Всё хорошее в людях – из детства! 
Как истоки добра пробудить? 
Прикоснуться к природе всем сердцем: 
Удивиться, узнать, полюбить! 
Мы хотим, чтоб земля расцветала, 
И росли, как цветы, малыши, 
Чтоб для них экология стала

Не наукой, а частью души! 

Людина – частка природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється у дитячому віці. Молодші школярі радіють і сонячному зайчику, і першій весняній квітці, і комасі, що прокинулась од зимового сну, ластівці, що прилетіла з далеких країв; їх приваблює таємничий ліс, зачаровує грайливий струмок і тихе плесо ріки.

        Однак відчуття краси, розуміння природи не приходять самі собою. Їх треба виховувати з раннього дитинства, коли інтерес до навколишнього особливо підвищений. І розпочинаючи цю роботу з 1 класу, треба прагнути викликати в дітей передусім допитливість, а згодом – стійкий інтерес до природи і на цьому ґрунті – відповідальне ставлення до всього живого, що, за словами поета Є.Євтушенка, просить нашої допомоги, захисту й любові.

        Молодші школярі виявляють турботу передусім про ті об’єкти, які бачили, про які мають чимало відомостей; незнання ж спричиняють у крайньому разі байдужість. Нерідко ж, не усвідомлюючи наслідків негативного ставлення до навколишнього, діти завдають шкоди рослинам і тваринам. Тож, хоч якими захоплюючими і цікавими не будуть розповіді вчителя й матеріали підручників, навколишній світ в усій його красі і неповторності відкриється перед учнем лише тоді, коли він сприйматиме його безпосередньо.

Проблема:

        Кожен день для маленької людини – відкриття світу. Чому так яскраво сяє сьогодні сонце? Про що шепоче ласкавий вітерець в листі дерев? А що там за лісом? Невже світ такий широкий і багатий?

        Як же зробити, щоб людина змалечку не лише оволоділа певними знаннями й уміннями, а й виросла чуйною, активною, коли йдеться про захист природи, поліпшення навколишнього середовища. Адже сама собою природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватися, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховати найкращі людські якості.

Мета проекту:

•  вчити оцінювати негативне й бездумне ставлення до природи;
•  формувати інтерес до навколишнього середовища;
•  розвивати комунікативні, творчі здібності, вміння робити висновки, презентувати свої дослідження;
•  виховувати в учнів дбайливе гуманне і духовне ставлення до природи, яке викликає яскраві і позитивні емоції, щоб кожний учень спроможний був бачити і усвідомлювати себе частиною світу природи.

Завдання проекту:

•  формувати у дітей основи системних екологічних знань; підвести їх до розуміння унікальності нашої планети Земля;
•  привернути увагу учнів, батьків до існуючих проблем навколишнього природного середовища;
•  формувати в учнів екологічну свідомість, активну життєву позицію, вміння сприймати себе невід’ємною частиною природи;
•  вчити дітей аналізувати різноманітні прості екологічні ситуації;
•  розвивати здатність знаходити рішення екологічних проблем;
•  спонукати учнів до збереження і примноження зелених насаджень

Очікувані результати:

•  підвищити зацікавленість дітей і дорослих до проблеми охорони оточуючого середовища;
•  пробудити в учнів увагу до проблем довкілля;
•  зібрати фотоматеріали, дитячі малюнки, наочний матеріал та інформацію для тематичної виставки.

Учасники проекту: учні 1 класу, їхні батьки, класовод.

Тривалість проекту: 2012 – 2013 н/р.

Форми і методи реалізації проекту:

• години спілкування;
• презентації;
• екскурсії в природу;
• вікторини;
• екологічні ігри на природі;
• практична природоохоронна діяльність;
• творча діяльність: виготовлення книжок-розкладок про рослини й тварин;
• виготовлення іграшок та аплікацій з природного матеріалу;
• випуск стіннівок

Етапи виховного проекту:

1 етап – підготовчий;

2 етап – основний (реалізація)

3 етап – заключний (презентація проекту)

План заходів по реалізації екологічного проекту «Буду я природі другом» (2012-2013 н/р)

Висновки:

        Навчити говорити, мислити, творити серед природи, на мій погляд важливо для зміцнення емоційно-духовного зв’язку дітей з довкіллям, здатності відчувати красу природи, зупиняти зацікавлений погляд на найяскравіших виявах виразності у природі. Так ми маємо допомогти дитині полюбити природу всім серцем, навчитися захищати рідне і дороге серцю.