівське. Протяжність подорожі в одному напрямку відс. Новоіванківка дос. Рубанівське ледь перевищує 6км.(Пішохідна частина зв'язана з тим, що відсутній транспортний зв'язок з маленьким сусіднім селом.)
З м.Запоріжжя добратися можно ел.поїздом два рази на добудо ст.Письменно, але і тут пішохідна прогулянка забезпечина.
Потрібне мінімальне спорядження(палатка, спальник, комплект кострового з розрахунку групи). При відсутності спорядження за символічну жертву на храм мешканці церкви приймуть Вас в вечірній школі, та й не треба бідкатись про харчування.Краєзнавчим- етнографічним об'єктом є церква в с.Рубанівське.(Тут жителі церкви відбудовують побут, збирать речі колишніх часів, та зберігаюь хатинку поєта І.Манжури, видають його не видані твори).
Параметри експедиції
Нитка пішохідного маршруту:
Новоіванківка– церква в с.Рубанівське- с. Граничне
Данні учасників експедиції
Нитка пішохідного маршруту:
Новоіванківка– церква в с.Рубанівське- с. Граничне
Учасники експедиції
Оглядова карта - схема подорожі
ВІДОМОСТІ ПРО РАЙОН ПОДОРОЖІ
- Новомиколаївський район адміністративна одиниця Запорізької області України
Дата заснування 1943р
На 1.12.2008р
- «Новомиколаевский район - административная единица Запорожской области Украины
Населення - 17500
Площа - 920 км²
Розташований район в північно східній частині Запорізької області
Географічне положення
Район розташований на кордоні двох областей - Донецької, Дніпропетровської.
Поверхня района – хвилясто рівнинна, подекуди п овраги та балки.
До подорожі вирушаємо о восьмій годині ранку.Саме в цей час вирушає автобус дос. Новоіванківка вартість квитка 7гривень .Та вже за двадцять хвилин прибуваємо до с. Новоіванківка. (тут ,у місцевих жителів, поповнюємо запас води та рушаємо в дорогу, поки не стало зовсім спекотно. Рухатись степом цікаво, а посеред полів .... . Через 2.5км потрапляємо в с. Трëмсино.
Дозволимо собі маленьку розповідь про назву села.
« За часів розпаду Запорізької Січі козаки поселяються на колишніх зимівниках . Ось і вцьму селі оселяються три брати, а по дорозі підбираютьнемовля у жебрачи ,якій вже не вижити. Так і трапилось що ця дитина стала їм сином. А односельці говорили що він був трëм син»
Звідси наша дорога проходить на північ до с. Рубанівське.
Свою назву село отримало від прізвища Рубан також колишнього козака.(доречі, на території церкви куди ми мандруємо,зберігається могила нащадка козака).
Церкву заснувала поміщиця і ось деяка розповідь з історії заснування:
« За часів Екатерини II землі починають продавати і сім'я поміщиків рятуючи голову родини від тяжкої хвороби переїзджає в ці краї , але не судилося тут поправити здоров'я і голова родини помирає. А незабаром мати ховає своє дитя. Вирішивши що на ній ,якесь проклятя Катерина вирушає в подорож до Ерусалиму. Сходячи з човна до її ніг припадає простолюдин і голосно гомонить « мать егуменья Елизавета» Спочатку заперечуючи слова ,а замислившись на святій землі Катерина вирішує почати будівництво монастирю. Приїхавши на батьківщину спочатку будує цегельний завод в 1830р випрошує землі в розмірі 100га. Для початку будівництва жіночого монастиру . А вже в 1855р починає постійно діяти монастир з 105 послушницями , при монастиру знаходиться чотири річна школа для місцевих жителів. Та коли храм перестає вміщувати всих бажаючих на празники починається будівництво приходу і в 1903р відчиняються двері церкви. Батюшка запрошений з Пітера за імям Олександр. За часів зхнищення церков в 1925р. Батюшку на порозі церкви розстріляли червоноармійці. За декілька днів загинула і матінка егуменья. Місцеві жителі в ночі ховають в підвалі церкви батюшку, а для матінки поблизу церкви будують склеп проводять поховання та зрівнюють місце з землею. Поховання матінки та батюшки знайшли в 1996р по розповідям послушника із Київської лаври. На данний часв церві знаходяться їхні мощі. Тому місцеві жителі рівняють свою церкву з лаврою.»
Управителем на землях Елизавети працює Іван Манжура – один із видатних фолькльористів та поєтів. Саме тепер в його зберігшійся хатинкі ми можемо спостерігати дива колишніх часів. Див. додатки фото.
Також була зібрана література (додаток №2)
Проводячи ознайомлення з життєвим шляхом І.Манжури ми з’ясували , він народився 1851р. в заможній родині, але за життєвими обставинами його батьки збанкрутіли. І на своє життя йому доводилось заробляти власноруч. Будучи писемною людиною та знаючи добре математику вір працював в банківській системі того часу. Але за покликом душі він мріяв писати книжки для дітей та малювати картини. Івана Ман журу завжди вражала природа України, а також його цікавив український фольклор. Його життєвий шлях в 1876. перетинається з сім’єю Басиленків. Він отримує пропозицію бути управителем в їхньому маєтку. Маючи таку посаду, та щедрість оплати своєї праці, а також трохи вільного часу Іван Манжура береться за досить не легку справу, він починає збирати народні пісні, оповідання, байки……… . За свій життєвий шлях назбирує до п'яти тисяч різноманітних народних фольклорних творів. В цей час він має бажання видати свій перший твір, до твору потрібні ілюстрації . Іван висуває великі вимоги до ілюстрацій – вони повинні бути і дитячими, як його твір, а також повинні передати природу українського степу, та колорит побуту. За таких вимог він починає малювати картинки до твору сам, та так захоплюється цим видом мистецтва, та починає малювати картини. Його життєвий шлях досить плідний - зібрані народні твори, написано більше ста творів для дітей, та близько двадцяти оповідань всі вони ілюстровані рукою автора, намальовано двісті шістдесят картин. На своєму життєвому шляху на превеликий жаль було видано чотири твори.(Лише тепер з 1996р його твори виходять в світ) Його життєвий шлях скінчився 1893р… в маєтку Басиленків. За час його управління збудований цегельний завод, який поставляє цеглу для церкви в с.Рубанівське, та жіночого монастирю в с. Вербовому. Його твори насичені культурною спадщиною, та шанобливим ставленням до бога.
Читаючи його твори полинаєш до історії, чітко починаєш уявляти ставлення дітей до батьків, та навпаки , їх не ставлення шанобливе до бога, наскільки треба цінувати рідну природу, та батьківський спадок .
В церкві діти отримують духовні наставини та спілкуються на різні теми з життя.
Читаючи книжки відчуваєш різницю в вимові слів. Тепер так не говорять:
- «Скоро коні посідали,
В чисте поле поїжджали»
-«Недоріка та кволенький,
…………………………….,
Так заправський був галган.»
-«Так, що ледве вже водила
Тілько омахом страшним.»
-«Короговки полем мають,
Військо кіньми виграває»
-«Чолом тобі отамане,
Мій лицарю, пане Йване»
-«Попростився, виходжає»
-« Наш лицар мтнувся скоро,
Притаскав оті якраі,
Чи страшеннії гаки,
Уторочив в тороки.
Арканами укрутив….»
-«Ой матусю, це мені,-
Так почав він говорити,-
Мабуть , більш не животіти!»
Така зрозуміла та жвава українська мова. Які цікаві перлини мови раніше можна було почути раніше.
Зразу відчуваєш різницю в вимові , теперішнього часу та минулого. Мова радує нас.
Проходячи подвір’я церкви ми можемо бачити плетений тин повз стежинок.
Враження ока не передати.
Очі милуються тими речами що навколо – тин, мазані хати, плетені лави, свячена криниця, вишиті рушники, господарі в вишиванках(зберігають культуру нашого краю). Господарі ласкаво дарують книги Івана Манжури всим хто цікавиться творчістю.
Від гарних почуттів душа починає бачити все , що свято душі.Одні бачуть красу природи, другі спокій буття, треті починають цікавитись культурою нашого краю.
Сподівання ,на те що в дітях відтепер закладеться якась святиня дуже велика.
Давайте будемо шанувати, берегти, та збагачувати нашу спадщину.
Література не використовувалась.
Експедиція заснована на спілкуванні з жителями.